Виконала: студентка 3-го курсу

ВПФ, групи СР-3
Камінська Марія

Перевірив: Зарицкий М.С.

Київ – 2002

План:

1. Вступна частина
2. Інфінітив
3. Категорія особи
4. Категорія виду
5. Категорія часу
6. Категорія способу
7. Фразеологічні звороти, ремінісценції, цікаві дієслівні слововживання
8. Висновки

Використані джерела

Темою мого дослідження є особливості вживання дієслівних категорій у творах Юрія Андруховича*. Моя робота є своєрідним продовженням ланцюга численних спроб розгляду сучасної модерної української літератури не тільки з точки зору осмислення її ролі, значимості, потенціалу, життєздатності, але й з точки зору мовознавчого аспекту.

Саме література, творена Бу-Ба-Бістами, О. Забужко, В. Кожулянко і т. ін. є найновішою ілюстрацією всіх сучасних позицій, моделей, рухів, напрямків, конструкцій, стереотипів української мови сьогодні, які є життєдайним джерелом нових винаходів та знахідок.

Обрання теми особливостей дієслів у Ю.А. є цілком природною. В його прозі найперше відчуваєш дві речі: сюжет та смак (або несмак) соковитої не літературної мови. За своєю суттю саме дієслово – є одним із основних засобів відтворення динаміки. Тому художній та розмовний стилі широко послуговуються цією частиною мови, на відміну від наукових та офіційно-ділових текстів, які віддають перевагу іменникам.

Крім роду і числа, дієслово має інші, властиві тільки йому категорії, котрі так само є важливими складниками стилістичного арсеналу. На граматичних формах часу, особи, способу, стану і виду, а саме на їх особливостях та стилістичних аспектах цих форм, буде акцентуватися наша подальша увага.

В роботі опрацьовано чотири прозових твори автора (“Автобіографія”, “Рекреації”, “Московіада”, та друга частина книги “Моя Європа”, яка належить перу Ю.А. під назвою “Ценрально-Східна ревізія”), а також поетичний цикл “Листи в Україну”.

_______________

*Надалі Ю.А.

Ілюстративним матеріалом слугує : 67 картки з 330-ма дієсловами.

Теоретична основа роботи викладена в підручниках:

• Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993.- с. 157-161;
• Жовтобрюх М. О. Кулик Б. М. Курс сучасної української мови. – К.: Вища школа, 1972, с. 320-370. Детально виклад її в роботі не подається, увага акцентується на особливостях помічених дієслівних категорій.

1. Інфінітив.

Особливостей, як таких, при вживанні інфінітивів у Ю.А. не помічено. Він не є прихильником так званих розмовних, менш вживаних інфінітивів зі спеціальним афіксом –ть . Такі слова не обумовлюються в його поезії певним ритмом:

Україна ж – це країна бароко,
Мандрувати нею – для ока втіха.
І тому западає спокуса в око:
Зруйнувати все. І скільки б не їхав.

/5, с.250/

Також і в прозі інфінітиви цілком загальновживані й пересічні:

Заради цього варто було йти всіма пекельними колами засраних провінцій. Інтригувати. Частувати. Спати з імпотентами.

/3, с.116/

Подекуди автор уникає вживання інфінітиву, замінюючи його на віддієслівним іменникам:

Малий хлопець у спогляданні над рікою;

Усе, чим займаюсь в літературі, можна остаточно звести до таємничого і замалим не маньякального намацування, цих болісних і солодків вузлів, чому свідченням … є … мої тексти.

/1, с.31/

1. Категорія особи

Характерною ознакою досліджених прозових творів Ю.А., є те, що кожен з них має свою індивідуальну особливість з точки зору розповідаючої особи.

Так в “Рекреаціях” оповідь ведеться послідовно від кожного персонажу роману (від Хомського, Марти, Мартофляка, Гриця Штундери та інших). Ми бачимо події їх очима. Цей стилістичний прийом створює багатопланове відчуття, об’ємно-об’єктивну дійсність. Переважною формою оповіді є монолог героя з собою. Тому 1-ша особа замінюється 2-ю, що майже завжди набуває узагальненого характеру, або створює атмосферу інтимної довірливості

( адже герой звертається до самого себе):

Ось уже другу годину ти нудишся … і тим ризикуєш дістати копняка з інституту, але їдеш, їдеш, бо тебе покликано телеграмою.

/2, с.35/

Або уривок із внутрішнього монологу Марти:

А таки … мало не луснула, ти диви, навіть тризуб якась біда на стіні видряпала, відроджуємо символіку.

/2,с.53/

В “Московіаді” майже весь твір 2-га особа вжита замість 1-ї

( тобто герой розповідає сам по себе у другій особі). Вся оповідь викладена таким чином:

… Натомість лежиш у ліжку і вкотре вивчаєш портрет диктатора Петрушевича.

/3,с.114/

Трапляється випадки, коли форма 1-ї особи множини вживається в значенні 2-ї особи однини і множини. Це буває тоді, коли той, хто говорить, ніби уявляє себе співучасником дії чи стану, що приписується ним співрозмовникам:

…Я хочу випити за тебе (Хомський). Марто, вип’ємо за Хому. Щоб швидше женився, най би його кров залляла!

/2,с.106/

Тут звертання має відтінок доброзичливої іронії.

1. Категорія виду.

Ця категорія виражається двома видами доконаним

( відповідає на питання що зробити?) та недоконаним ( що робити?).

• Ми можемо просто так піти, не спробувавши тутешнього пива, – заявив Юрко. – Це все одно, що навіки зганьбитися, вкритися неславою, показати ворогові спину, зрадити самих себе, накласти в штани. /2,с.92/

Всі дієслова вжиті у формі доконаного виду, який справляє підсилювально-спонукальний ефект на оточуючих Юрка. За допомогою доконаного виду автор, ніби пророкує-залякує, що станеться, якщо не буде спробуване тамтешнє пиво.

Надзвичайний динамізм сюжету вимагав би величезної уваги з боку читачів, яка спрямовувалася на спробу розібратися у послідовності або одночасності подій, якби не вдале вживання видових форм дієслів.

Адже, однією з головних винятковостей стилю Ю.А. є хаос-нагромадження подій, їх часове та просторове скупчення, в якому допомагає розібратися саме вид та інші категорії дієслів:

Пиво і справді виявилося смачним, і Немирич розповів довгу його праісторію, котра брала початок ще з Австрії, коли відомий бровар Махальский заснував філію у Чортополі, розраховуючи на винятковий … склад води, при чому розрахунок, виявився настільки щасливий, що незабаром чортопільське пиво постачалося до двору…

/2,с.47/

(док. вид + док. + недок. + док. + док. + недок.)

З метою створення урочистості Ю. А. Використовує так звану пошанну множину ( форма 2-ї особи множини при звертанні до людей вживається в граматичному значенні 2-ї особи однини):

• Будьте, Ваша Соборносте, терплячим і поблажливим, – кажу на це.

/3,с.119/

1. Категорія часу

Відтінок експресивності має теперішній історичний час. Він надає розповіді жвавості, виразності. Події, ніби відбуваються на очах у читача. Як правило, дієслова в цьому часі обрамлюються формами минулого часу:

… сунула грандіозна процесія перебиранців, очолювана кількома функціонерами з оргкомітетівськими пов’язками та меґафонами у руках … і от уже вони йдуть повз нас, б’ючи в барабани й тулумбаси, сурмлячи в сурми й ріжки, граючи на арфах…

/2,с.68/

Форму історичного часу використовують з метою образнішого змалювання минулого.

Мартофляк … питиме все нараз, блюватиме і знову питиме, аж доки його не привезуть додому майже мертвим.

/2,с.37/

В даному випадку описуються дії, властиві Мартофлякові, так він робить постійно. Зазвичай для вираження дії, властивої об’єктові взагалі, тобто такої, відбувається постійно вживається теперішній постійний час. Але у прикладі дієслова вжиті у формі майбутнього часу. Це підкреслює неминучість, приреченість на повторення дії.

У звичайному мовленні для теперішнього часу дієслово бути форми 1-ї особи опускається. В нижченаведеному прикладі воно присутнє для підкреслення того, що говорить іноземець:

– Я є громадянин Швейцарії…
Я є лікар-психіатр, пане Штундеро.
Я запізнався з ним уже в останні Оки його життя.

/2,с.45/

Звичайно, що буде (читати свої вірші на святі), аби він та не читав свої геніальні вірші – то була б національна трагедія чи щось гірше – … він надиматиме щоки, розприндиться, як павич, … квіти все одно подарує ( точніше, віддасть) мені…

/2,с.41/

В цьому реченні форми майбутнього часу чергуються з формою минулого. Це виглядає таким чином:

буде читати – аналітична форма дієслова;

читав – минулий час;

надиматиме – синтетична форма майбутнього часу;

розприндиться, подарує, віддасть – простий майбутній час.

Різноманітні форми майбутнього часу створюють своєрідну градацію дії, умовно поділяє її на ступіні виконання ( буде читати – надиматиме – роз приндиться – подарує – віддасть).

Крім особливостей вживання категорії особи “Московіада” вирізняється і вживанням категорії часу. Всі дії вже трапилися (тобто повинен використовуватися минулий час), але про них розповідається у теперішньому:

Повертаєшся до кімнати і поміж лахміття знаходиш її двокасетник. Знайомими тобі трусиками витираєш із нього пилюку.

/3,с.160/

Загальна особливість стилю Ю.А. – використання великих, складних конструкцій ( іноді їх об’єм сягає одного аркуша). Часи в цих реченнях змішані настільки щільно, що встановити головний час речення – доволі важко.

5. Категорія способу

• Так. Слухай сюди, Білинкевич. – Ідеш до Бодя, розраховуєшся, але з тим, що кожному ще по каві й по п’ятдесят коньяку. Тоді приходиш, і доповідаєш мені загальний розрахунок. Пішов.

/2,с.66/

Дієслова ідеш, розраховеєшся, приходиш вжиті у формі 2-ї особи теперішнього часу в значенні наказового способу. Це помилюється ще й обрамленням на початку і кінці речення дієсловами наказового способу.

Тепер пий своє пиво і слухай, як шумить дощ, як співають пісні офіцери… /3,с.139/

Присудкові форми на –но, –то, безособові дієслова, дієприкметники та дієслівними не стилістично не пригортають уваги.

Деякі архаїчні форми дієслова використовуються для надання мовленню урочистого, небуденного характеру:

… Розкріпачені душі торжествували своє становлення…

/2, с.48/

Романи Андруховича рясніють :

*дієсловами- синонімами:

засміятися, заґелґотати, загиготати, надривати пузо ( фразеологізм);

*синонімічними фразеологічними зворотами:

Йому треба дати по рогах, чесне слово … Давай, а зараз скажу йому все, а тоді натовчемо йому хавальник, га? … Можна, я зараз викличу його надвір і дам йому по чайнику?

/2,с.59/

Мертві сорому не мають. Мертвим те все до одного місця. Мертвим не болить. Мертві бджоли не гудуть. /3,с.195/;

*фразеологічними зворотами:

мочити вуса, показувати ворогові спину, промокти до нитки, пускатися берега.

Увесь постмодернізм пишаєься своїми літературними алюзіями, і Ю.А. далеко е виключення:

Вони захопили(…) телеграф, пошту, мости… – ремінісценція щодо відомої ленінської праці “Листи здалека”.

/2,с110/

Тут танцюють –

саме такий напис, як відомо, був встановлено революційним людом на місці зруйнованої Бастилії 1791 р. Паралель між поваленою Бастилією та віджилою радянською системою тут очевидна.

/2,с.68/

І рости, і діяти нам треба –

не задумуючи довго над відповіддю, Мартофляк цитує назву одну з пізніх, граф оманських збірок Павла Тичини.

/2, с.73/

… імперія зрадила своїх пияків –

тут мається на увазі антиалкогольна компанія, розпочата Горбачовим на початку “перестройки”.

/3,с138/

… так, він ще стріляв –

цитується популярна стрілецька пісня “При каноні стояв”.

/3,с.218/

Просто цікаві дієслівні слововживаня:

• вона починає гамселити тебе по ногах

/3,с.164/;

• … він занадто артистичний, аби за ними (шльондрами) увихатись

/2,с.38/;

… вони курять собі по-людськи, пошталаку- ють і гигочуть /3,с.133/;

• … три рублеві папірці спітніли у ваших долонях

/3,с.137/;

• він остаточно зшизів

/2,с.50/;

Висновки

Як ми вже переконалися, мова сьогоденного “патріарха” української літератури барвиста, колоритна, соковита й оригінальна, перш за все своїми особливими дієсловами.

Числені особливості заміни однієї форми іншою створює багато відтінковий, енергійно-вибуховий контекст. Читач занурюється у сюжет і поглинається. Кмітливість та влучність словожбурляння Андруховича нікого не залишить байдужим.

Використані джерела:

1. Андрухович Ю.І. Рекреації. Романи. – Київ: Видавництво “Час”, 1996. – 287с.
2. Андрухович Ю., Стасюк А. Моя Європа. – Львів: Видавництво “Класика”, 2001. – 134с.

1. Жовтобрюх М. О. Кулик Б. М. Курс сучасної української мови. – К.: Вища школа, 1972, с. 320-370. Детально виклад її в роботі не подається, увага акцентується на особливостях помічених дієслівних категорій.
2. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993.- с. 157-161.

Нумерація на картках проводилася згідно нумерації кожного твору:

1. “Автобіографія?” [1, с. ];
2. “Рекреація” [ 2, с. ];
3. “Московіада” [ 3, с. ];
4. поетичний цикл “Листи в Україну” [ 4, с. ];
5. “Центрально-східна ревізія” з книги “Моя Європа” [ 5, с. ].