Чим живе і пасеться віра

Тут мене запитають: якщо християнська віровчення таке чорне, як я малюю, то чому ж воно перемогло язичеських богів і набуло масового поширення; приведуть і приклади видатних людей, які жили, творили і вмирали з християнською вірою в душі; згадають безліч реальних і міфічних зцілень та інших незаперечних чудес, створених іменем Ісуса Христа. Не повертається язик на фоні загальної ліквідації неграмотності, індустріалізації всього народного господарства, перемоги у Великій Вітчизняній війні, польоту людини в космос називати комуністичне вчення хибним. Є, правда, за комуністами дрібний грішок, що перемогли у війні, яку самі ж і розпалили, але переможців не судять. Індустріалізація теж дорогувато обійшлася, десятками мільйонів життів, але в масштабах світової революції це, звичайно, дрібниця. Не будемо придиратися до методів утвердження християнського вчення, згадувати сотні тисяч знищених інакомислячих. Важливий результат. Все-таки факт, що християнське вчення відкусило у "князя мира сего" пів-царства.

Взагалі кажучи, масове поширення того або іншого явища ще не означає, що істина в горілці чи цигарках, навіть якщо багато видатних людей курили і знаходили душевне умиротворення в пляшці. Класики комунізму прямо називали релігію "опіумом для народу", "духовною сивухою", "вздохом угнетенной твари". Так воно і є, і цього цілком досить для відповіді на поставлене вище запитання. Але така відповідь була б занадто примітивною, плагіатом з класиків комунізму, що недостойно великого філософа.

Проблема насправді глибша. Все-таки факт, що люди знаходять душевне умиротворення в християнстві і навіть іноді завдяки цьому звільнюються від потреби умиротворення горілкою. Назвати віровчення "неістинним" було б також лише напів-відповіддю. Адже істина відносна, як і горілка. Один п'яний від чарки, іншому, щоб задовольнити свої духовні потреби, мало пляшки. Коли я пишу, що вчення брехливе, чи що в природі немає нічого неживого, крім релігійних догм, це літературна метафора. Якщо я не буду прикрашувати своє дослідження літературними наворотами, воно буде занудним. Все суще є формації свідомості, тобто, живе – людина, тварина, вода, атом, релігійна догма, таблиця множення. Якщо догма живе в операційній системі людської свідомості, значить, жива.

Істина залежить від точки зору, але така точка зору не дуже продуктивна. Якби ми звільнилися від душевного остеохондрозу і могли вільно переходити від однієї точки зору до іншої, не надаючи ніякій пріоритету, то це був би значний крок у взаємопорозумінні, але це не зробило б наше пізнання, світогляд і взагалі внутрішній світ безконфліктними. Адже ми є складним, багатоповерховим і широким комплексом формацій свідомості (сутностей), і кожна з них теж є багатоповерховим утворенням, здатним до власного індивідуального розвитку у відповідному середовищі, всередині операційної системи центральної свідомості. Часто ми захоплюємо чужорідні формації, і вони теж прагнуть прорости в нас по вертикалі і по горизонталі. Така природа усього живого. Не конструктивно ділити сутності-істоти-сили природи на істинні і неістинні, добрі і злі, хоч в конкретних ситуаціях ми навіть змушені ділити. Якщо нападає конкретне зло, доводиться давати по конкретній морді, або ж підставити другу щоку, як кому подобається. Філософське обгрунтування можна підвести потім. Оскільки сутності, які живуть в нас, менш масштабні, то і їх еволюція не має такого розмаїття форм, глибини, висоти, простору, як еволюція видів тварин чи людини.

Неістинного, нереального не існує нічого. Все є живим і істинним у відповідному операційному середовищі існування, від комп'ютерного віруса до каменя. Маячня божевільного є активністю якихось цілком реальних ментальних сутностей, а нереальною ця активність здається лише тому, що вийшла з-під контролю центральної свідомості і конфліктує з іншими сутностями та структурами. Осередок вищої свідомості хазяїна, імплантований в домашню скотину, розгортається тільки частково безконфліктно, тому що давить культуру поведінки, необхідну для виживання на волі. Душевний світ скотини примітивніший від дикого предка. Мабуть, скотину на перших порах мучить ностальгія за волею (але після того як хазяїн здох і хлів розвалився – ностальгія за скотством).

Конструктивнішим було б говорити не про істинні чи неістинні сутності, вчення, ідеали, а про їх конфліктну чи безконфліктну поведінку, і то лише на певному етапі розгортання Мені здається, саме з точки зору безконфліктності розгортання можна оцінювати релігійну свідомість, і така оцінка не на користь релігії. Вони проповідують терпимість, всезагальну любов і всепрощення, але ж "все животные равны, но некоторые равнее других" (Дж. Оруелл). Того, хто не визнає їхніх богів і святих писань, вони так-сяк потерплять, але висловлять (або не висловлять) переконання, що дорога йому в пекло. Злочини церкви/Комуністичної партії віруючі/комуністи пояснять відступленням від Вчення. Неможливо довести їм, що це не відступлення, а закономірний результат. Їхня ментальність так деформована, що відторгає все інородне, хоч би це був цілий світ. В наступних розділах я розгляну детальніше, яким чином тоталітарне віровчення перетворюється в тоталітарну ідеологію і породжує тоталітарну державу.

Суперечки навколо істинності тих чи інших догм і навіть вчення в цілому, чи достовірності фактів бувають просто смішними. Колись я випадково почув кусок радіопередачі. Наскільки я зрозумів, в Росії був прийнятий закон, який ущемлював права католиків як нетрадиційної релігії, і Ватикан з цього приводу висловив протест. І ось, щоб відбрехатись, російське радіо випустило в ефір православного богослова (вірніше сказати, словоблуда). Почав він, в кращих комуністичних традиціях, з натяків на те, що емісари католицької церкви в Росії завжди були шпигунами і мало не диверсантами. Далі щось пройшовся по сонму святих (точно не пам'ятаю), а потім найцікавіше: треба було довести вищість православної віри над католицькою. І довів він це геніально. На жаль, записати дослівно не було можливості, тому переказую своїми словами. Чому, питає він, православну церкву комуністи переслідували, і священників розстрілювали, і храми руйнували, і хрестити дітей забороняли, а церква і віра живуть? Та тому, що православна церква і віра мають свою опору на небесах, в царствії небеснім, і тому "князь міра сєго" не може їх здолати. А що таке Ватикан? Це державне утворення, тобто, царствіє земне. Царствієм же земним, як всім відомо, править диявол. Отже, робіть висновки, що таке католицька церква і віра. Справді, геніально. Не поступається фразі знаменитого російського адвоката, що захищав злодійкуватого попа: "Сколько раз он прощал вам грехи ваши? Простите и вы ему один раз, люди русские".

Я не бачу також особливого смислу в тому, щоб ловити християнські писанія та преданія на історичній неправді чи підтасовці фактів, хоч в багатьох випадках це очевидно має місце. Мені говорять, що церковний дзвін там-то і там-то зцілює від СНІДу. Я не твердолобий антифанатик, охоче вірю в можливість такого явища. Але чому біля тієї церкви не спостерігається натовпу хворих на СНІД? Я не задав вслух цього запитання з поваги до людини, яка говорила мені це. Відповідь очевидна: тому що не вірують. Християнська традиція виробила цілу культуру лицемірства і двоємислія, якою замазують розриви між своїми святенницькими амбіціями і реальністю. Зцілили хворого молитвою – слава Ісусу Христу. Не зцілили – значить, не вірує, або ж вірує не глибоко, не щиро, не від усього серця. Або ж вірує не так, як велять традиції даної церкви/секти. Або ж нехрещений. Або ж сам цілитель вірить не щиро. Останнє треба уточнити. Церковна традиція вважає, що "благодатная сила таинств не зависит от нравственного достоинства или недостоинства совершителей таинств" (Духовные посевы, с. 115). Звичайно, якщо "совершитель таинств" є священником. Якщо ж не можна придратися до істинності віри ("характер нордический, стойкий"), то, значить, це розплата за минулі гріхи. Це бог випробовує віру. Терпи і молись. Але ось душа хворого відлетіла. Знайдуться свідки, які бачили двох янголів, що понесли праведну душу небіжчика прямо в царствіє небесне. Слава Ісусу Христу. Все це трохи нагадує відоме шахрайство, як один спритний чоловік брав хабарі ніби-то за сприяння вступу до ВУЗу. Якщо абітурієнт поступав, всі були задоволені, якщо ж не поступав, шахрай чесно повертав гроші, посилаючись на непередбачені обставини, і претензій знову не було.

Коли ми приступимо до проблеми масового поширення релігійних вчень конкретніше, вона розпадається принаймні на три: чому саме людина тягнеться до релігії, що спонукає проповідників навертати в своє стадо нових жертв і звідки взагалі прийшли в людство релігійні вчення?

Якщо людина по тій чи іншій причині втратила душевну рівновагу, для повернення до відносної рівноваги необхідний якийсь стабільний центр, на ритм якого можна спертись, подібно тому як годинниковій механізм працює за ритмом маятника. Такий задавач ритму тимчасово стабілізує свідомість на час відновлення зруйнованих структур. Це може бути читання улюбленої книжки (раніше я часто читав і перечитував "Мастера и Маргариту", або дитячі казки різних народів, хоч знаю майже напам'ять), мелодія, споглядання зоряного неба, прогулянка лісом, фотографія симпатії чи спогад про неї. Але часто вдаються до цигарок і горілки, тоді замість відродження поламаної душі відбувається анестезія, уламки зростаються перекособочено і надалі вимагають все більше знеболюючого. Іноді добрі люди в такий момент приходять із словом Божіім. Чорт їх знає яким шостим чи сьомим відчуттям, але вони чують чуже горе, як вампіри запах свіжої крові, і розгортають перед жертвою сяючу приманку. Що простіше, визнай, що Ісус син Божий, Спаситель людства, та інші символи віри, і спасешся. Жертва ковтає приманку, і ось уже непомітно запрацювала програма імплантації, і через деякий час стадо Христове зросло ще на одну скотину. Потім вже жертва не може жити без читання Біблії, як алкоголік без щоденної пляшки. В більшості випадків навернення в християнство відбувається на фоні гострої душевної кризи. Так само, для навернення в комунізм необхідна гостра криза суспільства. В нормальних умовах свідомість індивіда і суспільства має активні системи самозахисту, які протидіють проникненню паразитних сутностей.

Однією з найганебніших рис християнської релігії є систематичне культивування чуда як засоба укріплення віри і навернення в віру. І в Біблії, і в життєписах святих, постійно повторюється такий мотив: сотворив Ісус чи його послідовники таке-то чудо, і навернулось в християнську віру стільки-то тисяч народу, і посрамились представники конкуруючої секти, які не змогли сотворити щось подібне. Ще в Старому Завіті читаємо про шоу-змагання Мойсея з жерцями єгипетського фараона. Істинність бога і віри утверджується за допомогою чуда. Щось тут нагадує залякування диких туземців сірниками та порохом. Якесь шахрайство в цьому. Всі традиційні йогічні вчення (крім новоявлених шахраїв) застерігали проти захоплення наднормальними силами і тим більше демонстрації подібних явищ, тому що це веде до деградації шукача йоги. Тим більше, коли з цього намагаються зробити якийсь навар. Яку ж віру можна побудувати на фундаменті чудотворства? Лише рабську, поклоніння скотини хазяїну. Саме такий дух рабства просочує все християнське віровчення, що б не говорили ловці душ.

Недаром правителям земним це вчення прийшлось до душі як надійний засіб контролю над стадом. Заради цього вони навіть терпіли надмірні зазіхання церкви на владу над тим же стадом. Я думаю, не випадково після краху комунізму в пост-радянських країнах спостерігається такий сплеск ісусо-христосовського психозу. Це подають як "повернення до традиційних духовних цінностей", але насправді це лише повернення до старого, перевіреного віками методу умиротворення стада. Щоб прощало невиплачену зарплату, віддавало останню сорочку після того як у нього украли верхню одежу.

Але не тільки правлячій верхівці зручне це віровчення. Широкі маси совкового стада так звикли до свого скотського становища, що не здатні жити інакше ніж по-християнськи, тобто, по рабськи. Якщо у них не віднімати верхню і нижню одежу, то вони її все одно проп'ють і будуть такими ж ніщими. Вони не сприймають іншого поводження, ніж за допомогою батога. Без батога вони втрачають моральність і починають запаскуджувати все, куди ступає їхня нога. Надзвичайна стійкість комуно-християнських ідеалів і пояснюється тим, що їх опорою є скотські інстинкти, середовище скотного двора. А скотина чим більше знущання терпить, тим більше утверджується в своєму скотстві. Ідеали і середовище взаємопідтримують одне одного. В цьому рабському середовищі неможливі жодні реформи, крім заміни одних паразитів на інших. Це тупикова гілка еволюції, матеріальне втілення тупикового віровчення, урок всьому людству.

Але це явище тимчасове. Віровчення вимре разом із своїм стадом. Крах комунізму, цієї останньої фази розвитку християнського віровчення, неминуче є початком краху всього віровчення, і навіть початком більш тривалого і масштабного процесу – звільнення людства від релігійної свідомості. Хай не обманюються скотопогоничі.

Я нападаю на християнське віровчення не тому, що воно гірше від інших релігій. Хоч все-таки воно найбільш скотське. Просто, результати цього віровчення я щодня спостерігаю наочно. Колись, в часи Горбачовської перебудови, малювали таку карикатуру: Карл Маркс у драній одежі сидить під забором і просить подаяння. Карикатура символізувала банкрутство комуністичного вчення. Коли я іду вулицями Києва і через кожні п'ятдесят метрів просять подаяння ніщі, я в кожному з них бачу банкрутство християнського вчення. Ніколи не даю, коли просять в ім'я Ісуса Христа. Це все одно, що давати алкоголіку на горілку.

Все ж, порівнюючи, наприклад, християнство з ісламом, треба визнати, що дух рабства і скотства в християнстві набагато сильніше виражений. Крім того, іслам більш реалістичний в багатьох питаннях, там немає таких ідіотських ідеалів як підставити ліву щоку, коли тебе б'ють по правій, чи добровільно віддати одежу грабіжникам, чи не бажати більше однієї жінки. Але всяка релігія є засобом поневолення людини. Хоч в наш час спостерігається зростання впливу ісламу, але зростають і кризові явища в країнах, де іслам панує. Це така сама тоталітарна ідеологія, як і християнство, і крах ісламу так же неминучий, як і крах християнства і будь-якої іншої релігії. Просто, християнське вчення старше і раніше прийшло до фінішу. Цей фініш знаменує крах релігійної свідомості взагалі. Людство переживе своїх ідолів і паразитів. Але ж ідоли вже зібрали і ще зберуть жахливе жертвоприношення.

Тепер поглянемо на другий аспект проблеми. Що ж подвигає місіонерів і простих проповідників нести слово Божіє в невдячне середовище, іноді ризикуючи життям? Дивне запитання, скаже кожен віруючий. Бог покликав, Бог і посилає, Бог дає і слово, і випробовування. А що примушує алкоголіка шукати компанію споріднених алкоголем душ та вербувати нових собутильників, чи курців обкурювати некурящих? Ясна річ, той рогатий і хвостатий, ім'я якого непристойно називати християнину. Проте, я думаю, що рогатий і хвостатий тут ні при чому. Всяка сутність, яка укоренилась в свідомості людини, прагне розростися вшир і вглиб, і коли їй стає тісно в свідомості індивіда, вона знаходить новий простір для свого росту в колективі споріднених душ. Принципи еволюції сутностей всіх рівнів і масштабів однакові. Будь-яка цілісна ідеологічна система, чи традиція, чи образ емоційного розуму, чи біологічний вид набувають нового еволюційного простору шляхом індивідуалізації живих істот чи конкретних неповторних втілень дрібніших сутностей в свідомості різноманітних індивідів. Оскільки така масштабна сутність, як релігійна свідомість проростає в ментальні сфери, що керують поведінкою людини, то це і проявляється в прагненні до місіонерства. Проповідник вважає, що він несе Слово Боже, але це лише рабська залежність від ментального паразита, який намагається таким чином розширити простір для свого росту.

Але в проповідництві є ще один, більш зловісний аспект. Адже віруючі щиро присвячують своє життя і діяльність їхньому Богу. Коли є колектив прихожан, очолюваний пастирем, рабська свідомість проявляється таким чином, що мимоволі, позасвідомо, випромінювані енергії-свідомості віруючих, адресовані їхньому Богу, проходять через пастиря. В такій ситуації майже неможливо утриматись від поступового сповзання до примітивного вампіризму. Свята віра розпромінює свідомість прихожан, і грітись у промінні святості з часом стає звичкою. Подібним чином, всі великі і невеликі совкові начальники тримаються за свої посади, поки їх не винесуть вперед ногами, хоч могли б піти на заслужений відпочинок і одержувати пристойну пенсію. Але вони продовжують керувати, давати збучку своїм підлеглим, хоч практична користь від їхньої активності нульова, а часто навіть негативна. Вони звикли живитись пошаною і навіть грубими лестощами своїх підлеглих. Вампіри вже не можуть відмовитись від щоденного вживання свіжої крові, зарплата для них має другорядне значення. Релігійна віра пробуджує більш тонкі, високі і смачні енергії-свідомості, тому явища вампіризму серед різновсяких проповідників, гуру, пастирів дуже поширені. Вони паразитують буквально як клопи на скотині. Цілком природнє їх бажання завербувати в своє стадо свіжу скотину. Свіжа кров така смачна. Співробітниця Шрі Ауробіндо Мірра Альфасса бачила в місцях масового поклоніння, як вона пише, "чорного астрального павука", який перехоплює енергії, випромінювані віруючими (Шри Ауробиндо. Практическое руководство по интегральной йоге. Киев, "Преса України", 1993). Я не можу судити, так це чи ні, але щось зловісне здається мені в церковних куполах з їх характерною 8-гранною симетрією. Наче гніздо восьмилапого павука. Павук-хрестовик – найкращий символ християнської релігії. Ось картина "Воздвиження чесного хреста". XVII ст. (Волинь). (Український іконопис. Настінний календар-щомісячник на 1993 рік. Київ, "Преса України", 1992). Не знаю, що хотів виразити художник, але багатолапий купол з хрестом-жалом над головою священника дуже нагадує хижого павука, який п'є психічну енергію. Відповідно, у священника і оточуючих якийсь пришиблений вираз обличчя. Іноді картина передає більше, ніж хотів сам художник.

В останні роки в Україні спостерігається справжній ісусо-христосовський психоз. Проповідники лізуть з екранів телевізорів, з газет, радіо, чіпляються просто на вулиці. Їду в метро – і там пре в очі реклама: "Дивіться на екранах міста "Ісус". Фільм, який змінив життя мільйонів і може змінити ваше життя". Спасибі, не хочу. Але ж все це коштує грубих грошей. Отже, власть імущі не жаліють грошей на умиротворення скотини. Щоб безропотно віддавала шерсть і шкуру. Понавипускали дитячих мультфільмів на євангельські теми. Раніше показували доброго дідуся Леніна, тепер Ісуса. Якась дитяча поетка читає по радіо умильний вірш, як маленька дитинка преклонила перед Ісусом колінка. Нажалити б авторці сраку крапивою за такі скотогенні вірші. Дитина тільки народилась, а вони вже спішать поставити на неї скотське клеймо і потім все життя дурять своїми одкровеніями. Людство вже нарешті дійшло до усвідомлення шкідливості пропаганди наркотиків, але ж християнська сивуха не менш руйнівна. Вони пишуть ці вірші в країні, яка є уособленням краху комуно-християнського віровчення, але з непорушною запрограмованістю зомбі продовжують молитись на свою Книгу Книг, Суперкнигу, Конституцію скотного двора.

Та що вже там рядові члени стада. Сам Президент приносить присягу на Біблії. Я не пророк, але в даному випадку можу точно сказати, що Україну виведе на шлях добробуту Президент, який відмовиться від цієї ганебної традиції. Я схиляюсь перед мудрістю творців Біблії. Це ж треба створити таке вчення, щоб і через дві тисячі років Президенти незалежної України і ще восьми країн вважали за честь бути нагородженими орденом "Кавалера Святого Гроба Господня" ("Факты", 5 января 2000). Поздоровляю, Леонід Данилович, з високим званням. Не їжте на ніч сирих помідорів, а то не воскреснете з гроба.

Ось стаття про нові релігійні течії ("Факты", 10 августа 1999). Лізуть місіонери з усіх щілин, християнські і нехристиянські, як клопи на запах крові. Лізуть навіть в школи, і ніхто не сміє їх кишнути. "Три-четыре харизмата способны извести целый коллектив". Не умаляючи кваліфікації харизматів, це однозначно характеризує такий колектив як стадо скотів. "Их реабилитация (наркоманів), по наблюдениям специалистов, собственно и состоит в смене зависимости". Дійсно так, скотська душа шукає паразитів, більший паразит поглинає меншого. Ось ще одна гарна стаття на цю ж тему (Факты, 2 февраля 2000). Навіть з півсотні депутатів Верховної Ради потрапили в сітку новоявлених ловців душ. Дух скотства не зважає на чини і ранги. Корисна стаття. Але в цьому ж номері цієї ж газети замітка "На Почтовой площади столицы вновь появится церковь Рождества Христова". В цій же газеті регулярно по п'ятницям друкувались скотогенні одкровення єпископа Павла. Чим же гірші нетрадиційні релігійні течії від традиційної самогонки? Вони співвідносяться так з традиційною православною церквою, як важкі наркотики з цигаркою, як дрібні вуличні грабіжники з добре організованою рекетирською мафією. Остання не так часто вдається до грубого фізичного насильства. Цю роботу зробили засновники банди, і тепер достатньо одного страху, щоб збирати свою законну данину. Цигарка наче здається меншим злом порівняно з важкими наркотиками, але насправді завдяки масовому поширенню тютюнокуріння калічить більше життів.

Зрештою, свою законну данину всі банди зберуть, але ні в кого з них немає майбутнього. Теперішній бум нетрадиційних релігійних течій викликаний саме деградацією традиційної церкви і віри. Скотина шукає нових клопів, клопи шукають свіжої крові. Менші паразити пожирають труп більшого, але і їх з часом пожеруть ще дрібніші паразити алкоголізму, наркоманії, куріння, і тому подібних явищ. Цей процес закінчиться лише тоді, коли вимре скотне стадо – живильне середовище клопів.

"Ніхто не здатний зупинити ідею, час якої настав" (один з лозунгів УНА-УНСО). Ніякі полчища проповідників не здатні реанімувати ідею, час якої минув.