ЧОМУ Я ОБИРАЮ НФ

Ігор Сокол

Авторів, що діють в інших жанрах літератури, рідко запитують, чому вони обрали саме цей жанр: важко уявити, щоб Жванецького чи Задорнова запитали: "Чому ви пишете гумор?" А от мені вже кілька разів доводилося чути питання: "Чому ви пишете фантастику?" Хочу відповісти по можливості коротко й аргументовано.

Я нізащо не звернувся б до цього обожненого одними і ненавидимого іншими виду літератури, якби не відчував у собі настійної потреби сказати читачам про майбутнє. Ми, автори НФ, належимо до людей, яким дано бачити майбутнє, хоча б загалом. Це не похвальба, просто констатація факту.

Тоді як так звані "приземлені люди" (до речі, вони пишаються своєю приземленістю"), навіть найрозумніші з них, здатні розібратися в нюансах дня сьогоднішнього, але не бачать прийдешнього. Воно для них закрите за сімома замками.

Прикладів скільки завгодно. Узяти хоча б освоєння космічного простору. Схоже, до багатьох, що живуть вже в п'ятому десятилітті ери Космосу, ще не дійшло, що космічна експансія людства — не розкіш і не дозвільна вигадка, а історична необхідність. От приклад діалогу з тверезим, але обмеженим рамками часу обивателем:

— Нічого людині туди сунутися! Скільки говорили про освоєння космосу, ніхто ще нічого конкретного не сказав!

— Там є корисні копалини!

— А їхня доставка обійдеться дорожче, ніж видобуток тут!

— Звичайно, дорожче! Доведеться з часом піти на це!

Отут розсудливий обиватель відмахується від подальших доводів, не бажаючи їх чути. Вам же, шановний читачу, дозвольте навести їх.

Через кілька століть потреби народного господарства в мінеральній сировині зростуть настільки, що ніяких ресурсів Землі не вистачить. Наприклад, вугілля стачить лише на 400 років. Запаси металевих руд теж не вічні. І тоді — не за нашого, звичайно, життя — корисні копалини, що добуваються в надрах Землі, будуть лише частиною сировини, використовуваної людством. Причому частиною навіть не найголовнішою. Меркурій — величезне джерело металів, Венера, Місяць і Марс можуть дати мінерали, планети-гіганти — Юпітер і наступні — практично невичерпна комора різних газів. Важко уявити, що все це навіки залишиться "безхазяйним".

Чи інший приклад: ставлення до ядерної енергетики. Після Чорнобиля — і це можна зрозуміти — зросла кількість її супротивників. Не сумніваюся в порядності цих людей. Але їм бракує іншої якості — далекоглядності. Супротивники АЕС повторюють: "У ядерної енергетики немає майбутнього". Я ж глибоко переконаний у зворотному: у Землі немає майбутнього без АЕС. Головний довід антиядерників — "Є альтернативні джерела енергії".

Так, є. А через сто років ніяких альтернативних джерел не вистачить — навіть якщо їх будуть використовувати, як мовиться, на всю котушку.

Але, звичайно, не тільки тверезий розрахунок рухає тими, хто поповнює ряди наукових фантастів. У будь-якій творчості обов'язково присутня романтика. А в тім виді літератури, до якого маю честь належати — тим більше. На мій погляд, це насамперед виражається в темі міжзоряних польотів.

Зізнаюся, ще в підлітковому віці мене вельми здивував О. Томілін — автор декількох науково-популярних книг, виданих у серії "Еврика". В одній з них, здається, "Цікаво про астрономію" (чи "про космогонію"?) — обидві вийшли в 70-х роках — він стверджує, що "політ до зірок неможливий".

Знов-таки — неможливий з погляду людини ХХ століття, яка не бачить майбутнього у всій його повноті. Точно так само середньовічний учений міг сказати: "Політ взагалі неможливий" — зрозуміло, для людини. Аргументує свою думку О. Томілін прямо-таки вбивчо — жахливо важко, мовляв, розрахувати курс ракети щодо зірок, адже вони теж рухаються. "Штурманові хоч вішайся!" — вигукує автор.

Дозвольте, який штурман? Ви це серйозно? Невже не ясно, що міжзоряний курс будуть розраховувати автомати, у мільйони разів перевищуючі можливості людського мозку? І вже вони візьмуть до уваги і рух зірок, і усе, що не під силу врахувати навіть геніальному мозку землянина.

Підтвердження цьому — візити на Землю прибульців з інших планет. Це факт, який неможливо спростувати, прийнявши до уваги події другої половини минулого століття.

Документальний фільм "Розтин інопланетянина" обійшов екрани цивілізованого світу — спростування не відбулося. Його і не могло бути, — незважаючи на наявність шару людей, — у тому числі й в ученому світі — у яких згадка про прибульців викликає просто скажену реакцію — немов яка-небудь непристойність.

Упевнений у тім, що дата, яку від усіх нас приховували майже піввіку — 8 липня 1947 року — ввійде в історію цивілізації, як День Першого Контакту. Проклята "холодна війна" і справедливо обпльована із двох сторін "залізна завіса" перешкодили людству наблизитися до таємниці неземного життя. Але рано чи пізно таємне стає явним.

Обмовлюся: я зовсім не є стовідсотковим ентузіастом-уфологом. На мій погляд, атмосферне явище, називане НЛО, набагато ширше. Це і просто спалахи природного походження, і якоюсь мірою ілюзії типу гало. І лише невелика частина цих явищ має відношення до кораблів прибульців. Але усе-таки вони є.

Тим, кого цікавить питання палеоконтакту, раджу звернутися до третього тому тритомника О. Казанцева, виданого в 1977 р. Там зібрані найбільш переконливі свідчення відвідування Землі космонавтами з інших планет у стародавні часи. З деякими з "слідів" можна посперечатися. Але — лише з деякими! А з тих пір додалися нові, ще більш древні.

Той факт, що до космічної свідомості не доросла ще частина журналістів, свідчить хоча б публікація в одній з російськомовних газет, — на жаль, не пригадаю назви — "Французи — містична нація". Там повідомляється, скільки відсотків французів вірить у лісовиків, домовиків, упирів і тому подібну нісенітницю й у цьому ряді: "18% — в інопланетян"...

Але що спільного між інопланетянами і "нечистою силою"? Хіба на початку ХХ1-го століття потрібно доводити, що інопланетяни — це саме жителі інших планет — не більш не менш? І що прилітають вони не завдяки якійсь там містиці і чортовинню, а завдяки найвищому рівню науково-технічного розвитку?!

Уявіть ситуацію: через століття наші космонавти (тобто ЗЕМЛЯНИ) стануть гістьми інших зоряних систем. І тоді місцеві "мудреці" оголосять наших посланців чимось на зразок лісовиків чи інших потвор. Приємно буде?

Часто авторів НФ називають мрійниками. І це значною мірою так. Але те, що людина рано чи пізно направиться до зірок, власне, навіть не мрія. Це аксіома. Тому що, якщо хочете, сутність людини в цьому. Один із кращих майстрів жанру Роберт Хайнлайн порівняв людство з мавпою, що не заспокоїться, поки не добереться до верхівки пальми. Грубувато, але власне кажучи вірно. З тією тільки різницею, що "верхівки" у Всесвіту немає...

І на закінчення кілька слів про те, що "неможливо". Гляньте навколо — хіба багато чого з того, що сьогодні стало дійсністю, раніш було можливе? Наприклад, "дитина з пробірки"? Зміна статі людей за бажанням? Пересадження органів, а тим більше вирощування нових? Нарешті, клонування? А комп'ютери були можливі ще в першій третині ХХ століття?

Переконаний, що життя будь-яку, навіть найсміливішу фантастику обжене. Те, що неможливо зараз, стане можливим через сотні років. Те, що буде ще неможливо через сотні, здійсниться через тисячі років. І в цьому джерело мого — і нашого! — маю на увазі всіх побратимів по НФ-творчості — бачення майбутнього. Воно — буде! І якщо наша творчість є якоюсь мірою ліхтариком, що висвітлює шлях у прийдешнє, виходить, ми пишемо не даремно.

Вересень 2002 р.