| Головне | |||
| Новини | |||
| Афiша | |||
| Бiблiотека | |||
| Каталог організацій | |||
| Пропозиції книг і медіа-продукції | |||
| Робота у нас | |||
|
| Наші партнери: |
|
|
- Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто
клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед
Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України
та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде па мене зневага Українського Народу. (Петро Мірчук, "Українська Повстанська Армія. 1942—1952". Мюнхен, 1953. Стор. 285).
Заготовляється амуніція, одяг, харчі... Обласний боєво-розвідчий реферат... переводить у січні 1943 р. напад на Лубенську в'язницю і звільняє всіх в'язнів. Німці так заскочені, що навіть не переводять репресії.
- (О. Шуляк. В ім'я правди (Дійсність про Українську Повстанчу Армію).
— Буенос-Айрес. — 1948. — стор. 17—18).
ВІД РЕДАКЦІЇ: О. Шуляк — псевдонім Олега Штуля-Ждановича, відомого українського громадського і політичного діяча, безпосереднього учасника повстанської боротьби, пізніше — Голови Проводу ОУН.
- Протягом половини квітня та цілого травня 1942 року почали летіти в
повітря автомашини та всяки Амти (бюра) Кохової аристократії в Україні
разом з їх пасажирами та урядовцями. Всі місцевості були одночасно засипані
антигітлерівськими летючками, які пояснювали, за що карає своїх нових "визволителів"
збройне рам'я української нації, її армія без держави...
- Наша бойова акція поставила на ноги цілі курені та полки есесівців,
жандармерії та всяких інших допоміжних збройних сил Коха...
У червні 1942 року Головна Команда УПА вислала до Коха листа, написаного в дуже гострій формі і з такою вільною, недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана. У цьому листі ми повідомляли цього нового ката України, що перша антинімецька бойова акція УПА була відповіддю на їх злочинну політику та явний бандитизм, що виявився у формі репресій проти цивільного населення . України. Там же було сказано, що наша армія не має жодного інтересу до совєтсько-німецької війни, бо Німеччина потоптала державницькі стремління української нації.
Копія цього листа була видрукувана в тисячах примірників українською та німецькою мовами і розіслана німецькою поштою з Києва та Рівного до всіх гебітскомісарів та урядів, як також розповсюджена серед населення.
Гітлерівці не мали найменшого наміру міняти свій політичний курс. Та не думав капітулювати й український народ та його збройна сила. Розпочатий рух спротиву ширився і міцнів з дня на день. Всі матеріяльні цінності втратили свою вартість. В народі витворився психоз боротьби за фізичне збереження та захист національної чести. (Отаман Тарас Бульба-Боровець. Армія без держави. — Вінніпег (Канада). — 1981. — Стор. 200—203).
- 7 лютого ц. р. відбувся наступ першої сотні УПА на м. Володимирець.
Найкраще відзначився своїм особистим прикладом одчайдушності командир сотні
Довбешка-Коробка (справжнє прізвище — Перегійняк Гриць, уродженець Волині,
визначний член ОУН — ред.). Дім, що в ньому жили козаки, здобуто, шуцманів
роззброєно. Здобуто 20 крісів, 65 коців, амуніцію і інші речі. З сторони
ворога впало 7 людей, включно з командантом жандармерії. З нашої сторони
1 вбитий і 2 ранених.
- 22 лютого ц. р. під час постою біля Висоцька німці з баталіонцями заатакували
відділ УПА. Противника начисляли біля 200 душ. Відділ дав рішучий спротив.
Після приїзду допомоги німцям в числі 350 людей, відділ відступив у ліс.
Повстанці відступали нерадо, хотіли продовжувати бій. З ворожої сторони
впало 20 людей. З нашої сторони впав один повстанець і командир відділу
— сміливий Коробка.
В половині березня ц. р. біля с. Корчин відділ УПА наскочив на добре узброєну групу німців, що верталася з м. Деражна, де пограбувала населення. Бій тривав 3 години. Здобуто один важкий кулемет "максім", одну "фінку", кілька крісів і більшу кількість амуніції. З ворожої сторони впало 16 людей і кілька ранених. З нашої сторони впало 2.
З 10 на 11 березня ц. р. невеликий відділ УПА напав на фабрику в с. Оржеві, де знаходилася більша кількість амуніції і зброя. Напад вдався. З ворожої сторони згинуло коло 60 людей, частина з того погоріла в забудованнях. З нашої сторони впало 4, в тому (числі) командир перших відділів УПА — Остап (справжнє прізвище — Качинський Сергій — ред.), що особисто керував боєм.
28 березня ц. р. німці, в силі 1500 людей, наїжджаючи з Рівного, Костополя, Межиріча і Березного, напали на відділ УПА, що квартирував у м. Людвиполі (нині Соснове — ред.). Розгорівся важкий бій. Німці засипували обложених гарматними стрільнами та гранатами з гранатометів. Відділ бравурно відбив аж чотири наступи ворога, завдаючи йому важкі втрати. Сюди спровадили німці свої добірні частини СС, які одначе не могли зломати завзяття повстанців, хоч були в значній перевазі. (За повідомленням місячника Політичного Відділу УПА "До зброї" — число 1, липень 1943 р. — німці тоді залишили на полі бою 58 забитих і 5 спалених автомашин; про кількість ранених невідомо, бо німці, відступаючи до Костополя, забрали усіх своїх ранених із собою — ред.).
При кінці березня ц. р. добре озброєний відділ німців з м. Цуманя напав на околицю м. Деражна. Невеличкий відділ УПА своїм одчайдушним наступом розпорошив німців і довів їх до панічної втечі. На полі бою противник лишив одного раненого, одного полоненого, один кулемет і скриньку амуніції.
Коло 17 квітня біля с. Борщівки відділ УПА несподівано наскочив на німецький змоторизований відділ, що їхав шляхом. Здобуто одну "фінку" і кілька крісів. Втрати ворога коло 16 осіб. З повстанців впав один, двох ранених.
З 21 на 22 квітня переведено наступ на Іванову Долину (камінолом в Костопільщині). Німці тут були добре укріплені і за всяку ціну боронили цей важний для них господарчий пункт. У висліді бою спалено кілька вулиць міста, зірвано два залізничні містки, знищено різні магазини, забрано одну тонну вибухового матеріалу. Втрати ворога, включаючи поляків, що брали чинну участь у бою поруч німців, величезні. Нараховують сотні постріляних і полонених. З сторони повстанців 4 вбитих і 3 ранених.
При кінці квітня ц. р. розвідчий відділ УПА роззброїв в с. Мостах 10 мадярів, що добровільно здалися. З чотирьох вояків, що намагалися втікти, двох забито й двох ранено. Всіх полонених нагодовано, ранених забандажовано і звільнено.
9 травня німецький відділ біля 400 людей, озброєний в гранатомети (меншого й більшого калібру), напав на село Яполоть (Костопільщина), грабуючи людей. Відділ УПА нечайним наскоком окружив німців з трьох сторін. Розгорівся важкий шестигодинний бій, в якому німці втратили багато вбитих і ранених. Німців вибито вже з кількох важних, під стратегічним оглядом, позицій. В розгарі наступу повстанців. команда з тактичних оглядів наказала відступити. З сторони повстанців впало трьох вбитих і чотирьох ранених.
14 травня німці окружили с. Любашу, коло Костополя, з наміром попалити хати, а мешканців порозстрілювати. Несподівано наскочив невеличкий відділ УПА і спалив німцям 11 авт, знищив коло 35 німців, здобув 2 скриньки гранат. Як наспіла більша сила з Костополя, повстанці відступили. (Бюлетень "Вісті з фронту УПА". — ч. 1. — 1943 р.)
