ҐАЛ, *гал – одиниця прискорення в СГС системі одиниць. 1 Ґ. дорівнює 1 см/сек2. Від прізвища італійського фізика Ґ. Ґалілея.
ҐАЛЕНІТ, *галенит, **galenite – PbS. – Мінерал класу сульфідів, сірого кольору з металевим блиском. Сингонія кубічна. Густина 7,4-7,6. Твердість 2-3. Колір свинцево-сірий. Блиск металічний. Руда свинцю. Знаходиться в гідротермальних жилах разом з іншими сульфідами. В Україні є на Закарпатті, на Донбасі, Українському щиті тощо.
ҐАЛІЙ, *галий – хімічний елемент, символ Ga, ат. н. 31; сріблясто-білий метал. Застосовують у виробництві легкоплавких сплавів для виготовлення високотемпературних термометрів, оптичних дзеркал, у напівпровідниковій електроніці тощо. Від латинської назви Франції – Ґаллія.
ҐАЛОН, *галон – міра об’єму рідин і сипких тіл в Англії (1 Ґ. = 4,546 л) і США (для рідин 1 Ґ. = 3,785 л, для сипких тіл – 4,405 л).
ҐАЛУАЗИТ, *галуазит – мінерал класу силікатів, білого кольору з жовтуватим, бурим та іншими відтінками. Використовують у керамічному виробництві як наповнювач. Від прізвища бельгійського геолога Ж. Ґаллуа.
ҐАЛЬВАНІЧНИЙ, *гальванический – той, що викликає виникнення постійного електричного струму або стосується його; г. е л е м е н т – хімічне джерело електричного струму. Від прізвища італійського вченого Л.Ґальвані.
ҐАЛЬВАНОМЕТР, *гальванометр – прилад для вимірювання невеликого електричного струму, напруги й кількості електрики.
ҐАЛЬВАНОСКОП, *гальваноскоп – прилад для виявлення електричного постійного струму й визначення його напряму.
ҐАРНІЄРИТ, *гарниерит, **garnierite – приховано-кристалічна нікелиста відміна хризоліту. Утворюється при вивітрюванні ультраосновних порід. Рідкісний.
ҐАУС, *гаус – одиниця магнітної індунції в СГС системі одиниць. 1 Ґс дорівнює 10-4 вебера на 1 м2. Від прізвища німецького математика К.-Ф. Ґаусса.
ҐЕЗЕНК, *гезенк, **winze, staple, staple-shaft, ***Gesenke – вертикальна або похила гірнича виробка, що не виходить безпосередньо на земну поверхню. Служить для спускання корисних копалин і пустих порід з одного поверху шахти на інший, для переміщення людей, провітрювання тощо.
ҐЕЙЗЕРИ, *гейзеры – гарячі джерела, що періодично фонтанують. Поширені в районах сучасного і недавнього вулканізму.
ҐЕЙЗЕРИТ, *гейзерит – 1) Осадова гірська порода, що утворюється внаслідок випадання кремнезему з ґейзерів та інших гарячих джерел. 2) Мінерал, натічний опал білого або сіруватого кольору.
ҐЕНЕЗИС, *генезис,**genesis – походження, виникнення; процес утворення.
ҐЕНЕЗИС МІНЕРАЛІВ, *генезис минералов, **genesis of minerals – сукупність процесів, внаслідок яких утворюються окремі мінерали і мінеральні родовища.
ҐЕНЕТИЧНА КЛАСИФIКАЦIЯ ПОРIД, *генетическая классификация пород – розподiл гiрських порiд за умовами їх походження, утворення.
ҐЕНЕРАТОР, *генератор – пристрій, апарат чи машина, які виробляють якийсь продукт (газ, лід тощо), електричну енергію (Ґ. електромашинний, радіосигналів тощо), створюють електричні, електромагнітні, світлові або звукові сигнали — коливання, імпульси (наприклад, ламповий, магнетронний, квантовий, ультразвуковий (енератор).
ҐЕНЕРАТОРНИЙ, *генераторный – породжуючий, перетворювальний; Ґ-на л а м п а – електронна лампа для перетворювання енергії джерела постійного чи змінного струму в енергію електричних коливань.
ҐЕНЕРАТОРНИЙ ГАЗ, * генераторный газ – вид газоподібного палива, що його одержують у газо(енераторах газифікацією вугілля, торфу тощо.
ҐЕРМАНІЙ, *германий – хімічний елемент, символ Ge, ат. н. 32; сріблястий твердий крихкий метал.
ҐЕТИТ, *гетит, **goethite – FeOOH. Мінерал класу оксидів та гідрооксидів, чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Сингонія ромбічна. Густина 4-4,4. Твердість 5-5,5. Блиск алмазний. Залізна руда. Входить до складу бурих залізняків. Дуже рідко спостерігається як гідротермальний мінерал у вигляді голчастих і стовпчастих мінералів. Зустрічається у натічних ниркоподібних або сталактитових формах радіальноволокнистої будови, також утворює щільні, пористі, ніздрюваті та порошкуваті агрегати. Названо на честь німецького поета і природодослідника Й.-В. Ґете. В Україні є в Керченському залізорудному басейні.
ҐІЛЬБЕРТ, *гильберт – одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних потенціалів у СГС системі одиниць. Від прізвища англійського фізика У. Ґільберта.
ҐІПС, *гипс, **gypsum, ***Gips – 1) Мінерал класу сульфатів Ca[SO4]2H2O. Сингонія моноклінна. Густина 2,3. Твердість 1,5-2,0. Колір білий. Блиск скляний. 2) Осадова гірська порода переважно з мінералу ґіпсу. Мiнерал ґiпс зустрiчається в природi у виглядi кристалiв груботаблеткового (пігулкового), призматичного та стовбчикового виглядiв, двiйникiв типу “ластiвчиний хвiст” та аґреґатiв, серед яких видiляють крупнокристалiчний, листуватий, волокнистий та цукроподiбний рiзновиди. Як домiшки зустрiчаються глиниста речовина, кварц, карбонати, органоґеннi сполуки. Звичайно ґіпс утворює великі пластові осадові поклади разом з вапняками, мергелями, глинами і пісками. Виникає також при гідратації ангідриту і як вторинний продукт окиснення сірчистих мінералів і сірки. Крім того, ґіпс зустрічається як перевідкладений матеріал при гідрохімічних реакціях. Використовується для одержання гiпсових в’яжучих матерiалiв, як додаток до цементiв, а також для виготовлення плит для внутрiшнього облицювання.
ҐІПСОГРАФІЧНА КРИВА, *гипсографическая кривая – графік співвідношення площ земної поверхні, зайнятих різними абсолютними висотами та глибинами. При побудові ґіпсографічної кривої по осі ординат відкладають висоти і глибини, по осі абцис — площі, які вони займають.
ҐІПСОМЕТРИЧНИЙ ПЛАН ПОКЛАДУ, *гипсометрический план залежи – план поверхні контакту покладу з вміщуючими породами в ізолініях (ізо(іпсах), побудованими за результатами детальної розвідки. Є важливим документом при плануванні розвитку гірничих робіт на наступний період.
ҐЛАУКОДОТ, *глаукодот, **glaucodot – (Co, Fe)AsS. Мінерал класу сульфідів. Зустрічається в жильних гідротермальних родовищах разом з іншими сульфідами. При вивітрюванні переходить у еритрин і скородит.
ҐЛАУКОФАН, *глаукофан, **glaucophan – Na2Mg3Al3[Si8O22](OH)2. Лужний амфібол ланцюжкової будови. Характерний мінерал глаукофонових і слюдяних кристалічних сланців. Зустрічається у метаморфічних породах.
ҐЛОБУЛЯРНИЙ, *глобулярный – кулястий. ґлобулярну структуру мають молекули деяких реагентів, які застосовують для флокуляції тонкодисперсних фракцій перед флотацією вугілля (наприклад, латекси).
ҐНЕЙС, *гнейс, ***Gneis – метаморфічна гірська порода, що складається переважно з польового шпату, а також кварцу та кольорових мінералів. Застосовують для виробництва щебеню, тротуарних плит, як облицьовувальний матеріал.
ҐРАБЕН, *грабен, ***Graben – тектонічна форма порушення залягання гірських порід. Являє собою переважно видовжену ділянку земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від навколишніх ділянок.
ҐРАВЕЛІТ, *гравелит – зцементований гравій з текстурою, властивою піщаним породам.
ҐРАВІЙ, *гравий – пухка порода, яка складається із округлих уламків гірських порід і мінералів від 1 до 10 мм. Розрізняють ґравій річковий, озерний, морський та льодовиковий. Є також ґравій штучний — керамзитовий, одержуваний з легкоплавкої глинистої сировини, та зольний — з паливних відходів теплоелектростанцій. Застосовують як будівельний матеріал, заповнювач для бетону.
ҐРАВІМЕТР, *гравиметр – прилад для вимірювання прискорення сили тяжіння.
ҐРАВІМЕТРІЯ, *гравиметрия – галузь геофізики, що вивчає ґравітаційне поле Землі.
ҐРАВІМЕТРИЧНА РОЗВІДКА, *гравиметрическая разведка – один із методів геофізики, що базується на вивченні ґравітаційного поля Землі.
ҐРАВІТАЦІЙНЕ ЗБАГАЧУВАННЯ (КОРИСНИХ КОПАЛИН), *гравитацион-ное обогащение ыполезных ископаемых), **gravity preparation, ***Schwerkraftbereitung – збагачування корисних копалин, що ґрунтується на використанні ґравітаційного поля, в якому мінерали відокремлюються від пустої породи внаслідок різниці їх густини і розміру частинок. Здійснюється у водному або повітряному середовищі, в шлюзах, сепараторах, гідроциклонах, відсаджувальних машинах і т.ін.
ҐРАВІТАЦІЙНЕ ТРАНСПОРТУВАННЯ, *гравитационное транспортиро-вание – переміщення вантажів під дією власної ваги. Для ґравітаційного транспортування використовують похилі рольганги, гірничі виробки (скати), східчасті (каскадні) і гвинтові спуски та ін. До ґравітаційного тяжіння вдаються на багатоповерхових складах, у ливарних, механічних та інших цехах, у шахтах.
ҐРАВІТАЦІЙНИЙ КАРОТАЖ, *гравитационный каротаж – метод геофізичних досліджень у свердловинах. Базується на вимірюванні прискорення сили тяжіння. Використовується при розвідці родовищ для визначення положення рудних тіл, зон підвищеного гірничого тиску тощо.
ҐРАВІТАЦІЙНИЙ РЕЖИМ, *гравитационный режим – режим нафтового покладу, при якому нафта переміщується до вибою видобувних свердловин під дією сили тяжіння.
ҐРАВІТАЦІЯ, *гравитация – 1) Тяжіння – взаємодія між всіма фізичними тілами пов(язана з наявністю в них маси. 2) Метод збагачення корисних копалин.
ҐРАДИРНЯ, *градирня – споруда для охолодження води атмосферним повітрям.
ҐРАДІЄНОМЕТР ҐРАВІТАЦІЙНИЙ, *градиенометр гравитационный – прилад для вимірювання горизонтального (радієнта прискорення сили тяжіння. Застосовується при дослідженні залізорудних та поліметалевих родовищ.
ҐРАДІЄНОМЕТР МАГНІТНИЙ, *градиенометр магнитный – прилад для вимірювання ґрадієнтів вектора індукції геомагнітного поля по заданому напрямку. Застосовується для пошуків і розвідки родовищ (бокситів, марганцевих руд та ін.), виявлення блоків різної намагніченості гірських порід.
ҐРАДІЄНТ, *градиент, **gradient – міра зростання або спадання в просторі якоїсь фізичної величини на одиницю довжини.
ҐРАДУС, *градус. ***Grad – 1) Одиниця виміру кутів і дуг. 2) Одиниця виміру температури.
ҐРАДУЮВАННЯ, *градуирование – втановлення значення якоїсь міри; ділення шкали вимірювального приладу на одиниці вимірювання.
ҐРАМ, *грамм – 1) Одиниця маси. 2) Одиниця сили, зокрема ваги.
ҐРАМ-АТОМ, *грамм-атом – кількістьґ(рамів хімічного елемента, що дорівнює його атомній масі. Напр., Ґ.-а. міді становить 63,54 г (ат. м. міді 63,54)
ҐРАМ-ЕКВІВАЛЕНТ, *грамм-эквивалент – кількість ґрамів хімічного елемента або сполуки, що чисельно дорівнює масі їхніх хімічних еквівалентів.
ҐРАМ-МОЛЕКУЛА, *грамм-молекула – кількість грамів речовини, що дорівнює її молекулярній масі.
ҐРАНАТИ, *гранаты, **garnets – група мінералів ортосилікату острівної структури. Самоцвіти, напівдорогоцінне каміння. Включає 15 ізоструктурних мінералів, які за хімічним складом поділяються на 6 мінеральних видів: альмандин-піроп, альмандин-спесартин, спесартин-гросуляр, гросуляр-андрадит, уваровіт-гросуляр і шорломіт. Сингонія кубічна. Густина 3,51-4,25. Твердість 6,5-7,5. Колір – від безбарвного до чорного. Найбільш поширені алюмінієві та кальцієві гранати. В Україні є на Закарпатті та в межах Українського щита.
ҐРАНІТ, *гранит, ***Granit – глибинна кисла магматична гірська порода, що складається переважно з польового шпату, плагіоклазу, кварцу. Структура переважно середньо- або грубозерниста. Колір рожевий, сірий. Великі родовища є в межах Українського щита. Використовують як будівельний матеріал, для виготовлення скульптурних виробів тощо.
ҐРАНІТИЗАЦІЯ, *гранитизация – сукупність процесів перетворення різних твердих гірських порід на породи, близькі або тотожні за складом і структурою з (ранітом. Розвиваються у глибинних зонах земної кори.
ҐРАНІТОГНЕЙС, *гранитогрейс – сланцювата метаморфічна гірська порода, за мінералогічним складом тотожна з ґранітом. Текстура ґнейсовидна.
ҐРАНІТОЛИ, *гранитолы – водостойкі ґранульовані вибухові речовини, до складу яких входять тротил, аміачна селітра та інші складники. Заряди можуть знаходитися до трьох діб у проточній воді і до шести діб на глибині до 10 м у непроточній воді без погіршення властивостей.
ҐРАНОДІОРИТ, *гранодюрит – глибинна кисла магматична гірська порода, за мінералогічним складом проміжна між (ранітом і кварцевим діоритом. Колір зеленувато-сірий. Поширений в межах Українського щита.
ҐРАНУЛИ, *гранулы – дрібні щільні грудочки будь-якої речовини, що мають вигляд зерен.
ҐРАНУЛІТИ, *гранулиты – вибухові сипучі суміші, до складу яких входять (ранульована аміачна селитра, різні нафтопродукти та тверді горючі речовини. Застосовуються на підземних та відкритих гірничих роботах.
ҐРАНУЛОМЕТР, *гранулометр – вимірювальний пристрій для автоматичного чи автоматизованого визначення (ранулометричного складу сипучих матеріалів. Бувають ситові (механічні), гідравлічні, мікроскопічні, електронно-оптичні, імпульсні, ультразвукові та ін. (.
ҐРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД, *гранулометрический состав – кількісний розподіл зерен (кусків) за класами крупності. Визначається для гірських порід, корисних копалин, ґрунтів інших матеріалів.
ҐРАНУЛОМЕТРІЯ, *гранулометрия – визначення процентного вмісту різних за величиною зерен або їхньої кількості в гірських породах, ґрунтах і штучних матеріалах.
ҐРАНУЛОТОЛ (ҐРАНУЛЬОВАНИЙ ТРОТИЛ), *гранулотол – водостійка вибухова речовина. Використовується в гірничій справі.
ҐРАНУЛЮВАННЯ, *гранулирование – дія, власне надання речовині форми дрібних частинок – ґранул.
ҐРАНУЛЯЦІЯ, *грануляция – результат ґранулювання.
ҐРАНУЛЯТОР – пристрій для ґрануляції тонкорозмелених матеріалів. Застосовується переважно при підготовці рудних концентратів, а також при масляній ґрануляції (аґреґації) вугілля. Розрізняють барабанні, конусні, стрічкові, вібраційні та ін. Ґ.
ҐРАТКИ КРИСТАЛУ, *решетка кристаллическая, **crystal lattice – 1) Регулярна нескінченна система геометричних точок (вузлів ґраток), ідеально періодична в трьох вимірах простору; існує 14 основних типів просторових ґраток. 2) Геометрично правильне розташування атомів (йонів, молекул), властиве речовині, яка перебуває в кристалічному стані. Просторова фігура (наприклад, паралепіпед) в вершинах якої розташовані атоми, називається комірками кристалічної ґратки.
ҐРЕЙДЕР, *грейдер,**grader – машина, якою планують і профілюють земляні насипи, переміщують і розрівнюють ґрунт, дорожнобудівельні матеріали тощо. Основний рабочий орган ґрейдера — поворотний відвал (щит) з ножами, що ріжуть ґрунт; допоміжні органи — розпушувач і бульдозерний відвал. Є грейдери причіпні і самохідні (автоґрейдери).
ҐРЕЙЗЕН, *грейзен,***Greisen – гірська порода, що складається переважно з кварцу та слюди, часто містисть у вигляді вкраплень цінні рудні мінерали (вольфраміт, танталіт).
ҐРЕЙФЕР, *грейфер,***Greifer – широкозахватний пристрій, навішуваний на вантажопідйомні машини й екскаватори. Найпоширеніші двощелепні ґрейфери.
ҐРУНТ, *грунт – в інженерній геології — гірська порода, а також відходи виробничої діяльності, що їх використовують як основу, середовище або матеріал для зведення будівель та інженерних споруд.
ҐРУНТОВІ ВОДИ, *грунтовые воды – безнапірні підземні води першого від поверхні землі постійного водоносного горизонту, що міститься на першому водотривкому шарі гірських порід. Ґрунтові води — джерело водопостачання.