ГЕРМАНСЬКІ МОВИ – група споріднених мов індоєвропейської родини мов. Мовців у світі близько 550 млн. Традиційно поділяються на три підгрупи – північну або скандинавську (шведська. датська, норвезька. ісландська. фарерська). західну (англійська, фризька. нідерландська. німецька, ідиш) і східну (згаслі мови – готська, бургундська, вандальська. гепідська. герульська). Область первісного формування германських племен – південь Скандинавії, п-ів Ютландія та Шлезвіг-Гольштейн: їхній подальший розвиток відбувався на фоні численних міграцій їх носіїв. особливо у 2-5 ст., в епоху “великого переселення народів”.
Характерні особливості германських мов порівняно з іншими індоєвропейськими: динамічний наголос на першому (кореневому) складі слова, редукція ненаголошених складів, спільногерманський зсув приголосних, широкий вжиток внутрішньої флексії (аблаута або чергування голосних) як морфологічного засобу (анг. tooth – teeth), 2 відміни прикметників – сильна й слабка тощо. Для германських мов властиве протиставлення коротких і довгих голосних: в усіх германських мовах, крім шведської, наявні дифтонги (від 3 в нім. до 26 дифтонгів у фризькій). Кінцевий редукований голосний наявний в усіх германських мовах. Глухі змичні p. t, k, вимовляються з придиханням (крім нідерландської та африкаанса). До специфічних звукових рис належать міжзубні [е, 5] в англ.; альвеолярні [t, d] в англійській, німецькій какумінальні [t, d] у швед., норв.; носові голосні й дифтонги в африкаансі та фризькій; брак змичного [g] в нід. і афр.; твердий приступ (кнаклаут) в нім. і нід., змісторозрізняльний музичний наголос в норв. і швед.; поштовх (стед) у датській; довгота наголошеного складу (сканд. мови крім датс.).
Для граматичної будови германських мов властива тенденція до аналітизму, флексія найбільш збережена в ісл. і фарерс. Відмінків: 4 (нім., ісл., фарерс.) або 2 (крім африкаанса); родів: 3 (нім., норв., ісл., фарерс., ідиш) або 2 (крім англ., і африкаанса). Артиклі є в усіх германських мовах (крім ісл., фарерс., де немає неозначеного артикля). Для дієслова істотний спосіб утворення минулого часу: сильні (неправильні) дієслова утворюють його аблаутом, слабкі (правильні) – суфіксом. Система часів включає: презенс, претерит, перфект, плюсквамперфект, майбутній І і II, майбутній в минулому І і II. Найбільше часових форм (16) в англ. мові (у т.ч. особливі тривалісні форми), найменше (6) в датській та африкаансі. Є категорії стану, способу, особи. Найповніше особові закінчення збереглися в нім., ісл., слабше – у нід., фарерс., англ., фриз. Порядок слів у простому реченні – переважно SPO; інверсія наявна при емфазі, а також у питальних, спонукальних і підрядних реченнях. У словнику питому германську основу найповніше зберегла ісл. мова, де майже немає запозичень. Ранні запозичення – з кельтських, латини, грецької; пізні – з латини й французької (останні найчисленніші в англійській). Словник сканд. мов (крім ісл.) у 14-15 ст. зазнав великого впливу нижньонімецької мови (Ганза). Найдавніші письмові пам’ятки написані рунічним письмом (3 періоди від 8 до 13 ст.) і готським алфавітом (4 ст.). Латинське письмо з’явилося з запровадженням християнства в Англії від 7 ст., Німеччині з 8 ст., скандинавських країнах з 11 ст. (Ісландія. Норвегія) та з 13 ст. (Швеція. Данія).
За останні 300 років чотири германські мови досягли міжнародного поширення і в наш час є державними в 67 країнах, у т.ч. німецька – в 6. нідерландська – у 5. шведська – у 2. а англійська – у 54 країнах. Англійська є також однією з 6 мов Генеральної Асамблеї ООН. Англомовні країни виробляють до третини світової промислової продукції (1 місце у світі). Англійською мовою написані понад 40% книжок, які щорічно перекладають у світі (І місце у світі). Щорічні англомовні переклади наукової та художньої літератури виносять до 8% загальної кількості перекладених назв книжок (III місце у світі після іспаномовних (14%) і німецькомовних (10%) перекладів). Англійська панує в комп’ютерних технологіях, в інтернеті, є найпоширенішою мовою телеграфних агенцій, – все це зумовлює її провідну роль у новому процесі глобалізації людської культури. Фактично за останні півстоліття англійська стала неофіційною світовою міжнародною мовою.
Найдавніші українські запозичення з германських мов прийшли з мови готів. Від їх 300-річного перебування у Подніпров’ї збереглися такі слова: шати, мито, шолом, меч, полк, скло, дошка, виноград, бук, буква, редька, осел, кіт, лев, верблюд, шеляг, лихвар, дружина, хижа, хлів, хліб, колодязь, скот, очевидно – князь (хоча до самих германських мов воно прийшло з алтайських). Від русів-вікінгів зосвоєні слова: жебрак, стяг, варяг, кнут, щогла, пуд, гатка, гатити, гість, скарб, ябедник, гайстер тощо. Значно пізніше зі скандинавських мов запозичені ще фіорд, троль, гейзер, тунгстен.
За тривалий час поширення магдебурзького права в містах України з німецької мови прийшли такі широко вживані слова як: плуг, дах, фах, льох, чіп, цвях, цівка, ланцюг, кавал, пампуха, ґнот, нирка, панчохи, рада, радити, мусити, дякувати, трапити, рятувати, друк, друкувати, грабунок, грабувати, малюнок, малювати, ґвалт, ґвалтувати, танцювати, ліхтар, вантаж, кухня, мандри, мандрувати, рахувати, купувати, карбувати, шухляда, казарама, шалька, шріт, дратва, дріт, штамп, ринок; пізніше — шніцель, гамбургер, ерзац. Через тривале проживання німецьких колоністів в Україні досі трапляються прізвища німецького походження: Нейгауз, Вольгемут, Меєр та ін. Через російське посередництво засвоєні голландські слова: шторм, гавань, верф, борт, матрос, каюта, швабра, залп, кран, трос, дамба, брезент, штат, стелаж, манекен, картуз, штахет, лотерея, вафлі, яхта. З фризької мови – фрахт і бак.
Дедалі ширшим потоком до української мови приходять англійські запозичення: футбол, гол. чек, сейф, бізнес, інтерв’ю, труси, джинси, фольклор, вагон, трамвай, вокзал, клуб. кекс. о-кей; в останні роки – комп’ютер, інтернет. пейджер, он-лайн, ділер, брокер, менеджер і десятки інших.