Тлумачний гірничий словник (Г)

ГАБАРИТОМІР, *габаритомер – прилад для вимірювання величини зазорів між стінками відкатної виробки та рухомим поїздом.

ГАБРО, *габбро – сновна рiвномiрнозерниста порода, що складається з польових шпатiв, авгiту та олiвiну. Текстура масивна, однорiдна. Колiр чорний, темно-зелений, рiдше плямистий.

ГАДОЛІНІЙ, *гадолиний – хімічний елемент, символ Gd, ат. н. 64, ат.м. 157,25; рідкісноземельний метал сріблясто-білого кольору, належить до лантаноїдів. Застосовують у ядерній техніці для регулюючих стрижнів ядерних реакторів. Від прізвища фінського хіміка Ю. Гадоліна.

ГАЗ, *газ, **gas – стан речовин, в якому, порівняно з твердим і рідинним станами, міжмолекулярні сили дуже малі.

ГАЗГОЛЬДЕР, *газгольдер – стаціонарне газосховище – металічний резервуар для нагромадження і зберігання газу. Газгольдери є низького типу (“мокрі” — з водяним басейном і рухомим дзвоном, під яким збирається газ; “сухі” — з метелевим поршнем або гнучкою мембраною) і високого типу, де газ зберігається під тиском 0,7…3 Мпа. Газгольдер застосовують у хімічній, нафтовій і газовій промисловості.

ГАЗИ ПРИРОДНІ ГОРЮЧІ, *газы природные горючие – суміш газів земної кори, які здатні горіти. Складаються з метану (близько 90%), етану, пропану, бутану, пари легких рідких вуглеводів та різних домішок. Теплотворна здатність 32,7 МДж/м3. На території України відкрито понад 120 родовищ — у Придніпровсько-Донецькій і Передкарпатській нафтогазоносних областях та Причорномор’ї.

ГАЗИФІКАЦІЯ, *газификация, **gasification – 1) Штучне перетворення твердого або рідкого палива на гази. 2) Застосування горючих газів як палива в різних галузях народного господарства та в побуті, а також як сировини для хімічної промисловості.

ГАЗ КОКСОВИЙ, *газ коксовый – горючий газ, що утворюється в процесі коксування кам’яного вугілля, тобто при нагріванні його без доступу повітря до 900-1100^оС. Г. к. містить водень, метан, оксид вуглцю та ін.

ГАЗЛІФТ, *газлифт – 1) Пристрій для піднімання рідини стиснутим газом, змішаним з нею. За допомогою газліфта найчастіше піднімають нафту і воду з бурових сведловин. 2) Компресорний спосіб видобування нафти.

ГАЗОАНАЛІЗАТОР, *газоанализатор – прилад, за допогою якого визначають якісний і кількісний склад суміші газів.

ГАЗОВА ЗЙОМКА, *газовая съемка – метод встановлення наявності та розподілу газів. 1) В гірничій справі Г. з. служить для виявлення джерел газовиділення у виробках, встановлення їхніх масштабів і розподілу газу в просторі та в часі. 2) В геології під Г. з. розуміють геохімічний метод пошуків нафтових, газових і рудних родовищ, оснований на підвищеному вмісті вуглеводневих і інших характерних газів в підпідошвових шарах та гірничих виробках району родовища.

ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *газовая промышленность – галузь паливної промисловості, підприємства якої займаються видобуванням природного і попутного (нафтового) газу з надр землі, виробництвом зрідженого газу, штучних горючих газів з твердого і рідкого палива, зберіганням, транспортуванням газу по газопроводах для постачання населенню і промисловості. На території України розвивається на базі родовищ Передкарпатської нафтогазоносної області, Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області та Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції.

ГАЗОВИДІЛЕННЯ В ГІРНИЧІ ВИРОБКИ, *газовыделение в горные выработки – виділення метану або іншого природного газу з товщі корисної копалини і вміщаючих порід, у гірничі виробки. Розрізняють звичайне (безперервне, повільне виділення газу по всій оголеній поверхні), суфлярне (місцеве виділення газу з тріщин або свердловин, газовий фонтан) і раптове (місцеве, інтенсивне виділення великих кількостей газу, що супроводжується руйнуванням вугільного пласту або порід).

ГАЗОВИЙ АНАЛІЗ, *газовый анализ – аналіз суміші газів для визначення їх кількісного й якісного складу. Методи газового аналізу (рунтуються на хімічних, фізико-хімічних і фізичних властивостях компонентів газової суміші, особливо на різних температурах конденсації і кипіння.

ГАЗОВИЙ БАЛАНС, *газовый баланс – розподіл газовиділення по джерелам або по системі гірничих виробок. Розрізняють Г. б. окремої виробки, віїмкової дільниці і шахти (рудника) в цілому.

ГАЗОВИЙ БАР’ЄР, *газовый барьер – 1) Частина вугільного пласта поблизу виробки, де газопроникність мінімальна. 2) Обмеження виробничої потужності вугільної шахти (віїмкової дільниці) по газовому фактору.

ГАЗОВИЙ ДРЕНАЖ, *газовый дренаж – вилучення газу з вугільних пластів і порід по штучним (свердловини) і природним (тріщини) каналам.

ГАЗОВИЙ КАРОТАЖ, *газов(й каротаж – метод дослідження свердловин, який ґрунтується на визначенні вмісту і складу вуглеводнів у промивній рідині.

ГАЗОВИЙ КОНДЕНСАТ, *газовый конденсат – суміш рідких вуглеводнів (С5Н15 і вищі), що виділяються із природних газів при експлуатації газоконденсатних родовищ.

ГАЗОВИЙ РЕЖИМ, *газовый режим – сукупність вимог до шахт, які розробляють вугільні пласти небезпечні з газу, раптовим викидам і суфлярним виділенням, та до рудників, в яких мають місце виділення вибухонебезпечних або токсичних газів.

ГАЗОВІ ГНІЗДА, *газовые гнезда – передбачувані скупчення газу в сильнотріщинуватих частинах вугільного пласта, в місцях перем’ятого або перетертого в результаті тектонічних процесів вугілля.

ГАЗОВМІСТ (БАГАТОГАЗНІСТЬ) ГІРСЬКИХ ПОРІД, *газообильность горных порід – кількість газу, що виділяється в гірничі виробки. Розрізняють Б. в. абсолютну – дебіт газу в одиницю часу (м³/с або м³/доб) та відносну – кількість газу, що виділився за певний час і віднесену до одиниці маси або обсягу вугілля, руди або породи, добутих за цей же період (м³/т або м³/ м³).

ГАЗОВОЛЮМЕТРІЯ, *газоволюметрия – метод кількісного аналізу, в якому визначуваний компонент перетворюють у газоподібну сполуку й вимірюють її об’єм.

ГАЗОҐЕНЕРАТОР, *газогенератор – ґенератор, де з твердого або рідкого палива, піддаючи його термічній обробці в середовищі повітря, кисню, водяної пари або їхньої суміші (дуття), виробляють ґенераторні гази. Стацiонарні ґенератори застосовують у хімічній промисловості, металургії тощо, транспортні ґенератори — головним чином в автомобільних газоґенераториних установках.

ГАЗОЗБІРНА ВИРОБКА, *газосборная выработка – виробка спеціального призначення для збирання газу, який виділяється з вугільного пласта або порід.

ГАЗОДИНАМІЧНІ ЯВИЩА, *газодинамические явления – руйнування масиву порід під впливом гірничого тиску, що супроводжується короткочасним виділенням газу (метану та ін.). Найбільш інтенсивним проявом є раптовий викид вугілля, породи й газу.

ГАЗОЄМНІСТЬ ВУГІЛЛЯ (ЗАГАЛЬНА), *газоемкость угля (общая) – кількість газу, що поглинається за певних умов одиницею об’єму або маси вугілля. Кількість поглиненого газу подається в об’ємних або масових одиницях, а також в ґрам-молекулах (молях).

ГАЗОНОСНІСТЬ (ГАЗОНАСИЧЕНІСТЬ) ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *газонос-ность (газонасыщенность) горной породы, **gas content of rock – кількість газів, яка міститься у одиниці маси або об(єму гірської породи.

ГАЗОСХОВИЩЕ, *газохранилище – вмістилище, де зберігають газ. Розрізняють газосховища наземні (див. газгольдер) і підземні (споруджувані, наприклад, у покинутих шахтах). Газ у них зберігають у газоподібному (тиск 5…12 МПа) або зрідженому стані (тиск 0,8…1 МПа). Є й ізотермічні наземні і підземні газосховища зі зрідженим газом при атмосжерному тиску і температурі до 200 ^оС.

ГАЗОЙЛЬ, *газойль – фракція нафти, застосовувана переважно як паливо для дизелів і як сировина для каталітичного крекінгу.

ГАЗОКОНДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ, *газоконденсатное месторождение – родовище рідких вуглеводнів. Див. газовий конденсат.

ГАЗОМЕТР, *газометр – лабораторний посуд для збирання, зберігання й вимірювання об’ємів різних газів.

ГАЗОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ РУДНИКА (ШАХТИ), *газоопасность рудника (шахты) – сукупність небезпек, зв’язаних з виділенням природних або утворенням рудникових вибухонебезпечних або токсичних газів.

ГАЗОПРОНИКНІСТЬ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *газопроницаемость горной породы – спроможність гірської породи при деякому перепаді тиску пропускати через себе газ.

ГАЗОТЕПЛОЗАХИСНИЙ АПАРАТ (холодильний костюм), *газозащитный аппарат – комбінація теплозахисного костюму та рудникового ізолюючого респіратора, що складається з скафандру, зодягаємого на верхню частину тулубу людини, холодильних приладів, комбінезону з газонепроникної тканини з термоізолюючою прокладкою та кисневих балонів. Дає можливість вести гірничорятувальні роботи в непридатній для дихання атмосфері.

ГАЛІЙ, *галлий – Ga. Хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи. Ат.н.31, ат.м. 62,73. Сріблясто-білий метал. Стійкий до дії повітря, води. З кислотами та лугами утворює галати. Застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, оптичних дзеркал, у квантовій електроніці тощо.

ГАЛІТ, *галит, **halite – 1) NaCl. Мінерал класу хлоридів; безбарвний, прозорий, з скляним блиском. Сингонія кубічна. Густина 2,1-2,2. Твердість 2. Поширений мінерал соленосних товщ. Утворюється при осадженні у замкнених водоймищах, а також як продукт згону на стінках кратерів вулканів. 2) Осадова гірська порода, що складається в основному з мінералу галіту. Використовують у харчовій промисловості. Інша назва -кам’яна сіль. В Україні є декілька родовищ Г., зокрема, на Донбасі.

ГАЛО…, *гало – в складних словах за значенням відповідає поняттю “сіль”.

ГОЛОҐЕНЕЗ, *галогенез – сукупність процесів у насичених розчинах солоних озер, лагун тощо, внаслідок яких кристалізуються солі.

ГАЛОГЕНИ, *галогены – хімічні елементи: флуор F, хлор Cl, бром Br, йод J і астат At.

ГАЛОГЕНІДИ, *галогениды – солуки, до складу яких входять одновалентні аніони галогенів.

ГАЛОГЕНУВАННЯ, *галогенирование – введення галогенів у молекули органічних сполук.

ГАЛОЇДИ, *галоиды, **halides – мінерали – солі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HJ. Звичайно поділяються на солі фторидної кислоти – фториди, хлоридної – хлориди, та броміди і йодиди.

ГАЛУН, *квасцы, **alum – подвійна сіль сульфату К і Al. У поширеному розумінні – всі подвійні солі сірчаної кислоти.

ГАЛЬМІРОЛІЗ, *гальмиролиз – підводне вивітрювання морських відкладів під впливом процесів розчинення, окиснення тощо.

ГАММА, *гамма – 1) Позасистемна одиниця маси, що її застосовують іноді для вимірювання малих мас. 1 Г. дорівнює 10-6 г (мікрограм). 2) Назва стотисячної частки ерстеда.

ГАММА–АПАРАТ, *гамма-аппарат – апарат з радіоактивними ізотопами, що є джерелом гамма-випромінення.

ГАММА-КВАНТ, *гамма-квант – порція енергії (квант) гамма-проміння.

ГАММА-МЕТОД, *гамма-метод – метод розвідування корисних копалин, що (рунтується на вимірюванні інтенсивності випромінювання природних радіоактивних елементів, які є в гірських породах.

ГАММА-ПРОМЕНІ, *гамма-лучи – електромагнитні хвилі, довжина яких менша за довжину хвиль рентгенівських променів (менша від 10-10 м). Виникають Г.-п. при радіоактивних перетвореннях ядер багатьох ізотопів водночас з альфа- або бета-частинками, при гальмуванні заряджених частинок великої енергії, анігіляції частинок з античастинками.

ГАММА-СЕПАРАТОР, *гамма-сепаратор, **gamma-separator, ***Gamma- Abscheider – радіометричний сепаратор, в якому вихідний матеріал розділяється на компоненти по їх природному гамма-випромінюванню.

ГАММА-СПЕКТРОМЕТР, *гамма-спектрометр – прилад для вимірювання довжини хвиль або енергії й інтенсивності гамма-проміння.

ГАММА-СПЕКТРОСКОПІЯ, *гамма-спектроскопия – розділ ядерної спектроскопії, в якому досліджується енергетичний склад гамма-проміння.

ГАРМОНІКИ, *гармоники – 1) фіз. Коливання, частоти яких кратні основній частоті складного коливання. 2) матем. Періодичні функції виду A sin (wc+j).

ГАРМОНІЧНИЙ, *гармонический – заснований на гармонії; Г – а п р о п о р ц і я – пропорція виду a:b=b:(a – b); Г. а н а л і з – розділ математики, в якому вивчається розкладання коливальних процесів на суму елементарних коливань; г. р я д – числовий ряд 1+1/2+1/3+…+1/n+ …; Г – і к о л и в а н н я – коливання, які описуються рівнянням x = a sin (wt+j), де x – миттьове значення змінної величини, а -амплітуда, w – циклічна частота, wt+j – повна фаза, j – початкова фаза; Г – і ф у н к ц і ї – функції кількох змінних, які неперервні в деякій області разом зі своїми частинними похідними першого й другого порядків і задовольняють у цій області т. зв. рівняння Лапласа.

ГАУСМАНІТ, *гаусманит, **hausmannite – Mn2O4. Поширений мінерал марганцю. Утворюється при гідротермальному метаморфізмі осадових родовищ марганцю в умовах недостачі кисню.

ГАФНІЙ, *гафний – хімічний елемент, символ Hf, ат. н. 72; ат. м. 178,49. Сріблясто-білий метал, супутник цирконію. Застосовується в ядерній техніці та електротехніці, а також у різних сплавах для космічного ракетобудування.

ГВИНТОВИЙ СТОЯК, *винтовая стойка – металевий трубчатий стояк, котрий має розпірний пристрій типу ручного гвинтового домкрату.

ГЕДЕНБЕРГІТ, *геденбергит, **hedenbergite – силікат ланцюжкової будови з групи моноклінних піроксенів CaFe[Si2O6]. Знаходиться в метаморфічних вапняках, головним чином у скарнах.

ГЕКСАГОНАЛЬНИЙ, *гексагональный – шестикутний; г – а с и с т е м а – у кристалографії – система, що характеризується постійною присутністю однієї шестірної або потрійної осі симетрії.

ГЕЛІ, *гели – драглеподібні дисперсні системи, які утворюються в колоїдних розчинах за постуиової коагуляції. Застосовують як адсорбенти тощо.

ГЕЛІЙ, *гелий – хімічний елемент, символ Не, ат.н. 2, газ без кольору і запаху.

ГЕЛІОДОР, *гелиодор, **heliodor – золотисто-жовта відміна берилу, яка містить незначні домішки Fe2O3.

ГЕЛІОТРОП, *гелиотроп, **heliotrope – відміна халцедону зеленого кольору з яскраво-червоними плямами.

ГЕЛЬВІН, *гельвин – мінерал класу силікатів, жовтого, червоно-бурого кольору. Руда берилію.

ГЕМАТИТ, *гематит, **hematite – Fe2O3. – мінерал класу оксидів та гідрооксидів. Сингонія тригональна. Густина 4,3-5,2. Твердість 5,5-6. Колір кристалічних відмін – залізо-чорний, землистих – яскраво-червоний. Блиск напівметалевий. Залізна руда. Утворюється в оксидних умовах у родовищах і гірських породах різних генетичних типів.В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні. 2) Низькофосфористий (до 0,1%) ливарний чавун, що його виплавляють переважно з червоного залізняку.

ГЕНРІ, *генри – одиниця індуктивності в МКСА системі одиниць. Від прізвища американського фізика Дж. Генрі.

ГЕО… – частина складних слів, що відповідає поняттям “земля”, “земна куля” (наприклад, географія, геофізика).

ГЕОАНТИКЛИНАЛЬ, *геоантиклиналь – ділянка земної кори в межах геосинклінальної області, яка протягом тривалого часу повільно піднімалась.

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА, *геологическая оболочка – комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Верхня межа її проходить на висоті 25…30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5…10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки досягає 60…70 км. Характерина особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця та пов(язані з внутрішньою будовою Землі. Географічній оболонці притаманні цілісність, зумовна безперервним кругообігом речовини та енергії між складовими її частинами; нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами: безперервність розвитку. Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна закономірна регйональна диференціація, що виявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.

ГЕОДЕЗИЧНА СІТКА, *геодезическая сетка – сукупність опорних геодезичних пунктів на земній поверхні, у яких в єдиній системі визначені координати й висоти. Пункти закріплюються на місцевості за допомогою геодезичних знаків.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ, *геодезический пункт – точка земної поверхні, положення якої визначено щодо певної вихідної точки геодинамічними вимірюваннями. У геодезичному пункті встановлюють геодезичні знаки.

ГЕОДЕЗИЧНІ ЗНАКИ, *геодезические знаки – підземні й наземні споруди, що закріплюють на місцевості пункти геодезичної сітки.

ГЕОДЕЗІЯ, *геодезия, **geodesy – наука про визначення форми, розмірів і ґравітаційного поля Землі та про вимірювання на її поверхні. Виділяють вищу геодезію (вивчає фігуру, розміри і ґравітаційне поле Землі, а також теорію й методи побудови опорної геодезичної сітки), топографію та прикладну геодезію (використання методів і техніки геодезії для розв(язання спеціальних вимірювальних завдань у різних галузях народного господарства).

ГЕОДИНАМІКА, *геодинамика – розділ геотектоніки, що вивчає динаміку геосфер і Землі в цілому, досліджує фізичні умови тектонічних рухів, деформацій мас гірських порід і земної поверхні, а також зовнішні сили, що діють на динаміку планети.

ГЕОЕНЕРГЕТИКА, *геоэнергетика – галузь енергетики, пов’язана з використанням глибинного тепла земної кори.

ГЕОЇД, *геоид – Земля та фігура, якою характеризують форму Землі. Поверхня геоїда згібається з вільною, незбудженою поверхнею води в Світовому океані; уявно продовжена під материками так, що вона скрізь перпендикулярна до напряму сили тяжіння.

ГЕОКРАТИЧНІ ПЕРІОДИ, *геократические периоды – періоди в історії геологічного розвитку Землі або окремих континентів, коли площа суходолу була значно більшою за площу, зайняту морем. Чергування геократичних періодів і таласократичних періодів пов(язане в основному з тектонічними рухами земної кори.

ГЕОКРІОЛОГІЯ (МЕРЗЛОТОЗНАВСТВО), *геокриология – наука про мерзлі грунти та гірські породи. Вивчає їх походження, історію розвитку, умови існування, будову й властивості та явища, пов(язані з процесами промерзання, відтаювання і діагенезу мерзлих товщ.

ГЕОЛОГІЧНА КАРТА, *геологическая карта – графічне зображення на топографічній карті в певному масштабі геологічної будови якої-небудь дільниці земної кори. Діляться в залежності від масштабу зображення на оглядові, дрібно-, середньо- та крупномасштабні.

“ГЕОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ” – науковий журнал, який видають Відділення наук про Землю НАН України і Міністерство геології України. Заснований 1934 року. Виходить 6 разів на рік.

ГЕОЛОГІЧНЕ ЗНІМАННЯ, *геологическая съемка – комплекс польових і камеральних робіт по вивченню геологічної будови певної ділянки земної поверхні для складання її геологічної карти і виявлення мінерально-сировинних ресурсів.

ГЕОЛОГІЧНИЙ РОЗРІЗ, *геологический разрез – графічне зображення вертикального профілю геологічної будови певної місцевості, на якому показано вік, склад і потужність гірських порід.

ГЕОЛОГІЯ, *геология, **geology – комплекс наук про будову й розвиток Землі. Вивчає склад, будову, рухи та історію розвитку земної кори і закономірності утворення й поширення корисних копалин. Поділяється на ряд дисциплін: мінералогію, петрографію, тектоніку, історичну геологію, регйональну геологію, літологію, стратиграфію. Прикладне значення мають гідрогеологія, інженерна геологія та геологія корисних копалин. Міркування про Землю, її утворення, різні елементи можна зустріти ще у давньогрецьких вчених, наприклад у Арістотеля (у метереологічному трактаті), у римських вчених (Лукрецій Тіт Кар “Про природу речей”). Основи понять про будову Землі, корисні копалини вивчалися в Києво-Могилянській академії в курсі натурфілософії та фізики. Як наука геологія сформувалась у XVIII ст. Її основи і основи окремих геологічних дисциплін викладено у працях українських та зарубіжних вчених (Ф.Прокопович, М.В. Ломоносов, І.І. Лепьохін, Д.І. Соколов, В.Ф. Зуєв, В.О. Ковалевський, Дж. Геттон, І. Кант, Ж. Кюв’є, Дж. Дана, А.Д. Архангельський, Д.В. Наливкін, Є.С. Федоров, О.П. Карпінський, В.І. Вернадський, І.М. Губкін). В Україні значний внесок в Г. зробили Н.Д. Борисяк, В.В. Різниченко, В.Г. Бондарчук, Є.К. Лазаренко та ін. В нашій країні проблеми геології вивчають установи НАН України (Інститут геологічних наук, Інститут геології і геохімії горючих копалин), відповідні кафедри вузів, відомчі установи (Інститут нафти і газу, Інститут мінеральних ресурсів) та ін.

“ГЕОЛОГІЯ І ГЕОХІМІЯ ГОРЮЧИХ КОПАЛИН” – науковий журнал, який видають Інститут геології та геохімії НАН України та Українська нафтогазова академія, Засновано в 1991 р. Виходить 4 рази на рік.

ГЕОЛОГІЯ МОРЯ, *геология моря – галузь геології, що вивчає будову, склад і геологічну історію дна Світового океану; досліджує послідовність утворення осадків і порід морського дна і корисних копалин, які формуються на дні морських басейнів.

ГЕОМАГНІТОФОН, *геомагнітофон – манітофон, яким уловлюють, одночасно записуючи на магнітну стрічку, ледь чутні звукові сигнали, що їх подають ударами по гірській поріді. Використовується при гірничорятувальних роботах у шахтах і рудниках.

ГЕОМЕТРИЗАЦІЯ РОДОВИЩА, *геометризация месторождения – вивчення та зображення на графічній документації структурних і якісних особливостей родовищ корисних копалин.

ГЕОМЕТРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ПІДЙОМНОЇ УСТАНОВКИ, *геометрические ылементы подьемной установки – вісь підйому, центр підйому, вісь головного валу підйомної машини, площина симетрії копрових шківів, вісі та кути девіації(відхилення) підйомних канатів, вісі ровантажувальних кривих.

ГЕОМЕТРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ШАХТНОГО ПІДЙОМУ, *геометрические элементы шахтного подьема – точки, вісі, площини, кути, які є об(єктами маркшейдерських розбивок та зйомок, що виконуються при будівництві споруд і монтажі обладнання технологічного комплексу шахтного підйому, а також при перевірках і налагодженнях підйомного обладнання під час експлуатації.

ГЕОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТІЛ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геометри-ческие параметры тел полезных ископаемых – лінійні та кутові величини що чисельно і геометрично характеризують в окремих місцях (точках) розмір, форму, будову, умови залягання і положення в надрах пластів, покладів, жил та ін. тіл твердих корисних копалин.

ГЕОМЕТРІЯ НАДР(ГІРНИЧА ГЕОМЕТРІЯ), *геомертия недр (горная геометрия) – розділ гірничої науки про геометричне моделювання форми покладу, властивості корисної копалини та процесів, які протікають у надрах.

ГЕОМЕХАНІКА, *геомеханика – наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Пояснює і прогнозує зміну напружено-деформаційного стану ділянок земної кори. Пов’язана з інженерною геологією, газо-, і гідромеханікою, термодинамікою, механікою суцільного середовища.

ГЕОМОРФОЛОГІЯ, *геоморфология – наука про рельєф Землі, його походження, історію розвитку та географічне поширення його форм. Геоморфологія поділяється на загальну (розглядає найбільш широкі питання будови та розвитку рельєфу), галузеву (вивчає рельєф за деякими показниками) та регіональну (досліджує рельєф окремих ділянок земної поверхні). Належить до системи геолого-географічних наук.

ГЕОСИНКЛИНАЛЬ, *геосинклиналь – лінійно витягнута ділянка земної кори, в межах якої інтенсивно проявляються вертикальні й горизонтальні рухи, магматизм і сейсмічність. Геосинкліналі розвиваються протягом десятків і сотень мільонів років і проходять кілька стадій — від прогину, найчастіше зайнятого морем, до формування на місці гірської складчатостої споруди.

ГЕОСИСТЕМИ, *геосистеми – природні системи різного рівня, що охоплюють взаємопов’язані частини літосфери, гідросфери, атмосфери та біосфери. Компоненти геосистеми тісно взаємопов’язані між собою через потоки речовини та енергії, процеси гравітаційного переміщення твердого матеріалу, вологообмін та міграцію хімічних елементів.

ГЕОСФЕРИ (оболонка Землі), *геосферы – концентричні оболонки, з яких складається Земля. Виділяють зовнішні оболонки — атмочферу і гідросферу, та внутрішні — земну кору, мантію і ядро Землі. Верхня з внутрішніх оболонок (земна кора) відділяється від мантії поверхнею Мохоровичича. Товщина земної корит під океанами 5…10 км, під гірськими системами — до 60…80 км. Мантія Землі, підошва якої міститься на глибині 2900 км, поділяється на верхню мантію (товщина 850…900 км) і нижню мантію (товщина близько 2000 км). Частину верхньої мантії, що лежить безпосередньо під земною корою, називають субстратом. Земна кора разом із субстратом становить літосферу. Середня частина верхньої мантії називається астеносферою, або шаром Ґутенберґа, нижня — шаром Голіцина. Ядро Землі має радіус близько 3500 км; поділяється на зовнішнє і внутрішнє (субядро) ядро. Геосфери різняться між собою будовою, фізичними й хімічними властивостями. Наукове уявлення про особливості окремих геосфер базується головним чином на даних геофізичних методів дослідження.

ГЕОТЕКТОНІКА, *геотектоника – галузь геології, що вивчає будову, рухи і розвиток Землі.

ГЕОТЕКТУРА, *геотектура – найбільші елементи рельєфу Землі (материки, океанічні западини), утворення яких зумовлене факторами загальнопланетарного масштабу. Те саме, що й морфотектура.

ГЕОТЕРМАЛЬНІ РЕСУРСИ, *геотермальные ресурсы – запаси глибинного тепла Землі, експлуатація яких економічно доцільна сучасними технічними способами. Частка геотермальних ресурсів у загальному паливно-енергетичному балансі може складати 50%. Практичне значення мають гідрогеотермальні ресурси. Геотермальна енергія використовується для теплопостачання і гарячого водопостачання міст, а також для живлення геотермальних електростанцій.

ГЕОТЕРМІЧНИЙ ҐРАДІЄНТ, *геотермический градиент – приріст температури на кожні 100 м при заглибленні в Землю нижче від зони зони постійних температур. У середньому дорівнює 3 ^о.

ГЕОТЕРМІЧНИЙ СТУПІНЬ – віддаль, на яку треба заглибитись по вертикалі в надра Землі (нижче від зони постійних температур), щоб температура зросла на 1 ^о С. У середньому дорівнює 33 м.

ГЕОТЕРМІЯ, *геотермия – галузь геофізики, що вивчає теплове поле Землі, яке формується під впливом внутрішніх джерел тепла та сонячного випромінювання.

ГЕОТЕХНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *геотехнические свойства горных пород – фізико-механічні властивості гірських порід, що розглядаються в механіці гірських порід, зокрема, їхня обвалюваність і стійкість.

ГЕОТЕХНОЛОГІЯ, *геотехнология – хімічні, фізико-хімічні, біохімічні й мікробіологічні методи безшахтного (переважно за допомогою бурових свердловин) видобування корисних копалин на місці їх залягання. Геотехнологічними процесами є бактеріальне вилуговування багатокомпонентних сполук (розчинення їх мікроорганізмами у водному середовищі) з вилученням потрібних хімічних елементів, підземна газифікація вугілля, розплавлення сірки гарячою водою тощо. Методи геотехнології застововують на родовищах з невеликим вмістом корисних копалин, з наявністю розсіяних елементів.

ГЕОФІЗИКА, *геофизика – наука про фізичні властивості Землі та фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках (геосферах). Складається з фізики Землі, що об(єднує гравіметрію, земний магнетизм, геоелектрику, сейсмологію, геотермію та радіометрію, фізики водойомів і фізики атмосфери. Геофізичні дослідження в Україні проводять Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна АН України, установи Міністерства геології, вузи та інші заклади.

ГЕОФІЗИКА ЛАНШАФТІВ (ФІЗИКА ЛАНШАФТІВ), *геофизика ландшафтов (фізика ландшафтов) – галузь ланшафтознавства, що за допомогою фізичних методів вивчає процеси, які відбуваються у тому чи іншому природно-територіальному комплексі. Геофізика ланшафтів досліджує процеси обміну та переносу речовини й енергії в географічній оболонці та між компонентами природно-територіальних комплексів при їх взаємодії.

“ГЕОФІЗИЧНИЙ ЖУРНАЛ” – науковий журнал Геофізики Інституту ім. С.І. Субботіна НАН України. Заснований 1979 року на базі “Геофизического сборника”, що видається з 1956 року. Виходить 6 разів на рік.

ГЕОФІЗИЧНИЙ КАНАЛ ЗВ’ЯЗКУ, *геофизический канал связи – сукупність пристроїв для передачі інформації через гірничі породи і завали шляхом прослуховування шумів (ударів, розмов і т.і.) за допомогою сейсмічної техніки.

ГЕОФІЗИЧНІ АНОМАЛІЇ, *геофизическая аномалия – відхилення від нормального характеру розподілу фізичних полів Землі, зумовлені неоднородністю її будови й різноманістністю мінеральної речовини, з якої вона складається. Розрізняють геофізичні аномалії гравітаційні, магнітні, сейсмічні, електричні та ін.

ГЕОФОН, *геофон – приймач звукових хвиль, що поширюються у верхніх шарах земної кори. Принцип дії найдосконаліших геофонів полягає у перетворенні коливань ґрунту (від проходження звукової хвилі) на коливання електричного струму, які підсилюються і реєструються. Геофони застосовують при розвідуванні гірських порід, під час гірничорятувальних робіт тощо.

ГЕОХІМІЧНІ ПОШУКИ І РОЗВІДКА РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геофизические поиски и разведка месторождений полезных ископаемых – методи, що базуються на дослідженні закономірностей розміщення хімічних елементів у літосфері, гідросфері, атмосфері й біосфері.

ГЕОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ, *геохимические процессы – природні хімічні процеси, що відбуваються в надрах землі та на її поверхні, спричиняють міграцію елементів і зміни хімічного складу гірських порід та мінералів. Унаслідок геохімічних процесів утворюються гірські породи й мінерали. Виділяють такі групи геохімічних процесів: гіпогенні (пов’язані з внутрішніми джерелами енергії), гіпергенні (поверхневі процеси, джерелом яких є головним чином сонячна енергія) і техногенні (зумовлені господарською діяльністю людини).

ГЕОХІМІЯ, *геохимия – наука, що вивчає поширення, розвиток і процеси міграції хімічних елементів та їх стабільних ізотопів на Землі. Досліджує хімічний склад Землі, окремо геосфер, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює походження та історію Землі. Геохімія як наука виникла на початку XX ст. Розвиток і становлення геохімії пов’язані з іменами В.І. Вернадського, О.Є. Ферсмана, О.П. Виноградова та ін. Складається з регіональної геохімії, геохімії елементів і процесів, геохімії ізотопів, гідрогеохімії, біогеохімії, радіогеохімії та ін. Геохімічні дослідження в Україні проводить інститут геохімії і фізики мінералів НАН України, Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України та відповідні кафедри вузів.

ГЕОХІМІЯ ЛАНДШАФТІВ, *геохимия ландшафтов – науковий напрям на межі фізичної географії і геохімії: вивчає міграцію (перерозподіл) хімічних елементів у географічному ландшафті. Дані досліджень геохімії ландшафтів використовують при пошуках корисних копалин, у медичній географії, при розв’язанні питань охорони навколишнього середовища тощо.

ГЕОХРОНОЛОГІЯ, *геохронология – визначення часу утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви, Розрізняють геохронологію відносну та абсолютну. Відносна геохронологія користується палеонтологічним методом і визначає відносний відносний вік порід за скам’янілими органічними рештками фауни і флори, які збереглися в цих породах. Абсолютна геохронологія встановлює час утворення гірських порід на основі визначення радіологічного віку їх за допомогою різних методів (калій-аргонового, рубідій-стронцієвого, урано-торієво-свинцевого, гелієвого, вуглецевого, мономінеральних фракцій та ін.). За цими методами вік Землі становить приблизно 4 млрд. років, вік найдавніших порід в Україні — 3,5 млрд. років. На підставі геохронологічних досліджень розроблено геохронологічну шкалу. Найбільшими її підрозділами є криптозой, що поділяється на архей і протерозой та фанерозой. Останній поділяється на три ери — палеозойську, палеозойську і мезозойську. Ери поділяються на періоди.

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ, *герметизация – забезпечення непроникності стінок і з’єднань, що обмежують потрапляння рідин і газів у внутрішні об’єми апаратів, машин, приміщень, споруд.

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ УСТЯ СВЕРДЛОВИН, *герметизация устья скважин – ізоляція порожнини свердловини від зовнішнього середовища при замірах газового тиску в вугільних пластах та при ізольованому виведенні газів з свердловини.

ГЕРМЕТИЧНИЙ, *герметичный – непроникний, щільно закритий, той, що не пропускає газу й рідини.

ГЕТЕРОГЕННИЙ, *гетерогенный – неоднорідний, той, що складається з різних за складом частин (протилежне – гомогенний); Г – і с и с т е м и – фізико-хімічні системи, що складаються з двох або кількох фаз, напр., система: “лід – вода – водяна пара” – гетерогенна система з трьох фаз.

ГЕТЕРОПОЛЯРНИЙ ЗВ’ЯЗОК, *гетерополярная связь – хімічний зв’язок, що супроводиться перетягуванням електронної пари одним із атомів і наступним стягуванням утворених йонів.

ГІАЛІТ, *гиалит – мінерал класу силікатів, прозорий різновидопалу.

ГІГІЄНА ПРАЦІ, *гигиена труда – галузь гігієни, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і навколишнього виробничого середовища. Розробляє гігієнічні нормативи і заходи для забезпечення нормальних умов праці та запобігання професійних хвороб. Інститути гігієни праці та професійних захворювань є у Донецьку, Києві, Харкові.

ГІГРО…, *гигро… – у складних словах відповідає поняттю “волога”.

ГІГРОСКОПІЧНИЙ, *гигроскопичный – той, що вбирає вологу.

ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ, *гигроскопичность – 1) Вибухових речовин: здатність вибухових речовин поглинати пари води за рахунок хімічної чи фізичної адсорбції. 2) Гірських порід: здатність речовин вбирати вологу з повітря.

ГІДРАВЛІКА, *гидравлика – наука про закони рівноваги й руху рідини, а також застосування їх для розв’язання практичних задач.

ГІДРАВЛІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ, *гидравлическая классификация, **hydraulic classification, ***Hydroklassierung – процес розділення суміші частинок у рідині на окремі класи по швидкості їх осідання. Г.к. може бути самостійною, допоміжною або підготовчою операцією перед відсадкою або флотацією. Крупність матеріалу, який піддають Г.к. як правило не перевищує 3-13 мм. Розділення матеріалу головним чином протікає у стиснених умовах при турбулентному режимі. Див. також класифікація, гідралічні класифікатори.

ГІДРАВЛІЧНА ПЕРЕДАЧА, *гидравлическая передача – механізм (передача), що передає механічну енергію від ведучої ланки до веденої за допомогою рідини. Складається в основному з гідравлічного насоса і гідравлічного двигуна. Застосовується у верстатах, автомобілях, тепловозах, літаках тощо.

ГІДРАВЛІЧНЕ ВИМИВАННЯ ПОРОЖНИН, *гидравлическое вымывание полостей – спосіб попередження раптових викидів при розкритті викидонебезпечних вугільних пластів та проведенні підготовчих виробок по вугіллю.

ГІДРАВЛІЧНЕ КРІПЛЕННЯ, *гидравлическая крепь – вид гірничого кріплення, що створює опір боковим гірським породам за допомогою гідравлічних елементів. Поділяється на індивідуальні гідравлічні стояки та механізоване кріплення.

ГІДРАВЛІЧНЕ РОЗСУВАННЯ, *гидравлическая раздвижка – зміна довжини гідравлічного стояка кріплень, виконаного у вигляді телескопічного гідроциліндру.

ГІДРАВЛІЧНЕ РУЙНУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *гидравлическое разрушение горных пород – руйнування гірських порід струменем води, що витікає з насадки під тиском. Розрізняють три виду руйнування: розмив (незв’язних або слабозв’язаних порід), відбивання (при монолітних породах) та різання (монолітних міцних порід).

ГІДРАВЛІЧНИЙ, *гидравлический, **hydraulic – той, що діє за допомогою рідини.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ВІДЖИМ, *гидравлический отжим – спосіб попередження раптових викидів вугілля та газу, заснований на нагнітанні води під тиском в вугільний пласт через свердловини, що призводить до розпушування і віджиму привибійної частини масиву.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ПЕРЕСУВАЧ, *гидравлический передвижчик – обладнання, що призначене для пересування вибійних конвеєрів до вибою по мірі його посування, підтягування упорних приладів гідродомкратів, а також підйому ставу конвеєра з боку виробленого простору для огляду і ремонту нижньої гілки тягового органу конвеєра при вузькозахватному вийманні вугілля.

ГІДРАВЛІЧНИЙ СПОСІБ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН – Див. Гідромеханизація і Гідровидобування.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ, *гидравлический транспорт – переміщення твердих сипучих матеріалів потоком води. При безнапірному гідравлічному транспортуванні матеріал у суміші з водою (пульпа) рухається самопливом по похилих жолобах або лотках, при напірному гідравлічному транспортуванні — по трубопроводах під тиском, створюваним насосами. Г.т. застосовують головним чином при гідромеханізації земляних і гірничих робіт (промисловий гідротранспорт), а також при передачі матеріалу на далекі відстані – до тисяч кілометрів (магістральний гідротранспорт).

ГІДРАВЛІЧНИЙ ДВИГУН, *гидравлический двигатель – двигун, що перетворює механічну енергію рідини на механічну енергію веденої ланки (вала, штока та ін.). В лопатевих Г.д, (наприклад, гідротурбінах) використовуваних на гідроелектростанціях, у гідравлічних передачах машин тощо, робочою рідиною є переважно вода. В об(ємних гідравлічних двигунах (наприклад, гідроциліндрах), застосовуваних у гідроприводі машин, — переважно масло.

ГІДРАВЛІЧНИЙ ПІДЙОМ, *гидравлический подьем – транспортування корисних копалин на поверхню з шахти чи дна водойми. Здійснюється за допомогою насосів (вуглесосів, грунтових насосів), гідроелеваторів, ерліфтів та ін.

ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРИВ ПЛАСТА, *гидравлический разрыв пласта – формування тріщин у масивах порід чи корисних копалин під впливом рідини, що подається під тиском.

ГІДРАВЛІЧНИЙ СТОЯК, *гидравлическая стойка – пристрій для підтримання порід підземних гірничих виробок. Необхідне зусилля підтримання створюється за рахунок тиску робочої рідини мінерального масла чи водомасляної емульсії у циліндрі стояка. Може застосовуватись індивідуально, а також у секціях механізованого кріплення.

ГІДРАВЛІЧНИЙ УДАР (У ТРУБОПРОВОДІ), *гидравлический удар – різка зміна тиску рідини у трубопроводі.

ГІДРАВЛІЧНІ КЛАСИФІКАТОРИ, гидравлические классификаторы – апарати для гідравлічної класифікації сипучого матеріалу. За способом видалення зернистої частини матеріалу Г.к. поділяють на класифікатори з механічним розвантаженням (скребкові, елеваторні, відсаджувальні центрифуги) та з розвантаженням самопливом (конічні, пірамідальні, гідроциклони, дугові сита). За принципом дії розрізняють Г.к., в яких процес розділення здійснюють під дією гравітаційних сил та сил опору середовища (конічні, пірамідальні, скребкові, елеваторні) та класифікатори, в яких крім вказаних сил діють ще й відцентрові сили (гідроциклони, центрифуги, дугові сита, конічні грохоти). До Г.к. належить також багер-зумпф. Класифікація здійснюється у вертикальному або горизонтальному потоці води. Область застосування гідрокласифікаторів: по крупності – 0,074-2 мм; по густині – 2 500 – 4 200 кг/м3. Див. також класифікатор.

ГІДРАРГІЛІТ, *гидраргиллит, **hydrargillite – Al(OH)3. Важливий мінерал бокситів. Утворюється переважно при вивітрюванні алюмосилікатів, інколи – гідротермальним шляхом.

ГІДРАТАЦІЯ, *гидратация – приєднання води до різних речовин. Г. – різновид сольватації. Розрізняють Г. електролітів, молекул у розчинах, Г. з утворенням твердих гідратів, Г. оксидів, органічних, високомолекулярних сполук та ін.

ГІДРАТИ, *гидраты – хімічні сполуки, що містять молекули води. Стійкі Г. виділяються з розчинів у формі кристалогідратів.

ГІДРОВІДВАЛ, *гидроотвал – відвал розкривних порід при гідромеханізації, укладання породи в який здійснюється намивом (естакадним або торцевим).

ГІДРОҐЕНЕЗ, *гидрогенез – сукупність геохімічних і мінералогічних перетворень, викликаних просочуванням по тріщинах з поверхні у земну кору води, яка виносить речовини з одного геохімічного комплексу в інший, зумовлюючи утворення нових мінералів.

ГІДРОҐЕНІЗАЦІЯ, *гидрогенизация – приєднання водню до простих та складних речовин при наявності каталізаторів. Гідрогенізацію застосовують у виробництві аміаку, метилового спирту, моторних палив тощо.

ГІДРОГЕОЛОГІЯ, *гидрогеология – галузь геології, що вивчає підземні води, їхнє походження, фізичні властивості, хімічний і газовий склад, поширення в земній корі, а також використання їх та методи охорони від виснаження та забруднення. Основні напрями гідрогеології: загальна геологія, динаміка підземних вод, вчення про мінеральні, промислові і термальні води, регіональна гідрогеологія, меліоративна гідрогеологія, гідрогеологія родовищ корисних копалин. В Україні гідрогеологічні дослідження проводять в Інституті геології наук АН України, на відповідних кафедрах вузів.

ГІДРОГЕОХІМІЯ, *гидрогеохимия – галузь геохімії, що вивчає походження й міграцію хімічних елементів та їх сполук у підземних водах.

ГІДРОДИНАМІКА, *гидродинамика – розділ гідромеханіки, де вивчається рух рідин без урахування їхньої стисливості, а також взаємодія рідин з твердими тілами при їхньому відносному русі. Основи гідродинаміки заклали в середині XVIII ст. Л. Ейлер і Д. Бернуллі. Експериментальна гідродинаміка базується на теорії подібності і розмірностей. Закони гідродинаміки використовують при проектуванні суден, літаків, турбін, трубопроводів, гідротехнічних споруд, при дослідженні морських течій, фільтрації підземних вод і нафти в родовищах.

ГІДРОДИНАМІЧНИЙ, *гидродинамический – пов’язаний з гідродинамікою; г. о п і р – опір рідини рухові в ній тіла або опір стінок труб чи каналів рухові рідини; г. т и с к – тиск рухомої рідини.

ГІДРОДОБУВАННЯ, *гидродобыча – дія, добування корисної копалини за допомогою струменя води з наступним її гідротранспортуванням на поверхню.

ГІДРОДОМКРАТ, *гидродомкрат – устаткування, призначене для пересування і підйому гірничих машин та іншого обладнання за допомогою силового гідравлічного циліндра.

ГІДРОЕКСТРУЗІЯ, *гидроэкструзия – обробка (продавлювання крізь формуючі пристрої) матеріалів тиском, створюваним за допомогою спеціальних компресорів рідиною.

ГІДРОЕЛЕВАТОР, *гидроэлеватор – насос струминного типу для піднімання й переміщення трубопроводом рідин і гідросумішей.

ГІДРОЗАБІЙКА ШПУРІВ, *гидрозабойка шпуров – спосіб боротьби з пилом при вибухових роботах, що полягає в заміні глиняного ущільнення заряду ВР в шпурі водою (здебільшого в поліэтіленових ампулах), що при вибуху розпорошується і змочує пил та сильно дроблену гірську породу в зоні бризантної дії ВР.

ГІДРОЗАМОК, *гидрозамок – керований зворотний клапан; застосовується в системах гідроприводу гірничих машин і механізованих кріплень для запирання рідини в робочій порожнині силових гідроциліндрів.

ГІДРОЗАТВОР, *гидрозатвор – пристрій для герметизації свердловин.

ГІДРОКОМПРЕСОР, *гидрокомпрессор – гідравлічний компресор, який стискує гази тощо за допомогою рідини.

ГІДРОКС, *гидрокс – спосіб безполуменевого висаджування, оснований на миттєвій хімічній реакції суміші персульфату амонію і нітрату гуанідіну з виділенням тепла та утворенням водяних парів в суміші з вуглекислим газом і азотом.

ГІДРОКСИЛ, *гидроксил – одновалентна (див. Валентність) група OH, входить до складу багатьох хімічних сполук, напр. води, лугів, спиртів. Інша назва – г і д р о к с и л ь н а г р у п а.

ГІДРОЛІЗ, *гидролиз – реакція обмінного розкладу між речовиною й водою, один із видів сольволізу.

ГІДРОЛІЗ ТОРФУ, *гидролиз торфа – переробка торфу, при якій відбувається взаємодія його органічних компонентів з водою при температурі 150…170( із застосуванням каталізаторів (сірчаної кислоти). Продукти гідролізу застосовуються у виробництві кормових дріжджів, воску, добрив та інших речовин.

ГІДРОЛОГІЯ, *гидрология – наука, що вивчає гідросферу, її властивості, явища і процеси, які в ній відбуваються. Розрізняють океванологію та гідрологію суходолу (гідрологію річок — потамологію, озерознавство, болотознавство, гляціологію, гідрогеологію). Основними завданнями гідрології є дослідження кругообігу води на Землі, гідрологічного режиму окремих водних об(єктів, вплив на кругообіг господарської діяльності людини, розробка наукових основ охорони та раціонального використання водних ресурсів. В Україні дослідження з гідрології проводять Український науково-дослідний інститут гідрометеорології і контролю природного середовища, відповідні кафедри вузів.

ГІДРОМЕТАЛУРГІЯ, *гидрометаллургия – видобування металів з руд, концентратів і відходів виробництва за допомогою водних розчинів певних речовин (хімічних реагентів). Застосовується при отриманні урану, алюмінію, золота, цинку та ін.

ГІДРОМЕХАНІКА, *гидромеханика – 1) Розділ механіки в якому вивчається рух і рівновага практично нестисливих рідин та взаємодія їх з твердими тілами Складається з гідродинаміки та гідростатики. Під терміном Г. іноді розуміють гідроаеромеханіку в цілому. 2) В механіці водонасичених гірських порід – науковий напрям, що вивчає основи механіки водонасичених гірських порід стосовно проблем гідрогеології та інженерної геології. Базується на теорії механіки ґрунтів та геофільтрації.

ГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ, *гидромеханизация, **hydraulic mechanization – механізація земляних і гірничих робіт за допомогою енергії водного потоку. У гірничій справі застосовується при видобутку вугілля та руд. В Україні науково-дослідні роботи в галузі гідромеханізації проводить УкрНДІгідровугілля.

ГІДРОМЕХАНІЧНЕ РУЙНУВАННЯ, *гидромеханическое разрушение – спосіб руйнування породи або корисної копалини, при якому щілиноутворення в масиві досягається дією тонких струменів води високого тиску, а сколювання міжщілинних ціликів – механічним способом.

ГІДРОМОНІТОР, *гидромонитор, **hydromonitor – апарат для створення й спрямування компактного і потужного струменя води. Застосовують для розмивання гірських порід, ґрунтів тощо. Вперше застосований при видобутку золота на Уралі 1830 року. Гідромонітори є низького (до 1 МПа), середнього (1…5 МПа) та високого (5…35 МПа) тиску. Продуктивність гідромоніторів: на відкритих гірничих роботах — до 500 м³ гірничої маси на годину, при підземному гідровидобутку вугілля — до 60 м³, при свердловинному гідровидобутку — до 40 м³.

ГІДРОМУФТА, *гидромуфта – гідравлічний механізм, що передає обертовий рух. Застосовують у трансмісіях автомашин, у тепловозах тощо.

ГІДРООБЕЗПИЛЮВАННЯ, *гидрообеспыливание – боротьба з пилом, що базується на застосуванні води.

ГІДРОПАТРОН, *гидропатрон – допоміжний інструмент для захоплення та утримання штанги і коронки при збиранні та розбиранні бурового снаряду.

ГІДРОПЕРЕСУВАЧ, *гидропередвижчик – пристрій для пересування скребкових конвеєрів до вибою, підтягування до конвеєра засобів кріплення.

ГІДРОПИЛЕВИБУХОЗАХИСТ, *гидропылевзрывозащита – попередження та локалізація вибухів вугільного пилу, що ґрунтується на застосуванні води.

ГІДРОПІДЙОМ ГІДРОСУМІШІ, *гидроподъем гидросмеси – підйом на поверхню гідросуміші по вертикальному пульповоду в стволі шахти. Здійснюється за допомогою вуглесосу, помпи із завантажувальним апаратом, ерліфту.

ГІДРОПІДРИВНЕ(ГІДРОВИСАДНЕ) ДРОБЛЕННЯ НЕГАБАРИТУ, *гидроподрывное дробление негабарита – варіант шпурового методу, що відрізняється висаджуванням зменшеного заряду ВР у шпурі, заповненому водою; негабаритний шматок руйнується на декілька частин без їх розльоту.

ГІДРОПРИВОД, *гидропривод – сукупність пристроїв, до якої входять гідропередача, система управління і допоміжне обладнання для приведнення в рух машин і механізмів з допомогою рідини, що надходить під тиском.

ГІДРОРОЗКРИВНІ РОБОТИ, *гидровскрышные работы – розкривні роботи, що виконуються способом гідромеханізації.

ГІДРОРОЗРИВ ВУГІЛЬНИХ ПЛАСТІВ, *гидроразрыв угольных пластов – збільшення газопроникності вугільних пластів за рахунок утворення тріщин під впливом нагнітання в вугільний масив через свердловини рідини (води) під високим тиском.

ГІДРОРОЗЧЛЕНУВАННЯ ВУГІЛЬНИХ ПЛАСТІВ, *гидрорасчленение угольных пластов – спосіб завчасної дегазації шахтних полів, що полягає в нагнітанні в пласт рідини через свердловини, пробурені з поверхні.

ГІДРОСВІТИЛЬНИК, ГІДРОЛІХТАР, *гидросветильник – електричний освітлювальний малогабаритний прилад з гідравлічним двигуном, генератором і джерелом світла, змонтованим в єдиному корпусі. Застосовується у гідрошахтах, де є турбопривід для подачі води. Робочий тиск води 2,9 МПа; напруга 12 В, потужність 60 Вт.

ГІДРОСЕПАРАТОР, *гидросепаратор – апарат для збагачення корисних копалин за допомогою струменя води.

ГIДРОСЛЮДА, *гидрослюда – гiдратизований алюмосилiкат шаруватої будови. Утворюється в корi вивiтрювання та на останнiй стадiї гiдротермального процесу. Переважнi розмiри часток близько 1 мкм. За ступенем зв’язку з водою та своїми властивостями займає промiжне місце мiж каолiнiтом та монтморилонiтом.

ГІДРОСТАТИЧНИЙ РІВЕНЬ, *гидростатический уровень – рівень, на якому встановлюється підземна вода в гірничих виробках. Визначається в метрах від рівня моря, земної поверхні, підошви або покрівлі водоносного горизонту.

ГІДРОСТАТИЧНИЙ ТИСК, *гидростатическое давление – 1) Тиск рідини в будь-якій точці об’єму цієї рідини. 2) Загальна величина трьох головних напружень (рівних один одному) в будь-якій точці гірничого масиву, що знаходиться в стані спокою.

ГІДРОУДАРНЕ БУРІННЯ, *гидроударное бурение – спосіб проходження глибоких свердловин, при якому руйнування породи у вибої здійснюється із застосуванням гідравлічних машин ударної дії (гідроударників).

ГІДРОУСТАТКУВАННЯ, *гидрооборудование – насосна станція, гідрокомунікації, апаратура керування та контролю, призначені для подавання до машин та механізмів робочої рідини.

ГІДРОФІЗИКА, *гидрофизика – розділ геофізики, що вивчає фізико-механічні та інші властивості води і фізичні процеси, які відбуваються у гідросфері. Гідрофізику поділяють на фізику моря і фізику вод суходолу.

ГІДРОФІЛЬНІСТЬ, *гидрофильность – 1) Властивість дуже подрібнених (високодисперсних) частинок речовини приєднувати до себе молекули води. Див. також Гідратація. 2) Здатність деяких речовин змочуватися водою. Г. – окремий випадок ліофільності. Це сильно виражена взаємодія між молекулами води та речовини, яка переважає міжмолекулярну взаємодію між молекулами одного виду.

ГІДРОФОБНІСТЬ, *гидрофобность – властивість деяких речовин не змочуватися водою. Г. – окремий випадок ліофобності. Г. розглядають як малий ступінь гідрофільності, оскільки абсолютно гідрофобних речовин не існує.

ГІДРОЦИКЛОН, *гидроциклон, **hydraulic cyclone, ***Hydroziklon – 1) Апарат для розділення у водному середовищі зерен мінералів, що відрізняються масою. Апаратами такого типу є класифікатори, сеператори і згущувачі (в них відокремлюють частину води). Гідроциклон застосовують у вугільній, гірничій та інших галузях промисловості. Див. також важкосередовищний гідроциклон. 2) Апарат для гідравлічної класифікації або збагачення в важкому середовищі під впливом відцентрових сил, що виникають при тангенціальному подаванні вихідної пульпи з наднормальним тиском і осьовим розвантаженням продуктів розподілення.

ГІДРОШАХТА, *гидрошахта – підприємство гірничої промисловості, де вугілля або інші корисні копалини добувають підземним способом із застосуванням засобів гідромеханізації. В Україні є практика гідрошахтного способу вуглевидобутку (наприклад, шахта “Красноармійська” – 1,2 млн. т вугілля за рік).

ГІДРУВАННЯ, *гидрование – те саме, що й гідрогенізація.

ГІПЕР…, *гипер… – префікс, що означає підвищення, надмірність. Протилежне – гіпо…

ГІПЕРОНИ, *гипероны – нестійкі елементарні частинки, маса яких більша за масу нуклона.

ГІПЕРСТЕН, *гиперстен, **hypersthene – породоутворюючий мінерал класу силікатів, групи піроксенів. Проміжний член мінерального виду енотатит-феросиліт, який містить від 30 до 50% феросилітового (Fe[SIO3]) компонента. Сонгонія ромбічна. Густина 3,3-3,5. Твердість 5-6. Колір темно-зелений до бурувато-чорного. Зустрічається в збагачених залізом лужних вивержених породах, у кристалічних сланцях, а також у метеоритах.

ГІПОТЕЗА, *гипотеза – наукове припущення, яке висувається для пояснення певних явищ дійсності. Особливістю Г. як форми наукового знання є те, що вона завжди має певний ступінь імовірності. В гірничій науці Г. застосовується досить часто. Наприклад, до сьогодні відсутня теорія одного з найдавніших методів гравітаційного збагачення корисних копалин – відсадки, але одночасно існує п’ять гіпотез відсадки (детерміністська, масово-статиснична, суспензійна, енергетична та імовірнісна) і т.д.

ГІРНИЧА ВИРОБКА, *горная выработка – споруда в надрах Землі або на її поверхні, створена в результаті ведення гірничих робіт, є порожниною в масиві.

ГІРНИЧА ГЕОМЕХАНІКА (МЕХАНІКА ГІРСЬКИХ ПОРІД), *горная геомеханика (механика горных пород) – сукупність знань про механічні властивості масивів гірських порід і механічні процеси, що відбуваються в них під час гірничих робіт (проведення й експлуатації гірничих виробок, видобування корисних копалин). Основна мета гірничої геомеханіки — вивчення гірничого тиску і раціональних способів керування ним. Гірнича геомеханіка пов(язана з механікою середовища, що формується, інженерною геологією, геофізикою, будівельною механікою, гірничою наукою тощо.

ГІРНИЧА ГРАФІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ, *горная графическая документация – креслення гірничого підприємства, які складені за результатами натурних вимірювань, їх математичної обробки і побудовані способом геометричних проекцій. На кресленні наносять в будь-якій комбінації ситуацію та рельєф земної поверхні, гірничі виробки та геологічну ситуацію. Розрізнюють початкові креслення (складені за результатами безпосередніх вимірів і зйомок) і похідні (отримані шляхом репродукції з початкових, в т.ч. зі зміною масштабу та змісту).

ГІРНИЧА МАСА, *горная масса – корисна копалина і порода, одержувані в результаті розробки родовища, як в змішаному вигляді, так і окремо. До Г.м. належить і порода, що надходить з капітальних і підготовчих виробок.

ГІРНИЧА НАУКА, *горная наука – наука про умови залягання родовищ корисних копалин і фізичні явища, що відбуваються в товщі гірських порід при створенні гірничих виробок; про способи видобування і збагачування корисних копалин; про організацію виробництва, яка зумовляє безпечну й економічну розробку родовищ. Включає дослідження в галузі розкривання і систем розробки родовищ, гірничої геомеханіки, маркшейдерії, боротьби з рудниковим газом і пилом, гірничої економографії тощо.

ГІРНИЧА ОСВІТА *горное образование – процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь, навиків у галузі гірничої справи. Вища гірнича освіта в Україні ведеться по денній, заочній та вечірній формах. Випускники отримують кваліфікацію інженера, бакалавра або магістра. Інженери та магістри можуть навчатися в аспірантурі, кандидати наук – в докторантурі. Середню спеціальну освіту здобувають у гірничих технікумах. Підготовка робітників здійснюється у професійно-технічних училищах. Вищу гірничу освіту можна отримати у Державній гірничій академії України (Дніпропетровськ), Донецькому державному технічному університеті та Київському політехнічному, Донбаському гірничометалургійному і Криворізькому гірничорудному інститутах.

ГІРНИЧА(ГІРНИЧОДОБУВНА) ПРОМИСЛОВІСТЬ, *горная (горнодобыва-ющая) промышленность – комплекс галузей важкої промисловості по розвідці родовищ корисних копалин, видобуванню їх з надр землі та збагачуванню. Всі галузі гірничої промисловості поділяються на такі основні групи: паливодобувну (вугільна, нафтова, сланцева, торфова, видобування природного газу), рудодобувну (залізорудна, марганцеворудна, видобування кольорових руд, благородних і рідкісних металів та ін.), гірничохімічну (видобування калійних солей, кухонної солі, апатитів, нефелінів, бокситів, сірки, фосфоритів тощо), по видобуванню мінеральної сировини для будівельної індустрії, вогнетривної та керамічної промисловості, гідромеліоративну.

ГІРНИЧА СПРАВА, *горное дело – галузь науки і техніки, пов’язана з видобуванням з надр землі корисних копалин. При видобуванні твердих корисних копалин вдаються до відкритої розробки родовищ, підземної розробки родовищ, підводної розробки родовищ, до засобів геотехнології; рідкі й газоподібні копалини видобувають майже виключно з бурових свердловин. Значна увага приділяється попередньому розвідуванню родовищ корисних копалин, збагаченню корисних копалин, механізації гірничих робіт, гірничому нагляду, гірничорятувальній справі тощо.

ГІРНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО, *горное предприятие – промислове підприємство, призначене для розвідування або розробки родовищ корисних копалин.

ГІРНИЧЕ ПРАВО, *горное право – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з використанням надр землі для видобування корисних копалин та для інших цілей, а також з охороною надр, що становлять державну власність.

ГІРНИЧИЙ ВІДВІД, *горный отвод – частина надр, яка віддана організації або підприємству для промислової розробки вміщених в ній корисних копалин.

ГІРНИЧИЙ КОМБАЙН, *горный комбайн – машина, що одночасно відокремлює від масиву корисні копалини або породу, подрібнює їх і навантажує на транспортні засоби. Основними частинами гірничих комбайнів є барові, шнекові або інші робочі органи. Гірничі комбайни найчастіше застосовують у вугільній промисловості.

ГІРНИЧИЙ КОМПАС, *горный компас – прилад, яким визначають напрям (азимути) простягання і падіння, а також кути падіння пласта або тріщини гірських порід. Магнітна стрілка гірничого компасу поєднує компас (вказує напрям) і висок (квазує кути). Гірничий компас застосовують під час геологорозвідувальних і гірничих робіт.

ГІРНИЧИЙ НАГЛЯД, *горный надзор – технічна служба на гірничих підприємствах і в геологорозвідувальних партіях, що забезпечує державний контроль за правильною організацією робіт та експлуатацією родовищ корисних копалин, безпекою ведення гірничих робіт та заходами охорони надр.

ГІРНИЧИЙ ТИСК, *горное давление – тиск гірських порід на гірничі виробки або підземні конструкції. Спричиняється гравітацією, тектонічними рухами, будівництвом наземних і підземних споруд тощо. Негативному прояву гірничого тиску запобігають переважно правильним розміщенням, проведенням і підтриманням гірничих виробок.

ГІРНИЧИЙ УДАР, *горный удар – швидке руйнування гранично напруженої частини масиву вугілля (порід), що прилягає до гірничої виробки; виникає внаслідок миттєвого перетворення в кінетичну енергію накопиченої в масиві потенційної енергії пружного стиснення масиву поблизу Г. у. та пружних деформацій вміщаючих порід. Супроводжується викидом вугілля (порід) в гірничу виробку, її руйнуванням, сильним звуковим ефектом та виникненням потужної повітряної хвилі.

ГІРНИЧИХ МАШИН ВИКОНАВЧІ ОРГАНИ, *горных машин исполнительные органы – пристрої, призначені для руйнування пласта корисної копалини, руйнування та навантаження або тільки для навантаження транспортабельної гірничої маси. Поділяються на барові, дискові, барабанні, шнекові, корончаті, бурові, стругові та ударні .

ГІРНИЧІ МАШИНИ, *горные машины – машини, призначені для виконання операцій по відбиванню, навантаженню, доставці, транспортуванню гірської маси, для проведення гірничих виробок, зведення та демонтажу кріплення, закладання виробленого простору тощо.

ГІРНИЧІ РОБОТИ, *горные работы – комплекс робіт (процесів) з проведення, кріплення і підтримання гірничих виробок та виймання корисної копалини. Включають роботи з розкриття та підготовки шахтного (рудникового, кар’єрного) поля до очисного виймання. Розрізняють Г.р. підземні і відкриті.

ГІРНИЧО-КАПІТАЛЬНІ РОБОТИ, *горно-капитальные работы – (при відкритому способі розробки) роботи по проведенню гірничих виробок (капітальних та розрізних траншей) і початковому рознесенню бортів до їхнього стану на час здачі кар’єру в експлуатацію.

ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНА СПРАВА, *горноспасательное дело – служба гірничої справи, пов’язана з науковими основами, організацією і технікою запобігання та ліквідацій аварій у шахтах і рудниках. В Україні боротьбу з аваріями на гірничих підприємствах ведуть воєнізовані гірничорятувальні частини. На шахтах є також добровільні допоміжні гірничорятувальні команди.

ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНА СТАНЦІЯ, *горноспасательная станция – комплекс службових і житлових приміщень для розташування гірничорятувальної частини.

ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНА ЧАСТИНА, *горноспасательная часть – спеціальний оперативний підрозділ, що навчений прийомам ведення рятувальних робіт в шахтах та ліквідації підземних аварій.

ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ, *горноспасательное оборудование – оснащення гірничорятувальних частин, призначене для рятування людей і ліквідації підземних аварій. Сюди входять: рудникові респіратори, засоби особистого термального захисту, технічні засоби гасіння рудникових пожеж, наземний і підземний транспорт, а також пристрої для підйому людей, засоби зв’язку та управління в підземних виробках.

ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК, *горноспасательная связь – вид зв’язку в гірничій промисловості, що забезпечує передачу інформації при гірничорятувальних роботах, а також прямий зв’язок гірничорятувальних підрозділів з гірничими підприємствами та диспетчерський зв’язок всередині цих підрозділів.

ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНІ РОБОТИ, *горноспасательные работы – роботи по рятуванню людей і ліквідації підземних аварій.

ГІРНИЧОТЕХНІЧНІ ФАКТОРИ, *горнотехнические факторы – (при пожежах рудникових) фактори, що зумовлюють самозаймання вугілля при веденні гірничих робіт. До них належать: система розробки, схема та режим провітрювання, спосіб управління покрівлею, способи ізоляції, швидкість відробки дільниці, порядок відробки виїмкових полів.

ГІРНИЧОТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *горнотехнологические свойства горных пород – властивості, що характеризують гірські породи як об’єкти розробки при застосуванні процесів гірничої технології. Розрізняють гірничотехнологічні характеристики порід в масиві та порід, що відділені від масиву.

ГІРНИЧОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *горнохимическая промышлен-ность – галузь промисловості, що включає видобування, збагачування та первинну переробку апатитової і фосфоритної руд, природних калійних солей та руд, які містять сірку, бор, миш’як тощо. Основна продукція: калійні добрива, природний сульфат натрію, фосфатна сировина, боратова руда, природна сірка, сірчаний колчадан.

ГІРО…, *гиро… – у складних словах відповідає поняттю “обертовий рух”.

ГІРОВОЗ, *гировоз – локомотив з механічним акумулятором енергії (маховиком). Застосовується для транспортування вагонеток у шахтах, небезпечних за вибухом пилу і газу. Маса використовуваного вітчизняного Г. – 5800 кг, пробіг 1000 м, час зарядки маховика 16 хв.

ГІРОКОМПАС, *гирокомпас – прилад для визначення дирекційних кутів при орієнтуванні підземних маркшейдерських мереж і зйомок при маркшейдерсько-геодезичних работах на поверхні. Дія гірокомпаса базується на властивостях гіроскопа і добовому обертанні Землі.

ГІРОСТОРОНА, *гиросторона – сторона підземної маркшейдерської мережі, або мережі на поверхні, дирекційний кут якої визначено способом гіроскопічного орієнтування.

ГІРСЬКИЙ ВІСК, *горный воск – мінерал основу якого складають органічні сполуки. Те саме, що й озокерит.

ГІРСЬКИЙ КРИШТАЛЬ, *горный хрусталь, **rock crystal – мінерал класу силікатів, прозора безбарвна відміна кварцу.

ГІРСЬКІ ПОРОДИ, *горные породы – природні аґреґати однорідних або різних мінералів, що утворилися за певних геологічних умов у земній корі чи на земній поверхні. За походженням розрізняють магматичні, метаморфічні та осадові гірські породи. Магматичні й метаморфічні гірські породи становлять близько 90% об’єму земної кори; осадові — 75% площі земної поверхні. Вивчає гірські породи петрографія. Щільність (густина) Г.п. знаходиться в межах 2 500- 3 000 кг/м3. Пористість – в межах 2 500 – 3 100 кг/м3.

ГІСТЕРЕЗИС, *гистерезис – неоднозначна залежність змін фізичних характеристик тіла від зміни дії на нього зовнішніх сил. Розрізняють Г. магнітний, діелектричний, пружний, магнітострикційний, термомагнітний та інші.

ГЛИБИНА КАР’ЄРУ, *глубина карьера – відстань по вертикалі між рівнем земної поверхні і дном кар’єру або відстань від верхнього контура кар’єру до нижнього. Розрізняють проектну, кінцеву та граничну Г. к.

ГЛИБИНА РОЗРОБКИ РОДОВИЩА, *глибина разработки месторождения – відстань по вертикалі між рівнем земної поверхні та робочим горизонтом шахти.

ГЛИБИНОМІР МАРКШЕЙДЕРСЬКИЙ, *глубиномер маркшейдерский – дротяний далекомір, пристосований або спеціально сконструйований для вимірювання глибини шахтних стволів.

ГЛИНА, *глина – тонкоуламкові осадочнi гiрськi породи, здатнi утворювати з водою пластичне тiсто, що пiсля висихання зберiгає надану йому форму, а пiсля випалу набирає твердiсть каменю. Містить понад 50% часточок розміру менше 0,01 мм. ( у т.ч. 25% – менше 0,001 мм.). Комплекс глинистих мiнералiв: каолiнiт, монтморилонiт та гiдрослюда.

ГЛИНИСТI ПОРОДИ, *глинистые породы – тонкоуламковi осадовi гiрськi породи рiзного хiмiко-мiнералогiчного складу, що зустрiчаються у природi у пухкому, пастоподiбному та ущiльненому станi.

ГЛИНИСТI СЛАНЦI, *глинистые сланцы – метаморфiчнi щiльнi сланцюватi породи, глинистi мiнерали яких перейшли у слюди, хлорiти; як домiшки присутнi кварц, вуглиста речовина, залiзоруднi мiнерали.

ГЛИНИСТI ФРАКЦIЇ, *глинистые фракции – частинки, розмiр яких у дiаметрi за різними класифікаціями не перевищує 10, 5, 2 чи 1 мкм.

“ГЛЮКАУФ” – техніко-економічний журнал гірничого профілю. Видається в Ессені (ФРН) з 1865 р. З 1961 р. перекладається російською мовою. Близько 400 статей на рік. Тираж 3 800 примірників.

ГНІЗДО, *гнездо, **nest – мінеральне тіло невеликих розмірів, звичайно неправильної форми. Відносно невелике (до 1 м) локальне скупчення корисної копалини.

ГНУЧКЕ ПЕРЕКРИТТЯ, *гибкое перекрытие – запобіжний настил (з металевої сітки, дощок чи інших матеріалів) для запобігання просипанню породи чи закладочного матеріалу в лаву. Переміщується в процесі очисного виймання. Застосовується при розробці потужних вугільних пластів, зокрема на Кузбасі, в Північно-Чеському та Нижньосілезькому вугільних басейнах.

ГОЛОВА СКЛЯНА, *голова стеклянная, **globular ore – округлі натічні а(ре(ати деяких мінералів з блискучою зовнішньою поверхнею і з радіальною та шаруватою будовою.

ГОЛОВНІ ПЕРЕРІЗИ МУЛЬДИ ЗРУШЕННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ, *главные сечения мульды сдвижения земной поверхности – вертикальні перерізи мульди по простяганню та навхрест простягання відроблюваного вугільного пласта (рудного тіла). Перерізи проходять через точки з найбільшим осіданням земної поверхні.

ГОЛЬМІЙ, *гольмий – хімічний елемент, символ Ho, ат. н. 67; рідкісноземельний метал, належить до лантоноїдів. Від латинізованої назви Стокгольма – Гольмія.

ГОМОГЕНІЗАТОР, *гомогенизатор – апарат для одержання однорідних, дрібнодисперсних сумішей, а також емульсій високої дисперсності. Застосовується, наприклад, при приготуванні суспендованого палива на основі вугілля, гідротранспортуванні сипучих корисних копалин і т.і.

ГОМОГЕНІЗАЦІЯ, *гомогенизация – надання однорідної структури сполукам, розчинам або емульсіям способом механічного, хімічного чи температурного діяння на них.

ГОМОГЕННИЙ, *гомогенный – той, що виявляє однакові властивості.

ГОМОЛОГІЧНІ РЯДИ, *гомологические ряды – групи органічних сполук з однаковими хімічними властивостями й схожою будовою, що різняться однією або кількома групами СН2 у складі вуглеводневого радикала молекули.

ГОНІОМЕТР, *гониометр – прилад для вимірювання кутів між гранями кристалів. Використовують у кристалографії.

ГОНІОМЕТРІЯ, *гониометрия – розділ тригонометрії, де вивчаються способи вимірювання кутів, властивості тригонометричних функцій та співвідношення між ними.

ГОРИЗОНТ, *горизонт, **horizon, level, ***Horizont – частина шахтного поля, однією з меж якого по спаду є головний транспортний штрек, а другою — верхня або нижня межа шахтного поля. Бокові межі горизонту — межі шахтного поля за протяжністю. Якщо шахтне поле ділиться на три і більше горизонтів, то їхніми межами по спаду є головні штреки транспортного та вентиляційного горизнонтів. Розмір горизонту по спаду 1000…1200 м.

ГОРИЗОНТ БЕЗПЕЧНОЇ ГЛИБИНИ, *горизонт безопасной глубины – горизонтальна площина (лінія на розрізі), побудована на безпечній глибині розробки.

ГОРИЗОНТАЛЬ, *горизонталь – лінія на плані (карті), яка з’єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.

ГОРИЗОНТАЛЬНІ ДЕФОРМАЦІЇ, *горизонтальные деформации – відношення різниці інтервала в горизонтальній площині мульди зрушення до його початкової довжини.

ГОРИЗОНТАЛЬНЕ ЗАКЛАДАННЯ, *горизонтальное преложение – проекція виміряної похилої довжини лінії на горизонтальну площину.

“ГОРНАЯ ЭЛЕКТРОМЕХАНИКА И АВТОМАТИКА” – міжвідомчий науково-технічний збірник, видання Дніпропетровського гірничого інституту. Вміщає біля 70 статей на рік. Включає розділи з електропостачання та електрообладнання, автоматизації виробничих процесів в гірничій промисловості, а також статті по гірничій механіці та гірничим машинам. Тираж 1 000 прим.

“ГОРНОЕ ДЕЛО” – щомісячний реферативний журнал. Видається з 1960 р. в Москві. Анотує статті і книги з 35 країн на 28 мовах. Публіукує реферати патентів. Основна тематика — розробка родовищ твердих корисних копалин, нафтових та газових родовищ, збагачення корисних копалин. Річний комплект вміщує до 24 тис. рефератів та анотацій. Тираж — 5000 примірників.

“ГОРНЫЙ ЖУРНАЛ” – 1) Щомісячний науково-технічних та виробничий журнал. Перший номер вийшов 1825 року. Видається у Москві. 2) Щомісячний науково-технічний журнал серії “Известия высших учебных заведений”. Видається у Катеринбурзі з 1958 р. Публікує статті про результати наукових досліджень з різних питань гірничої справи, що проводяться у вузах.

ГОРСТ, *горст, ***Horst – тектонічна форма порушення залягання гірських порід. Являє собою переважно видовжену, відносно підняту ділянку земної кори, обмежовану опущеними по лініях скидів.

ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ, *горючие полезные ископаемые – природні органічні сполуки, що мають здатність горіти. Використовуються як джерело теплової енергії. Поширені в природі у твердому (кам(яне та буре вугілля, торф, горючі сланці), рідкому (нафта) й газоподібному (гази природні горючі) стані. Складаються з горючої маси (вуглець, водень, кисень, сірка) і баласту (золи).

ГОРЮЧІ СЛАНЦІ, *горючие сланцы – тверда горюча корисна копалина, осадова гірська порода. На 70-90% складається з мінеральної речовини (кальцит, доломіт, гідрослюди, кварц тощо), частково — з органічної речовини (рештки найпростіших водоростей). На території України є на Правобережжі Дніпра, в межах Дніпровсько-Донецької западини, в Карпатах і Кримських горах.

ГРАДІЄНТ БАГАТОМЕТАНОВОСТІ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ, *градиент метанообильности угольных шахт – приріст середньої відносної багатогазності вугільних шахт при зануренні гірничих робіт в зону метанових газів. Здебільшого вимірюється в м³/т при заглибленні на 1 або 100 м.

ГРАМОНАЛИ, *грамоналы – гранульована вибухова речовина, до складу якої входить аміачна селітра, алюмінієвий порошок та тротил. Застосовувалися до середини 80-х років на відкритих та підземних роботах.

ГРАМОНІТИ, *грамониты – вибухові речовини, до складу яких входить гранульована аміачна селітра та тротил. Колишня назва — зерногрануліти. Використовується на кар(єрах з кінця 50-х років.

ГРАНИЧНА ВИСОТА ВЕРТИКАЛЬНОГО УКОСУ, *предельная высота вертикального откоса – максимальна висота, при якій вертикальне відслонення зберігає стійкість протягом натривалого часу.

ГРАНИЧНА ГЛИБИНА ВІДКРИТИХ ГІРНИЧИХ РОБІТ, *предельная глубина открытых горных работ — межа пощодо|з глибині економічно доцільної розробкирозроблення родовища відкритим способом.

ГРАНИЧНА ГУСТИНА РОЗДІЛЕННЯ,*граничная плотность разделения, **partition density, ***Grenztrenndichte – густина елементарної фракції, імовірність попадання якої до продуктів розподілу при збагаченні корисних копалин однакова.

ГРАНИЧНА ДЕФОРМАЦІЯ БОРТУ КАР’ЄРА, *предельная деформация борта каръера – найбільша величина зсуву порід, з яких складається борт кар’єру, яка передує активній стадії розвитку деформації.

ГРАНИЧНА КРУПНІСТЬ КЛАСИФІКАЦІЇ, *граничная крупность классификации, **limiting grain-size grade, ***Grenzkцrnungklassierung – розмір частинок мінералу, імовірність попадання яких до продуктів розподілу (при збагаченні корисних копалин) обнакова.

ГРАНИЧНА ПОДАТЛИВІСТЬ КРІПЛЕННЯ, *предельная податливость крепи — найбільша допустима величина податливості кріплення, перевищення якої може призвести до руйнуваннязруйнуванню її зіз втратою несучої спроможностіщо зазнає|що виконує абочи до неприпустимогонеприпущенному зменшення площімайдани перерізу виробки.

ГРАНИЧНИЙ КОНТУР КАР’ЄРА, *предельный контур каръера – контур кар’єра на період його погашення, тобто припинення робіт.

ГРАНИЧНИЙ ОПІР КРІПЛЕННЯ (ГРАНИЧНА НЕСУЧА ЗДАТНІСТЬЩО зазнаЄ|ЩО виконуЄ), *предельное сопротивление крепи (предельная несущая способность) — несуча спроможність кріплення при найбільшому навантаженні, перевищення якої призведе до руйнуваннязруйнуванню кріплення. При гідравлічних стояках — максимальний опір при спрацьовуванні запобіжного клапану.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ ГАЗІВ ТА ПИЛУ, *предельно допустимая концентрация газов и пыли — вміст газів та пилових частинок уу повітрі, котрий при їхньому тривалому вдиханні не викликає патологічних змін ву організміістоті людини ій|та не створюєутворює ву атмосфері гірничихгірських виробок вибухонебезпечних умов. Вміст шкідливих газів ву виробках, ву|до яких знаходяться абочи можуть знаходитися люди, не повинен перевищуватинадуживати норм, встановлених Правилами безпеки.

ГРАНИЦЯ ЗБАГАЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ, *граница обогащения угля, **washability limit, ***Grenz-Kohlenaufbereitung – найменший та найбільший розміри частинок вугілля, ефективно збагачуваних у збагачувальній машині. Аналогічно – для інших корисних копалин.

ГРАНІТОЛ, *гранитол – водотривка ВР в ґранулах, аміачна селітра, капсульована в тротилову оболонку.

ГРАУВАКА, *граувака – гірська порода темного (переважно темно-зеленого) кольору, що утворилася в результаті руйнування вивержених, осадових і метаморфічних гірських порід. Зкладається з дрібних зерен. Використовується як будівельний матеріал.

ГРАФІК, *график – 1) Наочне зображення кількісної залежності різних явищ, процесів тощо. 2) Докладний розклад за днями, годинами, хвилинами ходу виконання виробничого плану. 3) матем. Г. ф у н к ц і ї – крива, що зображує залежність функції від незалежної змінної, а ординати – відповідним значенням функції. 4)ГРАФІК ОРГАНІЗАЦІЇ РОБІТ- графік, що віддзеркалює послідовність і тривалість робочих процесів при встановленому режимі роботи та прийнятій організації праці.

ГРАФІКИ ГІРНИЧО-ГЕОМЕТРИЧНІ, *графики горно-геометрические – креслення у вигляді планів, розрізів, кривих, які характеризують гірничо-геометричні умови, розміщення корисних копалин в надрах, розміщення їх показників, взаємозв(язок між ними. В сукупності ці графіки складають графічну модель родовища (покладу).

ГРАФІКИ ЗРУШЕНЬ ТА ДЕФОРМАЦІЙ, *графики сдвижений и деформаций – лінії, які зображують у визначеному масштабі розподіл величин зрушень і деформації земної поверхні або гірських порід на профільній лінії. Розрізняють графіки вертикального зрушення – осідання, горизонтального зрушення – горизонтальних деформацій – стисків та розтягів, графіки швидкостей зрушень.

ГРАФІТ, *графит, **graphite – С. Мінерал класу самородних неметалів, найстійкіша у земній корі кристалічна різновидність вуглецю, Колір чорний, сірий. Сингонія гексагональна. Густина 2,09-2,23. Твердість 1. Блиск металічний, іноді матовий, землистий. Утворюється переважно внаслідок неглибинного метаморфізму гірських порід, що містять органічні рештки, і при контаково-пневматолітових процесах. Використовують у виробництві вогнетривів, електротехнічного обладнання, мастил, олівців, ядерній техніці. В Україні є в межах Українського щита.

ГРАФІЧНИЙ, *графичный – зображений у вигляді графіка; той, що застосовує графік; г – і о б ч и с л е н н я – знаходження числових розв’язків задач за допомогою побудови графіків; окремий випадок наближених обчислень.

ГРИМУЧА РТУТЬ (ФУЛЬМІНАТ РТУТІ), *гремучая ртуть – ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти, ініціююча вибухова речовина. Безбарвні або сірі кристали, густина 4307 кг(м3. Отруйна, у поводженні небезпечна. Застосовують її у капсулах-детонаторах і капсулах-запальниках.

ГРОСУЛЯР, *гроссуляр, **grossularite – Ca3Al2[SiO4]3. Мінерал, класу силікатів, кальцієво-алюмінієвий гранат. Сингонія кубічна. Густина 3,53-3,60. Твердість 6,5-7,5. Безбарвний або зеленкуватий. Блиск скланий. Ювелірна сировина. Зустрічається звичайно в контактових вапняках, а також у сланцях, нефелінових сієнітах і деяких кислих вивержених породах. В Україні трапляється в межах Українського щита.

ГРОХОТІННЯ, *грохочение, **screening, ***Siebung – процес розділення сипучого матеріалу за крупністю на просіювальних (просіюючих) поверхнях. Розрізняють Г. п о п е р е д н є (виділення крупних кусків від рядового матеріалу), п і д г о т о в ч е (одержання машинних класів), о с т а т о ч н е (самостійна операція для отримання на вуглесортувальнях різних сортів палива, яке направляють безпосередньо споживачу) та д о п о м і ж н е (для видалення дріб’язку перед дробленням). Крім того, є Г. о б е з в о д н ю ю ч е – видалення основної маси води, яка міститься у оброблюваному матеріалі, наприклад в продуктах мокрого збагачення, а також виділення суспензії, обезшламлювання. Операцію Г. виконують як на повітрі, так і у воді (гідрогрохоти).

ГРОХОТ, *грохот, **screen, ***Sieb – пристрій для механічного сортування сипких (кускових) матеріалів за крупністю частинок. За принципом дії розрізняють такі типи Г.: нерухомі, інерційні, самобалансні, резонансні. За розташуванням просіючої поверхні розрізняють: похилі та горизонтальні. У відповідності до форми просіюючої поверхні грохоти поділяють на плоскі, зі змінним кутом нахилу, дугові, конічні, циліндричні (барабанні), а також призматичні та пірамідальні. Найефективнішими є рухомі грохоти (вібраційні або інші) з одним-двома ситами. Грохотами сортують корисні копалини, щебінь тощо; зневоднюють та обезшламлюють деякі матеріали.

ГРОХОТ БАРАБАННИЙ, *грохот барабанный, **cylinder screen, ***Trommelsieb – грохот, просіювальна поверхня якого утворена стінками обертового барабану.

ГРОХОТ ВАЛКОВИЙ, *грохот валковый, **roller grizzly, ***Walzenrost – грохот, просіювальна поверхня якого утворена набором обертових валків постійного або змінного перерізу.

ГРОХОТ ДЛЯ ВИЛУЧЕННЯ ШЛАМУ, *грохот для удаления шлама, **desliming screen, ***Entschlammungssieb – грохот для виділення зернистого матеріалу з оборотної води вуглезбагачувальної фабрики після попередньої концентрації твердого з застосуванням або без застосування бризкал.

ГРОХОТ ЗІ СКЛАДНИМ РУХОМ, *грохот со сложным движением, **combined motion screen, ***Kurbelsiebmaschine – грохот, просіявальна поверхня якого бере участь одночасно у декількох видах руху, що виникають в різних площинах.

ГРОХОТ ІНЕРЦІЙНИЙ,*инерционный грохот, **unbalanced-throm screen, ***Tragheitssieb – грохот, у якого при робочому русі сили пружності зникаюче малі порівняно зі збурюючою силою, що генерується вібратором.

ГРОХОТ РЕЗОНАНСНИЙ, *грохот резонансный, **resonance screen, *** Resonanzschwingsieb – грохот, складений з декількох пружно-з’єднаних елементів, підібраних так, що частоти вільних коливань елементів на пружних зв’язках близькі до частоти збурюючої сили, що генерується вібратором.

ГРУБОЗЕРНИСТI ВКЛЮЧЕННЯ,*грубозернистые включения – домiшки в мінералах розмiрами фракцiй понад 0,5мм.

ГРУДКУВАННЯ, *окускование – процес переробки дрібних класів корисних копалин у грудки (ґранули, брикети). Широко застосовується при аґломерації залізорудних концентратів та брикетуванні вугілля.

ГРЯЗЬОВІ ВУЛКАНИ, *грязевые вулканы – геологічні утворення над тріщинами в осадових відкладах, з якими повґязане постійне або періодичне виверження грязьових мас, горючих газів тощо. Подібні до невеликих конусоподібних вулканів. Утворюються в районах поширення потужних тріщінуватих обводнених глин, зібраних в антиклінальні складки, що вміщюють поклади газу з високим тиском. На території України є на Керченському півострові.

ГУМІНОВІ КИСЛОТИ, *гуминовые кислоты – аморфні темно забарвлені речовини, входять до складу органічної маси торфу, бурого вугілля і ґрунту. За хімічною структурою — високомолекулярні оксикарбонові ароматичні кислоти (часто містять також карбонільні й метоксильні групи). Застосовуються у виробництві свинцевих акумуляторів, як стимулятори росту рослин, складові частини добрив, як компоненти розчинів при бурінні свердловин, антисептики для лікування шкірних захворювань у сільськогосподарських тварин.

ГУМІФІКАЦІЯ, *гумификация – перетворення продуктів розкладу органічних залишків на гумусні речовини (див. Гумус).

ГУМУС, *гумус – органічна частина ґрунту, яка утворюється при гуміфікації. Інша назва – п е р е г н і й.

ГУМУСОВЕ ВУГІЛЛЯ, *гумусовый уголь – тверда горюча корисна копалина органічного походження (з решток вищих рослин). До гумусового вугілля належить основна маса бурого і кам’яного вугілля.

ГУСТИНА, *плотность – одна з основних характеристик речовини; чисельно дорівнює масі одиниці об’єму речовини, тобто це мiра заповнення об’єму речовиною, з якої складається порода. У Міжнародній системі одиниць виражається в кілограмах на кубічний метр (кг/м³).

ГУСТИНА (ЩІЛЬНІСТЬ) ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *плотность горной породы — маса одиниці об’ємуоб’єму породи з усімаувсіма газамищо утримуються|що містяться і рідиною, що містяться ву|до її порахй|та.

ГУСТИНА ДIЙСНА, *истинная плотность – характеристика речовини, яка кiлькiсно визначається вiдношенням маси до об’єму у абсолютно щiльному станi (без урахування пор, трiщин).

ГУДРОН, *гудрон – чорна смолиста маса, що її одержують після відгонки з нафти легких та більшості масляних фракцій. Застосовують Г. у виробництві бітуму, як дорожньобудівельний матеріал, як пом’якшувач у гумовій промисловості тощо.

ГУДРОНАТОР, *гудронатор – машина для рівномірного розливання під тиском нагрітих органічних в’яжучих матеріалів на основі гудрону (бітумів, дьогтю) під час будівництва або ремонту шляхів.

ГЮБНЕРИТ, *гюбнерит, **hubnerite – Mn[WO4]. Важливий мінерал вольфраму. Зустрічається в кварцових гідротермальних жилах.