ГАЗИФІКАЦІЯ ВУГІЛЛЯ ПРОМИСЛОВА, *газификация угля промышленная, **coal gasification, gasification of coal; ***Kohlenvergasung – високотемпературний процес взаємодії вуглецю вугільного палива з окисниками, який здійснюється з метою одержання суміші горючих газів (Н2, СО, СН4). Як окисники (газифікуючі аґенти) застосовують кисень, водяну пару та ін. Методи Г.в.п. класифікують за: 1. видом дуття: повітряна, повітряно-киснева, паро-повітряна, паро-киснева; 2. за тиском: при атмосферному тиску (0,1-0,3 МПа), середньому (до 2-3 МПа), високому (понад 3 МПа); 3. за розміром вихідного палива: газифікація грудкового, дрібнодисперсного та пилоподібного вугілля; 4. за конструктивними особливостями реакційної зони: у щільному шарі палива, в псевдозрідженому шарі, в пиловугільному факелі; 5. за способами виділення смоли; 6. за способами підводу тепла: автотермічна (за рахунок внутр. джерел), алотермічна; 7. За теплотою згоряння одержуваного газу (в МДж/м3): низької (до 6-7); середньої (12-18) та високої (30-35) теплоти згоряння; 8. За призначенням газів: для енергетичних і технологічних цілей (синтезу, виробництва водню, технічного вуглецю). 9. За температурою газифікації: низькотемпературна (до 800оС), середньотемпературна (800-1300оС), високотемпературна (1300оС). Г.в.п. була широко розвинена в першій половині ХХ ст. і до 1960 р. Напр., в 1958 р. в СРСР працювало понад 350 газоґенераторних станцій, на яких в 2500 ґенераторах вироблялося 35 млрд.м3 газу на рік. У зв’язку з бурхливим розвитком газодобувної галузі Г.в.п. різко скоротилася. Перспективними галузями застосування Г.в.п. є переробка високосірчистого і високозольного вугілля, переробка вугілля у районах віддалених від газопроводів,а також виробництво синтез-зазу, газів-відновників та водню для потреб хімічної промисловості.
ГАЗЛІФТ, ГАЗЛІФТНЕ ВИДОБУВАННЯ, *газлифт, газлифтная добыча; **gas-lift; ***Gaslift, Gasheber, Druckluftheber, Druckgasförderverfahren – 1) Пристрій для піднімання рідини стиснутим газом, змішаним з нею. За допомогою газліфта найчастіше піднімають нафту і воду з бурових свердловин. 2) Спосіб піднімання рідини (нафти) із свердловини за рахунок енергії стиснутого газу. Використовується для видобування нафти і пластових вод. Робочий аґент – стиснений компресором нафтовий газ (компресорний Г.) або повітря (ерліфт), а також газ природний під природним тиском (безкомпресорний Г.). Може використовуватись газ з продуктивного пласта, розкритого тією ж свердловиною (внутрішньосвердловинний безкомпресорний Г.). Г. вперше здійснено в Угорщині під час осушування затопленої шахти (кінець 18 ст.). Для видобування нафти застосовується в США з 1864 року, в Росії – з 1897 року за пропозицією В.Г.Шухова (ерліфт, Баку). Широке застосування набув з 1920-х років. Суть Г. – створення газорідинної суміші у свердловині. При цьому густина газорідинної суміші (а звідси – тиск її стовпа у свердловині) з ростом газовмісту зменшується, вибійний тиск свердловини знижується. Приплив продукції залежить від витрати газу. Спосіб універсальний – він може застосовуватися на будь-яких глибинах та при будь-яких величинах дебіту рідини, пластових і вибійних тисках, при наявності пластового газу, піску, високих температур, кривизни ствола свердловини і т.ін. За тривалістю часу подавання робочого аґента розрізняють неперервний і періодичний Г. (останній застосовується в малопродуктивних свердловинах з дебітом менше 50 м3/доб). Робочий цикл періодичного Г. складається з періодів накопичення рідини у свердловині і її надходження на поверхню. Комплекс газліфтного обладнання охоплює: наземне – джерело робочого аґента, систему трубопроводів, газорозподільні батареї з пристроями регулювання витрати (при періодичному Г. – для пуску і відсікання робочого аґента); свердловинне – насосно-компресорні труби (НКТ), пакери (можуть установлюватися біля нижнього кінця НКТ для попередження витікання рідини в пласт при пуску свердловини і для зменшення пульсацій); пускові і робочі клапани (служать для подавання газу в потік рідини). Пускові клапани забезпечують послідовне створення газорідинної суміші у свердловині під час пуску, після чого закриваються. Робочі клапани регулюють подавання робочого аґента в продукцію і призначені для зменшення пульсацій і підтримування заданого дебіту рідини при зміні обводненості, гирлового тиску, прориві газу з пласта, соле- і парафіновідкладах у трубах та ін. Клапани – автоматичні, які керуються тиском робочого аґента або продукції чи перепадом цих тисків (диференціальні клапани). Розрізняють клапани, стаціонарно установлені на НКТ, і змінні, які встановлюються в розміщені в колоні НКТ свердловинні газліфтні камери. Опускання і піднімання останніх проводиться без піднімання НКТ спеціальним канатним інструментом з допомогою пересувної лебідки або потоком рідини. При кільцевій системі видобування робочий аґент подається в затрубний простір свердловини, продукція піднімається по НКТ, при центральній – навпаки.
Г. застосовується в тих випадках, коли робота насосів ускладнена високим газовмістом або температурою рідини, наявністю піску, відкладеннями парафіну і солей, а також у кущових і похилоскерованих свердловинах. Ефективність Г. залежить від в’язкості, швидкості руху суміші, тиску нагнітання робочого аґента та гирлового тиску. Дебіт газліфтної свердловини до 2000 м3/доб., глибина свердловини 4000 м, тиск робочого аґента до 10–15 МПа. Має високий міжремонтний період – до декількох років. Для попередження корозії, відкладання солей і парафіну, утворення високов’язких емульсій в потік робочого аґента вводяться інгібітори, ПАР і інші хімічні реаґенти. Див. також плунжерний ліфт.
ГАЗЛІФТ БЕЗКОМПРЕСОРНИЙ, *бескомпрессорный газлифт; **non-compressor [natural pressure, straight] gas-lift; ***kompressorlöser Gaslift – газліфт, в якому подається природний газ під власним тиском із свердловин газових чи газоконденсатних родовищ або із газопроводів магістральних.
ГАЗЛІФТ БЕЗКОМПРЕСОРНИЙ ВНУТРІШНЬОСВЕРДЛОВИННИЙ, *газлифт бескомпрессорный внутрискважинный; **non-compressor (natural pressure) intra-well type gas-lift; intra-well type gas-lift; ***kompressorlöser Innenbohrungsgaslift – газліфт, в якому газ надходить із вище- або нижчезалеглого газового пласта під власним тиском безпосередньо в газліфтній свердловині.
ГАЗЛІФТ КОМПРЕСОРНИЙ, *газлифт компрессорный; **compressor gas-lift; ***Kompressorgaslift – газліфт, в якому газ подається за допомогою компресора.
ГАЗЛІФТ НЕПЕРЕРВНИЙ, *газлифт непрерывный; **continuous gas-lift; ***kontinuierlicher Gaslift – газліфт, в якому подавання газу здійснюється безперервно.
ГАЗЛІФТ ПЕРІОДИЧНИЙ, *газлифт периодический; **intermittent gas-lift; ***periodischer Gaslift – газліфт, в якому закачування газу здійснюється періодично. Г.п. працює в режимі періодичних пусків.
ГАЗЛІФТНА УСТАНОВКА, *газлифтная установка; **gas-lift; ***Gasliftanlage – комплектна установка для експлуатації нафтової свердловини газліфтним способом, яка охоплює фонтанну арматуру, свердловинні камери, газліфтні клапани, пакери і приймальний клапан.
ГАЗЛІФТНИЙ ЦИКЛ ЗАМКНУТИЙ, *газлифтный цикл замкнутый; **closed gas-lift cycle; ***geschlossener Gasliftzyklus – газліфт, в якому подається нафтовий газ, що відділяється від нафти видобувної.
ГАЗОАДСОРБЦІЙНА ХРОМАТОГРАФІЯ, *газоадсорбционная хроматография, **gas adsorption chromatography; ***Gasаdsorptionschromatographie – метод розділення і аналізу сумішей газо- або пароподібних речовин, оснований на їх різній адсорбції твердими адсорбентами. Найважливіші способи Г.х. – фронтальний, елюентний, витискний та хроматотермографічний. Для аналізу речовин використовують газові хроматографи. Для ідентифікації і кількісного визначення компонентів сумішей широко застосовують хромато-мас-спектрометричний метод, який поєднує в собі два методи – газову хроматографію і масспектрометрію. Чутливість Г. х. може досягати 10-8-10-9 мг/мл. Відносна середня похибка визначення становить 1-2%, мінімальна – 0,01-0,02%.
ГАЗОАНАЛІЗАТОР, *газоанализатор, **gas analyser, gas alarm, gas indicator, ***Gasanalysator, Gasprüfer – прилад для визначення якісного і кількісного складу сумішей газів. Робота Г. основана на вимірюванні фіз., фіз.-хім. характеристик газової суміші або її окр. компонентів. На підприємствах вугільної пр-сті застосовують Г.: автоматичні стаціонарні, автоматичні, напівавтоматичні та інтерферометричні переносні. Автоматичні стаціонарні, автоматичні і напівавтоматичні переносні Г. призначені для безперервного автоматичного визначення вмісту метану в шахтній атмосфері, забезпечення при концентраціях метану 0,5-4% звукової і світлової сигналізації, а також автоматичного відключення електроенергії при гранично допустимій концентрації метану, безперервної передачі інформації про вміст метану в межах 0-2% і реєстрації її на поверхні шахти. Переносні інтерферометричні Г. застосовують для роздільного визначення концентрації метану і вуглекислого газу безпосередньо в гірничих виробках шахт при концентрації цих газів 0-6%. За допомогою переносних Г. експрес-методом контролюється концентрація в повітрі двоокису вуглецю, оксиду вуглецю, оксидів азоту, сірчистого газу і сірководню, а також хлору, аміаку, парів бензину, бензолу, ацетону, парів етилового ефіру, вуглеводнів нафти, толуолу, ксилолу і т.д. На підприємствах нафт. і газової пром-сті для контролю повітряного середовища на вміст горючих і токсичних домішок на робочих місцях (а також на бурових майданчиках), під час ремонтних робіт (в середині різних ємностей, апаратів) використовують переносні Г., які ґрунтуються на термокаталітичному (ПГФ–2М1 і ін.) і калориметричному (УГ–2) принципах дії. Г. першої групи використовують для визначення концентрації горючих газів і парів у повітрі в межах від 2,5 до 80 мг/л, в перерахунку на бензин Б–70. Прилад ПГФ–2М1 використовується в основному для встановлення ступеня вибухобезпечності горючих домішок у повітрі. Для визначення вмісту парів бензину і легких нафтопродуктів у повітрі в межах допустимих санітарних норм використовується Г. УГ–2. Автоматичний контроль і реєстрація вмісту метану під час буріння свердловин (з використанням бурових розчинів і газоподібних аґентів) здійснюються установкою АУСГ; при виникненні небезпечних концентрацій метану (в точках його відбирання на аналіз) подається світловий і звуковий сигнали.
ГАЗОВА ЗЙОМКА, *газовая съемка, **gas measuring, ***Gasaufnahme – метод встановлення наявності та розподілу газів. 1) У гірничій справі Г.з. служить для виявлення джерел газовиділення у виробках, встановлення їхніх масштабів і розподілу газу в просторі та в часі. 2) В геології під Г.з. розуміють геохімічний метод пошуків нафтових, газових і рудних родовищ, який базується на підвищеному вмісту вуглеводневих і інших характерних газів в підпідошвових шарах та гірничих виробках району родовища. При Г.з. обробляють проби підґрунтового повітря, г.п., підземних вод. Пошуковою ознакою при Г.з. є аномальні концентрації газів у порівнянні з фоновими. При пошуках родов. нафти і газу визначають вміст вуглеводневих газів, при пошуках родов. твердих і геол. картуванні – вуглекислого газу, сірчистих газів, водню, радону, гелію, аргону, кисню і парів ртуті. Г.з. може бути використана також для прогнозу землетрусів. В результаті обробки і аналізу проб розробляють геохімічні карти, розрізи, діаграми і виявляють геохім. аномалії.
Див. зйомка газова (знімання газове).
ГАЗОВА ЗЙОМКА ШАХТ, *газовая съемка шахт, **gas mining survey, ***Gasaufnahme der Gruben – комплекс робіт по встановленню розподілу газу у виробках шахти. Мета Г.з.ш. – встановлення абсолютної газовості (багатогазності) гірничих виробок, нерівномірності газовиділення, газового балансу очисних дільниць, крил, горизонтів та шахти в цілому. Операції Г.з.ш. включають вимірювання в певних пунктах шахтної вентиляційної мережі середньої по перетину виробок концентрації газу і швидкості руху повітря, площі поперечного перетину виробок. Г.з.ш. виконується в період стабільної роботи шахти (процесу добування вугілля, вентиляції тощо). Дані Г.з.ш. використовуються для аналізу стану провітрювання, розрахунку вентиляції, визначення доцільності застосування дегазації, способів боротьби з метаном.
ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *газовая промышленность, **gas industry, ***Gasindustrie – галузь паливної промисловості, підприємства якої займаються видобуванням природного і попутного (нафтового) газу з надр землі, виробництвом зрідженого газу, штучних горючих газів з твердого і рідкого палива, зберіганням, транспортуванням газу по газопроводах для постачання населенню і промисловості. На території України розвивається на базі родовищ Передкарпатської нафтогазоносної області, Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області та Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції.
Історія Г.п. в Україні нараховує бл. 100 років. В Прикарпатті супутний нафтовий газ почали застосовувати у промислових масштабах на початку ХХ ст. Перший газопровід Борислав-Дрогобич збудований у 1912 р. Початок масштабного видобутку та використання природного газу в Україні пов’язаний з відкриттям у 1920 р. Дашавського газового родовища (експлуатується з 1924 р.). Відкриття низки великих родовищ – Опарського, Угерського, Більче-Волинського зумовило будівництво в 1948 р. газопроводу Дашава-Київ (діаметром труби 500 мм і довжиною 509 км.), найпотужнішого на той час у Європі (бл. 2 млрд. м3 на рік). В 1950 р. відкрите унікальне Шебелинське родовище (Харківщина) з початковими запасами 650 млрд. м3 газу (введене в експлуатацію в 1956 р.). В 60-і роки побудовані газопроводи Шебелинка-Харків, Шебелинка-Кр.Ріг-Одеса, Шебелинка-Київ. Після відкриття в 60-х роках великих і середніх родовищ: Хрестищенського, Єфремівського, Кегичівського, Пролетарського, Гадяцького та ін. було збудовано газопровід Єфремівка-Диканька-Київ (1968-70 рр.), який об’єднав два найбільших газоносних регіони України – Дніпровсько-Донецький та Передкарпатський – в єдину газотранспортну систему. В 1975-76 рр. видобуток газу досяг максимуму – 68,7 млрд. м3 на рік. До 1977 р. Україна забезпечувала свої потреби в газі і була його експортером (за 1945-77 рр. експорт становив 130 млрд. м3 газу). Головні країни-імпортери українського газу: Росія, Білорусія, Литва, Латвія, Молдова, Чехословаччина. Споживання газу в Україні сягнуло максимуму в 1990 р. – 118,8 млрд. м3. В 1998 р. воно становило бл. 75 млрд. м3 і, за експертними оцінками, в найближчі роки буде утримуватися на рівні 65-70 млрд. м3 на рік. Частка газу у використанні первинних енергоресурсів становить 45 %, що, за оцінками експертів, є невиправдано високою. Крім того, енергоємкість валового продукту в Україні сягає 2,4 т нафтового еквівалента на 1000 дол. США проти 0,4 в розвинутих країнах Заходу, що показує великий невикористаний потенціал енергозбереження.
Видобуток газу в Україні за останні 10 років стабільно скорочувався і стабілізувався на рівні 18 млрд.м3 на рік (1997). Т.ч. самозабезпечення України газом на сьогодні становить бл. 22 %. Решта задовольняється імпортом з Росії та Туркменистану. Розвідані власні запаси газу становлять бл. 1 трлн. м3, що за нинішніх темпів видобутку вистачить на 60 років. Згідно з національною програмою “Нафта і газ України до 2010 року” видобуток газу за певних умов може бути збільшено до 35 млрд. м3 на рік.
Література: І.Діяк,”Нафтогазова стратегія” // Голос України, № 250, 29.12.98; Економіка України: сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку. Інформація, аналітика-98 / “Укрпром”, 1998. – 80 с.
ГАЗОВА СВЕРДЛОВИНА, *газовая скважина, **gas well, gasser; ***Gasbohrlоch, Gasbohrung, Gassonde – свердловина для розкриття газового пласта і вилучення з нього газу, а також для закачування газу в підземне сховище і наступного його відбору. Г.с. поділяються на експлуатаційні, нагнітальні, спостережувальні, п’єзометричні. Конструкція Г.с. вибирається виходячи з особливостей геологічної будови покладу, кліматичних умов, фізико-хімічних характеристик газу, розподілу температур від вибою до гирла, умов експлуатації і буріння, а також техніко-економічних показників. Обладнання стовбура Г.с.: ряд обсадних колон, фонтанні труби (для подачі газу від вибою до гирла Г.с.), хвостовик, пакери, вибійні і пригирлові штуцери, клапани для подачі інгібіторів корозії і спеціальні клапани для попередження відкритого фонтанування у аварійних ситуаціях. Для забезпечення герметичності з’єднин труб у процесі експлуатації Г.с. використовують спеціальні ущільнювальні мастила. Діаметр обсадних колон Г.с. (від 114 до 340 мм) вибирається з урахуванням забезпечення безаварійної роботи і вільного опускання фонтанних труб (внутрішній діаметр від 33 до 168 мм), клапанів, пакерів, а також здійснення ремонтних і дослідницьких робіт.
ГАЗОВА СТАЛА, *газовая постоянная, **gas constant, ***Gaskonstante – R – універсальна фізична стала у рівнянні стану ідеального газу. Чисельно дорівнює роботі розширення 1 моля ідеального газу внаслідок нагрівання на 1 К в ізобарному процесі. R = 8,31441 Дж/(моль*К).
ГАЗОВА ШАПКА, *газовая шапка, **gas cap, ***Gaskappe – скупчення склепінчастого газу в найвищій частині нафт. пласта над нафтовим покладом. Г.ш. просторово і ґенетично пов’язана з нафтою. Вміст важких вуглеводнів в Г.ш. може досягати 35-40%. З метою збереження пластової енергії покладу газ Г.ш. відбирається, як правило, після вилучення нафти. В процесі відбирання нафти з покладу Г.ш. розширюється, сприяючи витісненню нафти. Г.ш. можуть утворюватися також у процесі розробки за рахунок виділення газу, розчиненого у нафті, при значному зниженні пластового тиску і його спливання (сегрегації) у верхню частину нафтового пласта.
ГАЗОВА ШАПКА ВТОРИННА, *вторичная газовая шапка; **secondary gas cap; ***Sekundärgaskappe – газовая шапка, що утворилася внаслідок сегрегації нафтового газу в підвищеній частині пастки під час розробки нафтового покладу в результаті зниження пластового тиску нижче тиску насичення нафти газом (при хорошій вертикальній проникності або при значних нахилах пласта).
ГАЗОВАНОЇ РІДИНИ РЕЖИМ (розчиненого газу режим), *газированной жидкости режим, **gasified liquid conditions; ***Gasflüssigkeitsregime – режим нафт. покладу, при якому нафта переміщується до вибоїв добувних свердловин в основному за рахунок енергії розширення газу, що виділяється з нафти при зниженні тиску в пласті нижче за тиск насичення. Г.р.р. в покладі, що містить насичену газом нафту (без газової шапки), проявляється спонтанно. При зниженні тиску на вибоях свердловин нижче за тиск насичення газ, що виділяється з нафти, розширяється, рухаючись з більшою швидкістю, ніж нафта, частково проштовхує її, а частково захоплює за собою. В. поч. стадії розвитку Г.р.р. витіснення нафти в добувні свердловини протікає інтенсивно. В міру зменшення газовмісту нафти в’язкість її збільшується, а рухливість знижується. Газ, рухаючись по пласту, випереджає нафту і проривається до вибоїв свердловин. Газовий чинник в цей момент досягає максимуму, а потім поступово меншає, пластовий тиск падає. Дебіти свердловин знижуються до величин, при яких подальша їх експлуатація стає нерентабельною. Кінцева нафтовіддача – 10-20(30)%. Розвитку Г.р.р. запобігають застосуванням на ранній стадії його виникнення шляхом застосування одного з методів підтримки пластового тиску.
ГАЗОВЕ РОДОВИЩЕ, *газовое месторождение, **gas field, ***Gasfeld, Gaslagerstätte, Gaslager – сукупність газових покладів, приурочених до загальної ділянки поверхні і контрольованих одним структурним елементом. Г.р. бувають одно- і багатопластові (точніше багатопокладові й однопокладові). У розрізі багатопластового Г. на одній площі є декілька газових покладів, розміщених один під одним на різній глибині. Деякі газові поклади мають самостійний газоводяний контакт (ГВК). Колектори можуть бути різної ґенези – кавернозними, міжґранулярними або тріщинними. Переважна більшість Г.р. знаходиться в зонах газонакопичення – склепінчасті підняття, внутрішньоплатформові западини, міжгірські западини, передгірські прогини і западини. Поклади багатопластового Г.р. експлуатуються або роздільно свердловинами, пробуреними окремо на кожний горизонт, або спільно і свердловинами, які одночасно розкривають всі поклади. При роздільній експлуатації для зменшення кількості свердловин здійснюють експлуатацію з застосуванням роз’єднувачів (пакерів), які розділяють пласти – т. зв. сумісно-роздільна (одночасно-роздільна) експлуатація. В цьому випадку газ з нижнього горизонту окремо поступає у фонтанні труби, а з верхнього горизонту – в затрубний простір. Г.р. розробляються без підтримування пластового тиску, на природному режимі. Чисто Г.р. мають в складі газу 94–99% метану і незначну кількість етану, пропану; важчі вуглеводні здебільшого бувають у вигляді слідів. В газі Г.р. спостерігаються домішки СО2, N2, Н2S, He. Див. режим газового родовища.
ГАЗОВЕ СХОВИЩЕ, *газовое хранилище, **gas storage, ***Gasspeicher – природна або штучна ємкість для резервування великих обсягів газу і регулювання його подачі відповідно до нерівномірності газоспоживання. Г.с. споруджуються поблизу траси магістральних газопроводів і споживаючих центрів. Розрізняють: наземні Г.с. – газгольдери; підземні поверхневі Г.с. – ділянки газопроводів від останньої компресорної станції до газорозподільної станції; підземні сховища газу (ПСГ) – створюються в природних і штучних підземних резервуарах.
Найбільше значення мають ПСГ, здатні вміщувати сотні млн. м3. Особливий тип Г.с. – ізотермічні сховища скрапленого газу, призначені для покриття т. зв. пікових навантажень, тобто при необхідності прискореного відбору газу. У р-нах, де неможливе створення ПСГ, але існує значна нерівномірність газоспоживання, розміщують сховища скраплених природних газів (СПГ). Найбільше поширені ПСГ. Розрізняють пористі та порожнисті підземні резервуари. До пористих належать виснажені газові, газоконденсатні, газонафт. і нафт. родов., водоносні пласти, а також поклади негорючих газів. У межах одного такого ПСГ може бути один або декілька покладів з газом, що зберігається.
До порожнистих підземних резервуарів належать порожнини, що створюються у відкладах кам. солі (пластах, масивах, куполах, штоках), в непроникних або практично непроникних г.п. (ґіпс, ангідрит, ґраніт, глина та ін.), в покинутих шахтах, кар’єрах та ін. гірничих виробках, в щільних г.п. спец. методами. Найбільше ПСГ у виснажених газових або газонафт. родов., що створюються шляхом закачування газу через свердловини у виснажений продуктивний пласт і ПСГ у водоносних пластах, де вода з порового простору витісняється газом. ПСГ в пористому середовищі — штучні газові поклади, які експлуатуються циклічно. Визначальними параметрами для ПСГ в пористому середовищі є проникність, товщина і глибина залягання пласта-колектора, об’єм порового простору, який може бути заповнений газом, наявність герметичної покришки над пластом-колектором, а також активність водонапірної системи. Із всіх типів ПСГ в непроникних гірських породах найбільш поширені Г.с. у відкладах кам’яної солі, які утворюються вимиванням порожнини в соляному пласті шляхом нагнітання в нього води з наступним закачуванням у порожнину газу через ту ж свердловину. Глибини залягання найчастіше 100–1000 м. Придатність об’єкта для створення сховища визначається герметичністю, міцністю і стійкістю відкладів кам’яної солі та її інертністю по відношенню до продукту, який зберігається, енерговитратами на розмивання.
До системи інженерних споруд ПСГ входять свердловини для закачування і відбирання газу, компресорна станція, система газопроводів, устаткування для охолодження, осушування і очищення газу (сепаратори, фільтри, абсорбери і адсорбери). Свердловини ПСГ обладнуються автоматичними вибійними клапанами для усунення можливості відкритого фонтанування. Важливою умовою успішного створення й експлуатації ПСГ є збереження його герметичності, тобто попередження можливих витікань газу, в основному у верхні проникні пласти. Існують гідродинамічні, гідрохімічні, геологічні, газометричні і геофізичні методи контролю: спостереження за тиском, газонасиченістю, сольовим складом вод, складом розчинених газів як по горизонтах зберігання, так і по спеціально виділених у розрізі контрольних горизонтах. Для контролю за герметичністю застосовують також ґрунтово-газову і водно-газову зйомки, які дають змогу виявити і локалізувати всі тектонічні порушення і негерметичність свердловини.
ПСГ одночасно із зберіганням газу можуть виконувати й інші функції. На газоконденсатних родовищах для підвищення коефіцієнта вилучення конденсату застосовують зворотне закачування в пласт видобутого газу після відокремлення від нього конденсату (сайклінг-процес). Цим забезпечується підтримування пластового тиску. В холодну пору родовище працює за звичайною схемою на відбір, в теплу – газ, що видобувається, повертають у пласт, причому з інших джерел нагнітають додаткову кількість газу, еквівалентну відібраній у холодну пору. Такий режим експлуатації газоконденсатних покладів, розміщених поблизу великих споживачів газу, дає змогу підвищити кінцевий коефіцієнт вилучення конденсату і створити резерви газу для відбирання в холодну пору. Якщо ПСГ створено в теригенних колекторах, які містять закисні форми заліза, то газ, який в них закачується, очищається від сірководню. Проводячи закачування газу, що містить сірководень, у такі пласти в літню пору, можна в зимову пору відбирати вже очищений газ.
Розвиток кріогенної техніки дає змогу розробляти принципово нові методи зберігання природного газу, які ґрунтуються на отриманні і зберіганні СПГ. Крім соляних каверн для зберігання СПГ, можуть споруджуватися спеціальні ізотермічні сховища. Основними завданнями, які вирішуються при зберіганні охолодженого до –162°С СПГ, є забезпечення безпеки і зведення до мінімуму припливу тепла і випаровування газу.
Перше в світі ПСГ було побудоване в Канаді в 1915р. Найбільший розвиток ПСГ отримали в США. Сховища СПГ побудовані в США, Канаді, Великій Британії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Італії, Японії. Комплекс українських підземних газосховищ за потужністю другий (після Росії) у Європі. Він забезпечує закачування та відбір понад 30 млрд. м3 газу за сезон.
ГАЗОВЕ ЧИСЛО, *газовое число; **gas number; ***Gasverhältnis – відношення об’ємної витрати вільного газу до об’ємної витрати нафти (або інш. рідини) при термобаричних умовах в точці його визначення. Розрізняють також трубне і затрубне Г.ч., які відповідно характеризують витрати газів, що надходять у насосно-компресорні труби і в затрубний простір.
ГАЗОВИДІЛЕННЯ (в гірничі виробки), *газовыделение (в горные выработки), **gas emission, gas evolution, gas liberation; ***Gasentwicklung, Gasausscheidung – виділення метану або іншого природного газу з товщі корисної копалини і вмісних порід у гірничі виробки. На к а р ‘ є р а х осн. джерела Г.: вмісні породи і к.к., гірн. обладнання і вибухові роботи. При роботі гірничого обладнання з двигунами внутр. згоряння в атм. кар’єру надходять вихлопні гази, які містять більше 200 найменувань органічних та неорганічних сполук. У в у г і л ь н и х ш а х т а х джерела Г.: пласти вугілля і пропластки, бокові породи. Гази (в осн. метан і вуглекислий) виділяються через вільну поверхню пласта і з відбитого вугілля. Розрізняють звичайне (безперервне, повільне виділення газу по всій оголеній поверхні), суфлярне (місцеве виділення газу з тріщин або свердловин, газовий фонтан) і раптове (місцеве, інтенсивне виділення великих кількостей газу, що супроводжується руйнуванням вугільного пласта або порід). У р у д н и х, с о л я н и х, с і р ч а н и х і н а ф т о в и х шахтах відбувається виділення газів, що містять вибухонебезпечні вуглеводневі компоненти (метан і його гомологи, водень, пари бензину), а також шкідливих і отруйних газів (вуглекислого, сірководню, оксиду вуглецю, оксидів азоту, акролеїну). Джерела виділення вуглеводневих газів (до 2000-3000 м3/добу) – осадові породи, гірн. обладнання з двигунами внутр. згоряння, вибухові роботи. Для сірчано-рудних шахт специфічне виділення сірководню (з пустот, пор у породах і підземних вод) і сірчистого газу (г.ч. при вибухових роботах і вибухах сірчаного пилу), іноді також метану, етану і вуглекислого газу. Для нафтових шахт – метану, етану, бутану, пропану і інш.
ГАЗОВИЙ АНАЛІЗ, *газовый анализ, **gas analysis, ***Gasanalyse – аналіз суміші газів для визначення їх кількісного й якісного складу. Методи газового аналізу ґрунтуються на хімічних, фізико-хімічних і фізичних властивостях компонентів газової суміші, особливо на різних температурах конденсації і кипіння.
ГАЗОВИЙ БАЛАНС, *газовый баланс, **gas balance, ***Gasbilanz – розподіл газовиділення по джерелах або по системі гірничих виробок. Розрізняють Г. б. окремої виробки, виїмкової дільниці і шахти (рудника) в цілому.
ГАЗОВИЙ БАР’ЄР, *газовый барьер, **gas barrier, ***Gasbarriere – 1) Частина вугільного пласта поблизу виробки, де газопроникність мінімальна. 2) Обмеження виробничої потужності вугільної шахти (виїмкової дільниці) за газовим фактом.
ГАЗОВИЙ ДРЕНАЖ, *газовый дренаж, **gas drainage, ***Gasdränage, Gasabsaugung – вилучення газу з вугільних пластів і порід по штучних (свердловини) і природних (тріщини) каналах.
ГАЗОВИЙ ЗАХИСТ, *газовая защита, **automatic gas protection, ***automatischer Gasschutz – здійснення заходів, що виключають можливість загазування гірн. виробок понад допустиму концентрацію метану і вибуху метаноповітряної суміші на шахтах. Г.з. базується на безперервному контролі вмісту метану в гірн. виробках газоаналізаторами, фіксуванні моменту досягнення гранично допустимої концентрації газу і автоматич. видачі захисних команд на відключення всього електрообладнання, яке знаходиться у небезпечній зоні, аварійну сигналізацію та введення в дію додаткових засобів провітрювання і розгазування аварійної дільниці. Системами Г.з. обладнані всі шахти, небезпечні за газом.
ГАЗОВИЙ ЗБІРНИЙ ПУНКТ, *газовый сборный пункт, **gas collector, gas collecting main; ***Gassammelstelle – комплекс споруд, призначений для збору і промислової обробки газу, що надходить від експлуатації свердловин. Г.з.п. забезпечує підготовку до транспортування газу та газоконденсату, а також вимірювання кількості видобувної продукції. Основні технологічні операції, які виконуються на Г.з.п., – очищення (від механічних домішок та рідкої фази) та сушіння газу. При централізованій системі розробки, прийнятій для родов. з річним відбором газу до 20 млрд. м3, на Г.з.п. проводяться лише збір і первинна сепарація газу, а кінцева обробка газу і конденсату – на головних спорудах промислу. Обладнання Г.з.п. централізованої системи промислового оброблення газу охоплює: сепаратор першого ступеня, призначений для відокремлення механічних домішок і рідкої фази, винесеної з пласта і виділеної під час транспортування газу від свердловини до Г.з.п.; запірно-регулювальну арматуру; повітряні (у разі якщо температура газу перевищує 40–45°С) або водяні холодильники і сепаратор другого ступеня. При децентралізованій системі повна обробка газу і конденсату здійснюється на Г.з.п. які обладнані установками комплексної підготовки газу. Технологія обробки газу визначається запасом гирлового тиску і вмістом важких вуглеводнів. Найбільш поширені технології – низькотемпературна сепарація, що застосовується на газоконденсатних родов. з тиском на гирлі свердловин в початковий період розробки більше 12-14 МПа; абсорбційне сушіння, яке здійснюється на газових родовищах із вмістом важких вуглеводнів менше 1 г/м3. Крім основних технологічних ліній, на Г.з.п. є вимірювальна лінія для визначення продуктивної характеристики кожної із підключених до Г.з.п. свердловин за дебітом. Технологічні лінії Г.з.п. обладнуються типовим автоматизованим блоковим обладнанням продуктивністю 1,3,5 млн. м3/добу і більше. Продуктивність Г.з.п. (до 10 млрд.м3/рік) залежить від запасів газу, конфігурації родовища, типу встановленого технологічного обладнання, а також дебіту і кількості під’єднаних до нього свердловин (в середньому 10–15, максимально до 30–35).
ГАЗОВИЙ КАРОТАЖ, *газовый каротаж, **gas logging, mud logging; ***Gaskernen, Gaskarottage – метод дослідження свердловин, який ґрунтується на визначенні вмісту і складу вуглеводнів (газів, бітумів тощо) у промивній рідині. Вперше запропонований і випробуваний в р-ні м. Грозний в 1934 р. Промислове застосування отримав з початку 40-х рр. Г.к. застосовується для оперативного виділення ділянок, перспективних на нафту і газ в розрізі свердловини і прогнозної оцінки характеру їх насичення; інтервалів притоку пластового флюїду в свердловину або поглинання фільтрату промивальної рідини в пласт з метою запобігання аварійним ситуаціям; вимірювання параметрів режиму буріння. Іноді Г.к. використовується при бурінні свердловин на вугіллі для визначення вмісту метану в одиниці органічної маси. Перспектива розвитку Г.к. пов’язана з переходом до комплексних досліджень з використанням сучасних ЕОМ.
ГАЗОВИЙ КОНДЕНСАТ, *газовый конденсат, **gas condensate; ***Gaskondensat, Erdgasflüssigkeit – суміш рідких вуглеводнів (С5Н12 і вищі), що виділяються із природних газів при експлуатації газоконденсатних родовищ. Концентрація Г.к. в пластових газах коливається від 5-10 до 500 -1000 г/м3. Вміст конденсату в газі залежить від пластових термобаричних умов (чим вищий тиск і температура, тим більша кількість рідких вуглеводнів може бути розчинена в газі), від складу пластового газу (гомологи метану і СО2 сприяють розчиненню в газі бензиново-гасових компонентів і підвищенню вмісту Г.к.), наявності газових облямівок і концентрації в них легких фракцій, умов міграції газоконденсатних сумішей під час формування покладів. Фракційний і вуглеводневий склад Г.к. варіює в широкому діапазоні і залежить від умов залягання, відбору і часу експлуатації покладу. Г.к. складається з бензинових (інтервал кипіння від 30–80 до 200°С), гасових (200–300°С) і, в меншій мірі, більш висококиплячих компонентів. Для більшості Г.к. вихід бензинових фракцій становить 70-85%. Г.к. з покладів, розміщених на значних глибинах, складається в основному з гасово-газойлевих фракцій. Найбільш поширені Г.к. з переважанням метанових при значній частині нафтенових вуглеводнів (метано-нафтеновий тип). Рідко зустрічаються Г.к., які складаються г.ч. з ароматичних (65% на низькокиплячу фракцію) або нафтенових вуглеводнів (до 70–85% на вказану фракцію). Густина конденсатів 660-840 кг/м3, вміст сірки – соті, рідше десяті частки %. Розрізнюють сирий і стабільний Г.к., з якого видалені розчинені гази (метанбутанова фракція). Г.к. транспортується спеціальними продуктопроводами і після очищення використовується як цінна вторинна сировина газових родовищ (зокрема як дизельне паливо). Г.к. доставляються споживачу наливним транспортом (стабільний Г.к.) або з допомогою спеціальних конденсатопроводів під власним тиском (сирий Г.к.).
ГАЗОВИЙ КОНУС, *газовый конус, **gas cone; ***Gaskegel – деформована поверхня розділу між газо- і нафтонасиченою (водонасиченою) частинами пласта в околиці вибою свердловини; утворюється при зниженні тиску на вибої свердловини. Зміна початкової плоскої поверхні розділу газ-нафта (вода) на конусну відбувається під дією вертикального ґрадієнта тиску між цими двома складовими частинами пласта г.ч. під час експлуатації свердловин, розміщених всередині контуру газоносності. Макс. деформація поверхні розділу спостерігається безпосередньо над вибоєм свердловини; залежить від депресії на межі пласта і свердловини (пластової депресії), його колекторних властивостей, конструкції вибою свердловини, інш. параметрів. При критич. депресії флюїди прориваються з Г.к. в свердловину, що різко збільшує газовий фактор. Прорив Г.к. при фонтанному способі видобутку супроводжується гідравлічними ударами, уривчастим потоком нафти і газу, а при насосній експлуатації – різким падінням продуктивності насосів. Можливість виникнення Г.к. враховується при складанні схем розміщення свердловин по площі покладу, а також схем розкриття пласта. Для боротьби з Г.к. в привибійну зону свердловини запомповують спец. реаґенти, що ізолюють окремі частини пласта один від одного.
ГАЗОВИЙ ПОКЛАД, *газовая залежь, **gas accumulation, gas deposit, ***Gaslager – природне скупчення природного газу в пастці, утвореній пластом-колектором і бар’єром з непроникних порід. Г.п. приурочений до пористих, тріщинуватих, кавернозних г.п. (пісковиків, алевролітів, вапняків та ін.). Г.п. класифікують за: складом газу, режимом розробки, умовами залягання. За останньою ознакою Г.п. поділяються на пластові, склепінчасті та екрановані (літологічно, стратиграфічно, тектонічно); масивні та літологічно обмежені. Осн. параметри Г.п.: пластовий тиск, висотне положення газоводяного контакту, поверх газоносності (загальна газонасичена товщина), розміщення внутрішніх і зовнішніх контурів газоносності. Крім загальної газонасиченої виділяють ефективну газонасичену товщину, яка визначається виключенням з першої непродуктивних прошарків (напр., глинистих). Розміри Г.п. – від десятків тисяч м3 до трлн. м3 газу. Сукупність покладів, приурочених до загальної ділянки земної поверхні і підпорядкованих єдиній тектонічній структурі, утворює газове родовище.
ГАЗОВИЙ ПРОМИСЕЛ, *газовый промысел, **gas field; ***Gasbetrieb, Gasfeld – технол. комплекс, призначений для видобутку і збору та обробки газу і конденсату з окремих свердловин на площі родовища, а також обробки газу і конденсату з метою підготовки їх до подальшого транспортування. До основних споруд і комунікацій Г.п. належать експлуатаційні, спостережувальні та розвідувальні свердловини, газозбірні колектори, газозбірні пункти, компресорні станції. Допоміжні споруди і комунікації – об’єкти енергогосподарства, водопостачання, каналізації і зв’язку, механічні майстерні, трансп. мережа, автогосподарство, склади і т. д. З Г.п. безпосередньо стикується головний термінал газопроводу магістрального. На Г.п. реалізована закрита система збирання, транспортування і оброблення газу конденсату. Це зводить до мінімуму втрати і виключає забруднення навколишнього середовища. Здійснюється за рахунок ліквідації скидання токсичних вод, повернення газів дегазації з технологічних апаратів до загального потоку шляхом ежектування і компримування, вдосконалення технологічного обладнання. Видобування газу на промислі забезпечується фондом експлуатаційних свердловин, кількість, перебіг у часі зміни дебітів і система розміщення яких визначається запасами газу, будовою і кількістю продуктивних горизонтів, розмірами і конфігурацією покладу. На площі родовища свердловини розміщуються окремими об’єктами або кущами з 2–5 свердловин. Особливо ефективне кущове розміщення свердловин. Фонд експлуатаційних свердловин на родовищі не постійний, його збільшують в міру розробки покладу для компенсації зниження дебітів свердловин. Початкові дебіти свердловини змінюються приблизно від 100 тисяч до 1,5–2 млн. м3 на добу. Контроль за розробкою родовища здійснюється на Г.п. з допомогою спостережних свердловин.
Промислова підготовка газу і конденсату до подальшого транспортування проводиться за одною із двох схем: децентралізованою і централізованою. При першій повне оброблення газу перед подаванням до магістрального газопроводу здійснюється на газових збірних пунктах. При другій схемі на збірних пунктах проводиться тільки збирання і первинна сепарація газу, а повний комплекс підготовки здійснюється на головних спорудах магістрального газопроводу. Основні способи оброблення природного газу і конденсату на Г.п.: низькотемпературна сепарація газу, абсорбція, адсорбція, а також їх поєднання. Для транспортування обробленого газу з Г.п. в період, коли його тиск знижується, наближаючись до величини тиску в газопроводі магістральному, на головних спорудах вводиться в експлуатацію головна дотискна компресорна станція.
Сучасні Г.п. характеризуються високим рівнем автоматизації та комп’ютеризації, що дозволяє здійснювати контроль і оперативне управління режимами експлуатації газових свердловин, установок комплексної підготовки газу і газового конденсату, газозбірної мережі, компресорних станцій і т.д. Автоматизовані системи керування технологічними процесами (АСК ТП) діють на базі автоматики, обчислювальної і керуючої техніки, автоматизованих засобів збирання інформації і забезпечують управління Г.п. в цілому. Нижній рівень АСК ТП здійснює керування технологічними процесами підготовки і стабілізації газу та газового конденсату на УКПГ (головними спорудами – ГС) і реалізується засобами локальної автоматики і мікро-ЕОМ; верхній – автоматизоване управління всім Г.п. і УКПГ (ГС), дотискними компресорними станціями та іншими об’єктами основного і допоміжного виробництва. Керує всіма об’єктами Г.п. центральний диспетчер. Дистанційне керування здійснюється системами промислової телемеханіки. ЕОМ нижнього і верхнього рівнів пов’язані між собою міжмашинним обміном. Впровадження АСК ТП значно прискорює введення в розробку нових родовищ і підвищує техніко-економічні показники роботи всього промислу.
ГАЗОВИЙ ПУЗИР, *газовый пузырь, **blowhole, gas blister; ***Gasblase – область, заповнена продуктами хім. перетворень вибухових речовин при вибуху. У початковій стадії розширення внаслідок хвильових процесів тиск в різних точках Г.п. неоднаковий. Після багаторазового проходження хвиль стиснення-розрідження в пузирі встановлюється однаковий вздовж його перетину тиск, який квазистатично меншає із зростанням об’єму. Розподіл енергії вибуху між Г.п. і ударною хвилею залежить від властивостей середовища. При вибуху в гірських породах і ґрунтах переважає частка енергії, пов’язана з Г.п.; при вибуху у воді – ці частки рівні. Дроблення міцних порід визначається спільною дією ударної хвилі і тиску продуктів детонації в Г.п.
ГАЗОВИЙ РЕЖИМ, *газовый режим, **gas conditions of mine, ***Gasexpansionstrieb – сукупність вимог до шахт, які розробляють вуг. пласти, небезпечні щодо газу, раптових викидів і суфлярних виділень, до рудників та кар’єрів, розрізів, в яких мають місце виділення вибухонебезпечних або токсичних газів та родовищ природного газу.
ГАЗОВИЙ РЕЖИМ РОДÓВИЩ ПРИРÓДНИХ ГÁЗІВ, *газовый режим месторождений природных газов; **gas conditions for exploitation of the natural gas deposits; ***Gasexpansionstrieb, Gastriebregime der Erdgasfelder – режим, при якому приплив газу до вибоїв видобувних свердловин зумовлений потенціальною енергією тиску самого газу в продуктивному пласті. Г.р. газового покладу характеризується постійністю газонасиченого об’єму його порового простору. Г.р. газоконденсатного покладу пов’язаний з деяким зменшенням початкового газонасиченого об’єму (в результаті випадання конденсату після зниження тиску в пласті). Г.р. в газогідратних покладах характеризується збільшенням початкового газонасиченого об’єму порового простору внаслідок розкладання в пласті кристалогідратів. При Г. досягається найбільший коефіцієнт газовилучення: для теригенних колекторів 0,93; карбонатних 0,9 (дані, середньозважені по запасах).
ГАЗОВИЙ РЕЖИМ ШАХТИ, *газовый режим шахти, *газовый режим шахты, **gas conditions; ***Gashaushalt – комплекс заходів, що проводяться на шахтах, небезпечних за газом (метаном, воднем, сірководнем), раптовими викидами і суфлярними виділеннями з метою попередження вибуху газу. В Україні якщо на шахті хоча б в одній виробці виявлена присутність згаданих вище газів, то її відносять до небезпечних за газом т.зв. газових. Шахти, в яких виділяються рідкі або газоподібні вуглеводні (етан, бутан і інш.), відносять до небезпечних за нафтогазопроявами. Категорія шахти за газом встановлюється за найбільшим відносним газовмістом шахти, горизонту, пласта, крила, дільниці і виду виділення газу. В Україні за газовим фактором встановлено 5 категорій вугільних шахт і 4 – рудних (табл.).
Категорії шахт за газом
| Газ | І | ІІ | ІІІ | Надкате-горійні | Небезпечні за раптовими викидами |
| Вугільні шахти | |||||
| Метан на 1 т видобутку, м3 | до 5 | 5-10 | 10-15 | 15 і більше; шахти, небезпечні за суфлярними виділеннями | Шахти, що розробляють пласти, небезпечні за раптовими викидами вугілля, газу, породи |
| Рудні і нерудні шахти | |||||
| Метан, водень на 1 м3 добового видобутку в масиві, м3 | до 7 | 7-14 | 14-21 | 21 і більше; шахти, що розробляють пласти, небезпечні за викидами і суфлярами | |
За кордоном в деяких країнах (напр., в США) газові шахти не діляться на категорії, в інш. країнах встановлені 3 категорії, у Франції газові шахти розділяються на слабко- і сильногазові, в окрему категорію виділяються шахти, пласти і ділянки, небезпечні за викидами газу. В Бельгії газові шахти поділяються на слабкогазові, газові і небезпечні за раптовими викидами. В Росії та Грузії поділ шахт за газовим фактором аналогічний українському.
ГАЗОВИЙ СЕПАРАТОР, *газовый сепаратор, **gas separator; ***Gasabscheider, Gasseparator, Gasabtrenapparat – апарат для очищення продукції газових і газоконденсатних свердловин від води, вуглеводневого конденсату і механіч. домішок. Входить до складу установок комплексної підготовки газу (УКПГ). Г.с. встановлюється на компресорних станціях, збірних і газорозподільних пунктах, газопереробних з-дах. Г.с. бувають автономного і секційного виконання. Г.с., як правило, мають секції: попередньої сепарації (для видалення домішок); відстійна (для збору і відстою рідини); краплевловлювальна. Г.с. комплектується приладами для контролю тиску, температури газу і рівня рідини. За принципом дії Г.с. розділяють на гравітаційні, інерційні, відцентрові і змішаного типу; за геом. формою і положенням у просторі – на циліндричні (вертикальні, горизонтальні, похилі) і сферичні; за робочим тиском – низького (до 0,6 МПа), середнього (0,6-2,5 МПа) і високого (понад 2,5 МПа) тиску. Ефективність гравітац. Г.с. 75-90%, інерційних – до 95…99%. Найбільш довершені прямоточні відцентові Г.с. однопоточного і мультициклонного типів. Вони забезпечують ефективність сепарації твердих частинок 98-99,5%. При цьому їх габарити та металоємність менші, ніж у гравітаційних й інерційних Г.с. Пропускна здатність Г.с. 0,5-15 млн. м3/добу (при тиску 0,6-16 МПа, т-рі газу від 40 до 100 оС, початковому вмісті рідини 1-200 см3/м3 і гідравлічному опорі 0,01–0,05 МПа). Швидкість газу: в гравітаційних Г.с. 0,05–0,2 м/с, інерційних 0,2–1 м/с, відцентрових 1–5 м/с. Основні напрямки підвищення ефективності сепарації і зниження металомісткості Г.с.: коагуляція аерозолю у фільтрах, сітчастій насадці та ін.; вдосконалення аеродинаміки потоку в камері сепарації, застосування апаратів колонного типу багатофункціонального призначення.
ГАЗОВИЙ СКЛАД ПРИРОДНИХ ВОД, *газовый состав природных вод; **gas composition of natural waters; ***Gаszusammensetzung der Naturgewässers – сукупність газів, які присутні в природних водах у розчиненому стані. Якісний та кількісний склад розчинених у воді газів визначається природними умовами, в яких перебуває вода. Походження газів пов’язане з такими факторами: 1) складом атмосфери (азот, кисень, аргон та інші інертні гази, діоксид вуглецю); 2) біохімічними процесами (діоксид вуглецю, метан та інші вуглеводні, сірководень, азот, водень); 3) процесами дегазації мантії та метаморфізації гірських порід у глибинних шарах земної кори при високій температурі і тиску (діоксид вуглецю, оксид вуглецю, сірководень, водень, метан, аміак, хлористий водень тощо). Перші дві групи характерні для поверхневих та підземних вод, третя – в основному для підземних вод. У поверхневих водах найбільш поширені кисень, азот та діоксид вуглецю, в підземних – діоксид вуглецю, сірководень та метан.
ГАЗОВИЙ ФАКТОР (експлуатаційний), *газовый фактор, **gas factor, gas-oil ratio; ***Gasfaktor, Gas-Ol-Verhältnis – вміст газу в продукції нафт. свердловин. Вимірюється в м3/м3, м3/т. Об’єм газу при цьому приводиться до тиску 1,01·105 Па і t=20 оС. Розрізнюють первинний (початковий) і поточний Г.ф. Перший характеризує нафтовий поклад на початку розробки, другий – на кожному її етапі. У випадку, коли пластовий тиск у покладі вищий за тиск насичення (немає виділення з нафти розчиненого газу), Г.ф. залишається постійним і дорівнює первинному газовмісту пластової нафти. На Г.ф. впливає також режим роботи покладу. При водонапірному режимі Г.ф. не змінюється протягом усього періоду розробки покладу, при газонапірному режимі в останній стадії розробки швидко зростає, при режимі газованої рідини спочатку швидко підвищується, потім у міру виснаження покладу, інтенсивно падає. Значення Г.ф. можуть досягати дек. тис. м3 газу на 1 т нафти.
ГАЗОВИЙ ФАКТОР ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РОЗГАЗУВАННЯ ПЛАСТОВОЇ НАФТИ, *газовый фактор дифференциального разгазирования пластовой нефти; **gas factor of differential [gas] separation of oil in place; ***Gasfaktor der Differentialentgasirung des Schichtenerdöls – об’єм нафтового газу, зведений до стандартних умов, який виділяється із пластової нафти при ступінчастому (не менше ніж триступінчастому) розгазуванні від початкових пластового тиску і температури до тиску і температури в пласті на кінець розглядуваного періоду розробки родовища і віднесені до маси залишеної в пласті нафти.
ГАЗОВИЙ ФАКТОР КОМПОНЕНТНИЙ, *компонентный газовый фактор; **component gas-oil ratio; ***Komponentengasfaktor – добуток мольної частки компонента у складі нафтового газу на газовий фактор.
ГАЗОВИЙ ФАКТОР ПЛАСТОВИЙ, *пластовый газовый фактор; **formation (reservoir) gas-oil ratio; ***Schichtengasfaktor – кількість нафтового газу, зведена до стандартних умов (200С і 760 мм рт.ст.) і віднесена до одної тонни нафти, яка розгазована при одноразовому зниженні тиску від пластового до 760 мм рт.ст. Г.ф.п. визначають з метою порівняння фізико-хімічних характеристик різних нафт і контролю за розробкою родовища. Син.: газовміст нафти.
ГАЗОВИЙ ФАКТОР РОБОЧИЙ, *рабочий газовый фактор; **operating gas factor, operating gas-oil ratio; ***Triebgasfaktor – кількість нафтового газу, зведена до стандартних умов (200С і 760 мм рт.ст.) і віднесена до одної тонни видобутої нафти, яка розгазована на ступенях сепарації, що прийняті для даного родовища, включаючи гарячу і вакуумну сепарації, з врахуванням газу, який виділяється із нафти під час її стабілізації.
ГАЗОВИЙ ФОНТАН – Див. викид нафти і газу.
ГАЗОВИЙ ЯКІР, *газовый якорь, **gas anchor; ***Gasanker – газовий сепаратор, пристрій для відокремлення вільного газу, що міститься в пластовій рідині. Застосовується при насосному видобутку нафти. Встановлюється на всмоктувальній лінії глибинного насосу з метою підвищення його коеф. наповнення. Принцип дії Г.я. базується на спливанні бульбашок газу при горизонтальному і низхідному русі рідини (потік рідини в Г.я. повертається на 90 або 180°) та їх коалесценції. Застосовують також конструкції, в яких відокремлення газу відбувається внаслідок дії відцентрових сил (потік рідини закручується скеровувальними лопатями).
ГАЗОВИЛУЧЕННЯ ІЗ ГÁЗОВОГО ПЛАСТÁ, *газоизвлечение из газового пласта; **gas yield of a gas seam; ***Gasabgabe der Gasschicht, Gasausbringung – ступінь видобування запасів газу. Розрізняють поточне (яке визначається на певний момент часу) і кінцеве Г. (на період припинення промислової експлуатації родовища). Для кількісної оцінки Г. використовується коефіцієнт Г. – відношення видобутої кількості газу до початкових запасів. Середній коефіцієнт Г. із родовищ 0,85. Мінімальна величина цього показника (0,4–0,6) зафіксована на родовищах з відносно невеликими запасами, які характеризуються також неоднорідністю колекторських властивостей і активним вибірковим просуванням пластових вод. Максимальне Г. (коефіцієнт до 0,9) мають родовища з середніми і незначними запасами, які характеризуються однорідними колекторами. Кінцеве Г. визначається рядом геологічних особливостей, економічними факторами, а також факторами, пов’язаними з розробкою родовищ і видобуванням газу. Основні з них: геологічна будова родовища і водонапірної системи, до якої воно приурочене; активність пластових вод; фізичні властивості пласта-колектора; величини запасів газу і початкового пластового тиску; кількість експлуатаційних свердловин і їх розміщення на площі покладу; порядок розбурювання покладу і черговість введення свердловин в експлуатацію, темпи відбирання газу з покладів; регулювання просування пластової води в покладі; технологія проведення ремонтів експлуатаційних свердловин; боротьба з винесенням піску з привибійної зони, ліквідація піщаних пробок; видалення пластової води і конденсату з вибоїв свердловин та ін.
У разі розробки родовища в умовах прояву газового режиму кінцеве Г. (
) продуктивного пласта залежить від величини середньозваженого пластового тиску pк на момент закінчення промислової розробки і мінімального рентабельного відбору газу з родовища (дебітів свердловин):
де pп – початковий пластовий тиск; zп – відповідний pп коефіцієнт cтисливості газу; zк – відповідний pк коефіцієнт стисливості газу.
Для родовищ зі значною неоднорідністю пластів-колекторів, складною геологічною будовою і низькими пластовими тисками складає 0,7–0,8. В умовах прояву водонапірного режиму, при якому розробляється більшість газових і газоконденсатних родовищ, Г. в основному залежить від початкової газонасиченості і пористості порід (пряма залежність), їх проникності, макро- і мікронеоднорідностей продуктивного пласта, кінцевого пластового тиску в його обводненій зоні (обернена залежність), характеру протікання капілярних процесів під час витіснення газу водою.
Коефіцієнт кінцевого Г. при розробці в умовах водонапірного режиму і обводнення всього газонасиченого об’єму покладу розраховується за формулою:
де 
– середньозважений за об’ємом покладу коефіцієнт залишкової газонасиченості. Максимальна величина в цих умовах 0,9. Підвищують Г. в основному за рахунок створення і застосування полегшених промивальних рідин і тампонажних цементних розчинів в процесі добурювання додаткових свердловин, розміщення свердловин першої черги за сіткою, близькою до рівномірної, з метою детальнішого вивчення геологічної будови покладу і охоплення дренажем практично всієї її площі, рівномірного дренування продуктивних відкладів по товщині для попередження передчасного обводнення свердловин.
ГАЗОВІ ГНІЗДА (ГАЗОВІ КАРМАНИ, КАВЕРНИ), *газовые гнезда (газовые карманы, каверны), **gas nest, ***Gasansammlung – передбачувані скупчення газу в сильно тріщинуватих частинах вугільного пласта, в місцях перем’ятого або перетертого в результаті тектонічних процесів вугілля.
ГАЗОВІСТЬ ШАХТ, *газообильность шахт, **volume of gas in mine working; ***Gasmenge in den Grubenbauen – кількість газу, що виділяється в підземні гірничі виробки. Розрізняють абсолютну Г.ш. – дебіт газу за одиницю часу (м3/хв, м3/добу) і відносну – к-ть газу, що виділилася за певний час і віднесена до к-сті к.к. (породи), видобутої за той же період (м3/т, м3/м3). Г.ш. зумовлена виходом газу з робочих поверхонь пласта к.к., бокових порід, вироблених просторів і з к.к., відбитої від масиву. Шахти, в яких виділяється метан, наз. газовими. За к-стю виходу вибухонебезпечних газів шахти поділяються на 4 категорії. Синонім: багатогазовість (рідко). Див. газовий режим шахти.
ГАЗОВІСТЬ (ГАЗОВМІСТ, БАГАТОГАЗНІСТЬ) ГІРСЬКИХ ПОРІД, *газообильность горных пород, **gas content of rocks; ***Gasanreicherung – кількість газу, що виділяється в гірничі виробки. Розрізняють Г. абсолютний – дебіт газу за одиницю часу (м3/с або м3/доб) та відносний – кількість газу, що виділився за певний час, і віднесену до одиниці маси або обсягу вугілля, руди або породи, добутих за цей же період (м3/т або м3/ м3).
ГАЗОВМІСТ МАСОВИЙ ВИТРАТНИЙ, *массовое расходное газосодержание; **stock consumption gas content; ***Massenaufwandsgasgehalt – відношення масової витрати газу до масової витрати двофазної суміші. Зв’язок між Г.м.в. φм і газовмістом об’ємним витратним β дається співвідношенням:
,
де ρг, ρ – густини газу і рідини відповідно. Оскільки при тисках р < pкр, ρ >> ρг, то малим величинам φм відповідають великі (близькі до одиниці) величини β, де ркр – критичний тиск.
ГАЗОВМІСТ НАФТИ, *газосодержание нефти; **gas content of oil; ***Gasgehalt, Gasinhalt – відношення об’єму газу, що виділяється з нафти під час її розгазування (при тиску 101 кПа і температурі 20°С), до об’єму або маси розгазованої нафти. Характеризує к-ть природного газу, розчиненого в пластовій нафті. Величина Г.н. може змінюватися залежно від способу зниження тиску. Величина Г. для різних нафт становить від декількох одиниць до декількох сотень м3 газу на 1 т (м3) нафти. Основна кількість пластових нафт має Г. до 60 м3/т. Див. газовий фактор пластовий.
ГАЗОВМІСТ ПОТ&OACUTE;КУ ДІЙСНИЙ ОБ’ЄМНИЙ, *действительное объемное газосодержание потока; **actual volumetric gas content of flow; ***realer Volumengasgehalt des Flusses – середня статистична величина, визначається як відношення середньої статистичної площі fг прохідного перерізу труби, зайнятої газом, до площі f прохідного перерізу труби: φ = fг/ f .
ГАЗОВМІСТ ПОТОКУ ОБ’ЄМНИЙ ВИТРАТНИЙ, *объемное расходное газосодержание потока; **volumetric consumption gas content of flow; ***Volumenaufwandsgasgehalt des Flusses – відношення об’ємних витрат газу V до об’ємних витрат газорідинної суміші Vc (Vc = V+q, де q – об’ємні витрати рідини) при термобаричних умовах у точці визначення: β = V/(V+q).
ГАЗОВОДЯНИЙ КОНТАКТ (ГВК), *газоводяной контакт; **water-gas contact; ***Gas-Wasser-Kontakt – межа розділу вільного газу і води в газовому покладі. ГВК може бути горизонтальним і похилим. Для точного визначення поверхні ГВК проводяться комплексні дослідження: електричний, радіоактивний і акустичний каротаж, вивчення кернів, промислові випробування свердловин.
ГАЗОВОЗ, *газовоз, **gas carrier; ***Gastanker – судно для перевезення зріджених (скраплених) газів. Розрізняють за призначенням, способом перевезення зрідженого газу, а також конструкції судна. Г. за призначенням розділяють на дві групи: для скраплених нафтових газів – пропану, бутану та ін.; для скрапленого природного газу (метану). Цистерни Г. підрозділяють на вбудовані, мембранні, напівмембранні і вкладні. Вбудовані – частина конструкції корпуса, мембранні складаються з тонкої оболонки, яка не несе навантаження. Напівмембранні мають елементи перших і других. Вкладні цистерни автономні від корпуса. Форма газових цистерн Г. – призматична, сферична, циліндрична та ін. Вперше перевезення скраплених газів спеціальними суднами здійснена компанією “Shell” на початку 30-х рр. ХХ ст. Сучасні міжнародні перевезення скрапленого газу складають близько 20% загального обсягу природного газу, який транспортується споживачам.
ГАЗОВОЛЮМЕТРІЯ, *газоволюметрия, **gas volumetry, ***Gasvolumometrie – метод кількісного аналізу, в якому визначуваний компонент перетворюють у газоподібну сполуку й вимірюють її об’єм.
ГАЗОГІДРАТНЕ РОДОВИЩЕ, *газогидратное месторождение; **gas-hydrate field; ***Erdgashydratlagerstätte, Erdgashydratfeld – сукупність покладів вуглеводневих газів, які перебувають частково або повністю в гідратному стані. На материках нижче Г.р. можуть знаходитися нафтові або газові поклади. В цьому випадку доцільно в першу чергу відбирати нафту, вільний газ, а згодом розробляти Г.р. Суть способів розробки – відбирання через свердловини газу, переведеного у вільний стан підвищенням температури вище рівноважної, введенням каталізаторів розкладання гідратів, електричними, акустичними, термохімічними та іншими методами діяння на пласт. Розробка покладів характеризується постійністю тиску газу протягом тривалого періоду, можливістю широкого регулювання пластового тиску, виділенням великих об’ємів вільної води, збагаченням метану більш важкими гомологами, опрісненням пластових вод, значним зниженням температури покладу. В акваторії Світового океану розробка Г.р., розміщеного над вільними газовими (нафтовими) покладами (характерно для прибережної смуги арктичних морів), відрізняється рядом особливостей, які визначають характер проведення робіт в таких умовах: малі глибини залягання продуктивних пластів від поверхні дна (від часток до декількох сотень м), значна поширеність по площі продуктивних відкладів; міцність незцементованих порід, що покривають і вміщають гідрати; сталість гідростатичного тиску протягом всього періоду відбирання газу незалежно від способу розкладання гідратів; зміна ступеня переохолодження покладу по товщині залежно від глибини верхньої межі зони гідратоутворення в океані і геотермічного ґрадієнта в інтервалі її розрізу. Г.р. є в США (на Алясці) – Барроу, Томпсон, Прадхо-Бей та інш., в Російської Федерації – Месояхське, Мархинське, Середньовілюйське, Намське та інш. (понад 30 Г.р.), в Канаді – Кеналуак, Нерлерк, Коакоак та ін. (бл.10 Г.р.).
ГАЗОГІДРАТНИЙ ПОКЛАД, *газогидратная залежь, **gas-hydrate deposit; ***Erdgashydratlager – поодиноке скупчення в осадовому чохлі земної кори гідратів вуглеводневих газів. Характеризується дуже низькою їх рухливістю навіть при наявності активної міграції пластових вод. Знизу Г.п. контактує з підошовною водою, газоконденсатним або нафт. покладом, зверху – з газовим покладом, газонепроникними пластами, а в акваторії океану – з водою. Інтенсивність формування або руйнування Г.п. визначається швидкістю зміни термодинамічних умов в розрізі осадових порід, наявністю вільних вуглеводнів у зоні фазових переходів, величиною газонасиченості пластових вод, які контактують із зоною фазових переходів і швидкістю їх міграції. В акваторії Світового океану Г.п. формуються в природній частині осадового чохла з газів, які ґенеруються безпосередньо в зоні гідратоутворення (ЗГ), а також з газів, які мігрують в ЗГ з нижніх пластів і пластових вод, що контактують із ЗГ. Поклади характеризуються відносно невеликою товщиною (до 100–400 м) і більшою поширеністю по площі (біля 320 млн. км2). У екваторіальній зоні виявлені на глиб. 400-600 м, в арктичних морях – починаючи з глиб. 100-250 м. Г.п. на материках приурочені до охолоджених зон земної кори, формуються, як правило, з покладів вільного газу при зміні їх термодинамічних параметрів, характеризуються відносною локалізацією і великою товщиною, яка відповідає товщині ЗГ 700–1500 м. Нижче Г.п. можуть знаходитися нафтові або газові поклади. Загальна площа суші, перспективна для формування Г.п., бл. 40 млн. км2. Ресурси газу в Г.п. на материках складають бл. 105 трлн. м3, в акваторії Світового ок. 2 • 107 трлн. м3. Сукупність Г.п. – газогідратне родовище. Пошуки і розвідка Г.п. на суші можуть проводитися стандартними промислово-геофізичними методами, на морі – сейсмоакустичними (частоти 0,1–10 кГц) і геохімічними методами. Розробка Г.п. здійснюється через свердловини газу, переведеного у вільний стан підвищенням т-ри вище рівноважної введенням каталізаторів розкладання гідратів, а також електричними, акустичними, термохімічними та інш. методами впливу на пласт.
ГАЗОГІДРОДИНАМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАСТІВ І СВЕРДЛОВИН, *газогидродинамические исследования пластов и скважин; **gashydrodynamic investigations of seams and wells; ***gashydrodynamische Untersuchungen von Flözen und Bohrlöchern – комплекс методів для отримання інформації про термобаричні і фільтраційні характеристики газових і газоконденсатних пластів, умови припливу газу до вибоїв свердловин і продуктивності останніх. Проводяться при стаціонарному і нестаціонарному режимах фільтрації. Г.д. в першому випадку здійснюються методом усталених відборів. За результатами дослідження будується індикаторна лінія (діаграма) – залежність між дебітом свердловини Q і різницею квадратів пластового і вибійного тисків 
для різних усталених режимів роботи свердловини, що характеризує умови припливу газу до свердловини. Дослідження свердловини проводяться з випусканням газу в атмосферу (на неосвоєних площах у процесі розвідки родовища) або в газопровід (під час експлуатації родовища). Метод дає змогу визначити коефіцієнти фільтраційного опору, які залежать від параметрів привибійної зони пласта і конструкції вибою свердловини; вивчити умови руйнування привибійної зони, накопичення і винесення твердих і рідких частинок з вибою свердловини; установлювати технологічні режими експлуатації свердловини і оцінювати ефективність ремонтно-інтенсифікаційних робіт і інш. На форму індикаторної лінії впливають неповна стабілізація пластового і вибійного тисків, очищення або накопичення на вибої й у привибійній зоні свердловини рідини і твердих частинок, утворення гідратів і інш. При дослідженні низькопродуктивних свердловин з тривалим періодом стабілізації вибійного тиску і дебіту використовують модифіковані варіанти методу усталених відборів (ізохронний, експрес-методи та ін.), які дають змогу значно скоротити тривалість випробування. Г.д. при нестаціонарних режимах фільтрації проводяться методами відновлення тиску (після зупинки свердловини, яка працювала на усталеному режимі) і стабілізації тиску та дебіту (після пуску зупиненої свердловини в певному режимі роботи). Суть першого методу – спостереження за зміною вибійного (гирлового) тиску pв(г) і температури з перебігом часу та побудова за отриманими даними кривої відновлення тиску (КВТ), другого – за зміною вибійного (гирлового) тиску, температури, дебіту свердловини Q, внаслідок чого будується крива стабілізації тиску (КСТ). За допомогою КВТ і КСТ визначаються коефіцієнти провідності, п’єзопровідності, пористості, проникності, тріщинуватості, неоднорідність пластів-колекторів та інш. Криві дають змогу також оцінювати зміну параметрів пласта в процесі роботи свердловини (очищення привибійної зони та інш.). На форму КВТ впливають приплив газу до свердловини після її зупинки, неізотермічність процесу відновлення тиску, неоднорідність пласта (в т.ч. тектонічні і літологічні порушення), міжпластові перетоки та ін. Ті ж фактори впливають на форму КСТ, однак частіше спотворення спричинюється зміною фільтраційних характеристик привибійної зони свердловини, неоднорідністю пласта за площею і товщиною. Дані, отримані при Г.д., використовуються для підрахунку запасів газу, при складанні технологічних проектів і аналізі розробки родовищ, а також при плануванні заходів по збільшенню продуктивності свердловин.
ГАЗОҐЕНЕРАТОР, *газогенератор, **gas generator, ***Gaserzeuger – ґенератор, де з твердого або рідкого палива, піддаючи його термічній обробці в середовищі повітря, кисню, водяної пари або їхньої суміші (дуття), виробляють ґенераторні гази. Стацiонарні ґенератори застосовують у хімічній промисловості, металургії тощо, транспортні ґенератори — головним чином в автомобільних газоґенераторних установках.
ГАЗОДИНАМІЧНІ ЯВИЩА (В ШАХТАХ), *газодинамические явления(в шахтах), **gas-and-dynamic phenomena (in mines); ***gasdynamische Vorgänge (in Gruben) – швидкоплинне руйнування масиву порід під впливом гірничого тиску, що супроводжується короткочасним виділенням газу (метану та ін.). Найбільш інтенсивні прояви Г.я. – раптові викиди, гірничі удари тощо.
ГАЗОЄМНІСТЬ ВУГІЛЛЯ (ЗАГАЛЬНА), *газоемкость угля (общая), **gas content of coal, ***Gasaufnahmevermögen von Kohle – кількість газу, що поглинається за певних умов одиницею об’єму або маси вугілля. Кількість поглинутого газу подається в об’ємних або масових одиницях, а також у грам-молекулах (молях).
ГАЗОЄМНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *газоемкость горных пород, **gas content of rock, gas-bearing capacity of rock; ***Gasaufnahmevermögen von Gesteinen – характеристика здатності г.п. поглинати гази. Оцінюється об’ємним вмістом газів в одиниці об’єму або маси породи.
ГАЗОЗБІРНА ВИРОБКА, *газосборная выработка, **gas collector mining, gas collector entry; ***Gasaufnehmer – виробка спеціального призначення для збирання газу, який виділяється з вугільного пласта або порід.
ГАЗОЗБІРНА МЕРЕЖА, *газосборная сеть; **gas collector network; ***Gassаmmelnetz – система газопроводів, призначена для збирання і транспортування газу від свердловин на газозбірні пункти, а потім на головні споруди газопроводу магістрального за рахунок використання його пластової енергії. Г.м. містить: газопроводи від однієї-двох свердловин до устаткування комплексної підготовки газу або до газозбірного колектора; газозбірний колектор. Система газозбірного колектора визначається конфігурацією і розмірами родовища, сіткою розміщення і дебітом окремих свердловин, кількістю і характеристикою продуктивних пластів, технологічною схемою промислової підготовки газу до транспортування, вимогами, які висуваються щодо надійності подавання газу з промислу. Газозбірні колектори споруджуються лінійними, променевими, кільцевими, груповими і змішаними. На сучасних промислах основна система колекторів – групова. Газозбірний колектор (Г.к.) може бути єдиним для родовища і окремим для збирання газів із різних продуктивних пластів у випадку, якщо вони відрізняються вмістом вуглеводневого конденсату, кислих компонентів, величиною пластового тиску. Діаметр Г.к. – 100–1400 мм. Величина діаметра в лінійних і променевих Г.к. звичайно не постійна і збільшується в міру підключення окремих свердловин або групових пунктів. Діаметр кільцевих і змішаних групових колекторів, як правило, постійний і визначається з умов повного забезпечення подавання газу в період ліквідації аварій. Тиск в Г.м. визначається технологією промислової підготовки і магістральним транспортуванням газу. На ділянці Г.м. від свердловин до газозбірних пунктів максимальна величина його 20 МПа, від збірних пунктів до магістрального газопроводу 7,5–10 МПа. Г.м. прокладають на глибину промерзання ґрунту (звичайно на 1–1,5 м від верхньої твірної труби). В районах поширення вічномерзлих порід застосовують наземні (присипані ґрунтом) Г.м. При переході через водні перешкоди і заболочені ділянки споруджують надземні Г.м. (на палях). Для захисту труб від корозії використовують антикорозійну ізоляцію, а також активну електроізоляцію.
ГАЗОЗРІВНЯЛЬНА СИСТЕМА, *газоуравнительная система; **gas equаlizing system; ***Gasausgleichungssystem – система трубопроводів, які з’єднують газові простори резервуарів або їх ємностей з газгольдерами. Призначена для скорочення втрат рідин, що випаровуються (нафтопродукти та ін.) під час наповнення або випорожнення резервуарів.
ГАЗОЙЛЬ, *газойль, **gasol, ***Gasöl – фракція нафти, застосовувана переважно як паливо для дизелів і як сировина для каталітичного крекінгу.
ГАЗОКОМПРЕСОРНА СЛУЖБА КОМПРЕСОРНОГО ЦЕХУ, *газокомпрессорная служба компрессорного цеха; **gas compressor service of compressor shop (department); ***Gaskompressordienst der Kompressorabteilung – у газовій промисловості – виробничий експлуатаційний персонал, який обслуговує основне технологічне обладнання та споруди компресорного цеху і забезпечує безперебійність, ефективність, економічність та безпеку його роботи за умови додержання вимог зі захисту навколишнього середовища та людей від небезпечних виробничих факторів.
ГАЗОКОМПРЕСОРНА СТАНЦІЯ, *газокомпрессорная станция, **gas compressor station, ***Gasverdichtungsstation, Erdgaskompressorstation – комплекс обладнання і споруд для підвищення тиску природного газу при його транспортуванні і зберіганні. Осн. елемент Г.с. – газоперекачувальний аґреґат. Г.с. бувають зі стаціонарними та блочноконтейнерними газоперекачувальними аґреґатами. Розрізняють лінійні Г.с. магістральних газопроводів, Г.с. підземних газосховищ та Г.с. для закачування газу в пласт. На всіх Г.с. можуть використовуватися стаціонарні (з газотурбінним і електроприводами), блочно-контейнерні аґреґати з авіаприводом і газомотокомпресори. Г.с. зі стаціонарними газоперекачувальними аґреґатами містять: компресорний цех, устаткування пиловологовідділювачів, очищення, осушування і охолодження газу; запірну арматуру; мастилогосподарство; системи водо- і повітроохолодження мастила, електропостачання. Лінійні Г.с. магістральних газопроводів призначені для підвищення в них робочого тиску, який знижується під час транспортування газу і відбирання його споживачами. Г.с. цього типу установлюють через кожних 90–150 км. Діапазон робочих параметрів Г.с.: ступінь стиснення 1,2–1,7, робочий тиск 5,5–8 МПа, потужність 3–75 МВт, добова продуктивність – 5–100 млн. м3. Одинична потужність блочно-контейнерних газоперекачувальних аґреґатів з авіаприводом від 6,3 до 16 МВт. Для аґреґатів цього типу лінійних Г.с. великої потужності розроблено повнонапірні (із ступенем стиснення 1,5–1,7) нагнітачі з корпусами кульового і барельного типів з приводом від газотурбінного устаткування потужністю 6,3–96 МВт. Г.с. підземних газосховищ служать для закачування в них природного газу. Робочий діапазон тисків Г.с. цього типу під час закачування газу 1,5–15 МПа. Природний газ компримується, як правило, в два етапи: спочатку стискають його від 2–2,4 до 4,9–5,4 МПа, потім до 11,7–14,7 МПа. Потужність Г.с. до 50–60 МВт. Г.с. для закачування газу в пласт використовуються в комплексі з переробкою природного газу на газоконденсатних родовищах, коли в період видобування необхідно підтримувати пластовий тиск газу для попередження утворення конденсату.
ГАЗОКОНДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ, *газоконденсатное месторождение, **gas condensate field; ***Gaskondensatlagerstätte – один або декілька газоконденсатних покладів, приурочених до єдиної пастки. Може містити і нафтові поклади, причому останні є самостійними скупченнями або великими облямівками промислового значення. Г.р. виявлені в межах нафтогазоносних басейнів платформного типу і складчастих областей. Г.р. характеризуються вмістом газового конденсату, тиском максимальної конденсації, тиском початку конденсації, складом пластового газу. Для Г.р. тиск максимальної конденсації складає 5-7(10) МПа, основний компонент газів більшості Г.р. – метан, іноді – вуглекислий газ. У конденсатах багатопластових родовищ у нижніх пластах вміст метанових фракцій менший, а ароматичних вуглеводнів – більший. Переважна більшість родовищ – змішані (газово-конденсатні). Через складні фазові переходи під час зниження пластового тиску експлуатація Г.-к. проводиться з підтримуванням або без підтримування пластового тиску. Можливі декілька варіантів: відбирання в початковий період експлуатації тільки нафти (в цьому випадку надовго консервується газова частина родовища), відбирання г.ч. газу (при цьому має місце втрата нафти внаслідок розгазування і розмазування її по порах, раніше зайнятих газом), одночасне відбирання нафти і газу та ін. Найбільш раціональний спосіб розробки Г.-к. – одночасне відбирання всіх корисних копалин із застосуванням сайклінг–процесу або заводнення. Найвідоміші Г.р. – Гронінген (Нідерланди), Панхандл – Хьюготон (США), Альрар, Гурд-Нус, Хасі-Рмель (Алжир), Уренгойське, Оренбурзьке, Новопортівське, Російський Хутір, Окаремське, Уртабулакське (Росія), Пазенан (Іран), Таглу (Канада) та ін.
ГАЗОКОНДЕНСАТНИЙ ПОКЛАД, *газоконденсатная залежь, **gas condensate field; ***Gaskondensatlager – індивідуальне скупчення в надрах у пароподібному стані бензино-гасових вуглеводнів та їх аналогів, які при ізотерміч. зниженні пластового тиску випадають у вигляді газового конденсату. До Г.п. звичайно відносять поклади із вмістом конденсату не нижче 5–10 г/м3. Можуть бути приурочені до будь-яких пасток і колекторів. За джерелом рідких вуглеводнів виділяють первинні Г.п. (утворені на глибинах понад 3,5 тис. м) і вторинні, що формуються шляхом випаровування частини нафт. суміші. За термобаричним станом розрізняють насичені і ненасичені Г.п. Утворення Г.п. пов’язане з ретроградними явищами (зворотним випаровуванням і зворотною конденсацією), які ґрунтуються на здатності рідких вуглеводнів при певних термобаричних умовах розчинятися в стиснених газах і конденсуватися з останніх під час зниження тиску. Г.п. характеризується вмістом стабільного конденсату, тиском максимальної конденсації при різних температурах і тиском початку конденсації, складом пластового газу і конденсату, потенційним вмістом рідких вуглеводнів (С5Н12+вищі) і т.д. Звичайно визначають вихід конденсату в г/м3 – кількість рідкої фази, яка виділяється з 1 м3 газу при певному тиску і температурі в промислових умовах (т.зв. сирий конденсат). Вміст конденсату для Г.п. коливається від 5-10 до 500-1000 г/м3 природного газу родовища.
ГАЗОКОНДЕНСАТНО-НАФТОВЕ РОДОВИЩЕ, *газоконденсатно-нефтяное месторождение, **gas condensate oil field; ***Gaskondensat- und Erdöllagerstätte – родовище, що містить газоконденсатні і нaфт. поклади; останні – у вигляді самостійних скупчень або великих облямівок пром. значення. Значно поширені в різних нафтогазоносних басейнах. Найбільш раціональний спосіб розробки Г.-н.р. – одночасний відбір всіх к.к. із застосуванням сайклінг-процесу або заводнення. Найбільш відомі Г.-н.р.: Новопортівське, Російський Хутір, Окаремське (Росія), Пазенан (Іран), Альрар, Гурд-Нус (Алжир), Таглу (Канада) та інш.
ГАЗОКОНДЕНСАТНО-НАФТОВИЙ ПОКЛАД, *газоконденсатно-нефтяная залежь, **gas condensate and oil deposit; ***Gaskondensatlager mit industrienutzbarem Ölsaum – поклад, що містить газоконденсатну шапку і нафт. облямівку пром. значення. Складається з двох термодинамічно рівноважних фаз: газоподібної (в якій у промислово-значимій кількості присутні пари бензиногасових компонентів) і нафти. Г.-н.п., як правило, поширені в ниж. частинах продуктивного розрізу нафтогазоносних басейнів. Нафта і конденсат близькі за вуглеводневим складом. Вихід конденсату для різних Г.-н.п. складає 50-1000 г/м3, тобто вищий, ніж у газоконденсатних покладах. Нафти цих покладів, як правило, низької густини (785-810 кг/м3), з високим виходом бензиногасових фракцій та низької смолистості (0,5 – 10).
У порівнянні із звичайними газоконденсатними покладами газова фаза Г.-н.п. відрізняється більш високим вмістом конденсату. Для покладів характерні близькість нафт і конденсатів за вуглеводневим складом. Звичайно в газовій фазі Г.-н.п. концентруються більш легкокиплячі метанові вуглеводні (збагачені розгалуженими ізомерами), циклопентанові вуглеводні; вміст ароматичних вуглеводнів знижується. Вміст газового конденсату від склепінної частини покладу до газонафтового контакту звичайно збільшується в результаті впливу нафтових облямівок і росту пластового тиску. Паралельно змінюється склад конденсату – в ньому збільшується концентрація ароматичних вуглеводнів і знижується вихід легкокиплячих фракцій. Вихід конденсату для різних Г.-н.п. змінюється від 50–100 до 1000 г/м3, тобто вище, ніж у газоконденсатних покладах без нафтових облямівок (при близьких термобаричних умовах залягання). У формуванні нафтових облямівок Г.-.н.п. певну роль відіграють ретроградні процеси (зворотної конденсації і зворотного випаровування). У цих випадках облямівка утворюється в результаті випадання рідких вуглеводнів з газоконденсатної суміші після досягнення нею пастки і зниження тиску і температури нижче критичної або в самому газоконденсатному покладі в результаті зниження пластового тиску через витікання частини газу через покришку, при тектонічних процесах та ін. (нафтові облямівки газоконденсатного генезису). Нафти подібних покладів мають, як правило, низьку густину (785–810 кг/м3), високий вихід бензино-гасових фракцій (до 300°С 60–90%), низьку смолистість (0,5–10%). Інша група нафтових облямівок Г.-.н.п. утворюється в результаті надходження в нафтовий поклад високонапірного газу і зворотного випаровування частини легкокиплячих фракцій, які містяться в пастці нафти (т.зв. залишкові нафтові скупчення). В цьому випадку нафти (у порівнянні з нафтами однофазних покладів даного регіону) характеризуються відносно вищою густиною, меншим виходом світлих фракцій і більшим вмістом смолистих речовин. Можлива наявність в Г.-н.п. нафтових облямівок змішаного генезису.
ГАЗОМЕТР, *газометр, **gasometer, ***Gasometer – лабораторна посудина (прилад) для збирання, зберігання й вимірювання об’ємів різних газів.
ГАЗОМІР, *газомер; **gas (flow) meter; ***Gamesser, Gasuhr – прилад для вимірювання кількості та витрат газу, що проходить через газопровідну трубу; газовий лічильник.
ГАЗОМОТОКОМПРЕСОР, *газомотокомпрессор; **gas engine-compressor unit; ***Gasmotorkompressor – комбінований аґреґат, який складається із газового двигуна і компресора.
ГАЗОНАПІРНИЙ РЕЖИМ, *газонапорный режим; **gas head conditions; ***Gasdruckregime, Gaskappentrieb, Gastriebregime – режим нафтогазового покладу, при якому нафта переміщується до вибоїв видобувних свердловин в основному під дією напору стисненого газу, який утворює газову шапку. В процесі зниження пластового тиску відбуваються виділення газу з нафти і міграція його в склепінну частину покладу. Останній збільшує об’єм газової шапки і компенсує в певній мірі зменшення тиску. Газовий фактор тривалий час залишається більш–менш постійним. У міру наближення газонафтового контакту до інтервалів перфорації газ проривається з газової шапки у свердловину. Газовий фактор різко зростає, і незабаром свердловини переходять на фонтанування чистим газом. При зростанні газового фактора вживають заходів щодо його зниження, а коли це стає неможливим, свердловини закривають. При правильному контролі за витратою газу і регулюванні переміщення газонафтового контакту забезпечуються значні темпи видобування нафти. Кінцеве нафтовилучення 20–30(50)%. Найкращий ефект досягається в покладах із значною висотою і добре вираженими кутами нахилу пластів, їх високою проникністю, малою в’язкістю нафти. При недостатніх запасах газу Г.р. може створюватися нагнітанням газу через спеціальні свердловини в підвищену частину покладу.
ГАЗОНАСИЧЕНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *газонасыщенность горных пород; **gas storage capacity of rocks; ***Gesteingaskapazität – ступінь заповнення порожнин (пор, каверн і тріщин) в гірських породах природними газами. Чисельно оцінюється коефіцієнтом газонасиченості kг, що дорівнює відношенню об’єму газу природного, який заповнює породу, до об’єму відкритих пор і порожнин у породі. Г. зумовлена сорбційною властивістю мінералів, які складають породу, пористістю і тріщинуватістю гірських порід, тиском газів. Стосовно до покладів природного газу коефіцієнт Г.г.п. характеризує частину об’єму відкритих пор породи, зайнятих вільним газом у термобаричних умовах пласта. Коефіцієнт Г.г.п. (kг) кількісно оцінюють за її водонасиченістю (kв), виходячи з балансу флюїдів в порах породи, які не змішуються: kг= 1–kв. При просуванні вод в обводнені пласти спостерігається залишкова Г.г.п., яка відповідає кількості нерухомого газу (защемленого в порах, відокремленого). kг визначають у свердловинах: – за матеріалами промислово-геофізичних досліджень (в основному за даними електричного каротажу) із залученням інформації про петрофізичні властивості порід; – за даними детальної газометрії в процесі буріння свердловини з урахуванням умов залягання; по керну – дослідженням рівноважної і залишкової водонасиченості. Величини Г. застосовують для оцінки породи як колектора, підрахунку запасів і контролю за розробкою родовищ газу.
ГАЗОНАФТОВЕ РОДОВИЩЕ, *газонефтяное месторождение, **gas-oil field, ***Erdöl-Gaslagerstätte – сукупність покладів газу та нафти в одному структурному елементі при переважанні об’єму газу над об’ємом нафти. Як правило, Г.р. групуються в зони нафтогазонакопичення. В окремих випадках Г. може бути лише одним газонафтовим покладом. В розрізі Г., найчастіше у верхній частині, знаходяться газові поклади, потім газонафтові і в нижній частині – нафтові. Ці поклади мають відповідно газоводяні, газонафтові і водонафтові контакти. Розподіляються поклади по розрізу Г. нерівномірно. Основні скупчення вуглеводнів приурочені до певних літолого-стратиграфічних комплексів залежно від особливостей геологічної будови як самого Г., так і від умов формування нафтогазоносної області або провінції, до складу якої входить те чи інше родовище. Г. звичайно групуються в зони нафтогазонагромадження. В межах одного Г. можуть бути виявлені структурні, літологічні та інші типи покладів. Продуктивні пласти Г. є міжґранулярними, кавернозними або тріщинними колекторами. Експлуатація газових і нафтових покладів Г. здійснюється окремо. Подібні за будовою і продуктивністю поклади об’єднуються в єдині об’єкти розробки з врахуванням можливості їх експлуатації однією мережею свердловин.
ГАЗОНАФТОВИЙ КОНТАКТ (ГНК), *газонефтяной контакт, **gas-oil contact, gas-oil interface, gas-oil surface; ***Gas-Ölgrenze – поверхня, яка розділяє нафту і газ (газову шапку) в нафтовому покладі. Поверхня Г.к. умовна, оскільки між покладом нафти і газу є змішана зона нафтогазонасичення. В багатьох випадках поверхня Г.к. не горизонтальна, що пов’язано з неоднорідністю колекторів продуктивного пласта, умовами формування газонафтового покладу або наявністю регіонального руху вод у пластовій водонапірній системі, до якої приурочено поклад. Для спостереження за переміщенням Г.к. в процесі експлуатації покладу періодично будуються карти поверхні Г.к.
ГАЗОНАФТОВИЙ ПОКЛАД, *газонефтяная залежь, **gas-oil field, ***Erdölgaslager – одиничне скупчення в надрах газу та нафти. Вільний газ займає верхню частину пастки, а нафта – нижню, об’єм нафти – менший від об’єму газової шапки. Нафта займає нижню частину пастки у вигляді облямівки або повністю підстилає газову частину покладу. Газова шапка залежно від умов формування покладу може бути газоконденсатною. Покрівлю (покришку) складають слабкопроникні породи (глинисті, соленосні та ін.), а її нафтова частина підстилається підошовною водою. Продуктивні пласти Г.п. представлені міжґранулярними, кавернозними або тріщинними колекторами. Основний принцип розробки цих покладів – обмеження взаємодії газової та нафтової частини покладу.
ГАЗОНАФТОНОСНІ ОЗНАКИ, *газонефтеносные признаки; **gas and oil shows (indications); ***Erdgas- und Erdölanzeichen – ознаки, які характеризують перспективи нафтогазоносності регіонів і якісний склад покладів вуглеводнів. Розрізняють прямі і непрямі Г.о. наявності покладів нафти і газу, розвитку процесів їх міграції і газонафтоутворення. До п р я м и х Г.о. належать газонафтопрояви всіх типів, аж до отримання промислових припливів нафти і газу і суцільного просочування гірських порід нафтою, а також грязеві вулкани; до непрямих Г.о. належать підвищена кількість у пластових водах бензолу і толуолу, нафтенових кислот, йоду, брому, розчинених вуглеводневих газів (часом сірководню) і нерідко знижена кількість сульфатів. На поверхні Землі непрямими Г.о. є сіркопрояви і виходи підземних вод з відзначеними вище особливостями. Прямі Г.о. міграції нафти і газу – макро і мікрогазонафтопрояви, в першу чергу приурочені до проникних горизонтів або зон тріщинуватості, як на поверхні і на дні водоймищ, так і в гірничих виробках (бурових свердловинах, шахтних стовбурах і штольнях). Н е п р я м і Г.о. процесів міграції – наявність у проникних породах і зонах вод із зазначеними вище характеристиками, зміна геохімічних обставин у мінеральних і органічних частинах порід і т.д. До прямих ознак газонафтоутворень у гірських породах відносять мікронафтопрояви і підвищений вміст вуглеводнів у газах, сорбованих породами, і в закритих порах, до непрямих – наявність нафтогазоматеринських порід на середніх стадіях катагенезу, результати аналізів розсіяної органічної речовини, які вказують на розвиток процесів газонафтоутворення.
ГАЗОНАФТОПРОЯВ, *газонефтепроявление; **gas and oil show (ing)s; ***Erdgas- und Erdölanzeichen – постійне або періодичне надходження газу і (або) нафти з надр на денну поверхню або в підземні гірничі виробки. Розрізняють лінійні Г., пов’язані з розривними порушеннями в нафтогазоносних комплексах, і точково-площові Г., приурочені до виходів на денну поверхню нафтових пластів і грязевих вулканів.
ГАЗОНАФТОУТВОРЕННЯ, *газонефтеобразование, **gas and petroleum generation; ***Erdöl- und Gasbildung – трансформація органічної речовини, пов’язана з процесом літогенезу вмісних порід. Включає стадії: седиментогенез, діагенез і катагенез. Седиментогенез (початкова стадія) характеризується накопиченням початкової нафтогазоматеринської органічної речовини в субаквальних осадах за рахунок синтезу продуктів деструкції біоценозів (ліпідів, вуглеводів, білків, целюлози, лігніну). Переробка органіч. речовини на цій стадії пов’язана в осн. з діяльністю мікробів, бактерій і бентосних організмів. Діагенез характеризується затуханням аеробних перетворень органіч. речовини, встановленням фіз.-хім. рівноваги в осаді. На цій стадії формується “юна” мікронафта (вміст в г.п. 0,01-0,05%). Осн. продуктом цієї стадії є газоподібні вуглеводні, що формують при наявності пасток газові поклади. Катагенез поділяється на ряд етапів: ранній протокатагенез (буровуг. етап вуглефікації), середній мезокатагенез (кам.-вуг. етап вуглефікації), пізній – апокатагенез (антрацитовий етап). Протокатагенез характеризується зануренням порід в області т-р 50-80 оС і тиску 30,4-35,5 МПа. Процес перетворення органіки супроводжується утворенням газоподібних вуглеводнів шляхом відокремлення периферійних груп від початкової макромолекули органіч. речовини. Одночасно відбувається розукрупнення (виділення низькомолекулярних вуглецевих сполук) і укрупнення молекул органіч. речовини (полімеризація осн. матриці керогену). Мезокатагенез – осн. етап в історії утворення нафти. Породи при зануренні продовжують ущільнюватися, т-ра досягає 200-250 оС, тиск 179,2-202,6 МПа. Відбувається внутрішньомолекулярна перебудова осн. матриці керогену, в результаті якої виділяється широка гама вуглеводнів. Для апокатагенезу (т-ри понад 250 оС) характерна графітизація вуглефікованої речовини, продовжується генерація метану, відбувається виділення кислих газів, розклад нафти.
ГАЗОНЕБЕЗПЕЧНІ РОБОТИ, *газоопасные работы, **gas hazardous operation; ***gasgefährliche Arbeiten – роботи, які проводяться на об’єктах, небезпечних щодо виділення газо-, вибухо- або пожежонебезпечних речовин; пов’язані з розкриттям або розгерметизацією технол. обладнання і комунікацій. Здійснюються на підприємствах газової, нафт. і хім. пром-сті в плановому порядку або аварійних ситуаціях підрозділами підприємства і воєнізов. формуваннями газорятув. служби (ВГРС). За ступенем небезпеки виділяють три групи Г.р. і місця їх проведення. Перша група – короткочасне перебування людей без захисних засобів може привести до тяжкого стану, аж до смертельного отруєння; друга – перебування людей без захисних засобів може привести до отруєння середнього рівня або важкого отруєння; третя – перебування людей без захисних засобів може привести до легкого або середнього рівня отруєння. Кожну з цих 3-х груп відрізняють також свої специфічні ознаки. Регламентується коло осіб, що допускаються до виконання Г.р. кожної групи, а також індивідуальні засоби газозахисту, що використовуються ними. За змістом розрізняють Г.р. технологічні, аварійні і ремонтно-технічні. До технол. Г.р відносять: обслуговування технол. апаратів, що одержують або переробляють вибухові гази або шкідливі (токсичні) речовини; відбір проб повітря в газо-, вибухо- і пожежонебезпечних місцях з метою його аналізу; обслуговування газгольдерів з шкідливими і небезпечними газами. Аварійні Г.р. включають: роботи по ліквідації газонафтопроявів і відкритих фонтанів; роботи на гирлі фонтануючої свердловини; порятунок людей при аваріях, вибухах і отруєннях і надання їм першої допомоги. Ремонтно-техн. Г.р.: плановий і капітальний ремонти обладнання, в процесі яких можуть виділятися газо-, вибухо- і пожежонебезпечні речовини; очищення цистерн, колодязів і споруд, в яких містилися шкідливі гази або ВР; установка і зняття заглушок, заміна арматури, прокладок тощо. Г.р. виконують тільки при наявності нарядо-допуску працівники, що пройшли інструктаж і спец. навчання прийомам і методам роботи в газовибухонебезпечному середовищі. Засоби індивідуального газозахисту при Г. – повітряні дихальні ізолювальні апарати (“Влада–2”, “Україна–2”, АСВ–2, “Спиролак”, “Коммейгес”), кисневі ізолювальні апарати (КІП–8, РВП–1), шлангові протигази (ПШ–1, ПШ–2). Максимальна тривалість роботи в ізолювальних апаратах перших двох груп при навантаженнях середньої напруженості відповідно 70 і 120 хвилин.
ГАЗОНОСНІСТЬ, *газоносность; **gas presence; ***Gasführung, Gashaltigkeit – здатність гірської породи містити в собі природний газ.
ГАЗОНОСНІСТЬ (ГАЗОНАСИЧЕНІСТЬ) ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *газоносность (газонасыщенность) горной породы, **gas content of rock, gas storage capacity of rocks, ***Gesteingaskapazität – кількість газів, яка міститься в одиниці маси або об’єму гірської породи. Г.г.п. обумовлена сорбційною здатністю мінералів, пористістю та тріщинуватістю. Г.г.п. оцінюють коефіцієнтом газонасиченості, який дорівнює відношенню об’єму природного газу, що заповнює породу, до об’єму відкритих пор та пустот у породі.
ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИЙ АҐРЕҐАТ (ГПА), *газоперекачивающий агрегат; **gas pumping plant, gas compressor unit; ***Gasverdichteranlage, Gaskompressor, Gasverdichteraggregat – основне технологічне обладнання, яке забезпечує транспортування газу по магістральному газопроводу, компримування природного газу на компресорних станціях газопроводів і підземних сховищ. ГПА складається з нагнітача природного газу, привода нагнітача, всмоктувального і випускного пристроїв (у випадку газотурбінного привода), систем автоматики, маслосистеми, паливоповітряних та масляних комунікацій і допоміжного обладнання. ГПА розрізняють: за типом нагнітачів – поршневі газомоторні компресори (газомотокомпресори) і ГПА з відцентровими нагнітачами; за типом привода – ГПА з газовим двигуном внутрішнього згоряння (газомоторні двигуни), з газотурбінним приводом, з електроприводом. ГПА з газотурбінним приводом, в свою чергу, підрозділяються на агрегати зі стаціонарним газотурбінним устаткуванням і з приводами від газотурбінних двигунів авіаційного і суднового типів. П о р ш н е в і газомоторні компресори-ГПА підрозділяються на аґреґати низького, середнього і високого тисків. Компресори низького тиску (0,3–2 МПа) використовуються г.ч. на головних компресорних станціях при транспортуванні газу з виснажених родовищ і нафтового газу з промислів. Застосовують їх також на компресорних станціях для подавання низьконапірних штучних горючих газів. Компресори середнього тиску (2–5 МПа) працюють в основному на проміжних компресорних станціях для збільшення пропускної здатності газопроводів. Аґреґати високого тиску (9,8–12 МПа) установлюють на компресорних станціях для закачування газу в підземні сховища К.к.д. сучасних газомотокомпресорів до 40%. Найбільш поширені аґреґати потужністю 221–5510 кВт, за рубежем – 368–8100 кВт. ГПА з відцентровим нагнітачем широко застосовуються у нас і за рубежем на магістральних газопроводах як основні аґреґати; їх також використовують як перший ступінь стиснення на підземних сховищах. Розрізняють відцентрові нагнітачі одноступінчасті (неповнонапірні) зі ступенем стиснення 1,23–1,25 і двоступінчасті (повнонапірні) – 1,45–1,7. Відцентрові нагнітачі характеризуються значно більшою, ніж поршневі компресори, продуктивністю (12–40 млн.м3/доб.). К.к.д. аґреґатів з відцентровими нагнітачами до 29%, з реґенератором тепла до 35%. Приводом ГПА служить газотурбінне устаткування або електродвигун. Потужність ГПА з газотурбінним приводом складає 6, 10, 16 і 23 тис. кВт. Газотурбінне устаткування авіаційного і суднового типів відрізняється (від стаціонарних) невеликими габаритами і масою, що дає змогу здійснювати їх остаточне складання на заводах-виготовлювачах і доставляти на компресорні станції в готовому вигляді. ГПА з приводом від устаткування авіаційного типу виконуються у блоково-контейнерному варіанті. Доставляється на компресорні станції з вмонтованими в них системами пожежогасіння і вибухобезпеки. Як електропривод в ГПА використовують асинхронні двигуни потужністю 4500 кВт і синхронні від 4000 до 12500 кВт. Найбільша ефективність використання ГПА з електроприводом досягається при розміщенні компресорних станцій не далі ніж 300 км від лінії електропередачі.
ГАЗОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД (ГПЗ), *газоперерабатывающий завод; **gas processing plant; ***Gasverarbeitungswerk – промислове підприємство, яке виробляє з природних і нафтових газів технічно чисті індивідуальні вуглеводні й їх суміші, скраплені гази, гелій, сірку і сажу. На ГПЗ здійснюється очищення газу від сірчистих сполук і вуглекислоти, осушування, стабілізація газового конденсату і нафти, переробка отриманих при цьому газів, газового конденсату і нестабільного бензину. До складу ГПЗ входять: пункт приймання і підготовки газу, компресорні станції, технологічне устаткування (для очищення газу від сірчистих сполук і двоокису вуглецю, відбензинювання газу, газофракціонування, відділення гелію, етану і виробництва сірки, стабілізації і переробки газового конденсату нафтостабілізації), а також допоміжні об’єкти, товарні парки, служби водо-, паро- і електропостачання. Технологія газопереробки на ГПЗ охоплює: підготовку газу до переробки (очищення від механічних домішок і осушування); компримування газу до тиску, необхідного для його переробки; очищення газу від сірчистих сполук і вуглекислоти, виробництво сірки, етану і гелію, глибоке осушування газу; розділення нестабільного бензину, який виробляється на заводі або надходить ззовні (нап, з промислових нафтостабілізаційних установок), на стабільний газовий бензин і індивідуальні технічно чисті вуглеводні (етан, пропан, бутани, пентани, гексани); компримування газу, який пройшов усі стадії переробки (сухого газу), для його транспортування по газопроводах магістральних.
Методи переробки вхідних продуктів на ГПЗ – абсорбційний, адсорбційний, низькотемпературної ректифікації – застосовуються залежно від об’єму перероблюваного газу і вмісту в ньому цільових компонентів. При абсорбційному методі використовується різна розчинність вуглеводнів, які містяться у вхідному газі, в рідких нафтопродуктах (абсорбентах). Адсорбційний метод ґрунтується на здатності твердих пористих матеріалів (адсорбентів) поглинати пари і гази. Як адсорбент звичайно використовують активоване вугілля, цеоліти, які поглинають з газу переважно важкі вуглеводні. Метод низькотемпературної ректифікації ґрунтується на здатності стисненого в компресорі і охолодженого газу та рідких вуглеводнів, що виділилися, розділятися при багаторазовій конденсації і випаровуванні в ректифікаційній колоні. Поряд з підприємствами виробничою потужністю 10 і більше млрд. м3/рік отримали застосування малогабаритні (пересувні і стаціонарні) установки для відбензинювання газу. При переробці газів широко використовуються низькотемпературні процеси.
ГАЗОПРОВІД, *газопровод; **gas pipeline, gas conduit; ***Gasleitung – система трубопроводів і допоміжних споруд для транспортування та розподілу газу.
ГАЗОПРОВІД МАГІСТРАЛЬНИЙ, *газопровод магистральный, **trunk gas pipeline, gas main; ***Ferngasleitung – трубопровід, призначений для транспортування природного газу з району видобутку або виробництва до пунктів споживання. Г.м. – один з основних елементів газотранспортних систем. Сучасний Г.м. споруджується із сталевих труб діаметром до 1420 мм на робочий тиск 7,5 МПа з пропускною спроможністю до 50-60 млрд. м3 газу на рік. Прокладають на глиб. 0,8-1 м (до верхньої труби) – підземне прокладання; на опорах – надземне; в насипних греблях – наземне. Для. транспортування газу з морських газових промислів на берег споруджуються підводні Г.м. До складу споруд Г.м. входять: головна і проміжні компресорні станції, призначені для компримування газу в початковому і проміжному пунктах траси; пункти осушування газу і його очищення від Н2S і СО2 на головній компресорній станції, приймальний термінал. На компресорних станціях Г.м. великого діаметра (1020–1420 мм) після відцентрових нагнітачів установлюють апарати повітряного охолодження газу. На Г.м. менших діаметрів газ встигає охолоджуватися за рахунок теплообміну з ґрунтом. На кінцевому пункті Г.м. і кінцевих пунктах відгалужень від Г.м. газ надходить у газорозподільну станцію, де його тиск знижується до величини, яка допускається в даній газорозподільчій системі. Для компенсації сезонної нерівномірності газоспоживання поблизу кінцевого пункту Г.м. споруджуються підземні газосховища або сховища скрапленого природного газу, в яких влітку створюється запас газу для подальшого його використання взимку або при збільшенні споживання. Захист труб Г.м. від ґрунтової корозії здійснюється зовнішньою протикорозійною ізоляцією і катодним захистом трубопроводів. Г.м. оснащуються системами телемеханіки і зв’язку для можливості контролювання роботи компресорних станцій з центрального диспетчерського пункту, обладнаного автоматизованою системою керування технологічним процесом транспортування газу. Для надання природному газу специфічного запаху проводиться його одоризація на головній компресорній станції і на кінцевому пункті Г.м. Надійність Г.м. забезпечується створенням резерву газоперекачувальних аґреґатів на компресорних станціях, застосуванням високоякісних сталевих труб, прокладанням паралельних ліній Г.м. з перемичками між ними.
Перші на території України Г.м. споруджено в 1924-29 рр.: “Дашава-Стрий” та “Дашава-Дрогобич”, “Дашава-Львів”.
ГАЗОПРОВ&IACUTE;ДНИК, *газопроводчик; **gas-pipe builder; ***Gasleiter – той, хто будує або обслуговує трубопровід.
ГАЗОПРОНИКНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *газопроницаемость горных пород, **gas permeability of rocks, rocks’ permeability to gas; ***Gasdurchlässigkeit der Gesteine – спроможність гірських порід при деякому перепаді тиску пропускати через себе газ. Розрізнюють абсолютну, фазову і відносну Г.г.п. Абсолютна (фіз.) Г.г.п. відповідає фільтрації газу через суху породу, фазова – фільтрації газу при певних співвідношеннях у поровому просторі породи інших флюїдів (води, нафти), відносна визначається як відношення фазової Г.г.п. до абсолютної. Кількісно Г.г.п. оцінюється коеф. проникності (Кпр, мД), що визначається згідно з рівнянням Дарсі. Гірські породи за Г.г.п. поділяються з урахуванням пористості і ґранулометрич. складу на 5 класів: з дуже високою (Кпр >1000 мД), високою (1000> Кпр >500 мД), середньою (500> Кпр >100 мД), зниженою (100> Кпр >10 мД) і низькою (Кпр <10 мД) Г.г.п. Породи з Кпр<1 мД, як правило, непродуктивні і не є колекторами.
ГАЗОРЕДУКУВАЛЬНИЙ ПУНКТ, *газоредуцирующий пункт; **gas pressure reduction point (station); ***Gasreduktionsstelle – комплекс пристроїв для зниження тиску газу, який відводиться з трубопроводу або ємності до різних об’єктів, і підтримування його на одному рівні. Г.п. бувають стаціонарні і пересувні. Основні пристрої Г.п. – редукційний клапан, вентилі (на вході в Г.п.), запобіжний клапан, пиловловлювач (на вході до Г.п.). З допомогою редукційних клапанів здійснюється зниження і підтримування постійного тиску. При зниженні тиску на вході до Г.п. до 6,4 МПа використовують двосідельні клапани, до 1,6 МПа – односідельні, до 1 МПа – триходові, шлангові або діафрагмові. Найбільшого поширення набули перші два типи клапанів. При тиску 6,4 МПа і вище у схемах Г.п. використовують також клапани т.зв. малих витрат (пропускна здатність менше 4 м3/год). В одному і в тому ж корпусі може бути змонтована дросельна пара для різної умовної пропускної здатності. При повному припиненні відбирання газу клапан автоматично закривається. Вентиль і запобіжний клапан установлюють перед редукційним клапаном для забезпечення надійної роботи Г.п. і попередження надходження газу високого тиску до газової мережі або технологічного вузла. Пиловловлювачі вмикають у схему Г.п. при високих швидкостях проходження газу через сідло редукційного клапана (400–500 м/с) і наявності в газі механічних домішок. Недолік Г.п. – відсутність точного регулювання тиску газу. Велика точність досягається при застосуванні автоматичних регуляторів газу, які встановлюють на газорозподільчих станціях.
ГАЗОРІДИННА ХРОМАТОГРАФІЯ, *газожидкостная хроматография, **gas-liquid chromatography, ***Gasflüssigkeits-Chromatographie – метод розділення й аналізу сумішей газо- або пароподібних речовин, оснований на їх різній розчинності в тонкому шарі рідини, нанесеної на твердий носій. Метод Г.х. запропонований англ. вченими А. Джеймсом і А. Мартіном у 1952. Відносна похибка визначень коливається від 2 до 5%. Г.х. широко застосовують для аналізу газів, рідин і твердих речовин.
ГАЗОРОЗПОДІЛЬНА СИСТЕМА, *газораспределительная система; **gas distributing system; ***Gasverteilungssystem – промисловий комплекс для транспортування газу від магістрального газопроводу до окремих споживачів. Містить газорозподільні мережі, газорозподільні станції та ін. Г.с. оснащуються приладами для вимірювання тиску і витрати газу, пристроями зв’язку, сигналізації, запірною арматурою для відключення окремих ділянок Г.с. або об’єктів споживання газу при аваріях, ремонтних роботах і т.д. Особливість Г.с. – відсутність у них пристроїв підвищення тиску газу (компресорних станцій). Основний елемент Г.с. – газорозподільні мережі. Г.с. підрозділяються на одноступінчасті, двоступінчасті, які складаються з газорозподільних мереж низького і середнього або низького і високого тисків, триступінчасті, які включають мережі низького, середнього і високого тиску, багатоступінчасті, в яких газ подається по мережах низького, середнього і високого (до 0,6 і до 1,2 МПа) тисків. Вибір системи газорозподілу залежить від виду джерела газу, властивостей газу, ступеня його очищення, розмірів газифікованої території, особливостей її планування і забудови, густоти населення, кількості і характеру промислових і комунально-побутових підприємств. Г.с. відрізняються схемами газорозподільних мереж, способом постачання від магістральних газопроводів, типом обладнання і споруд на газорозподільних мережах, системами зв’язку і телемеханіки.
ГАЗОРОЗПОДІЛЬНА СТАНЦІЯ, *газораспределительная станция; **gas distributing station; ***Gasverteilungsstation – сукупність устаткування і обладнання для розподілу газу і регулювання його тиску, а також додаткового очищення від механічних домішок, одоризації, захисту трубопроводів і лінійного обладнання від недопустимого підвищення тиску, обліку витрат газу великими споживачами або районами. Г.с. входять до газорозподільних систем. Розрізняють: власне Г.с., які споруджуються на кінцевих пунктах магістральних газопроводів або газопроводів, які відходять від них, продуктивністю до 500 тис.м3/год; промислові Г.с.; контрольно-розподільні пункти; газорегуляторні пункти; автоматичні Г.с. Промислові Г.с. служать для оброблення газу, який видобувається на промислах, а також для постачання газом прилеглого до промислу населеного пункту, контрольно-розподільні пункти – промислових або сільськогосподарських об’єктів, а також для постачання кільцевої системи газопроводів, які споруджуються навколо міста, продуктивністю 2–12 тис.м3/год. Газорегуляторні пункти використовують для постачання газорозподільних мереж або об’єктів із споживанням до 1,5 тис.м3/год. Автоматичні Г.с. постачають газом невеликі населені пункти, колективні господарства на відгалуженнях від магістральних газопроводів. Г.с. бувають з вахтовим і безвахтовим обслуговуванням при пропускній здатності відповідно понад і до 200 тис.м3/год. Г.с. на магістральних газопроводах знижують початковий тиск газу по одно-, дво- або триступінчастій схемі до 1,2 МПа і менше, газорегуляторні пункти – до 0,6 МПа і менше. Основний типовий ряд пропускної здатності Г.с.: 10, 50, 100, 200 тис.м3/год; його модифікації: 1, 5, 25, 150 тис.м3/год. До складу Г.с. входять основні блоки: комутаційних пристроїв; очищення газу; попередження гідратоутворення (при необхідності); автоматичного редукування (регулювання тиску, вимірювання витрати газу); автоматичної одоризації газу. Газ із вхідного газопроводу надходить до блоку комутаційних пристроїв і подається на очищення в масляні пиловловлювачі або вісцинові фільтри блоку очистки, потім надходить до блоку автоматичного регулювання тиску. Далі газ надходить до вихідних газопроводів низького тиску, де проводяться вимірювання витрати, її кількісний облік і одоризація. Кількість ліній редукування на Г.с. залежить від витрати газу; одна з ліній передбачається як резервна. Автоматизовані Г.с. оснащуюються комплектом запірної арматури, яка при аварійній ситуації забезпечує автоматичне введення в дію і відключення робочих і резервних ліній редукування. Для безперебійного постачання споживачів газом в разі виходу з ладу регулятора тиску, заміни, ремонту або огляду обладнання передбачається обвідний газопровід (байпас) з ручним регулюванням тиску. Найбільшого поширення набули Г.с., які споруджені за типовими проектами, або блочні заводського виготовлення.
ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИЙ (ГАЗОРОЗПОДІЛЬЧИЙ) ПУНКТ, *газораспределительный пункт; **gas distributing station; ***Gasverteilungsstelle – устаткування, призначене для редукування газу, вимірювання і обліку його витрати, одоризації і розподілу споживачам. Технологічна схема Г.п. передбачає: робочий і резервний регулятори ліній регулювання тиску газу; витратовимірювальні пристрої; блок введення одоранту, призначеного для індикації витоків газу з мереж газорозподілу споживача; підігрівач газу або пристрій для введення інгібітора гідратоутворення (для забезпечення надійної роботи регуляторів тиску); фільтри для очищення газу від твердих механічних домішок; систему аварійного захисту і прилади технічного контролю. Деякі Г.п. обладнуються масляними пиловловлювачами. Редукування газу від рівня його тиску в магістральному газопроводі до тиску, необхідного споживачам, здійснюється з допомогою регуляторів тиску. Температура газу на вході в літній період 10–25°С; в зимовий, внаслідок зниження температури ґрунту, знижується до –2, –3°С. Зменшується вона також приблизно на 2°С в результаті редукування тиску на 1 МПа. Продуктивність Г.п. 5–50000 м3/год. Менші величини вихідного тиску газу і продуктивності характерні для Г.п. – невеликих комунально-побутових споживачів, великі – для Г.п. промислових споживачів.
Основне технологічне і контрольне обладнання Г.п. розміщується в автономних опалюваних приміщеннях або монтується в металевих шафах на відкритому повітрі, що найбільш характерне для Г.п. невеликих територіально розосереджених споживачів. Сучасні Г.п. працюють автоматично і експлуатуються без постійного обслуговуючого персоналу.
ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ, *газораспределительные сети; **gas distributing networks; ***Gasverteilungsnetze – система трубопроводів для транспортування і розподілу газу по об’єктах. Газ в Г.м. високого тиску надходить з магістрального газопроводу через газорозподільну станцію, в Г.м. середнього і низького тиску – через газорозподільні пункти. За призначенням розрізняють газопроводи Г.м.: магістральні міські і міжселищні – проходять до головних газорозподільних пунктів; розподільні (вуличні, внутрішньоквартальні, міжцехові та ін.) – від газорозподільних пунктів до вводів; вводи – від розподільного газопроводу до вимикаючого пристрою на вході до будівлі; ввідні газопроводи – від вимикаючого пристрою; внутрішні газопроводи – від ввідного газопроводу до місця включення газового приладу. Газопроводи Г.м. бувають низького (до 0,005 МПа), середнього (від 0,005 до 0,3 МПа), високого (від 0,3 до 0,6 і від 0,6 до 1,2 МПа) тисків. Характер джерел живлення і конфігурація Г.м. визначаються об’ємами газопостачання, структурою, щільністю забудови та ін. Траси Г.м. проектують із врахуванням забезпечення мінімальної довжини трубопроводів. Г.м. виконують тупиковими і кільцевими з дублюванням окремих елементів (для підвищення надійності газопостачання). Кільцевим газопроводам надають видовженої форми, витягненої в напрямку основного руху газу, що подається. Гідравлічні режими роботи Г.м. приймаються з умов забезпечення стійкої роботи газорегуляторних пунктів і устаткування, а також пальників комунальних і промислових споживачів при максимально допустимих перепадах тиску газу.
ГАЗОСИГНАЛІЗАТОР, *газосигнализатор, **gas alarm, gas detector; ***Gasanzeiger, Gasalarmgerät – прилад автоматич. подачі аварійного сигналу при досягненні гранично допустимої концентрації газового компонента (метану, оксиду вуглецю тощо), що контролюється в повітрі гірн. підприємств. Г. бувають переносними, стаціонарними або вбудованими в гірн. машини. В Україні поширені переносні сигналізатори метану СШ-2, СМП-1, СММ-1 для індивідуального або групового користування, що забезпечують безперервний (протягом 10 год.) контроль вмісту метану і подачу світлової та звукової сигналізації.
ГАЗОСПОЖИВАННЯ, *газопотребление; **gas consumption; ***Gasverbrauch – використання природного горючого газу промисловими і побутовими об’єктами. Виділяють Г. побутовими, комунальними, промисловими об’єктами, електростанціями, а також пов’язане з опаленням і вентиляцією. Величину Г. визначають на кінець розрахункового періоду: Г. побутового (із врахуванням перспективи розвитку об’єктів споживання газу) – за нормами, розрахованими на 1 людину; комунального – віднесеними на одиницю продукції; пов’язаного з опаленням і вентиляцією – за нормами, які враховують теплову характеристику будівель і кліматичні умови; решта сфер Г. – за даними фактичної витрати або за нормами витрати інших видів палива. В зв’язку з непостійною в часі витратою газу розрізняють нерівномірності Г.: добову, тижневу, сезонну; відображаються відповідно в добовому, тижневому і річному графіках Г. Річні графіки Г., які складаються за осередненими для кожного місяця добовими витратами, враховуються при плануванні видобутку газу; виборі і обґрунтуванні заходів, які забезпечують регулювання нерівномірності Г., забезпеченні надійності і підвищенні ефективності роботи газорозподільних систем. Добова і тижнева нерівномірності Г. пов’язані з режимами використання газу на побутові потреби і промисловими об’єктами, сезонна – в основному з опалювальним навантаженням. Із збільшенням кількості об’єктів нерівномірність Г. зменшується. Сезонну нерівномірніть Г. компенсують за рахунок запасів газу в підземних сховищах, резерву продуктивності магістральних газопроводів, буферних споживачів газу. Добова і тижнева нерівномірності Г. регулюються з допомогою станцій пікового Г., до яких належать сховища скраплених вуглеводневих газів (метану, пропану і бутану) і устаткування регазифікації, а також акумулюючих ємностей газопостачальної системи.
ГАЗОСХОВИЩЕ, *газохранилище, **gas storage, ***Gasspeicher, Erdgaslagerung, Erdgasspeicherung – вмістилище, де зберігають газ. Споруда чи геологічна пастка для зберігання газу і регулювання його подачі. Розрізняють газосховища наземні (див. газгольдер) і підземні (споруджувані, напр., у покинутих шахтах). Останні набрали більшого розповсюдження. Їх перевага – можливість зберігання сотень млн. м3 газу. Ці Г. дозволяють згладити сезонні витрати газового палива. Газ у Г. зберігають у газоподібному (тиск 5…12 МПа) або зрідженому стані (тиск 0,8…1 МПа). Є також ізотермічні наземні і підземні газосховища зі зрідженим газом при атмосферному тиску і температурі до 200 оС. Див. газове сховище.
ГАЗОТЕПЛОЗАХИСНИЙ АПАРАТ (холодильний костюм), *газотеплозащитный аппарат, gas thermal protection; ***Gaswärmeschutzgerät, Kühlanzung – комбінація теплозахисного костюма та рудникового ізолюючого респіратора, що складається із скафандра, який одягається на верхню частину тулуба людини, холодильних приладів, комбінезону з газонепроникної тканини з термоізолюючою прокладкою та кисневих балонів. Дає можливість вести гірничорятувальні роботи в непридатній для дихання атмосфері.
ГАЗОТРАНСПОРТНА СИСТЕМА, *газотранспортная система; **gas transport system; ***Erdgasfortleitungsnetz, Erdgastransportnetz – сукупність взаємопов’язаних газопроводів і супутніх з ними споруд, призначених для забезпечення газом споживачів. Г.с. – з’єднувальна ланка між джерелами газу (родовищами) і споживачами. До складу Г.с. входять: магістральні газопроводи і розподільні газопроводи – перемички, відводи, підводи, компресорні станції. Значна віддаленість джерел природного газу від районів споживання викликає необхідність будівництва великих Г.с.
ГАЗОТУРБІННА КОМПРЕСОРНА УСТАНОВКА, *газотурбинная компрессорная установка; **gas turbine and compressor plant; ***Gasturbinen verdichtungsanlage – аґреґат з газотурбінним приводом для стискування природного газу. Г.к.у. – найбільш розповсюджений тип газонагнітального устаткування компресорних станцій магістральних газопроводів. Одна Г.к.у. забезпечує, як правило, підвищення тиску транспортованого газу в 1,2 рази. В зв’язку з цим на компресорних станціях установлюють декілька однотипних Г.к.у. і застосовують послідовну, паралельну і змішану схеми їх включення. Послідовне включення Г.к.у. проводять, коли при заданій витраті необхідно створити перепад тиску газу, що перевищує можливості одного Г.к.у. Паралельне з’єднання Г.к.у. застосовують для підвищення витрат газу при заданому тиску. Навантаження між Г.к.у. розподіляється підтриманням однакової потужності на всіх аґреґатах або однакової температури газів перед турбінами при обмеженнях температури продуктів згоряння і швидкості обертання турбіни. Привод Г.к.у. – газотурбінне устаткування – складається з власне газової турбіни, компресора, камери згоряння, реґенератора (повітропідігрівача) і допоміжних пристроїв. Потужність, що розвивається газовою турбіною, йде на приводи компресора (60–70% потужності) і нагнітача газу. В Г.к.у. застосовують в основному газотурбінне устаткування відкритого циклу, протягом якого відбувається постійна заміна робочого тіла. К.к.д. установки такого типу 28–32%. Помітна тенденція росту об’ємів застосування газотурбінних приводів в компресорних устаткуваннях. Синонім – газотурбінне компресорне устаткування.
ГАЗОХІМІЧНИЙ КОМПЛЕКС, *газохимический комплекс; **gas-and-chemical complex; ***gaschemischer Komplex – підприємство по видобуванню і глибокій переробці багатокомпонентного природного горючого газу. Створюється на базі одного або групи родовищ природного газу. Г.к. охоплює газові промисли, газопереробні заводи, підприємства по транспортуванню газу, конденсату, сірки та інших компонентів, підземні сховища для продуктів газопереробки. В окремих випадках в Г.к. можуть входити хімічні заводи по виробництву синтетичних матеріалів і виробів з них. Основні види продукції Г.к.: сухий газ (торгова назва – горючий газ), який подається до газопроводів; стабільний вуглеводневий конденсат (вуглеводні від пентану і вище); газова сірка (торгова назва – технічна сірка); широка фракція легких вуглеводнів (торгова назва – нестабільний газовий бензин) – пропан-бутанова фракція вуглеводнів; паливний газ низького тиску (технічна назва – паливний газ), який використовується як паливо даного підприємства. На Г.к. з природного газу може також видобуватись гелій та інші компоненти, які використовуються у виробництві продуктів побутової хімії, добрив та ін. Широке будівництво Г.к. проводиться в США, Франції, ФРГ, Нідерландах та інших країнах.
ГАЗУ НАФТОВОГО ВИДОБУТОК, *газа нефтяного добыча; **petroleum gas production; ***Fettgasgewinnung, Ölgasförderung – частина робочих ресурсів газу нафтового, яка використовується в господарстві держави. Г.н.в. складається з об’ємів газу, які здаються стороннім споживачам і витрачаються на власні потреби, з врахуванням нормованих технологічних втрат.
ГАЗУ НАФТОВОГО КОЕФІЦІЄНТ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ, *коэффициент использования ресурсов нефтяного газа; **utilization rate of petroleum gas resources; ***Ausnutzungsgrad der Fettgaslagerstätte – відношення видобутку нафтового газу до його робочих ресурсів.
ГАЗУ НАФТОВОГО ПЛАСТОВІ РЕСУРСИ, *пластовые ресурсы нефтяного газа; **stratal resources of petroleum gas; ***Ölgas–Schichtenlagerstätte – кількість нафтового газу, який міг би бути отриманим за фактичний (плановий) період часу в процесі розробки нафтового родовища під час одноступінчастої сепарації нафти від пластового тиску до 760 мм рт.ст. при 200С.
ГАЗУ НАФТОВОГО РОБОЧІ РЕСУРСИ, *рабочие ресурсы нефтяного газа; **working resources of petroleum gas; ***Ölgas-Betriebsresoursen – добуток робочого газового фактора на кількість видобутої нафти.
ГАК, *крюк, **hook, ***Haken – металевий стрижень, загнутий на одному кінці.
ГАКОБЛОК, *крюкоблок; **block-hook; hook-block; ***Hakenblock – конструктивне поєднання в одному корпусі гака з талевим блоком.
ГАЛЕНОБІСМУТИТ, *галеновисмутит, **galenobismutite, ***Galenobismutit – бісмутова сульфосіль свинцю ланцюжкової будови. Склад: PbBi2S4. Вміст компонентів у %: Ві – 55,4; Pb – 27,5; S – 17,1. Домішки Sb, Se, Au. Сингонія ромбічна. Вид ромбо-дипірамідальний. Кристали призматичні, пластинчасті, голчасті. Густина 7,04. Тв. 2,5-3,5. Колір олов’яно-білий до світло-сірого, іноді жовтувата або строката гра кольорів. Риса сірувато-чорна, блискуча. Блиск металічний, сильний. Трохи гнучкий. Злом рівний. Непрозорий. Відомий у деяких рудоносних скарнах і в золоторудних кварцових жилах з різними сульфідами та телуридами. Різновид – Г. селенистий містить 5,5-14,0 % Se. Рідкісний.
ГАЛЕРЕЯ, *галерея; **gallery; ***Galerie – 1) Довгий вузький підземний хід при гірничих роботах. 2) Ряд свердловин, пробурених у продуктивному пласті, кількість яких є нескінченною, тобто уявний повздовжній розріз пласта. 3) Наземна споруда, критий чи закритий коридор, який з’єднує два або кілька приміщень. Широко застосовується на збагачувальних фабриках. 4) Довгий балкон вздовж будинку.
ГАЛЕРЕЯ ВОДОЗАБІРНА, *водозаборная галерея; **water intake gallery; ***Wasserentnahmegalerie – горизонтальна або похила підземна споруда для акумулювання підземних вод з водоносних гірських порід.
ГАЛИЦЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ – те ж саме, що й Байкальська складчастість. Вона завершила тектонічний розвиток геосинкліналі, яка облямовувала Східно-Європейську платформу з півдня та півд. заходу. Байкаліди (галициди) відслонюються у Мармароському масиві і у вигляді окремих виходів на півн. схилі Добруджинської складчасто-брилової системи (Румунія та частково на Одещині). Байкальські (галицькі) складки неодноразово перебудовувалися пізнішими фазами тектогенезу, зокрема герцинською складчастістю та альпійською складчастістю. Вони беруть участь у глибинних структурах Карпат і рівнинної частини Криму. В межах платформенної частини України Г.с. відповідають недислоковані відклади венду та кембрію. Див. Байкальська складчастість.
ГАЛІТ, *галит, **halite, rock-salt, salmar; ***Halit, Steinsalz – 1) Мінерал класу хлоридів, хлористий натрій координаційної будови – NaCl. Містить 39,34% Na, 60,66% Cl. Домішки: Br, NН3, Mn, Cu, Ga, As, I, Ag, Ba, Tl, Pb, K, Ca, SO3. Сингонія кубічна. Густина 2,1-2,2. Твердість 2. Безбарвний, прозорий, з скляним блиском. Поширений мінерал соленосних товщ. Утворюється при осадженні у замкнених водоймах, а також як продукт згону на стінках кратерів вулканів. Складає пласти в осадових породах лагунних та морських фацій, штокоподібні тіла в соляних куполах і т.п. 2) Осадова гірська порода, що складається в основному з мінералу галіту. Використовують у харчовій промисловості. Інша назва – кам’яна сіль. В Україні є декілька родовищ Г.: Солотвинське, Роменське, Слов’янське, Бахмутське і Артемівське (на Донбасі), ропа Сивашу.
ГАЛО…, *гало…,**halo…, ***Halo… – у складних словах за значенням відповідає поняттю “сіль”.
ГАЛОБОЛІТ, *галоболит, **halobolit, ***Halobolith – марганцеві конкреції з глибоководних морських відкладів.
ГАЛОГЕНЕЗ, *галогенез, **halogenesis; ***Halogenese, Salzbildung – процес осадонакопичення, з яким пов’язане відкладення мінеральних солей в осадових басейнах (водоймищах) земної кори з водних розчинів різноманітного хім. складу і походження. У залежності від хім. складу початкових водних розчинів можливий розвиток хлоридного, сульфатного, содового Г. Велика частина солеродних басейнів минулого пов’язана з розвитком Г. хлоридного і сульфатного типів, в яких формувалися великі поклади калійних солей. Водоймища з содовим типом Г. територіально пов’язані з гірничо-складчастими областями (Анди і Кордильєри, Тібет і інш.), рифтовими структурами (озера Африки) і западинами кінцевого стоку континентальних вод (озера Кулундінського степу).
ГАЛОГЕНИ, *галогены, **halogens, ***Halogene – хімічні елементи: флуор F, хлор Cl, бром Br, йод J і астат At. Молекули двоатомні. Реаґують з більшістю елементів утворюючи галоненіди. Мають окиснювальні властивості, які зменшуються від флуору до астату.
ГАЛОГЕНІДИ, *галогениды, **halogenides, ***Halogenide – сполуки, до складу яких входять одновалентні аніони галогенів. Солі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HJ. Звичайно поділяються на солі слабкої флуоридної кислоти – флуориди і солі більш сильної хлоридної кислоти – хлориди і близькі до них броміди та йодиди. Серед флуоридів найбільш найбільш характерними є солі кальцію, серед хлоридів – солі натрію і калію. Флуориди утворюються внаслідок гідротермальних і гідротермально-метасоматичних процесів, хлориди – при випаровуванні природних водоймищ.
ГАЛОГЕНІДИ ПРИРОДНІ, *галогениды природные, **natural halogenides, ***natürliche Halogenide – група мінералів, сполуки фтору, брому, йоду, хлору з ін. хім. елементами. Г.п. – солі галоїдоводневих кислот. Належать до чотирьох класів – флуоридів, бромідів, хлоридів та йодидів. Виділяють прості Г.п. типу NaCl, складні, які містять два і більше катіонів і змішані Г.п., напр., PbFCl. Промислові скупчення в основному представлені осадовими родовищами (галіт-сильвін-карналітові поклади). В Україні це Артемівське родов., Калушське родов., в США – о.Серлс у Каліфорнії, в ФРН – Штасфуртський басейн і т.д. Використовуються як сировина харчової промисловості (галіт), у виробництві добрив (сильвін, карналіт, бішофіт), флюсів у металургії, кислот, розчинників при вирощуванні штучних кристалів та ін.
ГАЛОГЕННІ ПОРОДИ, *галогенные породы, **halogen rocks, halogenic rocks; ***halogene Gesteine – гірські породи хімічного походження (хлориди, сульфати), які виникли в результаті випарювання води солоних озер і лагун (кам’яна сіль, калійні та магнієві солі, ґіпс та ін.) в умовах аридного клімату. Найбільш значні відклади Г.п. пов’язані з відкладами пермської, неогенової, юрської, девонської, кембрійської систем.
ГАЛОЇДИ, *галоиды, **halides, ***Haloide – мінерали – солі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HJ. Звичайно поділяються на солі флуоридної кислоти – флуориди, хлоридної – хлориди та броміди і йодиди. Серед флуоридів найбільш характерними є солі кальцію, серед хлоридів – солі натрію і калію. Флуориди утворюються внаслідок гідротермального і гідротермально-метасоматичного процесів, хлориди – при випаровуванні природних водоймищ. Розрізняють Г. прості, складні й комплексні.
ГАЛОТРИХІТ, *галотрихит, **halotrichite, ***Нalotrichit – мінерал, водний сульфат двовалентного заліза групи галотрихіту. Склад: 4[Fe2+Al2(SO4)4*22H2O]. Залізо може заміщатися магнієм. Сингонія моноклінна. Форми виділення: голчасті або нитковидні кристали, які утворюють пористі та сплутано-волокнисті аґреґати. Тв.1,5. Густина 1,9. Блиск скляний. Безбарвний, білий, жовтуватий або зеленуватий. Продукт вивітрювання піритвмісних порід, особливо, в рудних покладах. Зустрічається в аридних областях поблизу гарячих джерел та фумарол.
ГАЛУАЗИТ, *галлуазит, **halloysite, ***Halloysit – мінерал, шаруватий силікат Al4(OH)8[Si4O10] x n H2O де n<4. При n = 4 – гідрогалуазит. При n = 0 – метагалуазит. Сингонія моноклінна. Тв. 1-2,5. Густина 2-2,6. Колір білий, сірий, голубуватий, іноді з жовтуватим, бурим та іншими відтінками. Блиск матовий. У воді розмокає, утворюючи суспензію і пластичну масу. Складова частина деяких глин. Використовується як керамічна сировина. В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні. Від прізвища бельгійського геолога Ж. д’Аллуа.
ГАЛУЗЕВИЙ СТАНДАРТ, *отраслевой стандарт; **branch standard; ***Fachbereichsstandard – стандарт на продукцію, послугу, який розробляють у разі відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. ДСТУ 1.0-93.
ГАЛУН, *квасцы, **alum, ***Alaun – подвійна сіль сульфату К і Al. У поширеному розумінні – всі подвійні солі сірчаної кислоти. Застосовується переважно алюмо-калієвий та хромовий Г.
ГАЛУНИ ПРИРОДНІ, *квасцы естественные, **alunites, alum; ***Alaun, Naturalaun – мінерали, подвійні водні сульфати алюмінію і лужних катіонів. Загальна формула MAl(SО4)2х12Н2О, де M – Na+, К+, NH4+. Розрізняють натрієві, калієві, амонієві галуни та ін. Форма реалізації – нальоти, вицвіти, плівки, рідше кристали. Колір білий, рідше рожевий. Тв. 2,5. Густина 1,60-1,75. Легкорозчинні. При нагріванні г.п. спочатку розплавляються у власній кристалізац. воді, далі втрачають цю воду і перетворюються в т.зв. палений галун. Утворюються при взаємодії сірчаної к-ти з алюмосилікатами в результаті сольфатарної і вулканіч. діяльності, при вугільних пожежах, в посушливих місцях тощо. У природі зустрічаються рідко. Використовуються в дубильному виробн., хім. пром-сті, медицині як терпкий і припікаючий засіб, при фарбуванні тканин, для очищення вод тощо.
ГАЛУРГІЯ, *галургия, **mineral salt production, ***Halurgie, “Salzgewinnung- und Verarbeitung – галузь науки та техніки по видобутку, збагаченню та комплексній переробці природних мінеральних солей.
ГАЛЬКА (РІНЬ, ГАЛЕЧКА), *галька, **rubbles, pebbles, shingles; ***Kieselstein, Grobkies – уламки г.п. крупністю 10-100 мм, обкатані водою рік або морів. Г. крупністю 50-70 мм – ґравій. Використовується як сировина для заповнення бетону. Крупна Г. – лобак, дрібна – ситець.
ГАЛЬКОВИЙ ВІДВАЛ, *галечный отвал, **gravel spoil bank, gravel spoil heap, gravel dump; ***Geröllhalde – насип з надрешітного матеріалу грохотів, який відокремлюється при збагаченні пісків розсипних родовищ. Розмір матеріалу Г.в. – до 15-50 мм. Висота – до 80 м.
ГАЛЬМІРОЛІЗ, *гальмиролиз, **halmyrolysis, ***Halmyrolyse – підводне вивітрювання морських відкладів під впливом процесів розчинення, окиснення тощо.
ГАМБЕРГІТ, *гамбергит, **hambergite, **Hambergit – мінерал, гідроксилборат берилію. Склад: 8[Be2(BO3) (OH)], ОН може заміщатися F. Сингонія ромбічна. Ізометричні, іноді призматичні кристали зі штрихуванням на гранях. Спайність довершена і добра. Тв.7,5. Густина 2,36. Блиск скляний. Безбарвний, сірий або жовтуватий. Зустрічається у лужних пегматитах і розсипах.
ГАММА, *гамма, **gamma, ***Gamma – 1) Позасистемна одиниця маси, що її іноді застосовують для вимірювання малих мас. 1 γ = 10-6 г (мікрограм). 2) Позасистемна одиниця напруженості магнітного поля. 1 γ = 10-5 Е (стотисячна частка ерстеда). 3. Коефіцієнт контрастності.
ГАММА-АБСОРБЦІЙНИЙ АНАЛІЗ, *гамма-абсорбционный анализ, **gamma-ray absorption analysis; **Gamma-Absorptionsanalyse – метод аналізу г.п., оснований на кількісному визначенні елементного складу речовини за поглинанням рентгенівського (пулюєвого) та гамма–випромінювання. Вміст елементів з великим ат.н. в середовищі породотвірних елементів за допомогою Г.-а.а. можна визначити з відносною помилкою 1%. Г-а.а. дозволяє визначати вміст Fe, W, Hg, Pb в рудах і продуктах їх переробки, не тільки в сухих пробах і розчинах, але також в пульпах, контролювати вміст елементів у пром. продуктах і концентратах. Крім того, Г-а.а. використовують для контролю зольності вугілля, визначення сірки в нафтах і газах; метод може бути застосований для контролю елементів у потоці.
ГАММА-АКТИВАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ, *гамма-активационный анализ, **gamma-ray activation analysis; ***Gamma-Aktivierungsanalyse – метод кількісного аналізу елементного складу речовини за оцінкою індукованої радіоактивності, що виникає внаслідок збудження атомних ядер при опроміненні зразка гамма-променями. За характером радіоактивності ізотопів (типом розпаду, енергією випромінювання) судять про якісний склад г.п., а за інтенсивністю випромінювання – про кількісний. Для контролю якості мінеральної сировини і продуктів її переробки використовується діапазон енергій гамма–квантів 5-20 МеВ. Їх отримують за допомогою малопотужних прискорювачів електронів – мікротрона, бетатрона або лінійного прискорювача. Г.-а.а. застосовується для виявлення С, О, Na, Mg, Si, Ca, Ti, Fe, Mn, Zn, Zr, Ge, Se, Sr, Ag, Cd, Er, Lu, Hf, lr, Au та інш. елементів у геол. зразках.
ГАММА–АПАРАТ, *гамма-аппарат, **gamma(therapy) unit, ***Gammaapparat – апарат з радіоактивними ізотопами, що є джерелом гамма–випромінювання.
ГАММА-ГАММА-КАРОТАЖ, *гамма-гамма-каротаж, **gamma-gamma log, gamma-gamma ray logging, scattered gamma-ray log, density log; ***Gamma-Gamma-Log, Gamma-Gamma-Bohrlochuntersuchungen – метод дослідження розрізів бурових свердловин, оснований на вимірюванні розсіяного γ-випромінювання. Запропонований Ф. Халленбахом (ФРН) у 1947 р. Використовується для поділу розрізу свердловини за щільністю, виділення пористих порід як можливих колекторів нафти і газу, детального вивчення вугленосних товщ, кількісної оцінки зольності і теплотворної здатності вугілля, виявлення рудних тіл (залізняку) і скупчень важких елементів.
ГАММА-ДЕФЕКТОСКОПІЯ, *гамма-дефектоскопия; **industrial gamma (-ray) radiography, gamma-ray inspection, gamma-ray testing; ***Gamma–Defektoskopie – сукупність методів виявлення дефектів матеріалів і виробів за допомогою гамма-апарата.
ГАММА-ЗЙОМКА, *гамма-съемка, **gamma ray survey; ***Gamma-Messung, Gamma-Aufnahme – радіометрична зйомка, основана на вимірюванні природного γ-випромінювання г.п. Застосовується для пошуків родов. радіоактивних мінералів, а також руд кольорових металів (напр., бокситів) і фосфоритів, парагенетично пов’язаних з радіоактивними елементами, і при геол. картуванні.
ГАММА-КАРОТАЖ, *гамма-каротаж, **gamma-ray logging; ***Gamma-BohrIochmessungen, Gamma-BohrIochuntersuchung, Gamma-Karottage, Gamma-Kernen, Gamma-Log – метод дослідження розрізів бурових свердловин, oснований на реєстрації природного γ-випромінювання г.п. Уперше запропонований і розроблений в 1933 р. Використовується для пошуків, розвідки і випробування уранових і торієвих руд та інш. к.к., що асоціюють з U і Th (напр., калійних солей, калієвих слюд, рідкісних металів); літологічного розчленування розрізів тощо.
ГАММА-КВАНТ, *гамма-квант, **gamma-quantum, ***Gamma-Quant – порція енергії (квант) гамма–проміння. При радіоактивному розпаді енергія γ-кванта досягає 2-10 МеВ, а при ядерних реакціях – 20 МеB.
ГАММА-МЕТОД, *гамма-метод **gamma-ray prospecting, ***Gammamethode – метод розвідування корисних копалин, що ґрунтується на вимірюванні інтенсивності випромінювання природних радіоактивних елементів, які присутні в г.п. Г.-м. належить до ядерно-геофізичних методів дослідження г.п.
ГАММА-НЕЙТРОННИЙ КАРОТАЖ, *гамма-нейтронный каротаж, **gamma-ray neutron logging; ***Gamma-Neutronen-Messung – метод дослідження розрізів бурових свердловин, оснований на реєстрації нейтронного випромінювання, що утворюється в результаті опромінення г.п. джерелом γ-квантів високих енергій. Застосовується при пошуках, розвідці і розробці родов. берилієвої сировини. Межа виявлення Be становить 0,001-0,003%.
ГАММА-ПРОМЕНІ, *гамма-лучи, **gamma-rays, ***Gammastrahle – електромагнітні хвилі, довжина яких менша за довжину хвиль рентгенівських променів (менша від 10-10 м). Виникають Г.-п. при радіоактивних перетвореннях ядер багатьох ізотопів водночас з альфа- або бета–частинками, при гальмуванні заряджених частинок великої енергії, анігіляції частинок з античастинками. Г.п. спричиняють йонізацію атомів речовини, мають велику проникність, не заломлюються, породжують електронно-позитронні пари.
ГАММА-СЕПАРАТОР, *гамма-сепаратор, **gamma-separator, ***Gamma-Abscheider – радіометричний сепаратор, в якому вихідний матеріал розділяється на компоненти за їх природним гамма-випромінюванням.
ГАММА-СПЕКТРОМЕТР, *гамма-спектрометр, **gamma-spectrometer, ***Gamma-Spektrometer – прилад для вимірювання довжини хвиль або енергії й інтенсивності гамма–проміння.
ГАММА-СПЕКТРОСКОПІЯ, *гамма-спектроскопия, **gamma-spectroscopy, ***Gamma-Spektroskopie – розділ ядерної спектроскопії, в якому досліджується енергетичний склад гамма–проміння.
ГАНТИТ, *гантит, **huntite, ***Huntit – мінерал, карбонат кальцію та магнію. Склад: СaMg3(CO3)4. Сингонія тригональна. Масивні аґреґати. М’який. Густина 2,7. Блиск землистий. Колір білий. Зустрічається у печерах, у жеодах і в жилах магнезіальних порід, а також як продукт вивітрювання. Інша назва – гунтит.
ГАРМОНІКИ, *гармоники, **harmonics, ***Harmonische – 1) фіз. Коливання, частоти яких кратні основній частоті складного коливання. 2) матем. Періодичні функції виду A*sin(ωχ+φ).
ГАРМОНІЧНИЙ, *гармонический, **harmonic, ***harmonisch – oснований на гармонії; Г – а п р о п о р ц і я – пропорція виду a:b=b:(a – b); Г. а н а л і з – розділ математики, в якому вивчається розкладання коливальних процесів на суму елементарних коливань; Г. р я д – числовий ряд 1+1/2+1/3+…+1/n+ …; Г – і к о л и в а н н я – коливання, які описуються рівнянням x = a sin (ωt+φ), де x – миттєве значення змінної величини, а – амплітуда, ω – циклічна частота, ωt+φ – повна фаза, φ – початкова фаза; Г – і ф у н к ц і ї – функції кількох змінних, які неперервні в деякій області разом зі своїми частинними похідними першого й другого порядків і задовольняють у цій області т. зв. рівняння Лапласа.
ГАРМОНІЧНИЙ АНАЛІЗ, *гармонический анализ, **harmonic analysis; ***harmonische Analyse – розділ математики, в якому вивчаються способи представлення функцій однієї чи багатьох змінних за допомогою рядів Фур’є за тригонометричною та іншими системами функцій чи за допомогою інтеґралів Фур’є, а також різноманітні застосування цих представлень. Витоки Г.а. пов’язують з іменем Ж.Фур’є. Г.а. широко застосовують у гірництві при описанні та вивченні коливальних процесів. Ю.Л.Носенко.
ГАРМОТОМ, *гармотом, **harmotome, **Harmotom – мінерал, водний алюмосилікат барію групи цеоліту. Склад: Ba2[Al4Si12O32*12H2O. Сингонія моноклінна. Тв.4,5. Густина 2,4-2,5. Блиск скляний. Колір білий, сірий, рожевий, жовтий, часто безбарвний, напівпрозорий. Форми виділення: кристали або радіально-променисті аґреґати. Розкладається під дією НCl. Зустрічається у жилах і жеодах у вивержених породах, в тонких прошарках в марганцевих рудах в асоціації з барієвим польовим шпатом; гідротермальних жилах зі сфалеритом, ґаленітом, баритом і кальцитом. Виявлений у США, Шотландії, ФРН, Норвегії і Канаді.
ГАРЯЧА ТОЧКА, *гарячая точка, **hot spot, ***Heiβpunkt – площа з аномально високим тепловим потоком, пов’язаним з підвищеною магматичною та гідротермальною активністю.
ГАС, *керосин; **kerosene, kerosine; ***Kerosin, Leuchtöl – горюча рідина, продукт перегонки нафти. Безбарвна або жовтувата рідина. Википає в інтервалі т-р 110-320оС. Густина 0,75-0,78. Теплота згоряння бл. 43 Мдж/кг. Застосовують як пальне, розчинник, реаґент при збагаченні к.к. (флотація, масляна аґреґація), сировина нафтопереробної промисловості.
ГАСТИНҐСИТ, *гастингсит, **hastingsite, ***Hastingsit – мінерал, гідроксилалюмосилікат кальцію і натрію групи амфіболу. Склад: 2[NaCa2Fe42+Fe3+(Al2SiO6)O22(OH)2]; Fe2+ може заміщатися на Mg. Властивості і склад змінюються від магніїстого до залізистого різновиду. Знайдений в нефеліновому сієніті в р-ні Даганнон (Канада), а також на кольському п-ові.
ГАТОНІТ, *хаттонит, **huttonite, ***Huttonit – дуже рідкісний різновид силікату торію. Склад: 4[ThSiO4]. Сингонія моноклінна. Безбарвний. Густина 7,1. Ізоморфний з монацитом. Імовірно є модифікацією ториту. Зустрічається у вигляді дрібних зерен в складі пляжних пісків у Новій Зеландії.
ГАУЛІТ (говліт), *говлит (говлит), **howlite, ***Howlith – мінерал, гідроксилсилікоборат кальцію. Склад: Ca2B5 SiO9(OH)5. Сингонія моноклінна. Зустрічається у вигляді жовен, іноді землистих аґреґатів, щільних конкреційних мас. Тв. 3,5. Густина 2,58. Колір білий. Знайдений в конкреціях і жилах в Півд. Каліфорнії (США) та в пром. Нова Шотландія (Канада). Рідкісний
ГАУСМАНІТ, *гаусманнит, **hausmannite, ***Hausmannit – поширений мінерал марганцю. Склад: Mn2O4. Клас оксидів. Сингонія тетрагональна. Структура координаційна. Кристали псевдооктаедричні. Зустрічається у вигляді зернистих або щільних аґреґатів. Широко розповсюджені двійники. Колір бурувато-чорний. Блиск напівметалічний. Риса коричнева або червона. Тв. 5-5,5; крихкий. Густина 4,7-4,9. Прозорий у тонких уламках. Утворюється при гідротермальному метаморфізмі осадових родовищ марганцю в умовах недостачі кисню. Зустрічається на Сер. Уралі, в Гарці (ФРН). Від імені нім. мінералога Дж. Ф. Л. Гаусмана.
ГАФНІЙ, *гафний, **hafnium, ***Hafnium – хімічний елемент, символ Hf, ат. н. 72; ат. м. 178,49. Сріблясто-білий метал, супутник цирконію. Г. – типовий розсіяний елемент. Не має власних мінералів. В природі – супутник цирконію. Вміст у земній корі 3,2·10-4 мас.%. У більшості цирконієвих мінералів є від 1-2 до 6-7% Г., а у вторинних мінералах – до 35%. Найбільш цінний промисловий тип цирконієвих родовищ, що містять Г. – морські і алювіальні розсипи мінералу циркону. Застосовується в ядерній техніці та електротехніці, а також у різних сплавах для космічного ракетобудування.
ГАЮІН, *гаюин, **haüyne, ***Haüyne – мінерал, алюмосилікат натрію і кальцію з сульфіт-йоном, належить до групи содаліту, близький до лазуриту. Склад: [(Na,Ca4-8Al6Si6O24SO4,S)1-2]. Сингонія кубічна. Додекаедричні і октаедричні кристали з двійниками, а також округлі вкраплені зерна з оплавленою поверхнею. Чітка спайність за додекаедром. Злам нерівний, крихкий. Тв.5,5-6. Густина 2,4-2,5. Блиск скляний до масного. Колір яскраво-блакитний, зеленуватий до безбарвного, напівпрозорий. Майже завжди ізотропний. При дії HCl стає драглистим. Зустрічається у вивержених породах – фонолітах, тефритах, гаюнофірах, нефелінових сієнітах та ін. породах, недонасичених кремнеземом. Асоціює з нефеліном, лейцитом та ін. фельдшпатоїдами. Широко представлений в лавах Везувію.
ГВІАНСЬКИЙ ЩИТ – крупний виступ Півд.-Американської платформи, складений глибокометаморфізованими та інтенсивно деформованими породами архею та нижнього протерозою (ґнейси, крист. сланці, ґраніти, а також середньо- або верхньопротерозойські ґраніти типу рапаківі). На водорозділах збереглися залишки древнього протоплатформенного чохла. До архею в бас. р. Оріноко приурочені великі поклади зал. руд Венесуели.
ГЕДЕНБЕРҐІТ, *геденбергит, **hedenbergite, ***Hedenbergit – силікат ланцюжкової будови з групи моноклінних піроксенів CaFe[Si2O6]. Склад (%): СаО – 22,2; FеO – 29,4; SiO2 – 48,4. Кристали – подовжені призми. Колір від темно-зеленого до чорно-зеленого і майже чорного. Непрозорий до прозорого в уламках. Риса світло-сіра з зеленим відтінком. Тв. 5,5-6. Густина 3,5-3,6. Крихкий. Зустрічається в асоціації з магнетитом і ґранатом, іноді з ґаленітом, сфалеритом, халькопіритом. У магматич. процесі виділяється при кристалізації низькоплавких кислих порід. Знаходиться в метаморфічних вапняках, головним чином у скарнах. Зустрічається на Тур’їнських мідних рудниках Уралу, родов. Чокпак в Казахстані. В Україні є в деяких породах Українського щита. Від імені швед. хіміка Л. Геденберґа.
ГЕЙЛАНДИТ, *гейландит, **heulandite, ***Heulandit – мінерал, водний алюмосилікат кальцію і натрію, група цеолітів. Склад: (Ca,Na2)4[Al8Si28O72]*24H2O. Сингонія триклінна. Тв.3,5-4. Густина 2,1-2,2. Блиск скляний до перламутрового. Безбарвний, сірий, білий, жовтий, рожевий, червоний або коричневий. Прозорий і напівпрозорий. Зустрічається у міаролових порожнинах в базальтах та андезитах в асоціації з стильбітом та ін. цеолітами. В друзах скарнів знаходиться спільно з ґранатом і аксинітом. Аутигенний мінерал у вапняках. Знайдений в Ісландії, на Фарерських о-вах, в р-ні Бомбею в Індії і в Пітерс-Пойнт (пров. Нова Шотландія, Канада).
ГЕЙЛЮСИТ, *гейлюссит, **gaylussite, **Gaylussit – мінерал, водний карбонат натрію та кальцію. Склад: Na2Ca(CO3)2*5H2O. Сингонія моноклінна. Кристали подовжені або сплющені, клиноподібні. Тв. 2,5-3. Густина 1,99. Блиск скляний. Колір білий, жовтуватий або сіруватий. Зустрічається у відкладах содових озер. Знайдений в озерних відкладах Венесуели, у шт. Невада (США).
ГЕКСАГОНАЛЬНИЙ, *гексагональный, **hexagonal, ***hexagonal, sechseckig – шестикутний; г-а с и с т е м а – у кристалографії – система, що характеризується постійною присутністю однієї шестірної або потрійної осі симетрії.
ГЕКСОГЕН, *гексоген, **hexogen, RDX; ***Hexogen – C3H6N6O6 (циклометилентринітрамін) – ВР з високою питомою енергією та швидкістю детонації. Негігроскопічна та нерозчинна у воді. Одна з найбільш потужних ВР. Застосовується як складова частина деяких амонійно-селітряних ВР та для вторинного заряду в капсулях–детонаторах і в електродетонаторах, а також у вигляді сплавів з іншими нітросполуками.
ГЕЛІ, *гели, **gels, ***Gele – драглеподібні дисперсні системи, з просторовою структурою, в якій дисперсна фаза утворює ґраткову порувату просторову структуру, заповнену рідким дисперсійним середовищем. Виникнення в об’ємі рідини такої просторової сітки зумовлюється: в колоїдних системах зчепленням частинок дисперсної фази, в розчинах полімерів – хімічним зшиванням лінійних макромолекул, тривимірною полімеризацією або поліконденсацією. Це надає гелям досить малої граничної напруги зсуву, механічних властивостей твердих тіл. Гелям властиві пластичність і еластичність, а також тиксотропні властивості. Гелі утворюються при коагуляції золів. Залежно від типу розчинника (дисперсійного середовища) розрізняють гідрогелі, алкогелі, бензогелі тощо. Застосовують як флокулянти, адсорбенти тощо.
ГЕЛІЙ, *гелий, **helium, ***Helium – хімічний елемент, символ Не, ат.н. 2, ат.м. 4,0026, газ без кольору і запаху. За розповсюдженістю у Всесвіті займає 2-е місце після водню. На Землі Г. мало – в 1 м3 повітря є 5,24 см3 Г., в літосфері міститься 3 х 10-7% Г. Застосування Г. пов’язане з такими його унікальними властивостями як інертність, висока проникність тощо: зварювання, виробництво надчистих напівпровідників, хроматографія, кріотехніка.
ГЕЛІОДОР, *гелиодор, **heliodor, ***Heliodor – золотисто-жовта відміна берилу, яка містить незначні домішки Fe2O3.
ГЕЛІОТРОП, *гелиотроп, **heliotrope, ***Heliotrop – 1) Відміна халцедону зеленого кольору з яскраво-червоними плямами. Належить до виробного каміння. 2) Геодезичний інструмент для вимірювання горизонтальних кутів у тріангуляції.
ГЕЛЬВЕТСЬКИЙ ЯРУС, ГЕЛЬВЕТ, *гельветский ярус, гельвет, **Helvetian, ***Helvet, Helvetien – нижній ярус середнього міоцену.
ГЕЛЬВІН, *гельвин, **helvite, ***Helvin – мінерал класу силікатів, член групи мінералів із загальною формулою Ме4[ВеSiO4]3S, де Ме – Мn, Fе, Zn. Вміст ВеО в мінералах цієї групи 8-15,5%. Cингонія кубічна. Кристалічна структура близька до структури содаліту. Колір Г. жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий; забарвлення нерідко зональне. Тв. 5,5-6,5. Густина 3,2-3,45. Зустрічається у вигляді акцесорної вкрапленості в магматич. породах лужного складу. Його скупчення відомі: у амазонітових пегматитах з топазом, спесартином, монацитом, фенакітом; у літієвих пегматитах з петалітом, сподуменом, спесартином; в нефелін-сієнітових пегматитах з нефеліном, егірином, цирконом; у ґрейзенах з вольфрамітом, гематитом; у магнетит-флюоритових скарнах з магнетитом, флюоритом, везувіаном; у гідротермальних кварцових жилах з вольфрамітом, родонітом, родохрозитом, сфалеритом, піритом. Найбільш поширений і важливий тип родовищ Г. – магнетит-флюоритові скарни. Руда берилію.
ГЕМАТИТ, *гематит, **hematite, ***Hämatit, Roteisenstein – Fe2O3. 1) Мінерал класу оксидів та гідрооксидів. Сингонія тригональна. Густина 4,3-5,2. Твердість 5,5-6. Колір кристалічних відмін – залізо-чорний, землистих – яскраво-червоний. Блиск напівметалевий. Щільні або пухкі псевдоморфози Г. за магнетитом – мартит. Г. – звичайний мінерал скарнових родовищ. Відомий також у багатьох гідротермальних род.: високотемпературних – з магнетитом, хлоритом, кальцитом; середньотемпературних – з сидеритом, баритом. Залізна руда. Утворюється в оксидних умовах у родовищах і гірських породах різних ґенетичних типів. В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні. При збагаченні гематитових руд застосовують комбінов. схеми, що включають гравітац. і флотац. методи. Г. входить до складу залізистого обважнювача бурових розчинів. Кровавик використовують як виробне каміння, а також для полірування виробів із золота. 2) Низькофосфористий (до 0,1%) ливарний чавун, що його виплавляють переважно з червоного залізняку.
ГЕМІМОРФІТ, *гемиморфит, **hemimorphite, calamine; ***Hemimorphit, Kieselzinkerz, Kieselgalmei – мінерал класу силікатів. Zn4[Si2O7] (OH)2 x H2O. Містить 67,5% ZnO, 25% SiO2; 7,5% H2O. Домішки: Pb, Fe, Ca, Mg, Ti, Al, Cd. Сингонія ромбічна. Структура острівна. Зустрічається у вигляді волокнистих, радіально-променистих, ниркоподібних або сталактитових аґреґатів, а також у вигляді дрібних кристалів, створюючих кірки і друзи. Кристали тонкопластинчасті, таблитчасті, часто подовжені. Відомі двійники по (001). Безбарвний, білий, блакитний, жовтий або зеленуватий. Блиск скляний. Тв. 4-5. Крихкий. Густина 3,45. Має піроелектрич. властивості. Зустрічається в зоні окиснення свинцево-цинкових род. Асоціює зі смітсонітом, церуситом, кальцитом, сфалеритом, ґаленітом, гідрооксидами заліза. Значні скупчення – в Центр. Казахстані, Польщі (Верх. Сілезія), Забайкаллі. Може використовуватися як цинкова руда. Збагачується флотацією. Інша назва – каламін.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ГІРНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА, *генеральный план горного предприятия, **general mining plan, ***Gesamtzuschnitt (Üdersichtsplan) des Bergwerkes – містить комплексне розв’язання питань розміщення осн. виробничих, допоміжних, навантажувально-складських об’єктів підприємства, а також транспортних та інж. Комунікацій на його пром. майданчику. Г.п.г.п. – один з осн. розділів проекту будівництва (реконструкції) гірн. підприємства. Складається з креслень плану пром. майданчика підприємства, профілів і розрізів найбільш характерних частин майданчика підприємства, зведеного плану інж. мереж, пояснювальної записки до них і необхідних розрахунків.
ГЕНЕЗИС (ГЕНЕЗА), *генезис, **genesis ***Genesis – походження, виникнення; процес утворення.
ГЕНЕЗИС МІНЕРАЛІВ, *генезис минералов, **genesis of minerals, mineral genesis; ***Mineralgenesis – послідовна сукупність процесів, внаслідок яких утворюються окремі мінерали і мінеральні родовища.
ГЕНЕРАЛЬНА СХЕМА РОЗРОБКИ РОДОВИЩА, *генеральная схема разработки месторождения; **general (main) diagram of field development; ***Hauptschema der Lagerstättebearbeitung – основна, провідна схема, в якій визначаються принципові положення розробки окремих покладів великого родовища.
ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФIКАЦIЯ ВУГІЛЛЯ, *генетическая классификация угля, **genetic classification of coal; ***genetische Kohlenklassierung – розподіл вугілля на марки за ознаками його геологічного віку або стадіями метаморфізму. В сукупності генетичних класифікаційних ознак визначальна роль належить показникові відбиття вітриніту. Див. марки вугілля, класифікація вугілля.
ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФIКАЦIЯ ПОРIД, *генетическая классификация пород, **genetic classification of rocks; ***genetische Gesteinklassierung – розподiл гiрських порiд за умовами їх походження, утворення. Див. гірські породи.
ГЕНЕТИЧНИЙ, *генетический, **genetic, ***genetisch – той, який вказує на походження, розвиток.
ГЕНРІ, *генри, **henry, ***Henry – одиниця індуктивності в системі одиниць Сl. 1 Гн – індуктивність контуру, який при силі постійного струму 1 А збуджує магнітний потік 1 Вб. Від прізвища американського фізика Дж. Генрі.
ГЕО…, *гео…, **geo…, ***Geo… – частина складних слів, що відповідає поняттям “земля”, “земна куля” (напр., географія, геофізика).
ГЕОАНТИКЛIНАЛЬ, *геоантиклиналь, **geoanticline, ***Geoantiklinale – ділянка земної кори в межах геосинклінальної області, яка протягом тривалого часу повільно піднімалась. Розміри Г. – шир. 50-150 км, довж. до 2000 км. Г. розділяють геосинкліналі. Для Г. характерні карбонатні, ефузивні і грубоуламкові формації, наявність численних перерв і неузгоджень. Окремі частини Г. – зони тривалої й інтенсивної денудації.
ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА, *географическая оболочка, **geography envelope, ***geographishe Mantel – комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Верхня межа її проходить на висоті 25…30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5…10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки досягає 60…70 км. Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох аґреґатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця та пов’язані з внутрішньою будовою Землі. Географічній оболонці притаманні цілісність, зумовлена безперервним кругообігом речовини та енергії між складовими її частинами; нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами, безперервність розвитку. Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна закономірна регіональна диференціація, що виявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.
ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА, *геодезическая сетка, **geodetic network; ***Geodäsienetz – сукупність опорних геодезичних пунктів на земній поверхні, де в єдиній системі визначені координати й висоти. Пункти закріплюються на місцевості за допомогою геодезичних знаків. Служить основою для виконання геодезичних, топографічних, геолого-розвідувальних та маркшейдерських робіт.
ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЖЕЗЛ, *геодезический жезл, **geodetic rod, geodetic bar; ***geodätischer Blockstab – взірцева міра довжини у вигляді стержня, виготовленого з інвару. Застосовується як еталон для періодичного еталонування приладів, що використовуються для високоточних лінійних вимірювань у геодезії. Поперечний переріз Ж.г. являє собою літеру “Н”, вписану в квадрат зі стороною від 33 до 40 мм. Існують трьохметрові і чотирьохметрові жезли. Для точних вимірів при встановленні і монтажі фізичного та технологічного обладнання застосовують також мірні жезли.
ГЕОДЕЗИЧНИЙ НАПІР, *геодезический напор; **geodetic head; ***geodätische Förderhöhe – різниця висот рівнів вихідного і вхідного перерізу устаткування чи трубопроводу: Hgeo = zII – zI.
ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ, *геодезический пункт, **geodetic station, survey station, ground control point; ***geodätischer Punkt – точка земної поверхні, положення якої визначено щодо певної вихідної точки геодез. вимірюваннями. У геодезичному пункті встановлюють геодезичні знаки. Розрізняють Г.п. І, ІІ, ІІІ і ІV класу. Г.п. – елемент геодезичної мережі.
ГЕОДЕЗИЧНІ ЗНАКИ, *геодезические знаки, **geodetic marks, geodetic beacons; ***geodätische Zeichen– підземні й наземні споруди, що закріплюють на місцевості пункти геодезичної мережі. Представляють собою споруди або пристрої над центром геодезичного пункту, що позначають положення останнього на місцевості і є об’єктами візування на цей пункт. У залежності від класу Г.з. можуть бути збудовані у вигляді пірамід, простих чи складних сигналів, турів, віх і т. ін.
ГЕОДЕЗІЯ, *геодезия, **geodesy, ***Geodäsie, Vermessungswesen – наука про визначення форми, розмірів і гравітаційного поля Землі та про вимірювання на її поверхні. Виділяють вищу геодезію (вивчає фігуру, розміри і гравітаційне поле Землі, а також теорію й методи побудови опорної геодезичної мережі, топографію та прикладну геодезію (використання методів і техніки геодезії для розв’язання спеціальних вимірювальних завдань у різних галузях господарства). Г. тісно пов’язана з математикою, фізикою, радіоелектронікою, радіотехнікою, геофізикою, астрономією, картографією, географією, геоморфологією.
ГЕОДИНАМІКА, *геодинамика, **geodynamics, ***Geodynamik – розділ геотектоніки, що вивчає динаміку геосфер і Землі в цілому, досліджує фізичні умови тектонічних рухів, деформацій мас гірських порід і земної поверхні, а також зовнішні сили, що діють на динаміку планети. Г. тісно пов’язана з науками про Землю: геофізикою, геохімією, петрологією. При вивченні природи глибинних процесів вельми важливими є вихідні теоретичні концепції про утворення та еволюцію планет Сонячної системи. Г. виокремилася в 50-х роках ХХ ст. За об’єктами досліджень виділяють такі види Г.: загальну – про глибинні процеси у внутрішніх оболонках; часткову – про процеси у зовнішніх оболонках, тобто рухи літосферних плит, геодинамічної обстановки; регіональну – вивчає взаємодію літосферних плит і результати їх проявів у рамках конкретних територій земної поверхні; історичну (палеогеодинаміка) – відновлює геодинамічну обстановку геологічного минулого Землі, в першу чергу реконструкцією розташування і взаємодії літосферних плит.
ГЕОДИНАМІЧНИЙ ПОЛІГОН, *геодинамический полигон, , **geodynamics testing field, ***Geodynamikpolygon – стаціонарний науково-дослідний полігон, де систематично виконують комплекс геодезичних, геофізичних, геологічних та геоморфологічних досліджень. Які дають інформацію про просторово-часові зміни фіз. полів та їх зв’язок з глибинною будовою та рухами земної кори. В Україні в сейсмоактивних регіонах створено Карпатський Г.п. та Кримський Г.п. Вони є базовими по прогнозу землетрусів.
ГЕОЕНЕРГЕТИКА, *геоэнергетика, **geoenergetics, ***Geoenergetik – галузь енергетики, пов’язана з використанням глибинного тепла земної кори. Див. термальні води.
ГЕОІЗОТЕРМИ, *геоизотермы, **geoisotherms, ***Geoisothermen – лінії, що з’єднують на карті точки з однаковими температурами в товщі земної кори.
ГЕОЇД, *геоид, **geoid, ***Geoid – Земля як планета та фігура, якою характеризують форму Землі. Поверхня геоїда повторює вільну, незбуджену поверхню води у Світовому океані, яка уявно продовжена під материками так, що вона скрізь перпендикулярна до напряму сили тяжіння. На поверхню Г. проектуються точки земної поверхні для наступного перенесення на еліпсоїд обертання для зображення у сферичній системі координат.
ГЕОКРАТИЧНІ ПЕРІОДИ, *геократические периоды, **geocratic periods, ***geokratische Periode – періоди в історії геологічного розвитку Землі або окремих континентів, коли площа суходолу була значно більшою за площу, зайняту морем. Чергування геократичних періодів і таласократичних періодів пов’язане в основному з тектонічними рухами земної кори.
ГЕОКРІОЛОГІЯ (МЕРЗЛОТОЗНАВСТВО), *геокриология, **geocryology; ***Geokryologie, Frostbodenkunde – наука про мерзлі ґрунти та гірські породи. Вивчає їх походження, історію розвитку, умови існування, будову й властивості та явища, пов’язані з процесами промерзання, відтавання і діаґенезу мерзлих товщ. Досліджує геофіз. і геол. закономірності формування й розвитку сезонно- та “вічномерзлих”, морозних і талих г.п., що складають кріолітозону. Виділяють загальну, регіональну та історичну Г., термодинаміку мерзлих товщ, фізику і механіку мерзлих г.п. та льоду, інженерну Г., вчення про підземні води кріолітозони, кріолітологію, меліоративну Г. Методи Г. передбачають геокріологічну зйомку і складання геокріологічних карт, а також стаціонарні природні спостереження за геотерміч. режимом мерзлих товщ, сезонним промерзанням і відтаванням, кріогенними процесами і явищами. Див. також карти геокріологічні.
ГЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ, *геологическая деятельность, **geologic activity, ***geologische Tätigkeit – виробнича, наукова та ін. діяльність, пов’язана з геологічним вивченням надр.
ГЕОЛОГІЧНА ДОКУМЕНТАЦIЯ ПО СВЕРДЛОВИНI, ЩО БУРИТЬСЯ, *геологическая документация по бурящейся скважине; **geological information used in well drilling; ***geologische Unterlagen der Вohrlöcher – документи, що характеризують процес бурiння свердловини i виконання рiзних операцiй, а саме: 1) геолого-технiчний наряд – основний проектний документ на бурiння свердловини (iндивiдуальний або типовий), який визначає детальний прогноз геологiчної характеристики розрiзу, обов’язковий комплекс геологiчних i геофiзичних дослiджень, технологiю бурiння, дослiджень та якiсть промивальної (бурової) рiдини, конструкцiю свердловини, iнтервали випробовування пластiв та перфорацiї; 2) первиннi документи, якi складаються в процесi бурiння (добовi рапорти по бурiнню, колекторськi книжки, вахтовi журнали тощо), в яких у хронологiчному порядку щоденно вносяться вiдомостi про хiд бурiння, спостереження за промивальною рiдиною і нафтогазоводопроявами у свердловинi, опускання i цементування колон, випробовування їх на герметичнiсть, перфорацiю i результати випробовування, опис кернiв, зразкiв порiд, що вiдiбранi ґрунтоносiями, шлаку, аналiзiв води, нафти i газу i т. iнш. 3) акти на проведення основних операцiй при бурiннi – про закладання свердловини i здавання точки для бурiння; про початок i кiнець бурiння; про опускання i цементування колон; про випробовування колони на герметичнiсть; про результати випробовування пластiв у процесi бурiння; про перфорацiю колони; про результати випробовування свердловини; 4) основнi геологiчнi документи по пробуренiй свердловинi – буровий журнал, що заповнюється щоденно i вiдображає весь хiд процесу бурiння свердловини (проходка, глибина вибою, винос шламу i керна, змiна iнструменту, розмiр робочого iнструменту, якiсть промивальної рiдини, витрати часу на окремi операцiї, спостереження за свердловиною i т.д.), каротажнi кривi, геологiчний розрiз свердловини.
ГЕОЛОГІЧНА РОЗВІДКА – Див. розвідка родовищ корисних копалин.
ГЕОЛОГІЧНА (ТЕКТОНІЧНА) СТРУКТУРА, *геологическая (тектоническая) структура, **geological stucture; ***geologische Struktur – 1) Геологічна будова ділянки земної кори. 2) Форма залягання гірських порід. 3) Сукупність тектонічних форм ділянки земної кори, яка визначає особливості геологічної будови цієї ділянки (напр., складчасті, розривні, змішані структури).
ГЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ НАДР, *геологическое изучение недр, **geologic study of mineral resources, ***geologische Untersuchung des Erdinneren – спеціальні роботи та дослідження, спрямовані на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства.
ГЕОЛОГІЧНЕ ЗНІМАННЯ (ГЕОЛОГІЧНА ЗЙОМКА), *геологическая съемка, *geological survey; ***geologische Aufnahme – комплекс польових і камеральних робіт по вивченню геологічної будови певної ділянки земної поверхні для складання її геологічної карти і виявлення мінерально-сировинних ресурсів.
ГЕОЛОГІЧНЕ КАРТУВАННЯ, *геологическое картирование, **geological mapping, ***geologische Kartierung – один з основних видів геол. досліджень території. До складу Г.к. входять геол. зйомки (знімання), геол. довивчення площ, глибинне геол. картування, аерофотогеологічне картування. Результатом Г.к. є геол. карти, які служать основою для пошуків та розвідки к.к. Залежно від масштабу Г.к. складають дрібно- (1500000-1:1000000), середньо- (1:200000 – 1:100000) та великомасштабні (1:50000 – 1:25000) карти. Докладні геолого-картувальні роботи масштабу 1:10000 – 1:1000 застосовують при вивченні рудних полів та родовищ к.к.; вони є одним з методів пошуково-розвідувальних робіт. Для території України в 1941 р. складено геол. карту масштабу 1:1000000, у 1947 – 1:500000, у 1974 – 1:200000 (124 аркуші карт), в останні десятиліття ХХ ст. – 1:50000.
ГЕОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, *геологическая среда, *geological environment, ***geologische Umgebung – частина земної кори (гірські породи, ґрунти, донні відкладення, підземні води тощо), яка взаємодіє з елементами ландшафту, атмосферою та поверхневими водами і може зазнавати впливу техногенної діяльності.
ГЕОЛОГІЧНИЙ РОЗРІЗ (ГЕОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛЬ), *геологический разрез, **geological section, geologic column; ***geologisches Profil, geologischer Querschnitt, Bergprofil – графічне зображення вертикального профілю геологічної будови певної місцевості, на якому показано вік, склад і потужність гірських порід.
ГЕОЛОГІЧНІ ЗАПАСИ, *геологические запасы, **geological reserves, ***geologische Vorräte – запаси к.к., оцінені за їх станом в надрах, без урахування втрат і розубожування мінеральної сировини. Г.з. розділяють на розвідані (категорії А, В, С1) і перспективні (категорія С2). Крім того, в межах басейнів, великих регіонів, рудних вузлів проводять оцінку прогнозних ресурсів к.к. За нар.-госп. значенням розвідані Г.з. розділяють на балансові і забалансові запаси к.к.
ГЕОЛОГІЧНІ НАУКИ, *геологические науки, **geological sciences, ***geоlogische Wissenschaften – комплекс наук про земну кору і більш глибокі сфери Землі. Вивчають склад, будову, походження, розвиток Землі і геосфер, що її складають, у першу чергу земну кору, процеси, що відбуваються в ній, закономірності утворення і розміщення родов. к.к. До сучасних Г.н. належать стратиграфія (в т.ч. палеонтологія), тектоніка, геодинаміка, літологія, мінералогія, петрологія, геохімія, геофізика, геологія к.к., гідрогеологія, інж. геологія та ін. Геол. процеси, що відбуваються на поверхні планети (або на невеликій глибині), вивчаються із залученням фізико-геогр. наук (геоморфологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, гляціологія і ін.); при дослідженні глибинних процесів, визначенні радіологіч. віку, при геол.-пошукових і геол.-розвідувальних роботах використовуються методи геохімії та геофізики (фізики “твердої” Землі, включаючи сейсмологію). У проблемах походження і ранній історії Землі велике значення мають астрономія і планетологія.
ГЕОЛОГІЧНІ СТРУКТУРИ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геологические структуры месторождений полезных ископаемых, **geological structures of mineral deposits, ***geologische Strukturen der Mineralienvorkommen – просторове співвідношення г.п. що складають ділянки родов. к.к., зумовлене тектоніч. деформаціями. Г.с. визначають місця концентрації мінеральних речовин в надрах Землі, морфологію і умови залягання тіл к.к., впливають на вибір методів геол. розвідки і раціональних систем розробки. Г.с. утворюються при деформаціях вигину, розриву, загальної тріщинуватості, прориву одних порід іншими. Відповідно до цього розрізнюють 5 головних типів Г.с.: 1) тіла к.к., що згідно залягають у складках шаруватих порід; 2) поодинокі жили, приурочені до скидів; 3) системи жил у тріщинах г.п. – жильні поля; 4) поклади на межі масивних кристалічних порід, що проривають шаруваті породи; 5) поклади в жерлах згаслих вулканів. За часом утворення виділяють тектонічні елементи Г.с., що виникли до утворення покладів к.к. (домінералізаційні Г.с.), під час їх утворення (інтрамінералізаційні Г.с.) і після формування покладів (постмінералізаційні Г.с.). За масштабами розрізняють Г.с. басейнів, р-нів, родов. і окремих тіл корисних копалин.
ГЕОЛОГІЯ, *геология, **geology, ***Geologiе – наука про будову й розвиток Землі. Вивчає склад, будову, рухи та історію розвитку земної кори і закономірності утворення й поширення корисних копалин. Поділяється на ряд дисциплін: мінералогію, петрографію, тектоніку, історичну геологію, регіональну геологію, літологію, стратиграфію. Прикладне значення мають гідрогеологія, інженерна геологія та геологія корисних копалин. Міркування про Землю, її утворення, різні елементи можна зустріти ще у давньогрецьких вчених, напр., у Арістотеля (у метеорологічному трактаті), у римських вчених (Лукрецій Тіт Кар “Про природу речей”). Основи понять про будову Землі, корисні копалини вивчалися в Києво-Могилянській академії в курсі натурфілософії та фізики. Як наука геологія сформувалась у XVIII ст. Її основи і основи окремих геологічних дисциплін викладено у працях українських та зарубіжних вчених (Ф.Прокопович, М.В.Ломоносов, І.І. Лепьохін, Д.І.Соколов, В.Ф.Зуєв, В.О.Ковалевський, Дж.Геттон, І.Кант, Ж.Кюв’є, Дж.Дана, А.Д. Архангельський, Д.В. Наливкін, Є.С. Федоров, О.П. Карпінський, В.І. Вернадський, І.М. Губкін). В Україні значний внесок в Г. зробили Н.Д.Борисяк, В.В.Різниченко, В.Г.Бондарчук, Є.К.Лазаренко та ін. В нашій країні проблеми геології вивчають установи НАН України (Інститут геологічних наук, Інститут геології і геохімії горючих копалин), відповідні кафедри вузів, відомчі установи (Інститут нафти і газу, Інститут мінеральних ресурсів) та ін.
ГЕОЛОГІЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геология полезных ископаемых, **economic geology, mining geology; ***Geologiе der Bodenschätze – розділ геології, що вивчає умови виникнення і закономірності розміщення род. к.к. в надрах Землі, їх будову і склад. Г.к.к. охоплює період в 3,5 млрд. років. Базисними для Г.к.к. є дві гілки геол. знань: речовинна, що вивчає склад к.к. і включає геохімію, мінералогію, петрографію; просторова, що з’ясовує закономірності розміщення род. к.к. і об’єднує структурну геологію, тектоніку, історичну та регіональну геологію.
ГЕОЛОГІЯ МОРЯ, *геология моря, **sea geology, ***Geologiе der See – галузь геології, що вивчає будову, склад і геологічну історію дна Світового океану; досліджує послідовність утворення осадів і порід морського дна і корисних копалин, які формуються на дні морських басейнів.
ГЕОМАГНІТНЕ ПОЛЕ – Див. магнітне поле.
ГЕОМАГНІТОФОН, *геомагнитофон, **geotape-recorder, recording geophone; ***Geophon, Georecorder, Geomagnetofon – магнітофон, яким уловлюють, одночасно записуючи на магнітну стрічку, ледь чутні звукові сигнали, що їх подають ударами по гірській породі. Використовується при гірничорятувальних роботах у шахтах і рудниках. Див. також геофон.
ГЕОМЕТРИЗАЦІЯ РОДОВИЩА, *геометризация месторождения, **geometrization of deposits, ***Lagerstättenbegrenzung – вивчення та зображення на графічній документації структурних і якісних особливостей родовищ корисних копалин. Включає обробку структурних особливостей покладу к.к. (геометризація форми родовища), виявлення основних закономірностей і характеристик розміщення, якісних особливостей покладу (геометризація властивостей родовища). Здійснюється за даними буріння, геофіз. та геол. досліджень, геол.-маркшейдерської документації, вивчення виробок на кожній стадії розвідки і експлуатації родовища. Результатом Г.р. є аналітична або графічна (об’ємна) модель родовища. Графічна документація Г.р. включає структурні гірничо-геометричні графіки, які складаються з системи вертикальних і горизонтальних розрізів, гіпсометрич. планів, планів ізопотужностей та ізоглибин, графіків ізоліній вмісту корисних або шкідливих компонентів, об’ємних графіків і моделей.
ГЕОМЕТРИЧНА ВИСОТА, *геометрическая высота; **altitude, height; ***geometrische Höhe – підвищення точки, що розглядається, над площиною порівняння. Син.: напір геометричний.
ГЕОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ КАР&RSQUO;ЄРНОГО ПОЛЯ, *геометрический анализ карьерного поля, **geometrical analysis of a quarry field, ***geometrischeTagebauanalyse – графічне або графоаналітичне дослідження розвитку гірничих робіт у кар’єрі. Мета Г.а.к.п. – визначення залежності обсягів маси розкривних порід, які вилучаються, а також поточних коеф. розкриву від положення робочої зони кар’єру і часу. За допомогою Г.а.к.п. вирішують питання проектування: встановлення меж кар’єру і його конфігурації, вибору напрямку розвитку гірн. робіт, схеми розкриття, виробничої потужності кар’єру, календарного плану гірн. робіт тощо.
ГЕОМЕТРИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ШАХТНОГО ПІДЙОМУ, *геометрические элементы шахтного подьема, **geometrical elements of winder, ***geometrische Elemente der Schachtfördermaschine – точки, осі, площини, кути, які є об’єктами маркшейдерських розбивок та зйомок, що виконуються при будівництві споруд і монтажі обладнання технологічного комплексу шахтного підйому, а також при перевірках і налагодженні підіймального обладнання під час експлуатації. Див. підіймальна установка шахтна .
ГЕОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТІЛ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геометрические параметры тел полезных ископаемых,**geometrical parameters of minerals (ore) bodies; ***geometrische Parameter der Bodenschätzekörреr (Erzkörреr) – лінійні та кутові величини, що чисельно і геометрично характеризують в окремих місцях (точках) розмір, форму, будову, умови та межі залягання і положення в надрах пластів, покладів, жил та ін. тіл твердих корисних копалин.
ГЕОМЕТРІЯ НАДР (ГІРНИЧА ГЕОМЕТРІЯ), *геометрия недр (горная геометрия), **underground geometry, ***Geometrie des Erdinneren – розділ гірничої науки про структурне розташування та геометричне моделювання форми покладу, властивості корисної копалини та процесів, які протікають у надрах, а також про вирішення різноманітних інженерних задач на основі цього моделювання. Г.н. сприяє раціональному та ефективному використанню надр і дає можливість на основі даних розвідки та експлуатації родовища достовірно відображати структуру, форму, умови залягання, розподіл властивостей корисних копалин, процеси, які виникають при веденні гірничих робіт. Для вирішення цих завдань Г.н. використовує засоби геології, геометрії, математичної статистики, теорії ймовірностей, нарисної геометрії та ін.
ГЕОМЕХАНІКА, *геомеханика, **geomechanics, ***Geomechanik – наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Пояснює і прогнозує зміну напружено-деформаційного стану ділянок земної кори. Пов’язана з інженерною геологією, газо-, і гідромеханікою, термодинамікою, механікою суцільного середовища.
ГЕОМОРФОЛОГІЯ, *геоморфология, **geomorphology, ***Geomorphologie – наука про рельєф Землі, його походження, історію розвитку та географічне поширення його форм. Геоморфологія поділяється на загальну (розглядає найбільш широкі питання будови та розвитку рельєфу), галузеву (вивчає рельєф за деякими показниками) та регіональну (досліджує рельєф окремих ділянок земної поверхні). Належить до системи геолого-географічних наук. Як самост. наук. дисципліна Г. склалася в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. В її становленні та розвитку особливу роль відіграли дві школи – американська та європейська (г.ч. німецька).
ГЕОПОТЕНЦІАЛ, *геопотенциал; **geopotential; ***Geopotential – потенціал сили тяжіння.
ГЕОСИНКЛІНАЛЬ, *геосинклиналь, **geosyncline, ***Geosynklinale – лінійно витягнута ділянка земної кори, в межах якої інтенсивно проявляються вертикальні й горизонтальні рухи, магматизм і сейсмічність. Геосинкліналі розвиваються протягом десятків і сотень мільйонів років і проходять кілька стадій — від прогину, найчастіше зайнятого морем, до формування на місці гірської складчастої споруди. Для Г. характерні такі типові формації: зеленокам’яна, вулканогенна кремениста, глинисто-сланцева, флішева, моласова; з інтрузивних утворень – ґранітоїдні інтрузії. Особливо характерна для Г. т.зв. офіолітова асоціація. Г. – синонім геосинклінального поясу.
ГЕОСИСТЕМИ, *геосистеми, **geosystems, ***Geosystem – природні системи різного рівня, що охоплюють взаємопов’язані частини літосфери, гідросфери, атмосфери та біосфери. Компоненти геосистеми тісно взаємопов’язані між собою через потоки речовини та енергії, процеси гравітаційного переміщення твердого матеріалу, вологообмін та міграцію хімічних елементів.
ГЕОСИСТЕМИ ПРИРОДНО-ТЕХНІЧНІ, *геосистемы природно-технические, **natural-engineering geosystem, ***naturtechnisches Geosystem – сукупність взаємодіючих природних і штучних об’єктів. Формуються внаслідок будівн. і експлуатації інж. та ін. споруд, комплексів і техн. засобів, що взаємодіють з природним середовищем. Структура Г.п.-т. включає підсистему природних об’єктів (геол. тіла, ґрунт, водні джерела тощо) і підсистему штуч. об’єктів (наземні і підземні споруди, водойми і т.і.). Системотвірні властивості Г.п.-т виявляються в процесі взаємодії підсистем і можуть бути руйнуючими, ініціюючими, регулюючими і керуючими. У залежності від характеру і режиму взаємодії, стадії формування Г.п.-т. є динамічними, нерівноважними або квазірівноважними відкритими системами. Прикладом Г.п.-т в Україні може служити Донбас, Кривбас та ін.
ГЕОСФЕРИ (оболонка Землі), *геосферы, **geospheres, ***Geosphären, Erdschalen – концентричні оболонки, з яких складається Земля. Виділяють зовнішні оболонки — атмосферу і гідросферу, та внутрішні — земну кору, мантію і ядро Землі. Верхня з внутрішніх оболонок (земна кора) відділяється від мантії поверхнею Мохоровичича. Товщина земної кори під океанами 5…10 км, під гірськими системами — до 60…80 км. Мантія Землі, підошва якої міститься на глибині 2900 км, поділяється на верхню мантію (товщина 850…900 км) і нижню мантію (товщина близько 2000 км). Частину верхньої мантії, що лежить безпосередньо під земною корою, називають субстратом. Земна кора разом із субстратом становить літосферу. Середня частина верхньої мантії називається астеносферою, або шаром Ґутенберґа, нижня — шаром Голицина. Ядро Землі має радіус близько 3500 км; поділяється на зовнішнє і внутрішнє (субядро) ядро. Геосфери різняться між собою будовою, фізичними й хімічними властивостями. Наукове уявлення про особливості окремих геосфер базується головним чином на даних геофізичних методів дослідження. Див. поверхні розділу.
ГЕОТЕКТОНІКА, *геотектоника, **geotectonics, ***Geotektonik – галузь геології, що вивчає будову, рухи і розвиток Землі. Див. тектоніка.
ГЕОТЕКТУРА, *геотектура, **geotecture, ***Geotektur – найбільші елементи рельєфу Землі (материки, океанічні западини), утворення яких зумовлене факторами загальнопланетарного масштабу. Те саме, що й морфотектура.
ГЕОТЕРМА, *геотерма; **geotherma; ***Geothermie – змiна природної температури надр Землi з глибиною.
ГЕОТЕРМАЛЬНІ РЕСУРСИ, *геотермальные ресурсы; **geothermal resources; ***geothermale Reserven, Geothermalressourcen 1 запаси глибинного тепла Землі, експлуатація яких економічно доцільна сучасними технічними засобами. Потенційна частка Г.р. у загальному паливно-енергетичному балансі промислово розвинутих країн (Італії, США, Японії) оцінюється в 5–10%. З удосконаленням техніки і технології експлуатації цей відсоток може бути збільшено до 50% і більше. Розрізняють Г.р. (термальні води), що містяться в природних підземних колекторах, і петрогеотермальні ресурси, які акумульовані в нагрітих (до 350°С і більше) блоках і практично безводних (т.зв. сухих) гірських порід. Технологія видобування петрогеотермальних ресурсів основана на створенні штучних циркуляційних систем (так званих теплових котлів). Практичне значення мають г і д р о г е о т е р м а л ь н і р е с у р с и, стійкий режим яких, відносна простота видобування і значні площі розповсюдження дали змогу використати ці води для теплопостачання (при температурах від 40 до 100–150°С) і вироблення електроенергії (150–300°С). Г.р. приурочені до тріщинуватих водонапірних систем, що належать до районів сучасного вулканізму і складчастих зон, підданих впливові найновіших тектонічних рухів, а також до пластових водонапірних систем, розташованих у депресійних зонах, представлених великими товщами осадових відкладів мезозойського і кайнозойського віків. Тріщинуваті водонапірні системи розвинуті локально в значних зонах тектонічних розломів. При використанні Г.р. внаслідок корозійної активності вод відбувається хімічне і теплове забруднення навколишнього середовища. З метою охорони середовища термальні води після їх використання знову запомповують у продуктивні пласти (тріщинуваті зони). Боротьба з корозійним впливом природних енергоносіїв на устаткування, прилади, конструкційні матеріали вирішується на стадіях проектування і експлуатації конкретних об’єктів шляхом додавання хімічних реаґентів до енергоносія, попередньої дегазації, а також підбором відповідних корозійностійких металів і покриттів.
ГЕОТЕРМІЧНИЙ ҐРАДІЄНТ, *геотермический градиент, **gеоthermal gradient, ***geothermische Teufenstufe, geothermischer Gradient – приріст температури на кожні 100 м при заглибленні в Землю нижче від зони постійних температур. Залежить від басейну розробки к.к. У середньому Г.ґ. дорівнює 3 о. Г.ґ. залежить від геологічної будови, теплопровідності гірських порід, циркуляції підземних вод, близькості вулканічних зон і т.д. Напр., при надглибокому бурінні на Кольському півострові виявлено, що Г.ґ. (на 100 м) спочатку збільшується від 1°С у верхніх горизонтах до 2,5°С на глибині 5 км, а потім зменшується до 1,6°С на глибині 11 км.
ГЕОТЕРМІЧНИЙ СТУПIНЬ, *геотермическая ступень; **gеоthermal degree, geothermic step; geothermic degree; ***geothermische Tiefenstufe, geothermische Stufe, geothermischer Grad – 1) Інтервал глибини земної кори в метрах,, на якому т-ра підвищується 1 о С або віддаль, на яку треба заглибитись по вертикалі в надра Землі (нижче від зони постійних температур), щоб температура зросла на 1 о С. У середньому дорівнює 33 м. Коливається в межах 5-150 м. 2) Величина, обернена до геотермiчного ґрадiєнта.
ГЕОТЕРМІЧНІ ПОШУКИ РОДОВИЩ, *геотермические поиски месторождений, **geothermal exploration of deposits, ***geothermale Vorkommenprospektion, geothermisches Aufsuchen der Lagerstätten – метод розвідувальної геофізики, оснований на вимірюванні параметрів геотерміч. поля (т-ри порід, ґрадієнту теплового потоку). Використовується для виявлення гідрогеотермальних родовищ, пошуків і розвідки родов. нафти і руд, вивчення геол. будови територій, а також для вирішення завдань геокріології, гідрогеології, інж. геології, будівн. гірн. підприємств. При Г.п.р. проводять геотермічну зйомку, інтерпретацію аномалій і побудову карт, розрізів і геотерміч. моделей об’єктів, що вивчаються. Розрізняють аерогеотерміч., мор., автомоб., пішохідну і свердловинну геотерміч. зйомку. Метод розвинуто в 60-х рр. ХХ ст.
ГЕОТЕРМIЯ, геотерміка, *геотермия, **geothermy, ***Geothermie, Geothermik – галузь геофізики, що вивчає теплове поле Землі, яке формується під впливом внутрішніх джерел тепла та сонячного випромінювання. Зовнішнє джерело – сонячна радіація, що проникає на глибину дек. м. Внутр. джерела: розпад радіоактивних ізотопів U, Th, К, гравітаційна диференціація речовини, приливне тертя, метаморфізм і фазові переходи. Більшість дослідників гол. джерелом внутр. тепла вважають розпад радіоактивних елементів, повсюдно розсіяних у породах земної кори і верх. мантії; на думку інших, осн. роль відіграє гравітац. диференціація речовини. Величина щільності теплового потоку з надр у глибоководних океаніч. западинах становить 28-65 мВт/м2, в межах щитів 29-49 мВт/м2, в геосинклінальних областях і серединно-океаніч. хребтах 100-300 мВт/м2; сер. значення по земній кулі 64-75 мВт/м2, що в декілька десятків тис. раз менше потоку променистої енергії від Сонця.
ГЕОТЕХНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *геотехнические свойства горных пород, **geotechnical properties of rocks, ***geotechnische Eingenschaften der Gesteіпе – фізико-механічні властивості гірських порід, що розглядаються в механіці гірських порід, зокрема їхня стійкість та здатність до обвалення.
ГЕОТЕХНОЛОГІЯ, *геотехнология, **geotechnology, **Geotechnologie – хімічні, фізико-хімічні, біохімічні й мікробіологічні методи безшахтного (переважно за допомогою бурових свердловин) видобування корисних копалин на місці їх залягання. Геотехнологічними процесами є вилуговування бактеріальне багатокомпонентних сполук (розчинення їх мікроорганізмами у водному середовищі) з вилученням потрібних хімічних елементів, підземна газифікація вугілля, розплавлення сірки гарячою водою тощо. Методи геотехнології застосовують на родовищах з невеликим вмістом корисних копалин, при тонких пластах к.к., при наявності розсіяних елементів.
ГЕОФІЗИКА, *геофизика, **geophysics, ***Geophysik – наука про фізичні властивості Землі та фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках (геосферах). Складається з фізики Землі, що об’єднує гравіметрію, земний магнетизм, геоелектрику, сейсмологію, геотермію та радіометрію, фізики водойм і фізики атмосфери. За іншою схемою Г. включає розділи: сонячно-земна фізика, фізика атмосфери, гідрофізика і фізика “твердої” Землі, розвідувальна Г., промислова Г., обчислювальна Г.
ФІЗИКА ЗЕМЛІ (Г. у вузькому значенні слова) являє комплекс наук, що вивчають будову та еволюцію т. зв. твердої Землі, її склад, властивості, процеси в надрах і інш. У залежності від предмета дослідження у фізиці Землі виділяють самост. великі розділи: сейсмологію, гравіметрію, геомагнетизм, геотермію, геоелектрику, геодинаміку, дослідження мінералів і г.п. при високому тиску і т-рах, а також інш. геофіз. науки, що виникли і розвиваються на стику з геологією (тектоно-фізика тощо), математикою, хімією і т.д. С е й с м о л о г і я – найбільш великий розділ фізики Землі. Сучасна сейсмологія займається вимірюваннями та аналізом всіх видів рухів у земній корі – від природних джерел (землетрусів) та від штучних джерел – вибухів і різного типу вібраторів. Дослідження характеру поширення сейсміч. хвиль, а також вимірювання періодів власних коливань Землі дозволили вирішити осн. завдання сейсмології – побудувати глобальну сейсмічну модель Землі. Вона розподіляє надра на специфічні зони за густиною речовини, тиском, модулями пружності та ін. Вивчення землетрусів включає виявлення їх геогр. поширеності і зв’язки з регіональними особливостями, розподіл їх за енергіями, розробку теорії підготовки і механізму землетрусу, критеріїв прогнозу – аналіз їх передвісників. Г р а в і м е т р і я вивчає гравітаційне поле Землі, його просторову зміну. Гравітац. поле відображає характер розподілу маси в надрах планети і тісно пов’язане з її формою. Відсутність зв’язку гравітац. аномалій з гол. топографіч. особливостями Землі – океанами і континентами – дозволило зробити висновок, що континентальні області ізостатично скомпенсовані. Невеликі локальні або регіональні відхилення гравітаційного поля Землі зумовлені локальними порушеннями ізостазії. Сучасні гравіметри високої чутливості дозволили уперше зареєструвати тимчасові зміни гравітаційного поля, які зумовлені нерівномірністю обертання Землі. Гравіметрія тісно пов’язана з топографією і геодезією. Г е о м а г н е т и з м вивчає геомагнітне поле і його просторово-часові варіації. Вікові варіації відображають складну картину гідромагнітних течій і коливань в ядрі Землі, де розташовані джерела власне геомагнітного поля. Варіації можуть також виникати як результат електромагнітної взаємодії на межі ядро-мантія. Джерела добових і більш коротких варіацій геомагнітного поля знаходяться в атмосфері і магнітосфері. Ці варіації індукують телуричні струми у верх. шарах Землі. Г е о т е р м і я вивчає тепловий стан, розподіл т-ри і її джерел в надрах і теплову історію Землі. Питання про розподіл т-р тісно пов’язане з розподілом джерел тепла в глибинах Землі, що має фундаментальне значення для будь-яких гіпотез про будову і еволюцію планети. Г е о е л е к т р и к а вивчає електричні властивості, г.ч. електропровідність оболонок Землі. Електророзвідка застосовується при пошуках нафтогазових, рудних і інш. родов., а також при гідро-геол. та інж.-геол дослідженнях. Г е о д и н а м і к а вивчає методами механіки суцільних середовищ і нерівноважної термодинаміки властивості і процеси, що протікають у “твердій” Землі, а також зв’язки тектоніч., магматич. і метаморфіч. процесів з глибинними. При цьому досліджуються явища і процеси різних просторових і часових масштабів – від глобальних (фігура Землі, власні коливання Землі, дрейф континентів) до локальних процесів в осередках землетрусів, шарах г.п., шахтах, свердловинах і т.п. Д о с л і д ж е н н я м і н е р а л і в і г і р с ь к и х п о р і д п р и в и с о к и х т и с к а х т а т е м п е р а т у р а х – важлива галузь Г. У статич. установках були вивчені фазові перетворення осн. породоутворюючих мінералів мантії (олівінів, піроксенів, ґранатів) і отримані відповідні фазові діаграми до тиску ~ 3 х104 МПа і т-р ~ 1600 оС. Ці результати були використані для фіз. інтерпретації природи перехідної зони мантії. У лабораторних установках були виконані глибокі дослідження базальтів у зв’язку з розв’язанням проблеми їх утворення і взаємодії при руху від джерела магми до поверхні Землі. Вивчені реологічні параметри мінералів і г.п. при ~ 1600 оС і тиску в дек. сотень МПа.
Співпраця в галузі наук про Землю здійснюється рядом міжнар. наук. союзів. Міжнар. геодезич. і геофіз. союз (МГГС) об’єднує діяльність міжнар. асоціацій (геодезії, сейсмології і фізики надр Землі, вулканології і хімії надр Землі і ін.). У рамках МГГС здійснюються міжнар. заходи і програми вивчення Землі – Міжнар. геофіз. рік, Міжнар. рік геофіз. співробітництва, проекти “Верхня мантія Землі”, “Літосфера” та ін. Геофізичні дослідження в Україні проводять Інститут геофізики ім. С.І.Субботіна НАН України, установи Міністерства геології, вузи та інші заклади.
ГЕОФІЗИКА ЛАНДШАФТІВ (ФІЗИКА ЛАНДШАФТІВ), *геофизика ландшафтов (физика ландшафтов), **landscape physics, ***Landschaftphysik – галузь ландшафтознавства, що за допомогою фізичних методів вивчає процеси, які відбуваються у тому чи іншому природно-територіальному комплексі. Г.л. досліджує процеси обміну та переносу речовини й енергії в географічній оболонці та між компонентами природно-територіальних комплексів при їх взаємодії.
ГЕОФІЗИКА ПРОМИСЛОВА, *геофизика промысловая; **petroleum geophysics, well logging; ***Feldgeophysik, Bohrlochgeophysik – геофізичне дослідження у свердловинах, що проводяться з метою пошуку, розвідки та експлуатації нафтових і газових родовищ. При вирішенні задач Г.п. застосовується комплекс геофізичних досліджень у свердловинах, що включає електричний каротаж (бічне каротажне зондування, мікрокаротаж, бічний мікрокаротаж тощо), електромагнітний каротаж (індукційний каротаж, діелектричний та інші види), радіоактивний каротаж (нейтронний, гамма-каротаж, гамма-гамма-каротаж тощо), акустичний каротаж та газовий каротаж, а також випробовування пластів, відбирання зразків порід зі стінок свердлильними (свердлуючими та стріляючими ґрунтоносами), вимірювання діаметра свердловини тощо. Використовуються також нові методи геофізичних досліджень геологічних розрізів нафтових та газових свердловин; ядерно-магнітний, гідродинамічний каротаж (визначення пластового тиску в різних точках пласта) тощо.
ГЕОФІЗИЧНА АНОМАЛІЯ, *геофизическая аномалия, **geophysical anomaly; ***geophysikalische Anomalie – відхилення від нормального характеру розподілу фізичних полів Землі, зумовлені неоднорідністю її будови й різноманітністю мінеральної речовини, з якої вона складається. Розрізняють геофізичні аномалії ґравітаційні, магнітні, сейсмічні, електричні та ін. У гірн. справі на основі аналізу й інтерпретації Г.а. вивчаються особливості геол. будови околиць гірн. виробок і свердловин, а також масивів порід, що залягають між гірн. виробками, свердловинами і денною поверхнею. Це дозволяє вирішувати завдання пошуків і розвідки к.к., техн. обслуговування діючих гірничодоб. підприємств, інж. геології і гідрогеології. Так, за магнітними аномаліями фіксуються поклади сильномагнітних руд (магнетиту), за аномаліями прискорення сили тяжіння при гравітаційному каротажі виділяються рудні поклади з великою густиною речовини, визначаються їх форма і розміри; за аномаліями поглинання радіохвиль виявляються рудні зони к.к., за аномаліями поглинання сейсміч. хвиль проводиться виявлення підземних порожнин і зон обвалення; за терміч. аномаліями виявляються осередки підземних пожеж; за аномаліями високої провідності при г.п. фіксуються рудні тіла, напрям і швидкість руху підземного водного потоку.
ГЕОФІЗИЧНИЙ КАНАЛ ЗВ&RSQUO;ЯЗКУ, *геофизический канал связи, **geophysical communications, ***geophysikalische Kommunikation – сукупність пристроїв для передачі інформації через гірські породи і завали шляхом прослуховування шумів (ударів, розмов і т.і.) за допомогою сейсмічної техніки.
ГЕОФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У СВЕРДЛОВИНАХ, *геофизические исследования в скважинах; **geophysical explorations in wells; ***geophysikalische Untersuchungen in Sonden 1 група методів, основаних на вивченні природних і штучно створюваних фізичних полів (електричних, акустичних і ін.), фізичних властивостей гірських порід, пластових флюїдів, вмісту і складу різних газів у буровому розчині. Застосовуються для вивчення геологічного розрізу свердловин і масиву гірських порід у навколосвердловинному і міжсвердловинному просторах, контролю технічного стану свердловин і розробки нафтових та газових родовищ. Геофізичні дослідження, що проводяться для вивчення геологічного розрізу свердловин, називаються каротажем, який здійснюється електричними, електромагнітними, магнітними, акустичними, радіоактивними (ядерно-геофізичними) та іншими методами. При каротажі з допомогою приладів, що опускаються у свердловину на каротажному кабелі, вимірюються геофізичні характеристики, які залежать від одного чи сукупності фізичних властивостей гірських порід та їх розташування в розрізі свердловини. У свердловинні прилади входять каротажні зонди (пристрої, що містять джерела і приймачі досліджуваного поля), сигнали яких по кабелю безперервно або дискретно передаються на поверхню і реєструються наземною апаратурою у вигляді кривих або масивів цифрових даних. Розробляються способи каротажу, які можна проводити в процесі буріння пристроями, зануреними у свердловину на бурильних трубах. При електричному каротажі вивчають питомий електричний опір, дифузійно-адсорбційну і штучно викликану електрохімічну активності порід і т.п. Для визначення питомого опору застосовують бокове каротажне зондування (вимірювання триелектродними ґрадієнт-зондами різної довжини), боковий каротаж (вимірювання зондами з фокусуванням струму), мікрокаротаж і боковий мікрокаротаж. Відмінність у дифузійно-адсорбційній активності порід використовується в каротажі самочинної поляризації, а здатність порід поляризуватися під дією електричного струму — в каротажі викликаної поляризації, основаному на різниці потенціалів, що виникли на поверхні контактів руд (напр., сульфідних), вугілля з іншими гірськими породами. При електромагнітному каротажі вивчається питома електрична провідність (індукційний каротаж), магнітне сприймання (каротаж магнітного сприймання – КМС) і діелектрична проникність (діелектричний каротаж – ДК) гірських порід індукційними зондами на різних частотах 1 кГц (КМС), 100 кГц і 40 МГц (ДК). При каротажі магнітному вимірюється магнітне сприймання порід і характеристики магнітного поля. Акустичний каротаж базується на реєстрації швидкості, амплітуди та інших параметрів пружних хвиль ультразвукового і звукового діапазону. При каротажі радіоактивному (ядерно-геофізичному) у свердловинах виміряють характеристики йонізуючого випромінювання. Широко використовується вивчення характеристик нейтронного і гамма-випромінювання, які виникають у породах при опромінюванні їх стаціонарним джерелом нейтронів (каротаж нейтрон–нейтронний і нейтронний гамма–каротаж) або джерелами гамма-випромінювання (гамма–гамма–каротаж). Модифікації радіоактивного каротажу застосовуються з імпульсними джерелами нейтронів (імпульсний нейтрон–нейтронний каротаж, імпульсний нейтронний гамма–каротаж) і гамма-випромінювання (імпульсний гамма–гамма–каротаж). Природне гамма-випромінювання порід досліджується в гамма–каротажі. В активаційному радіоактивному каротажі вивчаються характеристики випромінювання штучних радіоактивних ізотопів, що виникають у породах при опромінюванні їх джерелом йонізуючого опромінювання. Ядерно-магнітний каротаж базується на спостереженні за зміною електрорушійної сили, яка виникає в котушці зонда в результаті вільної прецесії протонів у імпульсному магнітному полі. Каротаж газовий забезпечує вивчення фізичними методами вмісту і складу вуглеводневих газів і бітумів у буровому розчині, а також параметрів, що дають характеристику режиму буріння. Іноді здійснюють дослідження, що ґрунтуються на визначенні механічних властивостей порід у процесі буріння (каротаж механічний). Навколосвердловинні і міжсвердловинні дослідження базуються на вивченні в масивах гірських порід особливостей природних чи штучно створених геофізичних полів: магнітного (свердловинна магніторозвідка), гравітаційного (свердловинна гравірозвідка), поширення радіохвиль (радіохвильовий метод – РХМ), пружних хвиль (акустичне просвітлювання), постійного або низькочастотного електричного (метод зарядженого тіла), нестаціонарного електромагнітного (метод перехідних процесів); п’єзоелектричного ефекту, що виникає в гірських породах під дією пружних коливань (п’єзоелектричний метод); потенціалів викликаної поляризації, що виникають на контакті рудного тіла в результаті дії джерела струму в свердловині або на поверхні Землі (контактний метод поляризаційних кривих) і інш. У радіохвильових методах розвідки (РХМ) джерело електромагнітних коливань (частота 0,16–37 МГц) розташовується у свердловині; реєстрація здійснюється за допомогою приймачів (антен) в цій же свердловині (навколосвердловинні дослідження) або в сусідній (міжсвердловинні дослідження). У деяких випадках поле спостерігається на поверхні Землі. При розвідці акустичним просвітлюванням збудження і спостереження хвиль здійснюється так само, як у РХМ. У методі зарядженого тіла електрод розміщують у свердловині навпроти рудного тіла; спостереження виконують у свердловині або на поверхні. Методи навколосвердловинних і міжсвердловинних досліджень дають змогу виявити і оконтурити рудні тіла й інші геологічні утворення, які пройдені свердловиною або наявні біля неї. При контролі технічного стану свердловини вимірюють її зенітний кут і азимут (інклінометрія), середній діаметр (кавернометрія) і відстань від осі приладу до стінки свердловини (профілеметрія), температуру (термометрія), питомий електричний опір бурового розчину (резистометрія), визначають висоти підняття цементу в затрубному просторі свердловини і його якість (контроль цементування) за даними кривих акустичного та гамма-гамма-каротажу і інш. При розробці родовища реєструють швидкості переміщення рідини у свердловині (витратометрія), в’язкість наповнюючої рідини (віскозиметрія), вміст води в останній (вологометрія), тиск по стовбуру (барометрія) та ін. Відбір проб флюїдів з пласта (випробування пластів) виконується випробувачами пластів, які на каротажному кабелі опускаються у свердловину на задану глибину. Після цього блок відбору (башмак) притискається до стінки свердловини і кумулятивною перфорацією створюється дренажний канал між пластом і приладом для подачі флюїду в приймальний балон приладу. Зразки порід зі стінок свердловин відбирають стріляючими ґрунтоносами і свердлильними керновідбірниками. При аналізі проб визначається вміст нафти, газу і води, а також компонентний склад газу, що дає можливість оцінити нафтогазоносність пласта, літологію, наявність вуглеводнів, а іноді й коефіцієнт пористості породи.
Геофізичні дослідження застосовують при пошуках і розвідці нафти і газу (промислова геофізика), вугілля (вугільна свердловинна геофізика), руд і будівельних матеріалів (рудна свердловинна геофізика) і води (геофізичні дослідження гідрогеологічних свердловин). Одержані дані забезпечують розчленування розрізу свердловин на пласти, визначення їх літології і глибини залягання, виявлення корисних копалин (нафти, газу, вугілля і інш.), кореляцію розрізів свердловин, оцінку параметрів пластів для підрахунку запасів (ефективну товщину, вміст корисних копалин), визначення об’єму покладу нафти, газу, вугілля або рудного тіла, оцінку фізико-механічних властивостей порід при будівництві різних споруд і ін. Геофізичні дослідження – основний спосіб геологічної документації розрізів свердловин, що дає великий економічний ефект за рахунок скорочення відбору керна і кількості випробувань пластів. Підвищення ефективності геофізичних досліджень пов’язано з розробкою і впровадженням нових методів, а також з удосконаленням методики і техніки досліджень; впровадженням машинних методів обробки та інтерпретації даних, утворення цифрових каротажних лабораторій, керованих бортовою ЕОМ, комплексних геолого-геохімічно-геофізичних інформаційно-вимірювальних і обробляючих комплексів, високоточних і термобаростійких комплексних свердловинних приладів та ін.
ГЕОФОН, *геофон, **geophone, ***Geophon – приймач звукових хвиль, що поширюються у верхніх шарах земної кори. Принцип дії найдосконаліших геофонів полягає у перетворенні коливань ґрунту (від проходження звукової хвилі) на коливання електричного струму, які підсилюються і реєструються. Геофони застосовують при розвідуванні гірських порід, під час гірничорятувальних робіт тощо.
ГЕОХІМІЧНА АНОМАЛІЯ, *геохимическая аномалия, **geochemical anomaly; ***geochemische Anomalie – ділянка земної кори (або поверхні Землі), яка суттєво відрізняється концентраціями яких-небудь хім. елементів або їх сполук. Супроводжує рудні тіла, нафтові або газові поклади.
ГЕОХІМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ, *геохимическая классификация элементов, **geochemical classification of elements, ***geochemische Elernentenklassifizierung – класифікація хім. елементів на основі спільних закономірностей поведінки в геол. процесах. Загальноприйнятими є класифікації В.І.Вернадського (1922, 1927) і В.М.Гольдшмідта (1924). В основу своєї класифікації Вернадський поклав 4 принципи, що визначають історію елементів у земній корі: хім. активність, участь в циклічних процесах у біосфері, перевага розсіяного стану, висока радіоактивність. Ним були виділені групи: благородних газів (Не, Ne, Аг, Кг, Хе); благородних металів (Ru, Rh, Pd, Оs, lr, Pt, Au, Ag); циклiч. елементів (Н, Na, K, Cu, Mg, Ca, Zn, В, Al, C, Si, Ti, Zr, Pb, N, Р, V, O, S, Cr, Mo, F, Cl, Mn, Fe, Co, Ni і інш.); розсіяних елементів (Li, Rb, Cs, Sc, Y, Ga, In, TI, Br, J); сильнорадіоактивних елементів (Po, Rn, Ra, Ac, Th, Pa, U); рідкісноземельних елементів (La, Се, Pr, Nd, Sm, Eu, Gd, Tb, Dy, Ho, Er, Tm, Yb, Lu). Гольдшмідт поділив всі елементи на групи відповідно до стійкості різних типів їх сполук в природі. У основу були покладені закони розподілу елементів по трьох принципових фазах метеоритів: силікатної (кисневої), сульфідної і металевої. “Еталоном”, відносно якого класифікують всі елементи, є Fe – елемент з високою поширеністю, що входить до складу всіх принципових фаз метеоритів. Відповідно виділені: літофільні елементи, які збагачують силікати (О, Lі, Na, К, Rb, Cs, Be, Mg, Ca, Sr, Bа, В, Al, Y, TR, Si, Ti, Zr, Hf, Th, U, Nb, Та, W і інш.); халькофільні елементи, що збагачують сульфіди (S, Se, Те, As, Sb, Bi, Cu, Ag, Zn, Cd, Hg, In, TI і інш.), і cидерофільні елементи, що збагачують металіч. фазу (Ni, Со, Р, С, Ru, Rh, Pd, Оs, lr, Pt, Au, Mo). Ряд елементів з проміжними властивостями потрапили в дек. груп: Ga, Ge, Sn, Nb, Та, W. Крім того, Гольдшмідт виділив додаткові групи елементів: атмофільні, для яких в умовах земної поверхні характерний газоподібний стан і накопичення в атмосфері (Н, N, С, О, Cl, Br, J та інертні гази), і біофільні елементи, що є гол. компонентами організмів (С, Н, О, N, Р, S, Cl, J, В, Ca, Mg, К, Na, V, Мn, Fe, Cu). Повторення елементів в різних групах природне, оскільки при виділенні додаткових груп використані різні принципи. Ця класифікація дозволяє передбачити гол. тип хім. сполук елементів у природі і тим самим чинники, що приводять до їх концентрації. Так, халькофільні елементи концентруються у вигляді компонентів сульфідних руд, більшість сидерофільних елементів (Au, група Pt) концентруються в самородному стані; літофільні елементи нагромаджуються в складі гол. або другорядних мінералів магматичних і осадових порід.
ГЕОХІМІЧНЕ ПОЛЕ, *геохимическое поле, **geochemical field, ***geochemisches Feld – поле розміщення корисних або шкідливих геохімічних елементів у межах зони оруденіння. В будь-якому плоскому перерізі Г.п. розміщення показника виражається системою ізоліній – функцією топографічного порядку.
ГЕОХІМІЧНІ БАР&RSQUO;ЄРИ, *геохимические барьеры, **geochemical barriers, ***geochemische Barrieren – ділянки земної кори, для яких характерна зміна стійкої геохім. обстановки іншою. При цьому відбувається зменшення міграц. здатності окр. елементів та їх вибіркове накопичення аж до утворення пром. рудних тіл. На поєднанні природи Г.б. та складу вод основана геохім. систематика концентрації елементів на Г.б., яка включає понад 100 їх видів. Знання цих видів дозволяє прогнозувати парагенну асоціацію хім. елементів у рудах, комплексно використати мінеральну сировину.
ГЕОХІМІЧНИЙ БАР’ЄР СУЛЬФАТНИЙ – утворюється у місцях зустрічі сульфатних вод з водами, які містять Ba, Sr, Ca. При цьому протікають обмінні реакції, під час яких з води випадають сульфати лужноземельних металів. У результаті спостерігається ґіпсування та кальцитизація порід, формуються епігенетичні барити, целистини, стронціаніти.
ГЕОХІМІЧНІ ЕПОХИ, *геохимические эпохи, **geochemical epochs, ***geochemische Epochen – етапи геол. історії, для яких характерне накопичення окр. елементів та їх поєднань. Поняття Г.е. введене О.Є.Ферсманом (1934). Особливий інтерес являють Г.е., в які відбувалося накопичення певних елементів з формуванням рудних тіл, родовищ або цілих рудоносних провінцій. Напр., епоха формування найбільших родов. залізистих кварцитів (Криворізький залізорудний бас. в Україні, Верхнє оз. в США, Мінас-Жерайс у Бразилії), яка мала місце практично на всіх континентах у верх. археї – ниж. і сер. протерозої, пов’язується з накопиченням в атмосфері вільного О2; внаслідок окиснення заліза його оксиди випали у вигляді осадів (до цього залізо нагромаджувалося в океані у вигляді бікарбонатних сполук). Карбонова епоха зумовлена утворенням вугільних покладів з похованих рослинних залишків і т.д.
ГЕОХІМІЧНІ КАРТИ (МАПИ) &NDASH; Див. карти геохімічні.
ГЕОХІМІЧНІ ПОШУКИ І РОЗВІДКА РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *геохимические поиски и разведка месторождений полезных ископаемых, **geochemical prospecting and exploration, ***geochemische Aufsuchen und Erkundung – методи, що базуються на дослідженні закономірностей розміщення хімічних елементів у літосфері, гідросфері, атмосфері й біосфері. Проводяться з метою виявлення к.к. Відповідно характеру речовини розрізняють літохімічні, гідрохімічні, атмохімічні і біогеохімічні зйомки та радіометричні методи. Найважливіше значення мають літохімічні і радіометричні методи пошуків і розвідки рудних родов., а також атмохімічні методи пошуків нафтових і газових родовищ. Теоретич. основою Г.п.р.р.к.к. послужили роботи видатного українського вченого В. І. Вернадського.
ГЕОХІМІЧНІ ПРОВІНЦІЇ, *геохимические провинции, **geochemical provinces, ***geochemische Provinzen – великі геохімічно однорідні області з певною асоціацією елементів, близькі за розмірами до металогенічних, петрографічних, гідрогеологічних та інш. провінцій. Межі Г.п. нерідко встановлюються на основі тектоніч., петрографіч., металогеніч. і інш. ознак. Рідше Г.п. виділяють тільки за даними геохім. досліджень. Характерна особливість ряду Г.п. – підвищена концентрація в них певних “типоморфних” хім. елементів. Так, для Кавказу типоморфні мідь, молібден і частково поліметали. Своєрідність окр. Г.п. визначається їх геол. історією, кліматом. Біогеохім. провінції характеризуються надлишком або дефіцитом певних елементів, з чим пов’язані деякі захворювання людей, домашніх тварин і культурних рослин. Так, місцями спостерігається надлишок у ґрунтах, водах, рослинності флуору (розвивається важка хвороба – флюороз), молібдену (подагра), бору (шлунково-кишкові хвороби), нікелю (сліпота овець), міді (недокрів’я домашніх тварин) і т.і. Дефіцит елементів особливо характерний для біогеохім. провінцій вологого клімату. Вивчення Г.п. важливе для прогнозування родов. к.к., охорони довкілля, боротьби з ендеміч. захворюваннями.
ГЕОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ, *геохимические процессы, **geochemical processes, ***geochemische Vorgänge – природні хімічні процеси, що відбуваються в надрах Землі та на її поверхні, спричиняють міграцію елементів і зміни хімічного складу гірських порід та мінералів. Внаслідок Г.п. утворюються гірські породи й мінерали. Г.п. найбільш вивчені в літосфері, гідросфері і ниж. шарах атмосфери, менше – у верх. мантії Землі, а про поведінку хім. елементів в ниж. мантії і земному ядрі є тільки гіпотези. Виділяють такі групи геохімічних процесів: гіпогенні (пов’язані з внутрішніми джерелами енергії), гіпергенні (поверхневі процеси, джерелом яких є головним чином сонячна енергія) і техногенні (зумовлені господарською діяльністю людини). За іншою класифікацією в залежності від форми міграції хім. елементів розрізняють механіч., фіз.-хім., біогеохім. і техногенні Г.п. і їх поєднання. М е х а н і ч н і – річкова ерозія, дефляція, площинний змив і утворення делювію, морська абразія, механічна седиментація тощо. З механіч. Г.п. пов’язане утворення розсипів золота, платини, алмазів і інш. Ф і з и к о – х і м і ч н і Г.п. дуже різноманітні – магматичні, гідротермальні, метаморфічні, гіпергенні. Магматичні протікають в силікатних розплавах (магмі) у глибоких частинах земної кори і верх. мантії, на земній поверхні і дні океану (при вулканіч. виверженнях). Гідротермальні Г.п. – нижче поясу холодних підземних вод до глибини 8 км. З ними пов’язане формування різноманітних гідротермальних рудних родов. – осн. джерел міді, свинцю, цинку, срібла, ртуті, стибію, молібдену, вольфраму і ін. металів, а також нерудної сировини (магнезиту, хризотил–азбесту тощо). Метаморфічні Г.п. – зміна магматичних і осадових г.п. в земних глибинах під впливом високих т-р і тиску, частково розчинів і флюїдів. При цьому відбувається розпад первинних і утворення вторинних мінералів. У результаті метаморфічних Г.п. глини перетворюються в кристалічні сланці, вапняки – в мармури, кислі вивержені породи – в ґнейси і т.д. Гіпергенні Г.п., як правило, пов’язані з діяльністю живих організмів, тобто носять біогеохім. характер. Менш поширені Г.п., в яких діяльність живих організмів неістотна або відсутня, – галогенез, кріогенез тощо. Б і о г е о х і м і ч н і Г.п. характерні для біосфери і зумовлені діяльністю організмів. Сукупність живих організмів (жива речовина – за В.І.Вернадським) – гол. геохім. сила земної поверхні. У результаті біогеохім. процесів формуються ґрунти, кори вивітрювання, частково континентальні відклади, хім. склад поверхневих, ґрунтових і неглибоких підземних вод. З ними пов’язане утворення родов. торфу, вугілля, горючих сланців, можливо також нафти і газу. Біогеохім. процеси грали важливу роль в утворенні деяких родов. типу мідянистих та ураноносних пісковиків, розсипів, формуванні геохім. аномалій. Т е х н о г е н н і Г.п. зумовлені госп. діяльністю і охоплюють всю ноосферу. Включають в себе і механічні, фіз.-хім., і біогеохім. явища, однак їх природа специфічна. Приклад техногенних Г.п. – отримання Аl та інш. металів у вільному вигляді, синтез речовин, невідомих у природі, виробництво радіоактивних ізотопів. Аномалії, пов’язані з техногенними Г.п., можна розділити на глобальні (підвищення вмісту СО2 в атмосфері), регіональні і локальні. Вони приводять до утворення техногенних ґрунтів, кір вивітрювання, водоносних горизонтів, ландшафтів тощо.
ГЕОХІМІЧНІ ЦИКЛИ, *геохимические циклы, **geochemical cycles, ***geochemische Kreisprozesse – сукупність послідовних явищ та процесів, що приводять до кругообігу хім. елементів і їх сполук в земній корі. Уперше поняття Г.ц. обґрунтував В.І.Вернадський (1922), зв’язавши історію хім. елементів з послідовним перетворенням їх сполук (мінералів) у різних частинах земної кори. Постійний кругообіг хім. елементів у земній корі визначається процесами вивітрювання, осадоутворення, метаморфізму, магматизму та ін. Кожний хім. елемент у відповідності з його хім. властивостями має свій Г.ц. Ці цикли взаємодіють один з одним, створюючи загалом складну систему шляхів міграції хім. елементів. Мірою темпу кругообігу і обміну речовиною між окр. резервуарами (магматичними, метаморфічними, осадовими гірськими породами, атмосферою, гідросферою, живою речовиною) є сер. тривалість перебування елементів у них. Напр., сер. тривалість перебування вуглецю в живій речовині 7-8 років, в осадових породах – бл. 400 млн. років, вільного кисню в атмосфері – 3800 років, СО2 в атмосфері – 6 років, в океані – 330 років. Запропонований підхід дозволяє зв’язати геохім. процеси в єдину систему, скласти схему розподілу елементів у земній корі загалом, кількісно описати осн. шляхи міграції хім. елементів.
ГЕОХІМІЯ, *геохимия, **geochemistry, ***Geochemie – наука, що вивчає поширення, розвиток і процеси міграції хімічних елементів та їх стабільних ізотопів на Землі. За визначенням В.І.Вернадського, Г. – наука, що вивчає “історію хімічних елементів планети”. Досліджує хімічний склад Землі, окремо геосфер, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює походження та історію Землі. Геохімія як наука виникла на початку XX ст. Розвиток і становлення геохімії пов’язані з іменами В.І.Вернадського, О.Є.Ферсмана, О.П.Виноградова та ін. Складається з регіональної геохімії, геохімії елементів і процесів, геохімії ізотопів, гідрогеохімії, біогеохімії, радіогеохімії та ін. Методологія Г.: метод глобальних і локальних геохім. констант – кларків елементів; геохімічний цикл; геохім. картування і районування, датування – абс. геохронологія; методи фіз.-хім. аналізу парагенезисів мінералів. Геохімічні дослідження в Україні проводить інститут геохімії і фізики мінералів НАН України, Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України та відповідні кафедри вузів.
ГЕОХІМІЯ ЛАНДШАФТІВ, *геохимия ландшафтов, **landscape geochemistry, ***Landschaftsgeochemie – науковий напрям на межі фізичної географії і геохімії: вивчає міграцію (перерозподіл) хімічних елементів у ландшафті географічному. Дані досліджень Г.л. використовують при пошуках корисних копалин, у медичній географії, при розв’язанні питань охорони навколишнього середовища тощо.
ГЕОХРОНОЛОГІЧНА ШКАЛА, *геохронологическая шкала, **geological dating, geochronological scale, ***geologische Zeitrechnung – послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підлеглості. Першу геохронологічну шкалу для фанерозою запропонував англ. вчений А.Холмс в 1938. В Україні ініціатором радіометричних досліджень був В.І.Вернадський. Г.ш. неодноразово уточнювалася і перероблялася. В табл. подано сучасний варіант Г.ш.
| Еони (еонотеми) | Ери (ератеми) | Періоди (системи) | Початок, млн. р. тому | Тривалість, млн. р. |
|
Фанерозойський (тривав 570 млн. р.) | Кайнозойська (66 млн.р.)
Мезозойська (169 млн.р.)
Палеозойська (340 млн.р.) | Четвертинний (антропогенний) Неогеновий Палеогеновий
Крейдовий Юрський Тріасовий
Пермський Кам’яновугільний Девонський Силурійський | 0,7(1,8)* 25±2 66±3 132±5 185±5 235±10 280±10 345±10 400±10 435±10 490±15 570±20 | 25 41 66 53 50 45 65 55 30 65 80 |
| Криптозойський (тривав понад 3 млрд.р.) | Протерозой (понад 2 млрд.р.) Пізній Протерозой Ранній Протерозой Архей (понад 1 млрд.р.) |
Венд Рифей
| 650-680 1650 2600 понад 3500 | 80-110 1100 950 понад 1000 |
*за різними даними від 600 тис. до 3,5 млн.р.
ГЕОХРОНОЛОГІЯ, *геохронология, **geochronology, ***Geochronologie – вчення про вік, тривалість і послідовність формування г.п., що складають земну кору; визначення часу утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви. Розрізняють геохронологію відносну та абсолютну (ядерну, ізотопну). Відносна геохронологія користується палеонтологічним методом і визначає відносний вік порід за скам’янілими органічними рештками фауни і флори, які збереглися в цих породах на основі принципу послідовності нашарувань. Абсолютна геохронологія встановлює час утворення гірських порід на основі визначення радіологічного віку їх за допомогою різних методів (калій-аргонового, рубідій-стронцієвого, урано-торієво-свинцевого, гелієвого, вуглецевого, мономінеральних фракцій та ін.). За цими методами вік Землі становить приблизно 4-4,5 млрд. років, вік найдавніших порід в Україні — 3,5 млрд. років. Перші визначення абсолютного віку радіоактивних мінералів за накопиченням у них свинцю були виконані Б.Болтвудом в Канаді в 1907. На підставі геохронологічних досліджень розроблено геохронологічну шкалу. Найбільшими її підрозділами є криптозой, що поділяється на архей і протерозой та фанерозой. Останній поділяється на три ери — палеозойську, мезозойську і кайнозойську. Ери поділяються на періоди.
ГЕРДЕРИТ, *гердерит, **herderite, ***Herderit – флуорофосфат кальцію та берилію острівної будови. Склад: 4 [CaBe (PO4)F]. При заміщенні F на OH утворюється гідроксилгердерит. Сингонія моноклінна. Кристали короткопризматичні, зустрічаються гроновидні аґреґати. Тв. 5,5. Густина 3. Блиск скляний. Безбарвний, жовтуватий, зеленуватий. Мінерал пегматитів пізніх серій. Рідкісний.
ГЕРМЕТИЗАЦІЯ, *герметизация, **sealing, ***Abdichtung, hermetische Abdichtung, hermetisches Verschließen, Luftdichtigkeit, Luftdichtheit, luft- und gasdichter Abschluß – забезпечення непроникності стінок і з’єднань, що обмежують потрапляння рідин і газів у внутрішні об’єми апаратів, машин, приміщень, споруд.
ГЕРМЕТИЗАЦІЯ ГИРЛА(УСТЯ) СВЕРДЛОВИН – ізоляція порожнини свердловини від зовнішнього середовища при замірах газового тиску у вугільних пластах та при ізольованому виведенні газів з свердловини.
ГЕРМЕТИЧНIСТЬ ПРОБУРЕНОЇ СВЕРДЛОВИНИ, *герметичность пробуренной скважины; **tightness, sealing of drilled well; ***Bohrlochabdichtung, hermetische Abdichtung der gebohrten Sonde – стан обсадної колони труб пiсля її цементування i розбурювання цементного стакану в колонi, коли при опресуваннi тиск за 0,5 год знизиться не бiльше нiж на 0,5 МПа i пiсля зниження рiвня рiдини до розрахункової величини через 8 год вiн пiднiметься менш нiж на 1 м.
ГЕРЦИНІДИ, *герциниды, **Hercynides, ***Herzyniden – області герцинської складчастості.
ГЕРЦИНІТ, *герцинит, **hercynite, ***Hercynit – мінерал, оксид заліза та алюмінію групи шпінелей. Склад: FeAl2O4. Сингонія кубічна. Двійники утворені за шпінелевим законом двійникування. Тв. 7,5-8. Густина 4,4. Колір темно-зелений до чорного. Риска темно-зелена. Вперше знайдений у Чехії. Зустрічається у метаморфізованих глинистих осадових породах. Асоціює з силіманітом, корундом і ґранатом поблизу Шенкельцеля (Німеччина), в Ле-Прес (Швейцарія), р-ні Пікскіл (шт. Нью-Йорк, США).
ГЕРЦИНСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ (ВАРИСЦІЙСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ), *герцинская складчатость (Варисцийская складчатость) – одна з найінтенсивніших в історії Землі (кінець девону – початок тріасу) деформацій земної кори, що відбувалася протягом пізнього палеозою. Під впливом Г.с. утворилися складчасті гірські системи – Аппалачі, Анди, Тянь-Шань, Алтай, Урал та ін., в Україні – Донецький кряж. Підводний вулканізм епохи, що передувала герцинському горотворенню, супроводжувався формуванням родовищ міді, свинцю, цинку на Уралі, Алтаї, Півн. Кавказі. З інтрузійними процесами пов’язане виникнення родовищ платини, титано-магнетитів, азбесту та ін. В орогенний період герцинського циклу ґранітоутворення сприяло формуванню руд свинцю, цинку, міді, олова, вольфраму, золота, срібла, урану в Європі, Азії та Австралії. З передовими і міжгірськими прогинами герцинід пов’язані великі кам’яновугільні басейни – Донецький, Печорський, Кузнецький, Рурський, Саарсько-Лотарінгський, Верхньосілезький, Південно-Уельський, Аппалачський та ін., а також басейни кам’яної та калійної солей.
ГЕСИТ, *гессит, **hessite, ***Hessit – мінерал, телурид срібла. Склад: 4[Ag2Te]; Ag може заміщуватися Au з утворенням петциту. Домішки: свинець, залізо. Сингонія моноклінна. Масивний, щільний, іноді тонкозернистий. Тв.2-3. Густина 8,24-8,45. Блиск металічний. Колір свинцевий до сіро-сталевого. Анізотропний. Злам рівний. Непрозорий. Зустрічається в гідротермальних жилах разом з іншими телуридами, золотом, ґаленітом і телуром. Рідкісний.
ГЕТЕРОГЕННИЙ, *гетерогенный, **heterogeneous, ***heterogen – неоднорідний, той, що складається з різних за складом частин (протилежне – гомогенний); Г – і с и с т е м и – фізико-хімічні системи, що складаються з двох або кількох фаз, напр., система: “лід – вода – водяна пара” – гетероґенна система з трьох фаз.
ГЕТЕРОЛІТ, *гетеролит, **hetaerolite, ***Heterolit – мінерал, оксид цинку і марганцю; гр. гаусманіту. Склад: ZnMn2O4. Сингонія тетрагональна. Волокнистий. Тв.6. Густина 5,2. Колір темно-коричневий до чорного риска темно-коричнева. Прозорий в тонких уламках. Зустрічається в родовищах цинку і марганцю Стерлінґ-Гілл (шт. Нью-Джерзі, США). Син. – гідрогетероліт.
ГЕТЕРОПОЛЯРНИЙ ЗВ&RSQUO;ЯЗОК, *гетерополярная связь, **heteropolar linkage, ***heteropolarer Kontakt – хімічний зв’язок, що супроводжується зміщенням електронної пари до одного із атомів і наступною взаємодією утворених йонів.
ГЕТТАНГСЬКИЙ ЯРУС, ГЕТТАНГ, *геттангский ярус, геттанг; **Hettangian, ***Hettangien, Hettangium – нижній ярус нижнього відділу юрської системи.
ГЖЕЛЬСЬКИЙ ЯРУС, *гжельский ярус, **Gjelian, ***Gjelien – верхній ярус верхнього відділу кам’яновугільної системи.
ГИРЛО, *устье; **mouth; ***Mündung – вихідний отвір у чому-небудь. Син. (рідко): устя.
ГИРЛО СВЕРДЛОВИНИ, *устье скважины; **wellhead, hole mouth; ***Bohrlochmund, Bohrlochmündung, Bohrlochkopf – верхня частина стовбура свердловини. Син.: устя свердловини.
ГИРЛОВИЙ ТИСК, *устьевое давление; **shut-in wellhead pressure; ***Mündungsdruck – тиск рідини (газу) на виході із свердловини, на гирлі. Див. також устьовий тиск.
ГІАЛІТ, *гиалит, **hyalite, ***Hyalit – 1) Мінерал класу силікатів, прозорий різновид опалу. Зустрічається у вигляді кірок і натічних мас. 2)Те ж саме, що й аксиніт. 3) Склувата порода, вулканічне скло.
ГІАЛОФАН, *гіалофан, **hyalophane, ***Hyalophan – мінерал, алюмосилікат калію та барію. Склад: 4[(K,Ba)Al (AlSi)3O8]. Калій і барій можуть заміщатися натрієм та кальцієм. Сингонія моноклінна або триклінна. Зустрічається у вигляді призматичних кристалів або масивних аґреґатів. Тв. 6-6,5. Густина 2,6-2,8. Блиск скляний. Безбарвний, білий, жовтий або сірий. Водянопрозорий. Зустрічається, як правило, в родовищах марганцю. Знайдений в р-ні Брокен-Гілл (Австралія), Слюдянка (Далекий Схід, РФ), оз. Нісікатч (Канада).
ГІАЦИНТ, *гиацинт, **hyacinth, ***Hyacinth – 1) Мінерал класу силікатів, прозорий ювелірний різновид циркону густо-червоного, жовто-коричневого, оранжево-червоного або коричнево-червоного кольору. Тв. 6,5-7,5. Густина 3,9-4,7. Блиск алмазний. Г. – дорогоцінний камінь IV -го порядку. Найбільші родовища в Таїланді, Кампучії, В’єтнамі, Саха (РФ), Півд. Африці, на Уралі (РФ), в Шрі-Ланці, Мадагаскарі, Бразилії, Австралії. 2) Застаріла назва самоцвітів.. В укр. наук. літературі Г. вперше описаний в лекції “Про камені та геми” Ф.Прокоповича (Києво-Могилянська академія, 1705-1709 рр.).
ГІГІЄНА ПРАЦІ, *гигиена труда, **labour hygiene, ***Arbeitshygiene – галузь гігієни, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і навколишнього виробничого середовища. Розробляє гігієнічні нормативи і заходи для забезпечення нормальних умов праці та запобігання професійним хворобам. Інститути гігієни праці та професійних захворювань є у Донецьку, Києві, Харкові. У Польщі, Німеччині, Чехії, Угорщині, Фінляндії, Швеції та ін. країнах є комплексні НДІ, що працюють над проблемами Г.п. і проф. патології.
ГІГРО…, *гигро…, **hygro…, ***Hygro… – у складних словах відповідає поняттю “волога”.
ГІГРОМЕТР, *гигрометр; **hygrometer; ***Hygrometer, Feuchtigkeitsmeter – прилад для вимірювання величин, які характеризують вологість речовини в газоподібному стані.
ГІГРОСКОПІЧНА ВОДА – Див. зв’язана вода.
ГІГРОСКОПІЧНИЙ, *гигроскопический, **hygroscopic, ***hygroskopisch – той, що вбирає вологу з повітря (пари, туману).
ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ, *гигроскопичность, **hygroscopicity (of rock), ***Hygroskopizität (der Gesteine) – 1) Здатність кристалічних та аморфних тіл легко поглинати вологу з повітря, зволожуючись або розтікаючись при цьому. 2) Г. вибухових речовин – здатність гідрофільних ВР поглинати пари води за рахунок хімічної чи фізичної адсорбції. 3) Г. гірських порід – здатність речовин вбирати вологу з повітря. Розрізняють неповну і максимальну Г. Неповна Г. характеризується к-стю вологи, яка поглинається г.п. при даній відносній вологості повітря; макс. – найбільшою к-стю вологи, що поглинається г.п. з повітря при повному його насиченні водяними парами. Сильно гігроскопічні торф, буре вугілля, крейда, мергель, лес, глина, кам’яна сіль, карналіт. Слабка Г. у скельних метаморфіч. і магматич. порід, щільного кам. вугілля, бітумінозних пісковиків.
ГІДРАВЛІКА, *гидравлика, **hydraulics, ***Hydraulik – наука про закони рівноваги й руху рідини, а також застосування їх для розв’язання практичних завдань. Прикладна або технічна гідромеханіка. Під рідиною у Г. розуміють крапельні рідини, що їх вважають нестисливими, а також гази, якщо швидкість їхнього руху значно менша швидкості звуку. Г. вивчає рух рідини, оточеної та спрямованої твердими стінками, напр., трубами (т.зв. внутрішня задача).
ГІДРАВЛIКА ПIДЗЕМНА, *подземная гидравлика; **underground hydraulics, ***unterirdische Hydraulik, Geohydrodynamik – Див. гiдрогазодинамiка пiдземнa.
ГІДРАВЛІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ, *гидравлическая классификация, **hydraulic classification, ***Hydroklassierung, Stromklassierung – процес розділення суміші частинок у рідині на окремі класи за швидкістю їх осідання. Г.к. може бути самостійною, допоміжною або підготовчою операцією перед відсадкою або флотацією. Крупність матеріалу, який піддають Г.к., як правило, не перевищує 3-13 мм. Розділення матеріалу головним чином протікає у стиснених умовах при турбулентному режимі. Див. також класифікація, гідравлічні класифікатори.
ГІДРАВЛІЧНА КРУПНІСТЬ, *гидравлическая крупность, **hydraulic size, fall diameter, fall velocity; ***hydraulische Größe, hydraulische Körnung – кінцева швидкість вільного падіння окремої зернини під дією сили тяжіння в практично незбуреному (спокійному) середовищі. Розмірність Г.к. – мм/с, см/с. Г.к. залежить не тільки від реальних розмірів зернини, але і від її густини, форми, стану поверхні, а також від властивостей середовища (як правило – води), в якій відбувається рух зерна. Дві зернини, незалежно від їх густини, крупності і інш. властивостей, вважаються зернами однакової Г.к. якщо за стандартних умов вони падають у воді з однаковими швидкостями. При груповому падінні зерен швидкість окр. зернини меншає і залежить від величини розпушеності системи (шару) зерен і їх крупності. Г.к. визначається шляхом проведення фракційного або седиментаційного аналізу матеріалу. Г.к. використовується як одне з базисних понять у теоріях і робочих гіпотезах гравітаційних процесів збагачення к.к., зокрема відсадки.
ГІДРАВЛІЧНА КРУПНІСТЬ ЧАСТИНОК ҐРУНТУ, *гидравлическая крупность частиц грунта; **hydraulic size of soil (ground) particles; ***hydraulische Größe der Bodenteilchen – швидкість рівномірного падіння даної важкої частинки ґрунту в досить великому об’ємі води, що перебуває в стані спокою. Швидкість залежить від крупності, геометричної форми і густини речовини частинки, а також від температури води. Значина швидкості визначається експериментально для різних твердих частинок. Для частинок льоду й бульбашок повітря гідравлічна крупність є від’ємною величиною.
ГІДРАВЛІЧНА МАШИНА, *гидравлическая машина, **hydraulic machine, ***hydraulische Maschine – пристрій, який перетворює механічну роботу в енергію потоку рідини і навпаки. Г.м., в якій в результаті обміну енергією відбувається перетворення механічної енергії рідини в механічну роботу (обертання валу, зворотно-поступальний рух поршня тощо), називається турбіною або гідравлічним двигуном. Г.м., в якій відбувається перетворення механічної роботи в механічну енергію рідини, називається нагнітачем. До нагнітачів належать насоси та повітродувні машини. В залежності від ступеня стиску повітродувні машини розділяють на вентилятори та компресори. Вентилятор – повітродувна машина, призначена для подачі повітря або іншого газу під тиском до 15 кПа. Компресор призначений для стиску і подачі повітря або іншого газу під тиском не нижче 0,2 МПа. Насос слугує для напірного переміщення (всмоктування, нагнітання) рідини в результаті надання їй енергії. Основне призначення нагнітачів – підвищення повного тиску середовища, яке переміщується. Об’ємні нагнітачі діють за принципом витіснення, коли тиск середовища, яке переміщується підвищується в результаті стиску. Це зворотно-поступальні (діафрагмові, поршневі) і роторні (аксіально- та радіально-поршневі, шиберні, зубчасті, ґвинтові та ін.) насоси. Динамічні нагнітачі працюють за принципом силової дії на середовище, яке переміщається. До них належать лопатеві (радіальні, відцентрові, осьові) нагнітачі та нагнітачі тертя (вихрові, дискові, струминні та ін).
ГІДРАВЛІЧНА ПЕРЕДАЧА, *гидравлическая передача, **hydraulic transmission, ***Hydrotransmission, Flüssigkeitsgetriebe – механізм (передача), що передає механічну енергію від ведучої ланки до веденої за допомогою рідини. Складається в основному з гідравлічного насоса і гідравлічного двигуна. Застосовується у верстатах, автомобілях, тепловозах, літаках тощо.
ГІДРАВЛІЧНА ПОТУЖНІСТЬ НАСОСА, *гидравлическая мощность насоса; **pump power output; ***Förderleistung, Pumpenleistung – внутрішня потужність насоса, що витрачається на переміщування рідини, за вирахуванням гідравлічних витрат. Обчислюється за формулою:
Pг = q g H = ρ Q g H,
де q – масова витрата рідини; g – прискорення вільного падіння; Н – висота переміщування; ρ – густина переміщуваної рідини; Q – об’ємна витрата. Якщо зміна густини помітна, то потрібно брати густину ρ1 на вході в насос.
ГІДРАВЛІЧНЕ ВИМИВАННЯ ПОРОЖНИН, *гидравлическое вымывание полостей, **hydraulic washing of cavities, ***hydraulische Auswaschung der Höhlen – спосіб попередження раптових викидів при розкритті викидонебезпечних вугільних пластів та проведенні підготовчих виробок по вугіллю.
ГІДРАВЛІЧНЕ КРІПЛЕННЯ – Див. кріплення гідравлічне.
ГІДРАВЛІЧНЕ РОЗСУВАННЯ, *гидравлическая раздвижка, **hydraulic extension, ***hydraulisches Verspreizen – зміна довжини гідравлічного стояка кріплень, виконаного у вигляді телескопічного гідроциліндрa.
ГІДРАВЛІЧНЕ РУЙНУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *гидравлическое разрушение горных пород, **hydraulic mining, ***hydraulische Gesteinszerstörung – руйнування гірських порід струменем води, що витікає з насадки під тиском. Розрізняють три види руйнування: розмив (незв’язних або слабкозв’язаних порід), відбивання (при монолітних породах) та різання (монолітних міцних порід).
ГІДРАВЛІЧНИЙ, *гидравлический, **hydraulic, ***hydraulisch – той, що діє за допомогою рідини.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ВІДЖИМ, *гидравлический отжим, **hydraulic face slip, hydraulic slip of working face, ***hydraulisches Abpressen – спосіб попередження раптових викидів вугілля та газу, оснований на нагнітанні води під тиском у вугільний пласт через свердловини, що призводить до розпушування і віджимання привибійної частини масиву.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ҐРАДІЄНТ, НАПІРНИЙ ҐРАДІЄНТ, *гидравлический градиент, напорный градиент; **hydraulic (pressure) gradient; ***hydraulisher Gradient 1 величина (безрозмірна) втрат напору на одиниці довжини шляху руху рідини. Характеризує міру опору середовища рухові води. У динаміці підземних вод гідравлічний ґрадієнт (п’єзометричний нахил) пропорційний швидкості фільтрації і в залежності від геологічної будови і складу порід змінюється в основному від сотих до тисячних часток одиниці.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ДВИГУН, *гидравлический двигатель, **hydraulic motor (engine); ***hydraulischer Motor – двигун, що перетворює механічну енергію рідини на механічну енергію веденої ланки (вала, штока та ін.). В лопатевих Г.д. (напр., гідротурбінах), використовуваних на гідроелектростанціях, у гідравлічних передачах машин тощо, робочою рідиною є переважно вода. В об’ємних гідравлічних двигунах (напр., гідроциліндрах), застосовуваних у гідроприводі машин, — переважно масло. Син. – гідравлічний мотор.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ДОМКРАТ, *гидравлический домкрат; **hydraulic jack; ***hydraulischer Hebebock, hydraulischer Presse – комплект ловильного інструменту, який містить у собі перепускний клапан, гідравлічний якір та домкрат, створює велике підіймальне зусилля і призначений для вивільнення прихоплених хвостовиків, пакерів та іншого свердловинного обладнання без створення навантаження на ловильну колону або вишку.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ЕКСКАВАТОР, *гидравлический экскаватор, **hydraulic excavator; ***Hydraulikbagger, Baggermaschine mit hydraulischem Antrieb – самохідна виймально-навантажувальна машина, у якій всі види робочих органів (основне або змінне робоче обладнання) шарнірно пов’язані з повно- або частковоповоротною платформою і переміщаються за допомогою гідроциліндрів. У гірн. пром-сті Г.е. застосовуються на відкритих розробках родов. к.к. для виймання і вантаження в транспорт (автомобільний, залізничний, конвеєрний) висадженої гірн. маси. Джерела енергії гідропривода – електродвигуни та дизельні установки. Г.е. – прямі і зворотні лопати обладнують фронтально перекидними ковшами, прямі лопати – також щелепними. Застосування останніх дозволяє на 10-12% скоротити час робочого циклу. На відкритих гірн. роботах розширюється застосування повноповоротних гусеничних Г.е. – прямих лопат із щелепним ковшом. Переваги Г.е. пряма лопата: здатність машини розвивати високі зусилля копання при зануренні ковша в породу на рівні майданчика екскаватора, можливість повороту ковша при зачерпуванні породи і його розвантаженні. При цьому істотно скорочується цикл копання, поліпшується заповнюваність ковша, забезпечується селективна виїмка. Місткість ковша Г.е. в порівнянні з мехлопатами при однаковій масі машин в 1,8-2 рази більша, витрати електроенергії нижчі на 20-30%. Один з найбільш потужних Г.е – RH-300 фірми “Orenstein-Koppel” (ФРН); місткість ковша 22 м3 (30 м3 для вугілля), маса 475 т, макс. висота черпання до 12 м, зусилля на зубах ковша до 1800 кН, робочий тиск в гідросистемі 30 МПа. Двигуни – два дизелі з водяним охолодженням сумарною потужністю 1730 кВт.
ГІДРАВЛІЧНИЙ МЕХАНІЗМ, *гидравлический механизм; **hydraulic mechanism; ***hydraulischer Mechanismus – механізм, в якому перетворення руху відбувається за допомогою твердих і рідких тіл.
ГІДРАВЛІЧНИЙ МОТОР, *гидравлический мотор; **hydrailic (fluid-power) motor; ***Hydromotor – пристрій, що перетворює гідравлічну енергію в механічну енергію обертання.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ОПІР У ТРУБОПРОВОДІ, *гидравлическое сопротивление в трубопроводе; **hydraulic resistance in pipeline; ***hydraulischer Widerstand 1 опір рухові рідини (газів), що чиниться трубопроводом. Гідравлічний опір на ділянці трубопроводу оцінюється величиною “втраченого” тиску Δр, що являє собою ту частину питомої енергії потоку, яка необоротно витрачається на роботу сил опору. При усталеній течії рідини (газу) у трубопроводі кругового перерізу Δр (Н/м2) визначається за формулою Дарсі-Вейсбаха:
,
де λ – коефіцієнт гідравлічного опору трубопроводу; u – середня по перерізу швидкість потоку, м/с; D – внутрішній діаметр трубопроводу, м; L – довжина трубопроводу, м; ρ – густина рідини, кг/м3.
Місцеві гідравлічні опори оцінюються за формулою Борда:
,
де ξ – коефіцієнт місцевого опору.
У процесі експлуатації трубопроводів гідравлічний опір збільшується внаслідок відкладання парафіну (нафтопроводи), скупчення води, конденсату або утворення гідратів вуглеводневих газів (газопроводи). Для зниження гідравлічного опору проводять періодичне очищення внутрішньої порожнини трубопроводів спеціальними шкребками або роздільниками.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ПЕРЕСУВАЧ, *гидравлический передвижчик, **hydraulic pan mover; ***hydraulischer Verschiebunger, hydraulischer Ausbaurücker – обладнання, що призначене для пересування вибійних конвеєрів до вибою в міру його посування, підтягування упорних приладів гідродомкратів, а також підйому ставу конвеєра з боку виробленого простору для огляду й ремонту нижньої гілки тягового органу конвеєра при вузькозахватному вийманні вугілля.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ПІДЙОМ, *гидравлический подьем, **hydraulic hoisting, hydraulic lift, ***hydraulische Schachtförderung – транспортування гідросуміші к.к. на поверхню з шахти або з дна водоймища; здійснюється за допомогою камерних насосів (вуглесосів, ґрунтових насосів), гідроелеваторів, ерліфтів, камерних завантажувальних пристроїв та ін. При підземному гідровидобутку здійснюється вертикальними і похилими напірними трубопроводами (при ерліфтному – тільки вертикальними). На вугiльних гiдрошахтах найбiльше поширення набуває вуглесосний Г.п., технологiчна схема якого у залежностi вiд глибини може бути одно- та багатоступiнчастою, укомплектованою одно- та двоступiнчастими вiдцентровими вуглесосами. Вугiлля з видобувних дiльниць по жолобах та трубах надходить до вузла подрiбнення, де дробиться до крупності менше 80-100 мм і далі подається в збiрник-накопичувач гiдросумiшi (зумпф) звідки через камернi завантажувальнi апарати (живильники) – до високонапорних багатосекцiйних вiдцентрових насосів. При Г.п. застосовуються г.ч. двоступеневі відцентрові вуглесоси з напором до 3,1 МПа і витратами до 900-1400 м3/год. Порівняльні техніко-економічні дослідження Центродіпрошахту по трьох видах підйому: вуглесосному, за допомогою бункер-живильників та ерліфтному для глибин 500-1000 м показали, що найбільш економічним є ерліфтний підйом гірничої маси. Вперше у світовій практиці ерліфтний Г.п. впроваджено в 1967 р. в Україні на гідрошахті “Красноармійська” виробничого об’єднання “Добропільвугілля” (Донбас). Продуктивність гідрошахти по гірничій масі складала понад 3 тис. т на добу. При видобутку к.к. з дна водойм Г.п. здійснюється за допомогою ерліфтів або занурених ґрунтових насосів, які забезпечують Г.п. з глиб. 30-60 м. Ю.Г.Світлий.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ПОХИЛ, *гидравлический уклон, **hydraulic gradient; ***Wassergefälle, Druckgefälle 1 відношення витрати напору ΔН до довжини шляху руху рідини Δl: І=ΔН/Δl. Виникає внаслідок гідравлічного опору течії рідини.
ГІДРАВЛІЧНИЙ РАДІУС, *гидравлический радиус; **hydraulic radius; ***Hydroradius 1 узагальнена гідравлічна характеристика поперечних розмірів водяного потоку, що враховує величину і форму живого перерізу потоку і дорівнює відношенню площі потоку до змоченого периметра. Величина Г.р. залежить від форми каналу і використовується при розрахунку кільцевих потоків, водовідвідних споруд тощо.
ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРИВ ПЛАСТА, *гидравлический разрыв пласта, **hydraulic seam fracturing, hydraulic fracturing of formation, hydrafrac, hydraulic slam rupture; *** Frac, Hydrofrac, hydraulisches Aufbrechen der Schicht – формування тріщин у масивах газо-, нафто-, водонасичених та ін. г.п., а також к.к. під дією рідини, що подається в них під тиском. Здійснюють Г.р.п. для підвищення продуктивності свердловин (збільшення дебіту або зниження депресії), полегшення операцій заводнення нафт. пластів або закачування пром. стоків, підземної газифікації, свердловинного видобутку сірки, солі, підземного вилуговування к.к., для дегазації вугільних пластів та ін.
ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРИВ ВУГІЛЬНИХ ПЛАСТІВ, *гидравлический разрыв угольных пластов, **hydraulic fracturing of coal formation; ***hydraulische Fracbehandlung der Kohlenflöze; hydraulisches Aufbrechen der Kohleflöze, Hydrafrac – збільшення газопроникності вугільних пластів шляхом створення тріщин під впливом нагнітання у вугільний масив через свердловини рідини (води) під високим тиском.
ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРИВ ПЛАСТА СЕЛЕКТИВНИЙ, *гидравлический разрыв пласта селективный; **selective hydraulic fracturing of formation; ***selektiver Frac, selektive (hydraulische) Fracbehandlung – гідравлічний розрив пласта, який виконується для діяння на локальний інтервал (прошарок, пласт) розрізу експлуатаційного об’єкта з метою покращання профілю припливу або приймальності, створення водонепроникного екрана тощо.
ГІДРАВЛІЧНИЙ СПОСІБ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН – Див. гідромеханізація і гідровидобування.
ГІДРАВЛІЧНИЙ СТОЯК – Див. стояк гідравлічний.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ, *гидравлический транспорт, **hydraulic transport, pipeline transport; ***Hydrotransport – переміщення твердих сипучих матеріалів потоком води. Г.т. для промивання золотоносних пісків у долинах pік Тахо, Дуеро, Міньо і Гуадьяро (Іспанія) відомий з ХІІ – VI ст. до н.е. При безнапірному гідравлічному транспортуванні матеріал у суміші з водою (пульпа) рухається самопливом по похилих жолобах або лотках, при напірному гідравлічному транспортуванні – по трубопроводах під тиском, створюваним насосами. Г.т. застосовують головним чином при гідромеханізації земляних і гірничих робіт (гідравлічний транспорт промисловий), а також при передачі матеріалу на далекі відстані – до тисяч кілометрів (магістральний гідротранспорт). Див. гідравлічний транспорт магістральний, магістральна гідротранспортна система, гідравлічний транспорт промисловий, промислова гідротранспортна система, вуглепроводи, нафтопровід, нафтопровід магістральний, нафтопродуктопровід магістральний, гідравлічний транспорт самопливний, гідравлічний транспорт напірний.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ МАГІСТРАЛЬНИЙ, *гидравлический транспорт магистральный, **main pipeline transport; ***hydraulische Fernförderung – вид напірного гідравлічного транспорту, призначений для переміщення різних твердих сипких матеріалів в рідкому несучому середовищі по трубопроводах на відстані в десятки і сотні км від джерел їх отримання до місць переробки і споживання. Дозволяє з’єднати великі пром. об’єкти (напр., “шахта – теплова електростанція” або “коксохім. з-д, рудник або збагач. ф-ка – металургійний з-д” тощо).
Матеріалами, що транспортуються, можуть бути вугілля, руди, концентрати, гірничохім. сировина, буд., матеріали і інш.
Табл. – Основні показники деяких магістральних гідротранспортних трубопроводів
| Місце знаходження | Країна | Матеріал, що транспортується | Довжина, км | Діаметр, мм | Продуктивність, млн. т/рік |
| Блек-Меса, Арізона | США | вугілля | 439 | 457; 366 | 5,8 |
| Мерлебак, Лоррейн | Франція | вугілля | 9 | 381 | 1,5 |
| Самарко, Мінас-Жерайс | Бразилія | залізний концентрат | 403 | 508/ 457 | 12 |
| Севідж-Рівер, о.Тасманія | Австралія | залізний концентрат | 85 | 228 | 2,3 |
| Кудремукх | Індія | залізний концентрат | 48 | 508/ 457 | 7,5 |
| Пенья-Колорада | Мексика | залізний концентрат | 48 | 203 | 1,8 |
| Сьєрра-Гранде | Аргентина | залізний концентрат | 32 | 203 | 2,1 |
| Лас-Тручас | Мексика | залізний концентрат | 27 | 254 | 1,5 |
| Західний Іран (Іран-Джая) | Індонезія | мідний концентрат | 111 | 102 | 0,3 |
| Бугенвіль | Папуа-Нова Гвінея | мідний концентрат | 27 | 152 | 1 |
| Ель-Сальвадор | Чилі | мідний концентрат | 22,4 | 152 | 0,3 |
| Пінто-Валлі, Арізона | США | мідний концентрат | 17,6 | 102 | 0,4 |
| Акіта | Японія | хвости мідних руд | 64 | 200 | 1 |
| Вален, Мінас-Жерайс | Бразилія | фосфати | 118 | 228 | 2 |
| Кенсуерт | Англія | вапняк | 92 | 254 | 1,7 |
| Калаверас, Каліфорнія | США | вапняк | 27 | 178 | 1,5 |
| Гладстон, Квінсленд | Австралія | вапняк | 24,2 | 200 | 1 |
| Сандерсвілл, Джорджія | США | каолін | 45 | 254 | 0,4 |
Як несуче середовище може використовуватися вода (переважно), а також нафта і нафтопродукти, метанол, зріджений природний та вуглекислий газ. Пром. застосування отримав у 50-х рр. ХХ ст. Деякі перспективні технічні рішення передбачають поєднання Г.т.м. з іншими технологічними процесами (напр., масляною аґреґацією вугілля безпосередньо у вуглепроводі. Див. магістральна гідротранспортна система (МГТС).
ГIДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ НАПІРНИЙ, *гидравлический транспорт напорный, **pressurized hydrotransport, ***hydraulische Förderung, Spülförderung – перемiщення гiдросумiшей по трубам при цiлком заповненому перерiзi за допомогою насосiв або пiд впливом природного напору. Г.т.н. здiйснюється по г i д р о т р а н с п о р т н и м с и с т е м а м.
ГІДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ ПРОМИСЛОВИЙ, *гидравлический транспорт промышленный, *hydraulic transport for industry, pipeline transport for industry; ***Industrie-Hydrotransport – технологічний процес переміщення матеріалів потоком води в межах промислових підприємств або їх комплексів. У гірничій промисловості Г.т.п. застосовується: а) на шахтах – для доставки к.к., або гірничої маси від вибою на поверхню; для переміщення у вироблений простір закладного матеріалу з поверхні шахт; б) на відкритих розробках – для транспортування породи у відвал; в) на збагачувальних фабриках – для внутрішньофабричного транспорту, для транспортування шламів та хвостів у шламовідстійники, хвостосховища, мулонакопичувачі. За принципом дії Г.т.п. розподіляють на безнапірний, напірний та комбінований. Безнапірним Г.т.п. вантаж рухається самопливом, у підземних умовах – по жолобах та лотках; на кар’єрах – по траншеях, канавах, трубах, які розташовані з деяким нахилом (останній приймають залежно від грудкуватості насипного матеріалу, концентрації пульпи, шорсткості поверхні провідника). При напірному Г.т.п. гідросуміш переміщується за допомогою природного або штучного напору. В останньому випадку пульпа із спеціального резервуара подається вуглесосом, шламовим або ґрунтовим насосом у трубопровід. Можливий також варіант введення в трубу сипучого матеріалу за допомогою спеціального завантажувального пристрою, а чистої води – насосом. При комбінованому Г.т.п. на одній частині траси діє безнапірний, а на іншій – напірний гідротранспорт. Переваги Г.т.п. – простота прокладання трубопроводу при складних трасах та можливість розміщення його під землею, малі габаритні розміри трубопроводу, висока продуктивність, мала трудомісткість обслуговування, можливість забезпечення високого ступеня автоматизації, органічний зв’язок транспортування з іншими технологічними процесами (гідровидобуток, збагачення, аґломерація тощо). Недоліки: відносно великі витрати води та – при відсутності природного напору – висока енергоємність, швидкий знос обладнання, подрібнення та розмокання матеріалів в процесі транспортування, труднощі експлуатації в суворих зимових умовах. Див. також промислова гідротранспортна система (ПГТС). В.М.Маценко.
ГIДРАВЛІЧНИЙ ТРАНСПОРТ САМОПЛИВНИЙ (БЕЗНАПОРНИЙ), *гидравлический транспорт самотечный (безнапорный), **gravity flow hydrotransport, ***hydraulische Förderung auf Gefälle – перемiщення гiдросумiшi по трубам при наявнiсть вiльної поверхнi, або в каналах та жолобах, яке здiйснюється пiд впливом природного напору. Прикладом Г.т.с. є перемiщення вугiлля вiд вибою до акумулюючої ємкості (зумпфа) системи гiдравлiчного пiдйому на гiдрошахтах. Ю.Г.Світлий.
ГІДРАВЛ&IACUTE;ЧНИЙ УД&AACUTE;Р, *гидравлический удар; **hydraulic impact, hydraulic shock; ***Druckwelle, hydraulischer Stoss, hydraulischer Schlag – явище підвищення або зниження гідромеханічного тиску в напірному трубопроводі, викликане зміною в часі і в будь-якому перерізі трубопроводу швидкості руху рідини (напр., шляхом відкривання або закривання засувки). Г.у. вигляді хвиль збурення поширюється вздовж трубопроводу зі швидкістю звуку в даному середовищі. Г.у. може визначатися висотою hуд стовпа рідини певної об’ємної ваги або величиною тиску удару Δ руд.
ГІДРАВЛІЧНИЙ УДАР У ТРУБОПРОВОДІ, *гидравлический удар в трубопроводе; **water hammer, hydraulic impact in pipeline; ***Wasserschlag in Rohrleitungen 1 різка зміна тиску рідини в трубопроводі при раптовій зупинці насосів, що поширюється у рідині зі швидкістю звуку в напрямі, протилежному її течії. Зона зниженого тиску, що виникає за засувкою нафтопроводу, поширюється за течією потоку. При значному зниженні тиску і розриві суцільності потоку за закритою засувкою може виникнути зворотний гідравлічний удар (викликається різким припливом рідини в порожнину низького тиску). Якщо Г.у. являє собою хвилю підвищення тиску (миттєве закривання труби), то він називається додатнім; удар, зумовлений зниженням тиску (відкривання затвору), – від’ємним. Якщо час закривання затвору Т є меншим від фази удару (час проходження ударною хвилею подвоєної довжини L труби) θ = 2L/а, то такий удар називають прямим, а в протилежному випадку – непрямим, де а – швидкість поширення пружної хвилі в трубі (для води за нормальних термобаричних умов швидкість поширення звуку азв=1435 м/с). У загальному випадку рівень підвищення тиску при гідравлічному ударі перед закритою засувкою без урахування втрат напору на гідравлічний опір розраховується за формулою:
Δp=ρ·ν·νзв,
де 
підвищення тиску при гідравлічному ударі, Н/м2; ρ – густина рідини, кг/м3; v – швидкість течії рідини до гідравлічного удару, м/с; vзв – швидкість поширення звуку в рідині, м/с.
Г.у. іноді виникає в магістральних нафтопроводах або продуктопроводах (вуглепроводах) при раптовій зупинці насосів на проміжній насосній станції, а також в системах живлення механізованих кріплень гірн. виробок при раптовому переміщенні великих мас г.п., яка утримувалася кріпленням. Запобігання від руйнування гідросистеми Г.у. забезпечується за рахунок перепускних клапанів, спецiальних гасителiв.
ГІДРАВЛІЧНІ КЛАСИФІКАТОРИ, *гидравлические классификаторы, **hydraulic classifiers, ***hydraulischer Stromklassierer, Nаßklassierer – класифікатор, в якому вихідний сипучий матеріал розподіляється за крупністю в циліндричній, конічній або пірамідальній ємкості методом устоювання під дією гравітаційних або відцентрових
сил. За способом видалення зернистої частини матеріалу Г.к. поділяють на класифікатори з механічним розвантаженням (скребкові, елеваторні, відсаджувальні центрифуги) та з розвантаженням самопливом (конічні, пірамідальні, гідроциклони, дугові сита). За принципом дії розрізняють Г.к., в яких процес розділення здійснюють під дією гравітаційних сил та сил опору середовища (конічні, пірамідальні, скребкові, елеваторні) та класифікатори, в яких, крім вказаних сил, діють ще й відцентрові сили (гідроциклони, центрифуги, дугові сита, конічні грохоти). До Г.к. належить також багер-зумпф. Класифікація здійснюється у вертикальному або горизонтальному потоці води. Область застосування гідрокласифікаторів: за крупністю – 0,074-2 мм; за густиною – 2 500 – 4 200 кг/м3. Конічні Г.к. застосовують обмежено. Найбільше розповсюдження отримали пірамідальні Г.к. секційного камерного типу (у вітчизняних Г.к. шість камер), в яких класифікація відбувається як в горизонтальних, так і у вертикальних потоках. Спершу матеріал розділяється по граничному зерну 0,8 мм, далі – по зерну 0,2 мм, в останніх камерах – по зерну 0,071 мм, злив останньої, шостої камери має крупність 0,071 мм. Продуктивність К.г. 15-25 т/н. Див. також класифікатор.
ГІДРАНТ, *гидрант; **hydrant; ***Hydrant – пристрій (кран) на водопровідній мережі для подачі води, здебільшого при гасінні пожеж, для поливання вулиць тощо.
ГІДРАРГІЛІТ, *гидраргиллит, **gibbsite, hydrargillit; ***Hydrargillit – мінерал класу гідрооксидів. Al(OH)3. Сингонія моноклінна. Тв.2,5-3,5. Густина 2,43. Прозорий. Колір білий. Блиск скляний. Форми виділення – щільні землисті аґреґати, сфероїдальні конкреції, сталактити, натічні форми з гладкою або тонковолокнистою будовою. Гідраргілітові боксити – цінні алюмінієві руди. Утворюється переважно при вивітрюванні алюмосилікатів, інколи – гідротермальним шляхом. Збагачується гравітацією, флотацією і магн. методами.