Луганський державний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

Ірина Магрицька

СЛОВНИК
весільної лексики
українських східнослобожанських говірок
(Луганська область)

Луганськ
Знання

2003

УДК 81.161'282.2(477.61)
ББК 81.411 – 4 + 81.001.2
М 12

Магрицька І.

М 12 Словник весільної лексики українських східно
слобожанських говірок (Луганська область). – Луганськ: Знання, 2003. – 172 с.

ISBN 966-7915-52-2

Завданням словника є максимально повне відтворення лексики й суміжних явищ (словосполучень, фразеологізмів, мовних кліше), сполучених із традиційним весільним обрядом Східної Слобожанщини. Приділено увагу фонетичним, акцентним, словотвірним і семантичним особливостям весільних найменувань.

При укладанні словника використано давні й сучасні записи з україномовної території Луганської області (колишнього Старобільського повіту Харківської губернії).

Словник може бути корисний для діалектологів, етнолінгвістів, культурологів, усіх шанувальників українського народного слова.

В і д п о в і д а л ь н и й р е д а к т о р:
доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко (Київ)

Р е ц е н з е н т и:
доктор філологічних наук, професор Костянтин Герман (Чернівці)
кандидат філологічних наук, доцент Наталя Хобзей (Львів)

ISBN 966-7915-52-2 © Магрицька І.В., 2003
© Знання, 2003

ПЕРЕДМОВА

Вивчення мовних свідчень народної культури є одним із актуальних завдань сучасного мовознавства, передусім діалектології та етнолінгвістики. Перспективним у цьому відношенні є введення в науковий обіг нових лексичних і фразеологічних фактів, сполучених із народними обрядами.

Важливою передумовою комплексного дослідження "культурних" мовних знаків є наявність в арсеналі дослідника лексикографічно (із точною локалізацією) або картографічно представлених реґіональних матеріалів, що уможливлює вияв традиційних рис і місцевих особливостей певного обряду, окреслення діалектних та етнографічних ареалів поширення обрядових явищ, а в подальшому – формулювання культуро- й етноґенетичних висновків.

Українська весільна драма відбиває дух нації і є важливою складовою традиційної обрядовості українців. А весільна лексика і фразеологія при уважному аналізові розкриває найархаїчніші сторони своєї семантики.

Одним із аспектів дослідження весільної лексики є створення тематичних діалектних словників. Серед небагатьох лексикографічних праць, присвячених цьому шару лексики, є словник А.Гури "Из полесской свадебной терминологии: свадебные чины" (Славянское и балканское языкознание. – Вып.9. – М., 1984. – С. 137-177; Славянский и балканский фольклор: Духовная культура Полесья на общеславянском фоне. – М., 1986. – С. 144-178), побудований за семантичним (від назви до об'єктів) принципом, і словник П.Романюка "Лексика весільного обряду правобережного Полісся: Матеріали до "Лексичного атласу української мови" (Дослідження з української діалектології. – К., 1991. – С. 225-251), матеріали якого подано за ономасіологічним (від об'єкта до назв) принципом.

Маючи, без сумніву, високу наукову вартість, ці словники, на жаль, не претендують на повне охоплення всієї весільної лексики представлених реґіонів: перший із них фіксує лише назви учасників весілля, а другий – основних весільних понять і реалій.

Пропонований діалектний словник недиференційованого типу є першою спробою докладної лексикографічної репрезентації назв, сполучених із традиційним українським весільним обрядом Луганщини, яка є частиною східнослобожанської етнокультурної території.

Матеріали до Словника збиралися автором упродовж 1993-1998 років у 104-х україномовних селах Луганської області (див. список населених пунктів). Обстеження здійснене за спеціально укладеною програмою, що охоплює 300 питань, спрямованих як на вияв номінативного плану обряду, так і фіксацію його етнографічних особливостей.

На пропозицію авторів словника "Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії" (Житомир, 2001) публікувати апробовані програми збору матеріалу подаємо як додаток до Словника авторський питальник. Сподіваємося, що його творче використання полегшить роботу лексикологам-початківцям, які вивчатимуть лексику весільного обряду інших українських діалектних територій. Зауважмо, що пропонований питальник відбиває як традиційні, загальноукраїнські елементи весілля, так і специфічні й локальні варіанти східнослобожанського обряду; його укладанню передувало докладне опрацювання сучасних, зафіксованих на магнітофонну плівку, текстів-описів весілля, а також давніших етнографічних записів зі Слобожанщини.

Зібраний матеріал показав, що весільна лексика обстежених говірок утворює багату в репертуарному плані структурно організовану систему, в межах якої можна виділити три лексико-семантичні групи (ЛСГ):

1. назви весільної драми, її етапів і окремих обрядодій;

2. назви учасників весільної драми;

3. назви матеріальних компонентів весільної драми (одягу і прикрас, атрибутів і тварин, страв і напоїв тощо).

При укладанні Словника ми зіткнулись із неможливістю відбити абсолютно весь мовний супровід обряду. Тому до нього увійшли назви лише тих реалій, що виконують в обряді певну ритуальну функцію. Так, інформатори розповідають, що під час гостини в домі молодого другого весільного дня На сто^|лўі ў^|сўаке йіст^|во ∕ борш' ∕ ^|тушена кар^|тошка з м^|нўасом ∕ пирўіж^|ки з у^|сўакойу ^|начинкойу ∕ сме^|тана ∕ ки^|сўілў ∕∕; ^|Йіли холо^|децў ∕ п^|тицўу ∕ голуб^|цўі ∕ хрўін ∕ ог'ір^|ки ∕ ка^|пусту ^|кислу ∕ пе^|лўустку ∕ ^|йаблука ^|моч'енўі ∕ каву^|ни ∕∕; Оз^|вару ^|поўнўі мис^|ки пона^|ливанўі ∕∕; Пи^|ли ^|водку ∕ само^|гонку ∕ на^|лиўку виш^|неву ∕ сли^|вову ∕∕. Більшість названих страв і напоїв не є ритуально вагомими, тому в Словнику не зафіксовано лексеми на їх позначення. Зате в ньому відбито лексеми ки^|сўілў та ка^|вун, але не просто як назви страв весільного столу, а як найменування страв, що сигналізують про завершення частування за святковим столом.

Весільні поняття позначені як обрядово маркованими назвами, так і загальновживаними, тому серед них можна виділити власне весільні номени – етнографізми (п'ідве^|сўілок, за^|водити на по^|сад, перез^|ва, свашку^|вати, друж^|ко, г'ілў^|це, пок^|раса, вига^|нўаĭло та ін.) і найменування, що використовуються й поза обрядом (^|веч'ір, і^|ти ў ^|гостўі, б^|ратик, му^|зики, в'і^|нок, хо^|мут та ін.). Чимало загальновживаних назв у весільному контексті набувають особливої, культурної конотації: солоў^|йі 'малолітні учасники весілля (хлопчики), що "продають" молоду молодому', ^|м'ісўацў 'прикраса з тіста на короваї у вигляді місяця', мед 'мед, яким пригощають учасників весілля на знак цноти молодої'.

Структура представлених у Словнику мовних знаків не однорідна: серед них є монолексеми й аналітичні назви.

Лексеми мають різну морфологічну віднесеність – є іменниками (з^|мовини, бо^|йарин, тере^|мок), дієсловами (к^|ланўатисў, свалўбу^|вати, кнўазўу^|вати), прикметниками (ве^|сўілўниĭ, с^|вадўібниĭ), а також субстантивованими частинами мови – прикметниками (моло^|диĭ, зго^|ворена, ^|чесна), займенниками (^|наше 'молода в обряді підміни', сво^|йе 'весільна шишка з червоними стрічками, за якою приходять посланці роду молодого з метою пересвідчитися в цнотливості молодої'), числівниками (д^|воĭко 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих', ^|восўім 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім').

Багатокомпонентні назви виражені іменними словосполученнями (с^|ватанў:а на ^|шапку, ^|рўіднўі од йо^|го ^|чести, с^|таршиĭ друж^|ко, ко^|сицўі з ^|селезнўа, с^|ваталўниĭ руш^|ник), дієслівними словосполученнями (і^|ти на со^|рочку ди^|витисў, ^|дати в'ідко^|ша, дўі^|лити коро^|ваĭ), а також описовими конструкціями (^|парубок та^|киĭ ∕ шо т^|реба ^|дўіўку, ^|дўіўка ∕ йа^|ка ^|ладицў:а ^|зам'іж і^|ти, бабоч^|ки ∕ йа^|к'і шиш^|ки пе^|чутў). Окремі поняття реалізовано шляхом пропозитивної номінації: ро^|с:ипалосў с^|ватанў:а, ^|дўіўка пос^|п'іла, йа^|ка се^|бе ^|видержала.

Назви, що за структурою є словосполученнями та реченнями, мають різний ступінь оформленості мовного знака як усталеного весільного номена. Найвищий ступінь такої оформленості характерний для весільних фразеологізмів – стійких зворотів, цілісність семантики яких зумовлена поєднанням компонентів із повністю або частково переосмисленим значенням (п^|рўадиво ўкру^|тити 'відмовити парубкові при сватанні', і^|ти на мир 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля', за^|водити на по^|сад 'заводити молодих на почесне місце за весільним столом', і^|ти пореше^|тити 'обряд комори', зо^|зулўу ви^|гонити 'пародійне весілля'), і для усталених мовних кліше (Це ^|тайа лўіпи^|ха ∕ шо з:а с^|толу випи^|ха ∕∕ 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом', Геĭ ∕ бу^|йари ∕ до ^|конеĭ! ∕∕ 'т.с.').

Отже, назву Словнка "Весільна лексика українських східнослобожанських говірок" можна вважати умовною, оскільки лексикографічним об'єктом є не тільки лексика, а й аналітичні найменування весільних понять.

Реєстр Словника нараховує 1600 статей (з урахуванням аналітичних назв – 2350). Матеріал подано за алфавітно-гніздовим принципом зі збереженням діалектних фонетичних, акцентних та граматичних особливостей. Фонетичні й акцентні варіанти реєстрових слів об'єднано в одній статті за алфавітом, напр.: бе^|седа, бесе^|да, б'і^|сўеда, бе^|сўіда, а саме реєстрове слово, виділене великими літерами, має форму найуживанішого в говірках варіанта (БЕСЕДА). Кожна фонетична форма передана за допомогою загальноприйнятих транскрипційних знаків і локалізована з точністю до населеного пункту, позначеного в дужках відповідним номером, напр.: ГІЛЬЦЕ гил^|це (49, 90), ^|гилўце (41, 71, 81), гилў^|це (57), ^|г'ілўца (70), г'іл^|це (6, 9, 15-17, 21-23, 25, 27, 29, 31-33, 35, 38, 49-51, 56, 59, 62, 67, 82, 89, 90, 91, 95, 97), ^|г'ілце (31), ^|г'ілўце (22, 33, 40), г'ілў^|це (5, 7-9, 12-14, 18, 20, 23, 24, 26, 30, 33-37, 39, 51, 52, 55, 61, 63-69, 72, 73, 75-82, 84, 86, 87, 89, 92-98, 102).

Для обстежених говірок характерні артикуляційні уподібнення звуків у мовному потоці, як-от: наближення у слабкій позиції звуків е та и один до одного (заг^|ризи^ени, ^|полуде^инў), вимова звука о^у перед складом із наголошеним у (зо^у|зулўа, о^уб^|руч) асиміляція приголосних за твердістю-м'якістю (напе^ире^их^|ресўтўа, дзўв'і^|нок), дзвінкістю-глухістю (ме^и|реж^шка, ба^|тўіг^х), слабке пом'якшення звука ч (ку^|мач^•). Оскільки основним об'єктом нашої уваги були лексико-семантичні властивості весільних найменувань, для полегшення прочитання Словника використовуємо дещо спрощену систему транскрипційних знаків, передаючи водночас оригінальні фонетичні явища, напр.: ^|менўч'ій, мо^уло^у|да, во^у|рўітницўа, бо^а|йарин, і^|ти на гро^а|би.

При деяких іменниках (тих, що вживаються тільки в однині чи множині або є в говірках рідковживаними) подано обмежувальні позначки, як-от: ОГЛЯДИНА тільки одн., ВУЛИЦІ тільки мн., ЗАРУЧЕНИЙ рідко. При іменниках, які мають нетипові для літературної мови форми деяких відмінків (останні відзначені принагідно, оскільки питання словозміни не було предметом нашого спостереження), також наведені відповідні граматичні ремарки: КОНЮХ, н. мн. конўу^|ха, ПЕРСТІНЬ, н. мн. персте^|нўі; ГОСТІ, р. мн. ^|гостўіў, ДРУЖКИ, р. мн. д^|ружк'іў, ПОДРУГИ, р. мн. ^|подругўіў, ХЛІБ-СІЛЬ, р. одн. х^|лўіба-^|соли; КВІТКИ ор. мн. з кв'іт^|кам, ЦВІТИ ор. мн. цв'і^|там, МАТИ, ор. одн. ^|матерейу, МИТКАЛЬ, ор. одн. митка^|лўом, МІЧ, ор. одн. з м'і^|ч'ем; РУШНИК, м. одн. на рушни^|цўі, ТАРІЛКА, м. одн. на та^|рўілўцўі.

Своєрідність Словника полягає в тому, що не всі лексеми в ньому подані в початковій (у традиційному розумінні) формі. Так, на позначення групи персонажів весільної драми як певної сукупності використовуються слова у формі називного відмінка множини: ВЕСІЛЬНІ, КОРОВАЙНИЦІ, СВАШКИ, СТАРОСТИ, ШАХВАРИ. Якщо ж у цій групі виділяються окремі персонажі з властивими тільки їм обрядовими функціями, то інша словникова стаття подає їх індивідуальні назви у формі однини: ВЕСІЛЬНАЯ: ве^|сўілўнайа ^|мати, СВАШКА, СТАРОСТА.

Є й інші випадки подання лексем у різних формах числа в самостійних словникових статтях: ПЕРЕЙМА – ПЕРЕЙМИ, ДАР – ДАРИ, РУШНИК – РУШНИКИ тощо (ці назви можуть мати як спільну, так і відмінну семантику). У формі множини наведено й лексеми на позначення сукупностей обрядових атрибутів, напр.: ГАРБУЗЧАТА 'гарбузенята, які кидають услід весільному поїзду на знак нецнотливості молодої', ПТУШКИ 'прикраси з тіста на короваї у вигляді птахів'.

Початковою формою для субстантивованих частин мови не завжди є форма чоловічого роду, напр.: КРАСНЕ 'покривало на весільних коней', ОДДАНА 'дівчина після заручин до весілля', РЯСНЕ 'весільне деревце'.

До реєстру Словника ввійшли також весільні номени, зафіксовані на території українських східнослобожанських говірок наприкінці XIX ст. у праці "Жизнь и творчество крестьянъ Харьковской губерніи: Очерки по этнографіи края. Т.1" (Упорядк. В.В.Іванова. – Х., 1898). Зберігаючи орфографію давніх записів, подаємо ці приклади жирним шрифтом із зірочкою, напр.: *КВИТОЧКЫ-ВИНОЧКЫ. Давніші назви містять у дужках вказівку на населений пункт і сторінку джерела, на якій вони зафіксовані: *дружбины (20, 21 – с. 88, 345). Інколи давнє джерело подає весільні лексеми у формах, відмінних від початкової: "Та надинуть тоби, дивко Марынко, Золоту кыбалочку", "Чом вы радоньку не радыте, Дивчыны на посадъ не ведете". У такому випадку ми умовно реконструюємо початкову форму, але при ній уживаємо знак питання: *КЫБАЛОЧКА (?), *весты (?) на посадъ.

Одним із завдань Словника є максимально повне відтворення семантики весільних найменувань. Реєстрові одиниці пояснюються по можливості засобами літературної мови (ПІДВЕЧІРОК 'дівич-вечір', РУШНИКИ 'заручини'). Якщо ж слово (вираз) в обрядовому контексті має специфічну семантику або позначуване ним поняття не відбите у відомих літературних тлумачних словниках, то його значення розкривається описово, напр.: ПАЛИЦЯ 'палиця, якою по приїзді молодої до чоловіка свекор тикав невістку в очі, запитуючи, чи не сліпа вона', ВЕДМІДЬ 'особа, що вимітає піч перед випеченням короваю (у весільній пісні)'.

Якщо лексема має два або кілька значень (є полісемічною), то кожне з її значень виділено у статті арабськими цифрами: БОЯРИН 1. 'один із бояр молодого'; 2. 'старший боярин молодого', 3. 'керівник весілля від молодого';
4. 'керівник весілля від молодої'; 5. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому'. Більш тонка характеристика семантики слова полягає у виділенні відтінків окремих значень, які подані різними літерами: ЖИТНИЦЯ 1. а) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, що стоїть на весільному столі перед молодими і вміст якої розпивають при святкуванні річниці весілля'; б) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'; в) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, яку виставляють на стіл на знак цноти молодої' (другим значенням лексеми ЖИТНИЦЯ є віддаленіше від попередніх, об'єднаних цифрою 1, значення – 'букет квітів, який тримає світилка молодого'). Окремі значення та їх відтінки подано з прив'язкою до населених пунктів; порядок їх подачі відповідає ступеню поширеності в говірках. Знак * при населеному пункті вказує на те, що наведене значення реалізоване в давній говірці; знак ⁽*⁾ передає факт поширення значення в давній і сучасній говірці відповідного населеного пункту.

Якщо з тексту давнього джерела незрозуміле значення обрядового номена або ми не впевнені у своїх припущеннях щодо його тлумачення, то в семантичних лапках до таких мовних одиниць ставимо знак питання, напр.: *ЗАРУКА '?'. У цьому випадку, а також для повнішого розкриття семантики деяких лексем після тлумачення подано ілюстративний матеріал, що представляє собою мінімальні контексти вживання реєстрових одиниць у давньому або сучасному мовленні: *ЗАРУКА (?): "Заручена дивка Марьечка, зарученая, Положила свою руку на заруку"; ГЛЕЧИК 'глечик, який розбивають на животі матері молодого другого весільного дня': У поне^|дўілок йа^|касў ^|ж'інка ^|била г^|лечик на ^|пузўі ў свек^|рухи ∕ йі^|йі за^|вернутў у рўад^|но ĭ ка^|чайутў ∕ а во^|на бйе ∕ шоб у^|сўі см'і^|йалисўа ∕∕; ДОБРО 'нижня частина короваю': А шку^|рину ¤ шо на с^|подўі ¤ гармо^|нўісту од:а^|йутў ¤¤ а в'ін йістў і г^|райе ¤ ^|каже ¤ осў мо^|йе доб^|ро! ∕∕. Ілюстративний матеріал паспортизовано і передано або засобами фонетичної транскрипції, або шляхом відтворення оригінального запису друкованого джерела.

У Словнику відбито і явища омонімії. Омонімічні назви подаються в окремих статтях із цифровими позначками праворуч над словом. На відміну від полісемічних лексем, усі значення яких реалізовано в межах однієї ЛСГ (вони є назвами або весільних обрядів, або учасників весілля, або весільних атрибутів), омоніми, як правило, належать до різних ЛСГ весільної лексики, напр.: КАША¹ 'густий суп із крупів на курячому бульйоні, що є головною стравою пародійного весілля', КАША² 'останній день весільного гуляння'; КІНЬ¹ 'учасник пародійного весілля, переряджений конем', КІНЬ² 'букет квітів із дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого'; ПРИДАНИ¹ 'жінки, що везуть придане молодої до дому молодого і прибирають ним у хаті', ПРИДАНИ² 'пародійне весілля', ПРИДАНИ³ 'придане нареченої у вигляді одягу, білизни, предметів домашнього вжитку'.

Зрідка омоніми входять до складу однієї ЛСГ. Віднесення їх до омонімічних здійснено на тій підставі, що в обряді вони виявляють абсолютно різні значення (символіку), напр.: ГАРБУЗ¹ 'предметний знак відмови дівчини при сватанні', ГАРБУЗ² 'гарбуз, який підносять матері молодої на знак нецнотливості дочки'; МОЛОДЕЦЬ¹ 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися', МОЛОДЕЦЬ² 'цнотлива молода'.

Неоднослівні весільні номени розташовані у Словнику за структурно-граматичним принципом, що передбачає подання кожної одиниці стільки разів, скільки в її складі повнозначних компонентів. Семантична характеристика аналітичних назв дається лише один раз. Про місце докладного опрацювання свідчить відсилання при повнозначному компоненті, напр.: го^|рох моло^|тити див. МОЛОТИТИ, п^|латў:а понедўіл^|кове див. ПЛАТТЯ. Місце опрацювання складних назв визначається їх структурою. Зокрема, назви у формі словосполучень тлумачаться при граматичних центрах словосполучень (у дієслівних словосполученнях – при дієсловах, в іменних – при іменниках); пропозитивні номени розробляються при весільній лексемі, яка взяла участь у їх творенні: ХЛІБ-СІЛЬ … До^|волўнўі ^|мати ^|солў:у-х^|лўібом? ∕∕ 'вербальний знак завершення частування за весільним столом'; БОЯРИ … Геĭ ∕ бу^|йари ∕ до ^|конеĭ! ∕∕ 'тс.'.

Фразеологізми – усталені весільні номени – подаються зі знаком ◊.

Якщо до складу аналітичної назви входить лексема, яка реалізується тільки в цьому виразі, то після неї як реєстрового слова ставиться двокрапка і наводиться вираз (кілька виразів), напр.: ВИБИВАТИ: ^|дари виби^|вати, лўон ~ (знак ~ передає повторюваність заголовного слова у виразі), причому залежні слова словосполучень, винесене як реєстрові, мають початкову форму: ГРУБА: кови^|рўати г^|рубу, ДОРОГА: ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дим, ДІРЯВИЙ: дўі^|рўава ^|бочка, ВЕЛИКИЙ: ве^|лик'і шиш^|ки (виняток становлять назви учасниць весілля: СТАРША²: с^|тарша св'і^|тилка, ТРЕТЯ: т^|ретўа д^|ружка).

Якщо ж лексема як заголовний компонент виразу має своє окреме значення, то словосполучення, до складу яких вона входить, подаються в алфавітному порядку в кінці статті, з нового рядка. У випадку, коли лексема як реєстрове слово статті і вислови з нею мають спільну семантику, останні подаються з лексемою в один рядок: ВИШИБАЙЛО виши^|баĭло, ^|чортўіў ~ 'образна назва киселю як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

Деякі лексеми є складовими структурно відмінних словосполучень. У таких випадках однотипні словосполучення подаються з абзацу в певній послідовності (з урахуванням типу відношень і зв'язків між словами), напр.:

МОЛОДА¹ …

моло^|да д^|руга, не^|чесна ~ , пло^|ха ~ , по^|гана ~ , хо^а|роша ~ ,^|чесна ~ .

бе^|седа моло^|дойі, ^|гостўі ~ , із ру^|ки ~ , перез^|ва ~ , с^|вадў(ĭ,лў)ба ~ , сторо^|на ~ , хтосў од ~ .

вес^|ти моло^|ду ўми^|ватисў, і^|ти до моло^|дойі ў ^|гостўі, вес^|ти моло^|ду с^|нўідати, і^|ти с^|нўідатў до моло^|дойі, ^|викуп за моло^|ду, ^|викупи моло^|дойі, ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дўіĭ,
◊ за^|пити моло^|ду, накри^|вати моло^|ду, ◊ пере^|пити ~ , покри^|вати ~ , ◊ про^|пити ~ , розплўі^|тати ~ , розби^|рати ~ , торгу^|ватисўа за ~ , ўми^|вати ~ .

Факультативні варіанти весільних аналітичних найменувань наведено як окремі номінативні одиниці із зазначенням населених пунктів, де вони функціонують.

Так само, як і лексеми, неоднослівні номени можуть бути полісемічними й омонімічними.

Список обстежених населених пунктів

Луганської області

1. Багачка Троїцького району

2. Лантратівка Троїцького району

3. Розпасіївка Троїцького району

4. Арапівка Троїцького району

5. Верхня Дуванка Сватівського району

6. Малоолександрівка Троїцького району

7. Тарасівка Троїцького району

8. Оборотнівка Сватівського району

9. Нижня Дуванка Сватівського району

10. Маньківка Сватівського району

11. Преображенне Сватівського району

12. Куземівка Сватівського району

13. Жовтневе Сватівського району

14. Стельмахівка Сватівського району

15. Гончарівка Сватівського району

16. Свистунівка Сватівського району

17. Коломийчиха Сватівського району

17-а. Сватове Сватівського району

18. Кругле Сватівського району

19. Червоноармійське Білокуракинського району

20. Танюшівка Новопсковського району

21. Лозно-Олександрівка Білокуракинського району

22. Кам'янка Новопсковського району

23. Білолуцьк Новопсковського району

24. Можняківка Новопсковського району

25. Шовкунівка Білокуракинського району

26. Стативчине Білокуракинського району

27. Заводянка Білокуракинського району

28. Курячівка Білокуракинського району

29. Павлівка Білокуракинського району

30. Попівка Білокуракинського району

31. Осинове Новопсковського району

32. Лизине Білокуракинського району

33. Заайдарівка Новопсковського району

34. Новорозсош Новопсковського району

35. Писарівка Новопсковського району

36. Дем'янівка Білокуракинського району

36-а. Білокуракине Білокуракинського району

37. Бунчуківка Білокуракинського району

38. Закотне Новопсковського району

39. Паньківка Білокуракинського району

40. Тишківка Новопсковського району

41. Піски Новопсковського району

42. Просяне Марківського району

43. Пантюхине Новопсковського району

44. Микольське Міловського району

45. Тишківка Марківського району

46. Кабичівка Марківського району

47. Кризьке Марківського району

48. Півнівка Міловського району

49. Рудівка Сватівського району

50. Петрівка Сватівського району

51. Мілуватка Сватівського району

52. Містки Сватівського району

53. Калмиківка Старобільського району

54. Новодонбаське Старобільського району

55. Залиман Кремінського району

56. Макіївка Кремінського району

57. Кабаннє Кремінського району

58. Булгаківка Кремінського району

59. Червонопопівка Кремінського району

60. Нова Астрахань Кремінського району

61. Житлівка Кремінського району

62. Михайлівка Кремінського району

63. Варварівка Кремінського району

64. Єпифанівка Кремінського району

65. Олексіївка Білокуракинського району

66. Нещеретове Білокуракинського району

67. Булавинівка Новопсковського району

68. Підгорівка Старобільського району

69. Лиман Старобільського району

70. Чмирівка Старобільського району

71. Веселе Старобільського району

72. Шуликівка Біловодського району

73. Литвинівка Біловодського району

74. Половинкине Старобільського району

75. Євсуг Біловодського району

76. Хворостянівка Старобільського району

77. Шульгинка Старобільського району

78. Сенькове Старобільського району

79. Шпотине Старобільського району

80. Тецьке Старобільського району

81. Штормове Новоайдарського району

82. Колядівка Новоайдарського району

83. Вовкодаєве Новоайдарського району

84. Курячівка Марківського району

85. Бондарівка Марківського району

86. Великоцьк Міловського району

87. Новолимарівка Біловодського району

88. Мусіївка Міловського району

89. Бараниківка Біловодського району

90. Данилівка Біловодського району

91. Нижньобараниківка Біловодського району

92. Городище Біловодського району

93. Смолянинове Новоайдарського району

94. Олексіївка Новоайдарського району

95. Михайлюки Новоайдарського району

96. Безгинове Новоайдарського району

97. Дмитрівка Новоайдарського району

98. Деркул Станично-Луганського району

99. Георгіївка Лутугинського району

100. Іллірія Лутугинського району

101. Западне Лутугинського району

102. Першозванівка Лутугинського району

А

АНГОЛИК ^|анголик (34) 'світилка молодого під час вінчання'.

Б

БАБА: ^|баба ро^|зодрана (34) 'нецнотлива молода'.

БАБИ ^|баби (60), ба^|би (26, 52, 60, 62, 70, 76, 94, 101)
1. 'присутні на весіллі жінки' (101); 2. 'свашки молодого ∕ молодої' (70, 94); 3. 'жінки, що виготовляють весільне печиво' (62, 94); 4. 'жінки, які виготовляють весільні страви' (26, 76); 5. 'жінки, що виконують весільні пісні' (52, 60, 94); 6. 'жінки від молодої, що "продають" її придане родичам молодого' (52);
7. 'жінки, що заплітають косу молодій напередодні весілля' (60).

ў^|далўі ба^|би (94) 'жінки, які виготовляють весільне печиво'.

БАБКИ баб^|ки (60) 'жінки, які виконують весільні пісні'.

БАБОЧКИ: бабоч^|ки ∕ йа^|к'і шиш^|ки пе^|чутў (21) 'жінки, які виготовляють весільне печиво'.

БАГАТСТВО ба^|гацтво (15, 18) 1. 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни' (15); 2. 'придане нареченої у вигляді худоби' (18).

БАДДЯ ба^|дў:а (41) 'цебер, у якому вчиняють тісто на весільний коровай'.

БАЛАКАЧ бала^|кач (30) 'помічник старости жениха'.

БАЛЬБАШКИ ^|балўбашки (88) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді невеликих кульок'.

БАРАН ба^|ран (11, 66) 'учасник пародійного весілля, переряджений бараном'.

БАРАХЛО барах^|ло (9, 22, 25, 51, 52, 58, 65, 66, 75-78, 82, 94, 97) 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни'.

сун^|дук барах^|ла див. СУНДУК.

БАРИЛО ба^|рило (55, 63) 'печиво у вигляді барила, яке вручають батькові молодої при обдаровуванні'.

БАРИНЯ ^|баринўа (44) 'нецнотлива молода'.

БАРИШНЯ ^|баришнўа (25, 42, 44, 70), ^|барўішнўа (17, 50) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (17, 25, 42, 44, 50, 70); 2. 'цнотлива молода' (44).

БАТІГ ба^|тўіг (7, 14, 79) а) 'батіг, яким дружко "ганяє" матір молодого навколо поїзда перед від'їздом за молодою, а мати в цей час обсипає поїзд насінням, горіхами, грошима, цукерками' (7, 14); б) 'батіг, яким молодий б'є жінку перед тим, як везти її додому' (79).

БАТОГИ: бато^|ги с ^|китицўами (34), ~ з репйа^|хами (34) 'палиці з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутами малолітніх братів молодої'.

БАТЬКИ батў^|ки (1-102) 'рідні батьки молодих'.

і^|ти батў^|кам ^|ноги ^|мити, ^|мити ^|ноги батў^|кам див. МИТИ; і^|ти до батў^|к'іў, і^|ти до батў^|к'іў на ^|госўтўі, і^|ти до батў^|к'ів у ^|гостўі див. ІТИ; ◊ одкло^|нўатисў батў^|кам див. ОДКЛОНЯТИСЯ; ўби^|рати батў^|к'іў моло^|дими див. УБИРАТИ.

БАТЬКО^{1 |}батўко (1-102), *батько (43 – с. 517) 'рідний батько молодого ∕ молодої'.

^|батўк'іў на^|парник див. НАПАРНИК.

^|батўко ĭ ^|мати (1-102), *батько й маты (44, 82 – с. 215, ^|батўко ĭ ^|матўір (39, 95, 101) 'рідні батьки молодих'.

БАТЬКО²: ве^|сўілўниĭ ^|батўко (60, 61) 1. 'рідний батько молодого' (60); 2. 'керівник весілля від молодої' (61); ^|названиĭ ~ (67) 'чоловік із роду молодого ∕ молодої, що заміщує рідного батька одного з молодих у разі його відсутності'; по^|сажениĭ ~ (60), поса^|жон:иĭ ~ (20) 'хрещений батько молодого ∕ молодої, що заміщує рідного'; к^|рўосниĭ ~ (14, 32, 67), х^|ресниĭ ~ (22, 34, 35, 89), хре^|ш':ениĭ ~ (2, 4, 5, 7, 9-11, 16, 20, 38, 40-42, 45-47, 54, 58, 59, 61, 65-67, 70, 72-76, 82, 84, 87-89, 94, 96, 97, 100), *хрещеный батько (43 – с. 517) 'хрещений батько молодого ∕ молодої'.

і^|ти до ве^|сўілўного ^|батўка похме^|лўатисў див. ПОХМЕЛЯТИСЯ; і^|ти похме^|лўатў ве^|сўілўного ^|батўка див. ПОХМЕЛЯТЬ.

БАТЬКО-МАТИ ^|батўко-^|мати (7, 36, 70, 73, 74, 77, 78, 86, 87, 91) 'рідні батьки молодих'.

БАТЬКО-МАТІР ^|батўко-^|матўір (32, 33, 76, 98) 'рідні батьки молодих'.

*БГАТЫ: бгаты каравай (30, 70 – с. 838, 873) 'виготовляти коровай' (у весільній пісні).

БЕCЕДА¹ бе^|седа (20, 30, 44, 47, 72), б'і^|сўеда (29), *беседа (47 – с. 747), бе^|сўіда (97), *бесида (97 – с. 17) 1. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (29, 30); 2. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (44, ⁽*⁾47, 72); 3. 'гуляння в наступні після пародійного весілля дні' (20); 4. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (33, ⁽*⁾97).

БЕСЕДА² бе^|седа (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 34, 36, 43, 44, 46, 47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, 72, 73, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101), ^|беседа (1, 2, 7, 9, 13, 18, 37, 38, 40, 42, 45, 46, 53, 61, 63, 67, 68, 71, 75, 79-82, 84, 85, 87-89, 94), бесе^|да (26), б'і^|сўеда (16), *беседа (43, 47 – с. 518, 747), *бесhда (85 – с. 507), бе^|сўіда (43, 72), бесида (43, 72 – с. 55, 518) 1. 'сукупність учасників весілля' (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 34, 36, ⁽*⁾43, 44, 46, ⁽*⁾47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, ⁽*⁾72, 73, *85, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101); 2. 'жінки, що виконують весільні пісні' (34).

^|обш'а б'і^|сўеда (48), с^|вадўібна ^|бесўіда (3) 'сукупність учасників весілля'; бе^|седа моло^|дого (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 36, 43, 44, 46, 47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, 72, 73, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101), ^|беседа моло^|дого (1, 2, 7, 9, 13, 18, 37, 38, 40, 42, 45, 46, 53, 61, 63, 67, 68, 71, 75, 79-82, 84, 85, 87-89, 94), бесе^|да моло^|дого (26), б'і^|сўеда моло^|дого (16), бе^|сўіда моло^|дого (43, 72) 'сукупність учасників весілля з боку молодого'; бе^|седа моло^|дойі (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 36, 43, 44, 46, 47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, 72, 73, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101), ^|беседа моло^|дойі (1, 2, 7, 9, 13, 18, 37, 38, 40, 42, 45, 46, 53, 61, 63, 67, 68, 71, 75, 79-82, 84, 85, 87-89, 94), бесе^|да моло^|дойі (26), б'і^|сўеда моло^|дойі (16), бе^|сўіда моло^|дойі (43, 72) 'сукупність учасників весілля з боку молодої'.

і^|ти по ^|бе^|седах див. ІТИ.

*БЕСЕДА-КАМПАНІЯ (87 – с. 814) 'сукупність учасників весілля'.

БЕЧОВА бе^|чова (2, 28, 31, 33, 34, 38, 40, 44, 50, 56, 59, 67, 96, 97, 99) 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БЕЧОВКА бе^|чоўка (35, 82, 83, 94) 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БИК бик (31, 54, 75) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

розпи^|вати би^|ка див. РОЗПИВАТИ.

БИКИ тільки мн. би^|ки (1-5, 8, 9, 11, 13, 19, 20, 22, 23, 30, 31, 42, 44, 49, 50, 52, 57, 61, 62, 64-66, 68-72, 75, 79, 83-85, 90-97, 99, 100, 102) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

би^|ки пос^|тавити див. ПОСТАВИТИ; розпи^|ванў:а би^|к'іў див. РОЗПИВАННЯ; розпи^|вати би^|ки див. РОЗПИВАТИ.

*БИЛОВАНЬЯЧКО (77 – с. 609) 'серпанок, яким махають над молодою під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка, у весільній пісні'.

БИТИ: ^|бити б^|лўудо (34), ~ горш^|ки (97), ~ п'ід^|нос (34), ~ под^|нос (34), ~ по^|суду (7, 82), ~ та^|рўелку (62), ~ та^|рўілки (26), ~ та^|рўілку (9, 10, 25, 26, 30, 38, 49, 66, 87), ~ та^|рўілочку (10, 49), а) 'обрядова дія, виконувана при вході молодих до двору молодого' (9); б) 'обрядова дія, що сигналізує про цнотливість молодої' (30, 34, 62); в) 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля' (7, 10, 25, 26, 82, 97); г) 'обрядова дія, виконувана наприкінці весілля з метою побажання щастя молодим' (38, 49, 66, 87).

БИЧ бич (91) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

БИЧОК би^|чок (30, 77) 'парубок періоду сватання у примовах старостів'.

БІЛИЙ: ^|б'іла ^|заполоч див. ЗАПОЛОЧ; ^|б'іле б^|лўудо див. БЛЮДО; ^|б'ілиĭ мит^|калў див. МИТКАЛЬ; ~ руш^|ник див. РУШНИК.

БЛАГОДАРИТИ: благода^|рити куха^|рок (23) 'останній день весільного гуляння'.

БЛАГОПОЛУШНА благопо^|лушна (59) 'цнотлива молода'.

~ ^|дўіўчина див. ДІВЧИНА.

БЛАГОСЛОВЕНІЄ¹ благосло^|венўійе (7-10, 12, 17, 42, 64, 66, 68, 69, 71, 72, 75, 76, 78, 81-83, 90, 92, 100, 101) 'обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВЕНІЄ² благосло^|венўійа (91), благосло^|венўійе (42, 83), *благословеніе (85 – с. 963) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

БЛАГОСЛОВЕННЯ¹ благосло^|венў:а (1-6, 11, 13-16, 18-41, 43-51, 53-63, 65, 67, 73, 74, 77, 79, 80, 84-89, 91, 93-99, 102) 'обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВЕННЯ² благосло^|венў:а (19, 27, 30, 67, 79, 86, 91, 94), *благословеньня (44 – с. 229) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

БЛАГОСЛОВЕНСТВО благосло^|венство (52, 70) 'обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВИТИ: благосло^|вити моло^|дих (2, 4, 8, 9, 11, 12, 21, 23, 25, 26, 33, 34, 38-43, 49-51, 53, 57, 58, 61-63, 70, 72, 73, 78, 80, 81, 83, 90-93, 96, 97, 102) 'виконувати обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВЛЯТИ: благослоў^|лўати моло^|дих (1, 3-7, 10, 13-20, 22-24, 27-32, 34-37, 44-48, 52, 54-56, 59, 60, 64-71, 74-79, 82, 84-89, 94-96, 98-101), благослоў^|йати моло^|дих (76) 'виконувати обряд благословення молодих'.

БЛЮДО ^|б'іле б^|лўудо (34) 'блюдо, на якому підносять матері молодої позначену кров'ю сорочку її дочки після першої шлюбної ночі і яке розбивають на знак цнотливості молодої'.

БОГ Бог (32, 73, 91, 94) 'ікона з зображенням Ісуса Христа, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

БОРОНА боро^|на (8, 9, 11, 14, 49, 56, 57, 59, 61) 'печиво у вигляді борони, яке вручають батькові молодої при обдаровуванні'.

БОЧКА: дўі^|рўава ^|бочка (32) 'дірява діжка, в яку молода носить воду на знак своєї нецнотливості'.

БОЯР бо^|йар (5, 21), с^|таршиĭ ~ (19), бу^|йар (11), с^|таршиĭ ~ (11) 'старший боярин молодого'.

^|менўч'іĭ бу^|йар (11) 'помічник старшого боярина молодого'.

БОЯРИ *бояре (21, 22, 42-44, 84 – с. 107, 222, 347, 502, 519, 826), бо^|йари (1, 3-6, 9, 12, 17-19, 21-26, 28, 29, 31, 39, 42-48, 51, 52, 54, 55, 57-59, 61, 65-67, 69-72, 74-78, 80-86, 88, 90, 92, 96-98, 100-102), *бояры (20-22, 30, 43, 44, 46, 47, 66, 68, 70, 73, 77, 82, 84, 85-87, 91, 96, 97 – с. 16, 91, 105, 131, 222, 345, 505, 522, 611, 623, 631, 638, 745, 796, 809, 838, 872, 884, 963, 1000), бу^|йари (11, 39-41, 56, 64, 67, 68, 75, 87, 89) 'сукупність бояр молодого'.

бо^|йари моло^|дўі (22, 31) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

Геĭ ∕ бу^|йари ∕ до ^|конеĭ! ∕∕ (34) 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом'.

БОЯРИН бо^а|йарин (99), бо^|йарин (1-10, 12, 15, 17-29, 31-33, 36, 37, 39-55, 57-63, 65-67, 69-86, 88, 90, 92, 93, 95-98, 100-102), *бояры(и)нъ (22, 30, 44, 73, 77, 91, 96 – с. 104, 216, 504, 605, 623, 629, 635, 838), бу^|йарин (13, 14, 16, 30, 34, 35, 38-41, 56, 60, 64, 66-70, 75, 87, 89, 91, 94) 1. 'один із бояр молодого' (1-102); 2. 'старший боярин молодого' (5, 6, 14, 18, 19, *22, 26, 27, 28, *30, 31, 32, 34, 35, 37-41, 42, *44, 45, 47-49, 51-53, 55, 58, 59-61, 64, 66, 67, *73, 74-76, ⁽*⁾77, 79, 81, 82, 88, 89, *91, 93, 95, ⁽*⁾96, 99, 101, 102); 3. 'керівник весілля від молодого' (72, 78); 4. 'керівник весілля від молодої' (72); 5. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому' (54).

г^|лаўниĭ бо^|йарин (1, 20, 83), ^|первиĭ ~ (57), с^|таршиĭ ~ (1-4, 7-10, 12, 15, 17, 19-24, 30, 32, 33, 36, 42-47, 50, 54, 62, 63, 65, 69-73, 79, 80, 82-87, 90-93, 97, 98, 100), *старшій бояры(и)нъ (20, 22, 42-44, 47, 70, 72, 73, 85, 97 – с. 12, 54, 87, 107, 216, 517, 623, 740, 825, 870, 963), с^|таршиĭ бу^|йарин (11, 13, 14, 16, 56, 60, 68-70, 89, 94) 1. 'старший боярин молодого' (1-4, 7-17, 19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 23, 24, 30, 32, 33, 36, ⁽*⁾42-44, 45, 46, ⁽*⁾47, 50, 54, 56, 57, 60, 62, 63, 65, 68, 69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, ⁽*⁾73, 79, 80, 82-84, ⁽*⁾85, 86, 87, 89-94, ⁽*⁾97, 98, 100); 2. 'керівник весілля від молодого' (70); 3. 'керівник весілля від молодої' (70); д^|ругиĭ бо^|йарин (20, 57), ^|менўч'іĭ ~ (59), т^|ретўіĭ ~ (20, 57) 'помічник старшого боярина молодого'.

і^|ти до с^|таршого бу^|йарина о^у|б'ідатў див. ОБІДАТИ.

БОЯРИНИ бо^а|йарини (99), бо^|йарини (2, 7, 8, 10, 15, 20, 27, 32, 33, 36, 45, 49-51, 62, 63, 79, 93), бойари^|ни (62), *боярыны (43 – c. 519), бу^|йарини (11, 13, 14, 16, 30, 34, 35, 69, 70, 91, 94) 'сукупність бояр молодого'.

бо^|йарини ^|менш'і (46) 'сукупність бояр молодого, за винятком старшого'.

БОЯРИНУВАТИ бойарину^|вати (34, 85, 90, 91) 'бути боярином на весіллі'.

БОЯРИТИ бо^|йарити (3) 'бути боярином на весіллі'.

*БОЯРОЧКЫ (44 – с. 225) 'сукупність бояр молодого у весільній пісні'.

БОЯРУВАТИ бойару^|вати (50) 'бути боярином на весіллі'.

БОЯРЧИКИ бо^|йарчики (55) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

БОЯРЧУК бойар^|чук (27) 'хлопчик, що супроводжує молодого в обряді вінчання'.

БРАК: в'ін^|чалўниĭ брак (98), за^|кон:иĭ ~ (34) 'вінчання'.

св'і^|дўетўілў за^|кон:ого б^|рака див. СВІДЄТЄЛЬ.

*БРАКОСОЧЕТАННЯ (43 – с. 522) 'одруження'.

БРАТ брат (40, 59, 60, 62, 68) 1. 'керівник весілля від молодої, який є її старшим братом' (40, 60, 62); 2. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому' (59, 68).

БРАТИ¹ бра^|ти (18, 25, 50, 60) 1. 'молодші брати молодої, що "продають" сестру молодому' (18, 25, 50); 2. 'керівники весілля від молодої, які найчастіше є її старшими братами' (60).

БРАТИ² б^|рати (5-7, 10-13, 15-28, 30, 32-38, 40-46, 48, 51, 52, 54, 58, 60, 64-68, 70-86, 88, 93, 95-101), *браты (70, 97 – с. 10, 605), б^|рати ^|зам'іж (49, 67) 'брати в дружини, женитися'.

б^|рати ^|викуп (8, 44-47, 95, 96), ~ мого^|рич (14, 35, 40, 46, 67, 69) 'виконувати обряд весільного викупу'.

БРАТИК б^|ратик (68, 86, 99, 101), *братыкъ (30, 44, 77 – с. 222, 608, 842) 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому'.

БРАТИСЯ¹ б^|ратисўа (31, 53, 55, 59, 91) 'одружуватися'.

БРАТИСЯ²: б^|ратисўа за ^|руки (6, 7, 11, 12, 17, 20, 29, 39, 48, 69, 99) 'створювати перешкоду весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БРАТІЯ б^|ратўійа (101) 1. 'сукупність учасників весілля'; 2. 'учасники весільного поїзда молодого'.

БРИГАДА бри^|гада (10, 58) 'учасники весільного поїзда молодого'.

БРИТИ б^|рити (38, 54) 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля, імітуючи бриття учасників обряду'.

БРУСИКИ: б^|русики наперех^|рестўа (89) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді перехрещених смужок тіста'.

БУБЄНЦИ буб'ен^|ци (86) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

БУБЛИКИ ^|бублики (66) 'бублики, з якими старости жениха ідуть сватати дівчину'.

БУБЛИЧКИ ^|бублички (74, 98) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді бубликів'.

БУГАЙ бу^|гаĭ (32, 42, 67, 75) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

розпи^|вати буга^|йа див. РОЗПИВАТИ.

БУДЯКИ будўа^|ки (46) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

БУКЕТ бу^|кет (25, 50, 56, 68, 92), ~ гвоз^|дики (18), ~ колос^|к'іў (23) а) 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (18, 25, 50, 56, 68); б) 'букет квітів із пшеничними чи житніми колосками, який тримає світилка молодого' (23).

БУКЕТИК бу^|кетик (90) 'букет квітів, який тримає світилка молодого'.

БУЛАВА була^|ва (3, 77, 78, 97) 1. 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої' (3, 77, 78, 97); 2. 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (77).

БУЛКА: ^|булка ви^|сока (2) 'хліб періоду сватання'.

БУТИЛКИ: бу^|тилки сек^|ретнўі (44) а) 'обв'язані червоною стрічкою дві пляшки вина з житніми колосками, які виставляють другого весільного дня на знак цноти молодої';
б) 'обв'язані білою стрічкою дві пляшки вина, які виставляють другого весільного дня в разі нецнотливості молодої'.

БУХАНКА бу^|ханка (28, 46, 71, 90) 'хліб періоду сватання'.

В

ВАЛІК: зак^|ручувати ^|валўіком див. ЗАКРУЧУВАТИ.

ВАРЕНИКИ¹ (5, 6, 20, 30, 38-40, 43-47, 52-54, 58, 60, 62, 64-80, 82-88, 90-92, 94-98), *вареныки (20, 21, 30, 44, 46, 47, 66, 72, 85 – с. 54, 88, 125, 217, 346, 742, 794, 838, 962)
1. 'головна страва обряду святкування сватання неодруженою молоддю' (5, 6, ⁽*⁾20, *21, ⁽*⁾30, 38-40, 43, ⁽*⁾44, 45, ⁽*⁾46, ⁽*⁾47, 52, 53, ⁽*⁾54, 58, 60, 62, 64, 65, ⁽*⁾66, 67-80, 82-84, ⁽*⁾85, 86-88, 90-92, 94-98); 2. 'сніданок для молодого після першої шлюбної ночі' (75, 92); 3. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вареників'(*21).

ва^|реники з ^|сиром (67) 'сніданок для молодого після першої шлюбної ночі'.

ВАРЕНИКИ² тільки мн. ва^|реники (5, 6, 20, 21, 30, 38-40, 45-47, 52-54, 58, 60, 62, 64, 66-69, 72, 74, 75, 79, 80, 82-86, 92, 94-98), *вареныкы (97 – с. 13) 'святкування сватання неодруженою молоддю'.

◊ гу^|лўати ва^|реники див. ГУЛЯТИ; і^|ти на ~ див. ІТИ¹.

ВАРЕНИЧКИ ва^|ренички (74) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вареників'.

*ВАРЕНА (46 – с. 747) 'мед, зварений із водою, яким пригощають молодих другого весільного дня'.

*ВАРЕХА (85 – с. 964) 'мед, зварений із водою і гірким перцем, яким мати молодого пригощає весільних гостей другого весільного дня'.

ВАСИЛЬКИ ва^|силўки (43) 'букет волошкових квітів, який тримає світилка молодого'.

м'іч із ва^|силўк'іў, м'іч із ва^|силўок див. МІЧ; пу^|чок ва^|силўк'іў див. ПУЧОК.

ВДІГАЛО ў^|дўігало (75) 'придане нареченої у вигляді одягу'.

ВЕДМІДЬ вед^|м'ідў (3), *видьмидь (21 – с. 347) 1. 'особа, що вимітає піч перед випеченням короваю (у весільній пісні)' (*21); 2. 'учасник пародійного весілля, переряджений ведмедем' (3).

ВЕЛИКИЙ: ве^|лик'і шиш^|ки див. ШИШКИ¹.

ВЕЛИЧЕНЬКИЙ: хлўі^|бина вели^|ченўка див. ХЛІБИНА.

ВЕЛЬОН ^|велўон (88) 'головний убір молодої у весільній пісні'.

ВЕРБА: св'а^|чона вер^|ба (15, 38) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної вербової гілки, освяченої в церкві'.

ВЕРБЛЮД верб^|лўуд (78, 82) 'переряджені учасники пародійного весілля, які імітують верблюда'.

ВЕРЕТЕНО вере^|тено (26, 69) 'веретено, з яким учасники пародійного весілля йдуть до річки й імітують прядіння'.

*ВЕРМЕНЪ (66, 70 – с. 126, 872) 'чоловік, що вимітає піч перед випеченням короваю (у весільній пісні)'.

*ВЕРМЕНКА (66, 70 – с. 126, 872) 'жінка, що заглядає в піч, де випікається коровай (у весільній пісні)'

ВЕРЬОВКА ве^|рўоўка (7, 8, 10, 13, 17-19, 22, 27, 31, 32, 37, 41, 42, 46, 55, 61, 77-80, 82, 86, 98-102), в'і^|рўоўка (1, 3, 5, 20, 23, 64, 66, 67, 75, 88, 89) 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ВЕСЕЛІ: ве^|селўі глўада^|ч'і див. ГЛЯДАЧІ.

ВЕСЕЛОСТІ ве^|селостўі (34) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ВЕСІЛЛЯ ве^|сўілў:а (3, 5, 6, 8, 9, 20, 22, 23, 30, 31, 34, 38, 40, 44, 46, 54, 55, 59-62, 65-68, 74, 77, 79, 82, 86, 88, 90-93, 96, 102), *весил(ь)ля (30, 44, 47, 85, 97 – с. 14, 223, 743, 838, 963) 1. 'весілля' (3, 5, 6, 8, 9, 20, 22, 23, ⁽*⁾30, 31, 34, 38, 40, ⁽*⁾44, *47, 54, 55, 59-62, 65-68, 74, 77, 79, 82, *85, 88, 90-92, 96, *97, 102); 2. 'дівич-вечір' (46); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (46, 86, 93); 4. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (23, 77).

с^|вадўібне ве^|сўілў:а (9) 'весілля'.

гу^|лўати ве^|сўілў:а див. ГУЛЯТИ.

ВЕСІЛЬНАЯ: ве^|сўілўнайа ^|мати див. МАТИ¹.

ВЕСІЛЬНИЙ ве^|сўілўниĭ (3, 5, 6, 8, 9, 16, 18, 20, 22-24, 29-34, 38, 40, 41, 49, 54-56, 59-61, 65-67, 70, 74, 77, 79, 82, 84, 88, 90-93, 95-97, 102), ж. р. ве^|сўілўнайа (6), *весильная (?) (87 –
с. 811); ве^|сўілўнўіĭ (19) 'який стосується весілля'.

ве^|сўілўниĭ ^|батўко див. БАТЬКО²; ве^|сўілўниĭ руш^|ник див. РУШНИК; ве^|сўілўнўі хлўіб^|цўі див. ХЛІБЦІ.

ВЕСТИ: вес^|ти на ^|посад (54), *весты (?) на посадъ (47, 96 – с. 639, 744) 'заводити молодих на почесне місце за весільним столом'; вес^|ти моло^|ду ўми^|ватисў див. УМИВАТИСЬ;
~ моло^|ду с^|нўідати, ~ с^|нўідати моло^|дих див. СНІДАТИ;
~ ^|родич'ів у ка^|бак (42) 'ранкове частування другого весільного дня, влаштовуване батьками молодої'; ~ ^|тўош':у до моло^|дого (101) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ВЕЧЕРИНИ тільки мн. вече^|рини (20, 43, 47, 66), вечо^|рини (5, 21, 69), *вечерыны (20, 43 – с. 88, 518), *вычирыны (66 – с. 126) 1. 'обряд прощання наречених із молоддю села' (*20, *43, *66); 2. 'дівич-вечір' (5, 20, 21, 47, 66, 69); 3. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (5, 43); 4. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (5, 21, 47, 69).

ВЕЧЕРИНКА вече^|ринка (35, 42, 67, 71, 86), вечо^|ринка (68) 1. 'дівич-вечір' (26, 27, 35, 42, 71); 2. 'обряд прощання молодого з парубкуванням (42). 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (35, 42, 67, 68, 71, 86).

*ВЕЧЕРНЫЧКЫ (77 – с. 608) 'передвесільні гуляння молоді'.

ВЕЧЕРОК вече^|рок (7, 12, 14, 16, 17) 1. 'дівич-вечір' (7, 12, 14, 16) 2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (17).

ВЕЧЕРУШКИ вече^|рушки (12, 16) 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ВЕЧЕРЯ ве^|черўа (2, 11, 22, 48, 60, 82, 90, 92); *вечеря (43, 84 – с. 502, 519) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (2, 22, 90); 2. 'дівич-вечір' (90); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (60, 92); 4. 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня' (11, 48, 82); 5. 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня' (11, *43, 48, 82);
6. 'вечірка з частуванням у домі молодого, що завершує обряд прощання молодого з парубкуванням' (*84).

ВЕЧЕРЯТИ: ве^|черўати ў с^|векра (62) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'; *вечеряты у тестя (43 – с. 519) 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня'; і^|ти ве^|черўатў до с^|таршойі д^|ружки (39, 41) 'післявінчальне частування у старшої дружки'; і^|ти до моло^|дого ве^|черўатў (91) 'звичай, за яким молода з подругами йшли передвесільного дня на частування до батьків молодого'.

ВЕЧІР ^|веч'ір (3, 4, 7, 8, 12-14, 23-26, 32-34, 36, 37, 39-41, 44-46, 48, 50, 54-56, 60, 63, 65, 73, 84, 85, 89, 90, 93, 96, 98-101), ^|в'еч'ір (57) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (23, 24, 33, 41, 45, 50, 60, 73, 84); 2. 'дівич-вечір' (8, 12, 13, 32, 34, 36, 39-41, 44, 54-57, 63, 65, 89, 96, 98-100); 3. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (7, 8, 32, 84, 85, 99-101); 4. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (3, 4, 7, 8, 13, 14, 24-26, 32, 36, 37, 40, 44-46, 48, 54-57, 65, 85, 89, 90, 93, 96, 99-101).

ве^|сўілўнўіĭ ^|веч'ір (19), ^|дўев'іч-^|веч'ір (67), дўі^|в'ічиĭ ~ (67), дўіў^|чачиĭ ~ (31, 93), прош^|чалўниĭ ~ (24, 60), с^|вадўібниĭ ~ (67)
1. 'дівич-вечір' (19, 24, 31, 60, 67, 93); 2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (19).

ВЕЧІРКА ве^|черка (37), ве^|ч'ірка (4, 68, 96, 99, 102), ве^|чорка (4) 1. 'дівич-вечір' (4, 37, 68, 102); 2. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (4); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (96, 99, 102).

ВЕЧОРИНКИ тільки мн. вечо^|ринки (26, 27, 73) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (73); 2. 'дівич-вечір'(26, 27).

ВЕЧОРНИЦІ вечар^|ницўі (58), вечер^|ницўі (21, 27, 39, 41, 69), вечор^|ницўі (9, 31, 41, 48, 67, 94, 101), *вечерныци (20, 66, 77 – с. 94, 130, 607),*вечорныци (44, 70, 82, 84 – с. 219, 225, 506, 869, 102) 1. 'передвесільні гуляння молоді' (9, *20, 21, 31, 41, *44, 48, 58, *66, 67, 69, *70, *77, *82, *84, 94, 101); 2. 'дівич-вечір' (9, 27, 39, 41); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (9, 27, 39, 41).

ВЄТОЧКИ ^|в'еточки (34, 71, 86), ^|в'іточки (88) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді гілочок'.

ВИБИВАТИ: ^|дари виби^|вати (33), лўон ~ (31) 'брати викуп за подарунки молодим у вигляді білизни, підкидаючи вгору мішок із подарунками і б'ючи по ньому'.

ВИВЕРТАТИ: ко^|жух вивер^|тали (41, 59, 68, 91) 'учасник пародійного весілля, наряджений у вивернутий кожух'.

ВИГАНЯЙЛО вига^|нўаĭло (60) 'образна назва узвару як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

ВИГОВАРЮВАТИ виго^|варўувати (31, 33) 'обряд передвесільного виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха'.

шосў виго^|варўували (33) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

ВИГОНИТИ: ◊ зо^|зулўу ви^|гонити (21, 26) 'пародійне весілля'.

ВИГРІБАЙЛО вигрўі^|баĭло (11) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

ВИГУЛЮВАТИ ви^|гулўувати (27) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИДАННЯ: ^|дўіўка на ^|вида^|нў:і див. ДІВКА; ^|дўіўчина на вида^|нў:і див. ДІВЧИНА.

ВИДАТИ ^|видати (58, 88), ~ ^|зам'іж (1, 3, 4, 6-8, 11, 12, 14, 21, 29, 32, 33, 39, 50, 54-57, 65, 67-71, 85, 86, 90, 98, 100, 102), ~ ^|замуж (2, 21, 39, 62, 102) 'видати дочку заміж'.

ВИДЕРЖАТИ: йа^|ка се^|бе ^|видержала (31) 'цнотлива молода'; йа^|ка се^|бе не ^|видержала (31) 'нецнотлива молода'.

ВИКАБЛУЧУВАТИСЬ викаб^|лучуватисў (14) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИКАМУРЮВАТИ вика^|мурўувати (88) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИКАМУРЮВАТЬСЯ вика^|мурўувацў:а (53) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИКОЛИХУВАТИ вико^|лихувати (68, 72) 'брати викуп із учасників пародійного весілля, гойдаючи їх у рядні'.

ВИКРУТАСИ викру^|таси (39) 'сукупність прикрас із тіста на короваї'.

ВИКУП^{1 |}викуп (1-102), *выкупъ (30, 44, 70, 77, 87 –
с. 221, 607, 608, 810, 842, 873) 1. 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого' (42, 89); 2. 'один із весільних викупів у вигляді грошей, напоїв і солодощів' (1-29, ⁽*⁾30, 31-43, ⁽*⁾44, 45-69, ⁽*⁾70, 71-76, ⁽*⁾77, 78-86, ⁽*⁾87, 88-102).

*выкупъ за косу (84 – с. 503) 'викуп за косу молодої'; ^|викуп за моло^|ду (1, 47, 51) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

б^|рати ^|викуп див. БРАТИ; вима^|гати ~ див. ВИМАГАТИ; да^|вати ~ див. ДАВАТИ; про^|сити ~ див. ПРОСИТИ; т^|ребувати ~ див. ТРЕБУВАТИ.

ВИКУП^{2 |}викуп (1-102), *выкупъ (87 – с. 812) 'один із весільних викупів'.

^|викуп батў^|к'іў (14) 'викуп батьків молодими під час пародійного весілля'; ~ моло^|дойі (20, 24, 42, 51, 55, 67, 79, 80, 84), ~ не^|в'істки (27) 1. 'обряд передвесільного виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха' (27, 42, 51); 2. 'викуп молодої у дружок' (20, 24, 55, 67, 79, 80, 84);
~ п^|риданого (94), ~ ск^|ринўі (2, 48) 'викуп приданого нареченої'.

ВИКУПИ: ^|викупи моло^|дойі (89) 'обряд передвесільного виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха'.

ВИКУПЛЯННЯ викуп^|лўанў:а (30) 'викуп молодої у дружок'.

ВИКУПЛЯТИ викуп^|лўати (11) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИКУПОВУВАТИ вику^|повувати (25) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИКУРЮВАТИ: ◊ ви^|курўувати гос^|теĭ (8, 13, 14) 'запалювати в горщику гіркий перець на знак завершення частування за весільним столом'.

ВИЛИВАТИ: вили^|вати ^|воду (94)'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля'.

ВИМАГАТИ: вима^|гати ^|викуп (10, 61, 97, 98), ~ ^|випитў (1), ~ мого^|рич (9, 10, 12, 18, 31, 32, 38), ~ с^|топку (94), ~ ^|чарку (49, 52) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИНЕСТИ: ◊ ^|винести гарбу^|за (88) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ВИНО: к^|расне ви^|но (77) 'червоне вино, яким пригощають батьків молодої на знак цнотливості дочки'.

ВИНОГРАД виног^|рад (66, 100) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді виноградного грона'.

ВИПИВАТИ: ◊ випи^|вати на ^|посох (67), ~ на посо^|шок (67) 'частування поїжджан батьками молодого перед від'їздом за молодою'.

ВИПИТИ: ^|випити го^|рўілочку (98), ~ мого^|рич (6, 18, 22, 29, 54, 55, 60, 70, 74, 77, 78, 95, 97, 99) ~ по ^|чарцўі (96) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'; ски^|датисўа ^|випитў див. СКИДАТИСЯ.

ВИРЯЖАТИ: ◊ вирўа^|жати на житв^|йо (25), ~ на од^|руженў:а (25) 'гуляти на дівич-вечорі'.

ВИСВАТУВАТИ вис^|ватувати (22, 31), вис^|ватуватў (16) 'звертатися до батьків дівчини, прохаючи дати згоду на шлюб'.

ВИСОКИЙ: ^|булка ви^|сока див. БУЛКА; в'і^|нок ви^|сокиĭ див. ВІНОК; к^|в'ітка ви^|сока див. КВІТКА; цв'і^|ток ви^|сокиĭ див. ЦВІТОК.

ВИТИ ^|вити (4), *выты (70 – с. 872), *вить (66 – с. 127) 'прикрашати весільне деревце'.

ВИТОРГОВУВАТИ витор^|говувати (68) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИТРЕБЕНЬКУВАТЬ витре^|бенўкуватў (94) 'гуляти на пародійному весіллі'.

*ВЫТРУСЮВАТЬ: ◊ *вытрусювать пирожки (47 –
с. 743) 'обряд, що супроводжує частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня': "Хлопчики-підлітки, дізнавшись, якою дорогою вертатимуться дружки, чекають на них, потім ганяються за ними і б'ють їх (це називається "вытрусювать пирожки")".

ВИХОДИТИ ви^|ходити (22, 27, 31, 58, 59, 72), ~ ^|зам'іж (1, 3, 6-9, 11, 13, 14, 18-24, 27, 30-40, 49, 50, 54, 55, 57, 65, 67, 69, 70, 73, 74, 76, 78, 80-82, 86-88, 98, 99, 102), ~ ^|замуж (2, 19, 21, 39, 102) 'виходити заміж'.

ВИШИБАЙЛО виши^|баĭло (1, 9), ^|чортўіў ~ (2) 'образна назва киселю як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

ВИШИВАНИЙ: ви^|шиваниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ВИШИТИЙ: ^|вишита ст^|рўічка див. СТРІЧКА; ^|вишитиĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ВИШНЬОВКА виш^|нўоўка (7) 'вино, яке дають молодим після першої шлюбної ночі'.

ВІДДАНИЦЯ в'і^|д:аницўа (68) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'.

ВІДДАНЬ: ^|дўіўка на ^|в'ід:анўі див. ДІВКА; ^|дўіўчина на ^|в'ід:анў див. ДІВЧИНА; на ^|в'ід:анў о^|д:ати див. ОДДАТИ.

ВІДДАТИ *виддаты (84 – с. 501), в'і^|д:ати (81, 92),
~ ^|зам'іж (93), ~ ^|замуж (91) 'видати дочку заміж'.

ВІДРО в'ід^|ро (13) 'відро з попелом, по якому родичі молодої б'ють палкою при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої'.

ВІДРА ^|в'ідра (31) 'відра, що вішають до підводи, на якій возять нецнотливу молоду'.

ВІДСВАЛЬБУВАТИ в'ідсвалўбу^|вати (87) 'справити весілля'.

*ВИДЬМИДЫЦЯ (21 – с. 347) 'особа, що заглядає в піч, де випікається коровай (у весільній пісні)'.

ВІЖКИ ^|в'іжки (33) 'віжки, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ВІЗНИК в'із^|ник (27, 32, 82) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ВІЗНИКА в'із^|ника (5, 6, 8, 10, 12, 13, 17, 18, 21, 29, 30, 42, 43, 45, 47, 48, 51-53, 60, 64, 66, 76, 78-80, 84, 94, 95) 1. 'наймана людина, що править першими весільними кіньми' (5, 6, 8, 10, 12, 13, 17, 18, 21, 29, 30, 42, 43, 45, 47, 48, 51-53, 60, 64, 66, 76, 78-80, 84, 94, 95); 2. 'керівник весілля від молодого' (8).

*ВИЗНЫКЫ (43 – с. 520) 'наймані люди, що правлять весільними кіньми'.

ВІЗНИЦЯ в'із^|ницўа (8, 44, 61, 96), *визныця (44 –
с. 225) 1. 'наймана людина, що править першими весільними кіньми' (8, ⁽*⁾44, 61, 96); 2. 'керівник весілля від молодого' (8).

*ВИЗНЫЧЕНЬКЫ (?) (84 – с. 506) 'наймані люди, що правлять весільними кіньми (у весільній пісні)'.

ВІКОНА ви^|кона (100), в'і^|кона (5, 6, 12-18, 20, 23, 25, 26, 34, 35, 38, 40, 41, 54-64, 67, 69, 70, 74, 75, 78, 81, 82, 83, 92, 93, 96, 97, 99-101) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ВІКОНКА в'і^|конка (67) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ВІЛЬЦЕ в'ілў^|це (101) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки'.

ВІНЕЦЬ¹ в'і^|нецў (1-102) 1. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (1-102); 2. 'головний убір молодої до обряду покривання' (32, 69); 3. 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (41, 100).

^|м'ідниĭ ~ (85), се^|ребрениĭ ~ (19), цер^|коўниĭ ~ (19) 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві'.

і^|ти до в'ін^|цўа, і^|ти п'ід в'і^|нецў див. ІТИ.

ВІНЕЦЬ² в'і^|нецў (9, 11, 27, 36, 44, 60, 65, 79, 90), *винець (?) (43, 66 – с. 126, 518), *вhнецъ (73 – с. 623) 'вінчання'.

◊ в'і^|нецў запи^|вати див. ЗАПИВАТИ.

ВІНИК ^|в'іник (1-8, 12-14, 17-19, 21, 24, 26, 28, 30-41, 44-48, 51, 61, 65, 67-71, 73-78, 80-83, 85-88, 90-92, 94-98, 100-102) 1. 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю' (1-8, 12-14, 17-19, 21, 24, 26, 28, 30-41, 44-48, 51, 61, 65, 67-71, 73-78, 80-83, 85-88, 90-92, 94-98, 100-102); 2. 'пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих' (41).

но^|виĭ ^|в'іник (99) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

ВІНИЧОК ^|в'іничок (29, 34, 39, 41, 96) 1. 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю' (29, 34, 39, 96);
2. 'пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих' (41).

ВІНОК в'і^|нок (1, 3-5, 7-11, 13, 15-17, 19-31, 34-39, 42-48, 51, 52, 53-55, 57-59, 61, 63-65, 67-79, 81, 84-89, 91-102), *ви(е,h)нокъ (20, 30, 82, 84, 97 – с. 13, 94, 504, 843, 999)
1. 'головний убір молодої до обряду покривання' (1, 3-5, 7-11, 13, 15-17, 19, ⁽*⁾20, 21-29, ⁽*⁾30, 31, 34-38, 42-48, 51, 52, 53-55, 57-59, 61, 63-65, 67-74, 76-79, 81, *82, 84-89, 91-93, 95, 96, ⁽*⁾97, 98-102); 2. 'прикраса у вигляді квітки, яку пришивають до головного убору молодого' (*84, 94); 3. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (21, 39, 54, 75, 94).

в'і^|нок воско^|виĭ (6, 12, 44), ~ ви^|сокиĭ (2, 32, 68), ~ йак п'ід^|ситок (29, 32), ~ у два-три ретўізў^|ка (20) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

ВІНОЧОК в'і^|ночок (7, 49, 54, 56, 59, 62, 64, 72, 75, 80, 82, 88, 90, 99, 100), *виночокъ (44, 87 – с. 223, 812) 1. 'головний убір молодої до обряду покривання' (7, *44, 49, 54, 56, 59, 62, 64, 72, 75, 80, *87, 88, 90, 99, 100); 2. 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання' (59); 3. 'прикраса у вигляді квітки, яку пришивають до головного убору молодого' (*44); 4. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (82).

ВІНОЧКИ в'і^|ночки (46) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді квітів'.

два в'і^|ночки (94), *два вhночка (87 – с. 105) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

ВІНЧАЛЬНИЙ: в'ін^|чалўниĭ брак див. БРАК; кв'іт^|ки в'ін^|чалўнўі див. КВІТКИ; п^|латў:а в'ін^|чалўне див. ПЛАТТЯ.

ВІНЧАННЯ ^|в'енчанў:а (60), в'ін^|чанў:а (1-102) 'вінчання'.

ВІНЧАНІЄ в'ін^|чанўійе (50), *вhнчанье (97 – с. 13) 'вінчання'.

ВІНЧИК ^|в'інчик (7, 35) 1. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (35); 2. 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (7).

ВІТІНАР в'ітўі^|нар (67) 'учасник пародійного весілля, переряджений ветеринаром'.

ВІХА в'і^|ха (90) 'прив'язаний до палиці пучок сіна з червоною стрічкою, який вивішують на ворота на знак цноти молодої'.

ВКРУТИТИ: ◊ п^|рўадиво ўкру^|тити (76) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ВОГОНЬ во^|гонў (8, 70, 73, 75, 77, 78, 82, 89, 91, 94)
1. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодої з метою зупинити коней і отримати викуп під молодого' (8, 70, 73, 77, 78, 82, 89, 91, 94); 2. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого з метою перевірити, чи зможуть коні подолати перешкоду' (75).

ВОДА: вили^|вати ^|воду див. ВИЛИВАТИ; пере^|носити моло^|ду через ^|воду див. ПЕРЕНОСИТИ.

ВОДІТЄЛЬ: во^|дўітўілў ^|конўіў (34) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ВОЄННИЙ во^|йен:иĭ (42, 91) 'учасник пародійного весілля, переряджений військовим'.

ВОЗ воз (68) 'віз, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

*ВОЗНЫЧЕНЬКО (77 – с. 607) 'наймана людина, що править весільними кіньми (у весільній пісні)'.

ВОЗЧИК ^|вожчик (63, 68, 74) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ВОЛЬНЕ: ^|волўне гу^|лўанў:а див. ГУЛЯННЯ.

ВОРІТНИЦЯ во^у|рўітницўа (31, 84) 'викуп воріт двору молодої'.

ВОСІМ ^|восўім (74) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОСКОВИЙ: в'і^|нок воско^|виĭ див. ВІНОК.

ВОСЬМУШКА восў^|мушка (52) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОСЬМЬОРКА восў^|м'орка (5, 9, 23, 31, 33, 34, 59, 61, 68, 98) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОСЬМЬОРОЧКА восў^|м'орочка (16) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОДКА: роз^|пити ^|водку див. РОЗПИТИ.

ВРАЧ ўрач (3, 6, 11, 31, 46, 47, 55, 59, 67, 68, 91, 101, 102) 'учасник пародійного весілля, переряджений лікарем'.

ВРАЧИХА ўра^|чиха (102) 'учасниця пародійного весілля, переряджена лікаркою'.

ВУЗЄЛОК вузўі^|лок (51) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ВУЗОЛ ву^|зол (61) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ВУЛИЦІ тільки мн. ^|вулицўі (30) 'передвесільні гуляння молоді'.

ВУТЕНЯТА вуте^|нўата (12, 17) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят' (17); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста' (12).

ка^|лач з вуте^|нўатами див. КАЛАЧ; коро^|ваĭ з вуте^|нўатами див. КОРОВАЙ.

ВУТЕНЯТКА вуте^|нўатка (16) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят'.

ВУТОЧКИ ^|вуточки (7, 10, 100) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят'.

вуточ^|ки на палич^|ках (6) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста'.

ВУТЯТА ву^|тўата (11, 12, 27, 51, 61, 62, 87) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят' (27, 51, 61, 62, 87); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста' (11, 12, 51).

ка^|лач із ву^|тўатами див. КАЛАЧ; коро^|ваĭ з ву^|тўатами див. КОРОВАЙ; ^|семеро ву^|тўат (19) 'печиво у вигляді вутенят, яке вручають матері молодої при обдаровуванні'.

ВУТЯТКА ву^|тўатка (5, 9, 53, 59, 60, 76, 79, 85, 90)
1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят' (9, 53, 59, 60, 76, 79, 85, 90); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста' (5).

палич^|ки з ву^|тўатками див. ПАЛИЧКИ.

В'ЯЗАТИ: ўйа^|зати сно^|пи (75) 'обрядова дія, виконувана під час святкування сватання неодруженою молоддю'.

Г

ГАЛОЧКА: ^|галочка чор^|ненўка (73) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ГАЛУШКИ галуш^|ки (27) 'головна страва пародійного весілля'.

ГАНДЗЮВАТИСЬ гандзўу^|ватисў (91) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ГАНЧІРКИ ганч'ір^|ки (31) 'ганчірки, що вішають до підводи, на якій возять нецнотливу молоду'.

ГАПЛИЦІ гап^|лицўі (79) 'золоті або срібні шпильки, якими прикріплюють різнокольорові стрічки до вінка молодої'.

ГАПЛИЧКИ гап^|лички (79) 'золоті або срібні шпильки, якими прикріплюють різнокольорові стрічки до вінка молодої'.

ГАРБУЗ¹ гар^|буз (1, 3-5, 7-11, 13-17, 20-24, 27, 30-32, 34-38, 40-42, 44, 46, 48-51, 54, 55, 57, 59, 61, 64, 66-70, 76, 78, 81, 82, 86-88, 92, 94, 96, 97, 99-101) 1. 'предметний знак відмови дівчини при сватанні' (1, 3-5, 11, 15, 17, 20, 22-24, 27, 30-32, 36-38, 49-51, 54, 55, 57, 59, 61, 67, 76, 78, 81, 82, 87, 88, 92, 94, 97); 2. 'відмова дівчини при сватанні' (7-10, 13, 14, 16, 21, 34, 35, 40-42, 44, 46, 48, 64, 66, 68-70, 86, 96, 99-101).

◊ ^|винести гарбу^|за див. ВИНЕСТИ; ^|дати гар^|буз, ^|дати гарбу^|за див. ДАТИ; знес^|ти гарбу^|за див. ЗНЕСТИ; п'ідло^|жити гарбу^|за див. ПІДЛОЖИТИ; п'іднес^|ти гар^|буз, п'іднес^|ти гарбу^|за див. ПІДНЕСТИ; п'ід^|сунути гарбу^|за див. ПІДСУНУТИ; по^|в'ісити гар^|буз, по^|в'ісити гарбу^|за див. ПОВІСИТИ; пода^|рити гарбу^|за див. ПОДАРИТИ; поко^|тити гар^|буз див. ПОКОТИТИ; полу^|чити гарбу^|за див. ПОЛУЧИТИ; пос^|тавити гар^|буз див. ПОСТАВИТИ; поче^|пити гар^|буз, поче^|пити гарбу^|за див. ПОЧЕПИТИ; преподнес^|ти гарбу^|за див. ПРЕПОДНЕСТИ; приĭ^|нўати з гарбу^|зом див. ПРИЙНЯТИ; приче^|пити гар^|буз, приче^|пити гарбу^|за див. ПРИЧЕПИТИ; ўру^|чити гар^|буз див. УРУЧИТИ; ўхо^|пити гар^|буз див. УХОПИТИ; ўче^|пити гар^|буз, ўче^|пити гарбу^|за див. УЧЕПИТИ.

Гар^|буз то^|б'і! (99) 'вербальний знак відмови парубкові при сватанні'.

ГАРБУЗ² гар^|буз (60, 71, 80, 93) а) 'гарбуз, який виставляють на весільний стіл на знак нецнотливості молодої' (93); б) 'гарбуз, який підносять молодій на знак її нецнотливості' (71); в) 'гарбуз, який підносять матері молодої на знак нецнотливості дочки' (60, 80).

◊ полуш^|чити гарбу^|за див. ПОЛУЩИТИ.

ГАРБУЗОВИЙ: на^|сўінў:а гарбу^|зове див. НАСІННЯ.

ГАРБУЗЧАТА гарбуш^|чата (31) 'гарбузенята, які кидають услід весільному поїзду на знак нецнотливості молодої'.

ГАРБУЗЯЧИЙ: на^|сўінў:а гарбу^|зўаче див. НАСІННЯ.

ГАРНА: ^|гарна ^|дўіўка див. ДІВКА.

ГАРЯЧЕ га^|рўаче (35) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

◊ ^|йіхати ў га^|рўаче див. ЇХАТИ.

ГАРЯЧІ га^|рўач'і (8, 14, 17, 35) 'родичі молодої, що йдуть післявесільного дня на частування до батьків молодого'.

ГВОЗДИКА: бу^|кет гвоз^|дики див. БУКЕТ; м'іч із гвоз^|дики див. МІЧ.

ГВОЗДИЧКИ гвоз^|дички (70) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді квітів гвоздики'.

ГІЛКА ^|г'ілка (16, 48, 59), ~ ў^|рўажена (83) 1. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеноĭ соснової чи вишневої гілки' (16, 48, 59, 83); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (48).

ГІЛОЧКА ^|г'ілочка (84, 90, 94) 1. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки' (90, 94); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (84).

ГІЛОЧКИ ^|г'ілочки (66) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді гілочок дерева'.

ГІЛЬЦЕ гил^|це (49, 90), ^|гилўце (41, 71, 81), гилў^|це (57), ^|г'ілўца (70), г'іл^|це (6, 9, 15-17, 21-23, 25, 27, 29, 31-33, 35, 38, 49-51, 56, 59, 62, 67, 82, 89, 90, 91, 95, 97), ^|г'ілце (31), ^|г'ілўце (22, 33, 40), г'ілў^|це (5, 7-9, 12-14, 18, 20, 23, 24, 26, 30, 33-37, 39, 51, 52, 55, 61, 63-69, 72, 73, 75-82, 84, 86, 87, 89, 92-98, 102), *гильце (20, 22, 30, 47, 66, 73, 84, 91 – с. 91, 106, 127, 502, 623, 631, 745, 840) 1. а) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки' (5-9, 12-18, 20-27, 29-41, 49-52, 55-57, 59, 61-73, 75-82, 84, 86, 87, 89-98, 102);
б) 'весільне деревце' (*20, *22, *30, *47, *66, *73, *84, *91); 2. 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (9, 22, 31, 97).

ГЛАВНА: г^|лаўна д^|ружка див. ДРУЖКА; ~ с^|ваха див. СВАХА¹; ~ с^|вашка див. СВАШКА.

ГЛАВНИЙ: г^|лаўниĭ бо^|йарин див. БОЯРИН; ~ дру^|жок див. ДРУЖОК; ~ сват, ^|саме ~ сват див. СВАТ¹; ~ с^|тароста, ^|саме ~ с^|тароста див. СТАРОСТА.

ГЛАДИТИ: ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дўіĭ (31) 'дівич-вечір'; ~ до^|рогу моло^|дим (31, 60) 1. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (31); 2. 'гуляти в наступні після пародійного весілля дні' (60); ~ до^|рогу моло^|дому (31, 35, 43, 77); *дорогу гладыть (43 – с. 521) 'частування поїжджан батьками молодого перед від'їздом за молодою'.

ГЛЕК глек (32) 'глек, що стоїть на печі в домі молодої й куди молодиĭ ллє горілку для того, щоб викупити молоду'.

ГЛЕЧИК г^|лечик (7, 11, 14-16, 22, 37, 52, 72, 84, 90)
а) 'глечик, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої' (7, 11, 14, 16, 22, 37, 52, 72); б) 'глечик, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою побажати щастя молодим' (15); в) 'глечик, який розбивають наприкінці весілля з метою побажати молодим численного потомства' (84); г) 'глечик, який розбивають на животі матері молодого другого весільного дня' (90): У поне^|дўілок йа^|касў ^|ж'інка ^|била г^|лечик на ^|пузўі ў свек^|рухи ∕ йі^|йі за^|вернутў у рўад^|но ĭ ка^|чайутў ∕ а во^|на бйе ∕ шоб у^|сўі см'і^|йалисўа ∕∕.

ГЛЕЧИКИ г^|лечики (97) 'глечики, які розбивають на пародійному весіллі, коли наряджають матір молодого у вбрання молодої'.

ГЛЕЧИШКИ г^|лечишки (36) 'глечики, які родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою побажати щастя молодим'.

ГЛИНА: ^|жоўта г^|лина (79) 'жовта глина, якою мати молодої фарбуває ворота свого двору на знак нецнотливості дочки'.

ГЛЯДАЧІ глўада^|ч'і (11, 52, 61, 94), ве^|селўі ~ (34) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ГНОЇ ◊ гно^у|йі но^|сити див. НОСИТИ.

ГОЖИЙ: хлўі^|бина ^|гожа див. ХЛІБИНА.

ГОЛУБ ^|голуб (3, 23, 70, 96, 101), ~ без^|парниĭ (72) 'парубок періоду сватання у примовах старостів'.

ГОЛУБИ голу^|би (3, 4, 23, 61, 77, 93) 1. 'пара голубів, яких випускають у небо і стріляють на знак цноти молодої'(93); 2. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів' (4, 23, 77, 93); 3. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (3, 61).

два ^|голуби (67) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

ГОЛУБКА го^|лубка (3, 23, 70, 96, 101) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

*сыва голубка (21 – с. 345) 'дівчина періоду сватання у весільній пісні'.

ГОЛУБКИ голуб^|ки (7, 20, 54, 66) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

*ГОЛУБОНЬКА (91 – с. 630) 'молода у весільній пісні'.

ГОЛУБОЧКА го^|лубочка (70) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ГОЛУБОЧКИ голу^|бочки (23, 77) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів'.

ГОЛУБЦІ голуб^|цўі (20, 66) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів'.

ГОЛУБЧИКИ го^|лубчики (30, 66) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів' (66); 2. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (30).

ГОЛУБ'ЯТА голуб^|йата (4, 7, 24, 67) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів' (4); 2. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (7, 24, 67).

ГОПАКУВАТИ гопаку^|вати (16) 'танцювати на весіллі'.

ГОРБАТИЙ гор^|батиĭ (83) 'учасник пародійного весілля, переряджений горбатим'.

ГОРЕ: ◊ ^|горе за^|литў див. ЗАЛИТЬ.

ГОРІЛКА: роз^|пити го^|рўілку див. РОЗПИТИ.

ГОРІХИ го^|рўіхи (62, 77, 92, 101) 'горіхи, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ГОРІШКИ го^|рўішки (90) 'горіхи, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ГОРОБЦІ гороб^|цўі (50) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді горобців'.

ГОРОДИТИТИ: горо^|дити чим по^|пало (42) 'перегороджувати дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ГОРОХ: го^|рох моло^|тити див. МОЛОТИТИ.

ГОРШКИ горш^|ки (97) 'горщики, які розбивають на пародійному весіллі, коли наряджають матір молодого у вбрання молодої'.

^|бити горш^|ки див. БИТИ.

ГОРШОК гор^|шок (1, 5, 8, 10, 12, 14), гор^|ш'ок (6, 10, 42)
1. 'горщок, у якому вчиняють тісто на весільний коровай' (10, 12, 14, 42); 2. 'горщок, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої' (1, 5, 6, 8, 10).

ГОСТИНЦІ гос^|тинцўі (11, 16, 51, 79, 98) 1. 'сукупність весільних подарунків молодим' (11, 16, 51, 79, 98); 2. 'те, чим мати молодого обсипає весільний поїзд' (16).

ГОСТІ ^|гостўі (1-19, 21-28, 30, 31, 33-35, 37-41, 44, 49-59, 61, 65-67, 69-71, 73-75, 77, 78, 81, 83-93, 96, 98-102), р. мн. ^|гостўіў (89)'сукупність учасників весілля'.

^|гостўі моло^|дого (1-19, 21-28, 30, 31, 33-35, 37-41, 44, 49-59, 61, 65-67, 69-71, 73-75, 77, 78, 81, 83-93, 96, 98-102) 'сукупність учасників весілля з боку молодого'; ~ моло^|дойі (1-19, 21-28, 30, 31, 33-35, 37-41, 44, 49-59, 61, 65-67, 69-71, 73-75, 77, 78, 81, 83-93, 96, 98-102) 'сукупність учасників весілля з боку молодої'; зап^|рошенўі ~ (88), з^|ванўі ~ (67), к^|ликанўі ~ (22, 52), пригла^|сўітўілўнўі ~ (98), пригла^|шонўі ~ (28, 56, 74, 81), пригла^|шонў:і ~ (3, 10, 16, 20, 23, 31, 91), п^|роханўі ~ (52) 'запрошені на весілля гості'.

◊ ви^|курўувати гос^|теĭ див. ВИКУРЮВАТИ; і^|ти по гос^|тўах, і^|ти ў ^|гостўі див. ІТИ.

ГОСТОНЬКИ ^|гостонўки (19) 'сукупність учасників весілля'.

ГОСТЬОЧКИ гос^|тўочки (9) 'сукупність учасників весілля'.

ГОТУВАЛЬНИЦІ готу^|валўницўі (24) 'жінки, що виготовляють весільні страви'.

ГРАБЛИЩЕ г^|раблиш':е (81) 'граблище, на яке дружко сідає верхи і, тримаючи за руку матір молодого, тричі обводить її навколо поїзда', Йак т^|ретўіĭ раз обве^|де ∕ друж^|ко це г^|раблиш':е ла^|майе ∕ рош^|чахуйе ∕ ^|кидайе ∕ а ^|мати то^|дўі начи^|найе обси^|патў ∕∕.

ГРАБЛІ г^|раблўі (62) 'граблі, на які дружко сідає верхи і, тримаючи за руку матір молодого, тричі обводить її навколо поїзда перед від'їздом за молодою'.

ГРЕБІНЬ г^|реб'інў (66) 'гребінь, із яким учасники пародійного весілля йдуть до річки й імітують прядіння'.

ГРЕМУШКИ гремуш^|ки (42, 47, 91) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ГРЄШНА г^|рўешна (7, 37) 'нецнотлива молода'.

*ГРЫЗТЫ: ◊ *грызты пичь (44 – с. 215) 'оглядини'.

ГРОМКИ гром^|ки (67) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ГРОМОЧКИ гро^|мочки (70) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ГРОШІ г^|роши (52), г^|рош'і (4-6, 9-12, 17, 21-24, 26-28, 31, 32, 34-41, 45, 47-52, 54, 56-62, 64-72, 76, 77, 81, 83-87, 89-96), ор. мн. г^|рўішми (26, 59), грўіш^|ми (90), грўіш'^|ми (39, 83), г^|рошами (52) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

скла^|дати г^|рош'і див. СКЛАДАТИ¹.

ГРУБА: кови^|рўати г^|рубу див. КОВИРЯТИ.

ГУЛЬБИЩЕ ^|гулўбиш':е (89) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ГУЛЬКИ ^|гулўки (17, 18, 24, 38, 47, 73, 93) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (18); 2. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (24); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (93); 4. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (17, 18, 38, 47, 73, 93).

ГУЛЬНЯ гулў^|нўа (55) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ГУЛЯНКА гу^|лўанка (29, 48, 54, 57, 69) 1. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (29, 48, 54, 57, 69); 2. 'пародійне весілля' (48).

ГУЛЯННЯ гу^|лўанў:а (1-5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 20-22, 24, 25, 27, 28, 30, 33-36, 39-41, 43, 45, 46, 49-53, 59, 61-64, 71, 72, 75-79, 82, 84, 88-90, 93-102) 1. 'святкування сватання одруженими учасниками весілля' (25, 39, 77); 2. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (7); 3. 'дівич-вечір' (1);
4. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (1-5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 20-22, 24, 25, 27, 28, 30, 33-36, 39-41, 43, 45, 46, 49-53, 59, 61-64, 71, 72, 75-79, 82, 84, 88-90, 93-102);
5. 'пародійне весілля' (93).

^|волўне гу^|лўанў:а (48) 'пародійне весілля'.

і^|ти на гу^|лўанў:а див. ІТИ.

ГУЛЯТИ гу^|лўати (1-102) 1. 'святкувати сватання одруженим учасникам весілля' (6, 15, 25, 58, 63, 88); 2. 'гуляти на пародійному весіллі' (1-102).

тўі ∕ хто на с^|вадўб'і гу^|лўайе (2), тўі ∕ хто на с^|ваĭб'і гу^|лўа(йе) (2, 14, 20, 21, 25, 32, 38, 42, 45, 46, 79, 83, 93), тўі ∕ хто на с^|валўб'і гу^|лўа (20), тўі ∕ шо гу^|лўайутў на с^|валўб'і (14, 20, 93) сукупність учасників весілля'.

◊ гу^|лўати ва^|реники (43, 88) 'святкувати сватання неодруженій молоді'; ~ ве^|сўілў:а (3, 5, 6, 8, 9, 20, 22, 23, 30, 31, 34, 38, 40, 44, 46, 54, 55, 59-62, 65-68, 74, 77, 79, 82, 86, 88, 90-93, 96, 102), ~ с^|вадў(ĭ,лў)бу (1-102) 'святкувати весілля'; ~ за моло^|дих (36) 'післявесільні частування у близьких родичів молодих'; ~ за^|ручини (20), ~ сватоўст^|во (31) 'святкувати сватання одруженим учасникам весілля'; ~ с^|ватанў:а (1, 3-5, 7-14, 16-24, 26-30, 32-57, 60-62, 64-67, 69-87, 89-98, 100, 102),
~ свата^|нў:а (99, 101), *гулять сватання (44 – с. 215) 1. 'святкувати сватання одруженим учасникам весілля' (1, 3-5, 7-14, 16-24, 26-30, 32-43, ⁽*⁾44, 45-57, 60-62, 64-67, 69-87, 89-102);
2. 'святкувати сватання неодруженій молоді' (39, 91); і^|ти гу^|лўати до моло^|дого (1-3, 11, 15, 16, 54, 73, 80, 98, 100), і^|ти ~ до сва^|тўіў (76, 79), і^|ти ~ за моло^|дих (21, 36, 49) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ГУЛЯЩА: гу^|лўаш':а ^|дўіўка див. ДІВКА.

ГУРГУЛЯ гур^|гулўа (22) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

Ґ

ҐЕҐЛЯ ^|ґеґлўа (16) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ҐУҐЛЯ ^|ґуґлўа (3, 5, 21, 23, 36, 69, 92) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ҐУҐЛЯГА ґуґ^|лўага (27) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ҐУЛЯ ^|ґулўа (1, 2, 26, 28, 29, 37, 74, 75, 77, 78, 85, 90, 91, 97) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

Д

ДАВАТИ: да^|вати ^|викуп (8, 44-47, 95, 96), ~ ^|одкуп (32) 'виконувати обряд весільного викупу'; ~ на п^|ридане (23) 'обдаровувати молодих'; ~ рушни^|ки (1-102), *давать рушныки (30, 97 – с. 11, 838) 'давати старостам рушники на знак згоди дівчини на шлюб'; ^|дари да^|вати (9, 21, 36, 67, 81, 102) 'обдаровувати молодих'.

ДАМОЧКА ^|дамочка (62) 'молода після обряду покривання'.

ДАР¹ дар (2, 18, 25, 34, 39, 50, 54, 63, 68-70, 98) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАР² дар (39, 55, 59, 68, 91) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРЕНЕ ^|дарене (19, 101) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРИ¹ тільки мн. ^|дари (4, 5, 8-12, 15, 16, 20-25, 30-36, 38, 40-48, 55, 56, 58, 61, 62, 64, 67, 72, 73-75, 79-81, 84-87, 90-97, 99, 100, 102), да^|ри (60), *дары (84 – с. 505) 'обряд обдаровування молодих' (4, 5, 8-12, 15, 16, 20-25, 30-36, 38, 40-48, 55, 56, 58, 60, 61, 62, 64, 67, 72, 73-75, 79-81, ⁽*⁾84, 85-87, 90-97, 99, 100, 102).

ДАРИ^{2 |}дари (3-5, 8, 9, 12, 14, 15, 18, 20-25, 30-36, 38, 40-48, 50, 56, 58, 61-63, 67, 70, 72-74, 78-81, 83-87, 90-92, 96, 99-102), да^|ри (1, 60, 67), *дары (84 – с. 505) 1. 'сукупність весільних подарунків молодим' (1, 3-5, 8, 9, 12, 14, 15, 18, 20-25, 30-32, 34-36, 38, 40-48, 50, 56, 58, 60-63, 67, 70, 72-74, 78-81, 83-87, 90-92, 96, 99-102); 2. 'сукупність весільних подарунків молодим у вигляді білизни' (33); 3. 'сукупність весільних подарунків весільним гостям' (*84).

^|дари виби^|вати див. ВИБИВАТИ; да^|вати ~ див. ДАВАТИ.

ДАРИТИ да^|рити (1-102), ~ на прожи^|тў:а (55) 'обдаровувати молодих'.

ДАРІВЩИНА¹ дарўіўш^|чина (14), дароўш^|чина (14) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАРІВЩИНА² дарўіўш^|чина (13, 17) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРІННЯ да^|рўінў:а (4, 10, 30, 49, 52, 59, 67, 78, 82, 83, 101) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАРКИ ^|дарки (6, 53, 54) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРНЕ ^|дарне (30) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРУВАННЯ дару^|ванў:а (19, 96) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАРУВАТИ дару^|вати (58, 74, 75, 77, 82, 94, 96), *даруваты (44, 47, 72 – с. 58, 230, 747) 'обдаровувати молодих'.

ДАРУНКИ да^|рунки (4, 65) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРЬОНА да^|рўона (49) 'придане нареченої у вигляді худоби'.

ДАТИ: ◊ ^|дати в'ідко^|ша (61), ~ од^|каз (75) 'відмовити парубкові при сватанні'; ~ гар^|буз (8, 14, 17, 38, 40, 46, 48),
~ гарбу^|за (1, 4, 10, 11, 15, 20, 22-24, 27, 34, 36, 41, 42, 44, 50, 60, 68, 70, 71, 76, 80-82, 86, 87, 92, 94, 96, 97, 100)
1. 'відмовити парубкові при сватанні' (1, 4, 8, 10, 11, 14, 15, 17, 20, 22-24, 27, 34, 36, 38, 40-42, 44, 46, 48, 50, 60, 68, 70, 71, 76, 80-82, 86, 87, 92, 94, 96, 97, 100); 2. а) 'уручити молодій гарбуз на знак її нецнотливості' (71); б) 'уручити гарбуз матері молодої на знак нецнотливості дочки' (60, 80).

ДБАТИ: д^|бати коро^|ваĭ (70, 80, 94), *дбаты каравай (66, 82, 84, 97 – с. 13, 126, 500, 998) 'виготовляти коровай (у весільній пісні)'.

ДВА: *два вhночка, два в'і^|ночки див. ВІНОЧОК;
~ ^|голуби див. ГОЛУБИ; ~ цв'іт^|ка див. ЦВІТОК; дв'і ко^|си(ўі) див. КОСА.

ДВАНАДЦЯТЬ: два^|нацў:атў пу^|доў пше^|ницўі див. ПШЕНИЦЯ.

ДВІЙНИЧОК: ко^|са дв'іĭнич^|ком див. КОСА.

ДВОЄ: д^|войе хлўі^|б'іў (82) 'печиво у вигляді двох круглих хлібів, обведених навколо обручиком із тіста, що символізує молодих і розподіляється між учасниками весілля разом із короваєм'.

ДВОЙКО д^|воĭко (9) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

ДЕРЕВИНА дере^|вина (95) 'дерево, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДЕРЕВО ^|дерево (4) 'дерево, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДЕРЕВЦЕ дереў^|це (8, 10, 20), ~ ў^|рўажене (10, 85) 1. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової або вишневої гілки' (8, 10, 85); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (20).

ДЕСЕРТ де^|серт (33) 'будь-яка солодка страва, що сигналізує про завершення частування за весільним столом'.

ДЄВОЧКА: ^|чесна ^|дўевочка (11, 48, 62, 69) 'цнотлива молода'.

ДЄВОЧКА-ГОЛУБКА ^|дўевочка-го^|лубка (72) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ДЄВУШКА ^|дўевушка (25) 'цнотлива молода'.

ДЄНЬГИ ^|дўенўги (14, 25, 29, 46) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ДЗВІНОЧКИ дзв'і^|ночки (25, 30, 54, 67, 68, 77), дзво^|ночки (14, 38, 70, 72) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ДЗВОНИКИ дз^|воники (1, 2, 7, 9-13, 15, 17, 19, 21, 25-29, 32, 36, 37, 39, 43, 47, 48, 53, 55, 58, 60-62, 65, 67, 69, 73, 75, 78, 79, 81-83, 86, 87, 89, 90, 94-98, 100-102), *дзвоныкы (43 –
с. 520), з^|воники (3, 5, 23, 31, 33, 40, 56, 57, 59)'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ДЗВОНКИ дзв'ін^|ки (77, 88, 100) дзвон^|ки (4, 6, 8, 9, 16, 19, 20, 22, 25, 34, 35, 44, 45, 52, 63, 64, 66, 70, 71, 74, 80, 81, 93, 99), зв'ін^|ки (46), звон^|ки (4, 5, 16, 25, 46, 49, 50, 70) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ДИВИТИСЬ: і^|ти на со^|рочку ди^|витисў (59) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ДИВІНЬ ^|див'інў (19) 'хліб для обдаровування дружок'.

ДІВИЦЯ дўі^|вицўа (23, 42, 47, 56, 70, 72, 82) 'дівчина з приданим до того часу, яку до неї сватаються'.

к^|расна дўі^|вицўа (11, 47, 82, 88, 92) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ДІВІЧНИК дўі^|вичник (3, 20, 24), дўі^|в'ічник (25, 50, 55, 86), дўі^|вишник (20), дўі^|вочник (3) 'дівич-вечір'.

ДІВКА ^|дўеўка (6, 20, 23, 53), *девка (46 – с. 793), *дhвка (85 – с. 962), ^|дўіўка (1-102), *дивка (36-а, 42, 43, 47, 70, 72 – с. 52, 516, 641, 740, 827, 869) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (1-36, *36-а, 37-41, ⁽*⁾42, ⁽*⁾43, 44, 45, ⁽*⁾46, ⁽*⁾47, 48-69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, 73-84, ⁽*⁾85, 86-102);
2. 'цнотлива молода' (56).

^|гарна ^|дўіўка (34), добро^|сов'існа ~ (34), ^|чесна ~ (61, 64, 93, 97) 'цнотлива молода'; гу^|лўашча ~ (66), нехо^а|роша ^|дўеўка (63), про^|гулўана ^|дўіўка (82) 'нецнотлива молода'; ^|дўеўка на ^|од:анў:і (6), ^|дўіўка ∕ йа^|ка ^|ладицў:а ^|зам'іж і^|ти (34), ~ на ^|виданў:і (5, 11, 41, 100-102), ~ на вида^|нў:і (3, 7, 15, 47, 54, 55, 65), ~ на ^|в'ід:анў (72, 78), ~ на ^|од:анў:і (6, 14, 38, 40, 45), ~ на од:а^|нў:і (13), ~ пос^|п'іла (47), сп^|раўлена ~ (88) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'; зас^|ватана ~ (11, 14, 23, 51), за^|пойена ~ (23), про^|пита ~ (1, 2, 14, 25, 31, 32, 38, 49, 57, 60, 63, 70, 75, 77, 78, 81, 92, 94, 101) 'дівчина після заручин до весілля'.

^|парубок та^|киĭ ∕ шо т^|реба ^|дўіўку див. ПАРУБОК; п^|лата за ^|дўіўку див. ПЛАТА.

◊ за^|пити ^|дўіўку див. ЗАПИТИ; ◊ про^|пити ^|дўі(е)ўку див. ПРОПИТИ; зас^|ватуватў ^|дўіўку див. ЗАСВАТУВАТЬ; с^|ватати ^|дўі(е)ўку див. СВАТАТИ; *пропивать дивку див. *ПРОПИВАТЬ.

ДІВОЦТВО: ◊ дўі^|воцтво зда^|вати див. ЗДАВАТИ.

ДІВЧИНА ^|дўіўчина (1-102), *дивчина (36-а, 44, 66 –
с. 123, 214, 641) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (1-36, *36-а, 37-43, ⁽*⁾44, 45-65, ⁽*⁾66, 67-102);
2. 'цнотлива молода' (3, 25, 91).

благопо^|лушна ^|дўіўчина (13) 'цнотлива молода'; ~ моло^|да (29), ~ на вида^|нў:і (4, 35, 44, 49, 65, 93, 102), ~ на ^|в'ід:анў (31, 33), *на отданни дивчина (43 – с. 516), ^|дўіўчина та^|ка ∕ шо т^|реба о^|д:атў ^|зам'іж (83) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'; нехо^а|роша ~ (31, 71), по^|гана ~ (71) 'нецнотлива молода'; хо^а|роша ~ (5, 71, 74); ^|чесна ~ (44, 45, 48, 54, 73, 80) 'цнотлива молода'.

◊ за^|пити ^|дўіўчину див. ЗАПИТИ; ◊ про^|пити ~ див. ПРОПИТИ; с^|ватати ~ див. СВАТАТИ.

ДІД: ста^|риĭ дўід (22) 'керівник весілля від молодого'.

ДІДИ ^|дўіди (53) 'особи, що сватають наречену женихові'.

ДІЖА дўі^|жа (1, 3-9, 12-15, 17-20, 22, 24-26, 28-31, 34, 38-40, 43, 47-55, 59, 61, 66, 67, 69-71, 76-79, 82, 84, 86-89, 93, 94, 96-99, 102), *дижа (21, 22, 30, 43, 84, 96, 97 – с. 16, 108, 346, 500, 520, 637, 640, 844) 'діжа, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

ДІЖЕЧКА ^|дўіжечка (11, 13, 75) 'діжка, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

ДІЖКА ^|дўіжка (5, 10, 15, 18, 25, 31, 46, 51, 64, 74, 99), *дижка (43 – с. 520) 'діжка, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

ДІЛИТИ: дўі^|лити коро^|ваĭ (89), ~ ^|леженў (80) 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля'; і^|ти коро^|ваĭ дўі^|лити (19, 64, 88, 89, 91) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ДІЛО^{1 |}дўіло (63), *дило (77 – с. 609) 1. 'обряд комори' (62, 63); 2. 'обряд покривання' (*77).

*ДИЛО² (29, 66, 70 – с. 130, 134, 875) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

ДІРЯВИЙ: дўі^|рўава ^|бочка див. БОЧКА; дўі^|рўава ^|ложка див. ЛОЖКА.

ДОБРО доб^|ро (34) 1. 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни' (34); 2. 'нижня частина короваю' (16): А шку^|рину ¤ шо на с^|подўі ¤ гармо^|нўісту од:а^|йутў ¤¤ а в'ін йістў і г^|райе ¤ ^|каже ¤ осў мо^|йе доб^|ро! ∕∕.

ДОБРОСОВІСНА: добро^|сов'існа ^|дўіўка див. ДІВКА.

ДОБУВАТКИ ^|добуватки (73) 'внесення грошей і продуктів для продовження гуляння після власне весілля'.

ДОВБАТИ: доў^|бати г^|лину (30), ~ ^|комин (19), ~ п'іч (9, 82) 1. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі згоди на одруження' (9); 2. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі незгоди на одруження' (19); 3. 'обрядова дія дівчини під час сватання, зміст якої інформатори не можуть пояснити' (30); 4. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про нецнотливість молодої' (82).

ДОГОВАРЮВАТИСЬ дого^|варўуватисў (11, 24, 45, 89, 92, 96, 102), дого^|ворўуватисў (26) 'домовлятися про майбутнє весілля'.

ДОГОВОР ^|догов'ір (31, 67, 88), дого^|в'ір (67), ^|договор (15, 21, 31, 101), дого^|вор (1, 3, 7, 9, 14, 31, 32, 47, 48, 61, 75, 77, 81, 84, 89, 100), *договиръ (43 – с. 524), *договоръ (77 –
с. 605) 1. 'обряд виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха напередодні сватання' (31, 32, 47, *77, 89); 2. 'сватання' (31); 3. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (1, 3, 7, 9, 14, 15, 21, 31, 32, *43, 48, 61, 67, 75, 77, 81, 84, 88, 100, 101).

^|договор ^|первиĭ (101) 'сватання'.

ДОГОВОРЕНОСТЬ дого^|вореностў (101) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ДОГОВОРИ тільки мн. ^|договори (47), дого^|вори (6, 10, 12, 35, 42, 52, 64), догово^|ри (54) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ДОГОВОРИНИ дого^|ворини (8, 14, 16, 22, 30, 58, 59, 61, 63, 82, 84, 93, 99) 1. 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб' (84); 2. 'сватання' (59); 3. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (8, 14, 16, 22, 30, 58, 61, 63, 82, 93, 99).

ДОГОВОРЯТИСЬ догово^|рўатисў (5, 13, 17, 71, 72, 85, 90, 91) 'домовлятися про майбутнє весілля'.

ДОГУЛЮВАТИ: і^|ти до^|гулўувати (17, 71), і^|ти до^|гулўуватў с^|валўбу (14) 1. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (14, 17, 71); 2. 'післявесільні частування у близьких родичів молодих' (17, 71).

ДОЇДАТИ: і^|ти дойі^|дати (98) 1. 'останній день весільного гуляння'; 2. 'післявесільні частування у близьких родичів молодих'.

ДОЛЯ ^|долўа (87) 'хліб періоду сватання': Нача^|ла нўі^|в'еста хлўіб розрўі^|затў ∕ сво^|йу ^|долўу ∕ на чо^|тири час^|тини ∕∕

ДОМОВИНИ до^|мовини (19, 25, 33-35, 38, 49, 67, 98), *домовины (66 – с. 125) 1. 'сватання' (33); 2. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (19, 25, 33-35, 38, 49, *66, 67, 98).

ДОРОГА: ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дим, ◊ г^|ладити ~ моло^|дўіĭ див. ГЛАДИТИ; перепи^|нати ~ див. ПЕРЕПИНАТИ; перети^|нати ~ див. ПЕРЕТИНАТИ; ◊ поли^|вати ~ моло^|дим див. ПОЛИВАТИ.

ДОСВІТКИ ^|досв'ітки (20, 75, 77), *досвиткы (20, 77 – с. 94, 607) 'передвесільні гуляння молоді'.

ДОХТОР ^|дохтор (2, 40, 70, 96), ^|дохтар (102) 'учасник пародійного весілля, переряджений лікарем'.

ДРАБИНА дра^|бина (2) 'драбина, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДРАНИЙ: ^|чоботи д^|ранўі див. ЧОБОТИ.

*ДРИБУЛЬКЫ: коса въ дрибулькы див. КОСА.

ДРІБУШЕЧКИ: ко^|са дрўі^|бушечками, ко^|са ў дрўі^|бушечки див. КОСА.

ДРІБУШКА дрўі^|бушка (32, 58, 75) 'зачіска молодої до обряду покривання (при укладанні зачіски волосся розділяють на дві рівні частини й поєднують їх дрібними пасмами кожної)'.

ко^|са ў дрўі^|бушку див. КОСА.

ДРІБУШКИ: ко^|са ў дри^|бушки, *коса въ дрибушкы, ко^|са дрўі^|бушками див. КОСА.

ДРУГ друг (3) 'старший боярин молодого'.

ДРУГА: д^|руга д^|ружка див. ДРУЖКА; моло^|да д^|руга див. МОЛОДА.

ДРУГИЙ: д^|ругиĭ бо^|йарин див. БОЯРИН; ~ с^|тароста див. СТАРОСТА.

ДРУЖБА д^|ружба (18) 'прикраса у вигляді квітки, яку молода вручає молодому передвесільного дня'.

ДРУЖБИ тільки мн. д^|ружби (21) 1. 'дівич-вечір';
2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ДРУЖБИНИ д^|ружбини (18-20, 32, 62, 64, 68, 75, 78, 81), *дружбины (20, 21 – с. 88, 345) 1. 'обряд прощання наречених із молоддю села' (*20, *21); 2. 'святкування сватання одруженими учасниками весілля' (64); 3. 'дівич-вечір' (62, 64, 78, 81); 4. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (18-20, 62, 78, 81); 5. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (20, 75, 78, 81); 6. 'післявінчальне частування у старшої дружки' (75); 7. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (32, 68).

ДРУЖБИНИКИ д^|ружбиники (18) 1. 'дівич-вечір';
2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ДРУЖЕНЯТА друже^|нўата (67) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

ДРУЖЕЧКА д^|ружечка (9, 11, 17, 18, 20, 22, 23, 30, 31, 33, 36, 42, 50, 51, 53, 55, 57-60, 72-78, 82-84, 92, 94-98, 102), *старша дружечка (82 – с. 1000) 'старша дружка молодої'.

ДРУЖЕЧКИ д^|ружечки (12, 26, 27, 43, 44, 91), дру^|жечки (13, 14, 21, 24, 32, 35, 38, 40, 41, 45, 46, 52, 67-71, 80, 86, 89, 90, 92, 93, 99, 101), дружеч^|ки (1-7, 16, 19, 29, 47, 61, 63-66), *дружечкы(и) (20, 22, 29, 43, 44, 47, 66, 68, 77, 82, 87, 97 – с. 13, 89, 107, 125, 135, 223, 522, 608, 743, 812, 884, 999), дружоч^|ки (67) 'сукупність дружок молодої'.

ДРУЖЕЧКИ-ПАНЯНОЧКИ дру^|жечки-па^|нўаночки (23), д^|ружечки-панўа^|ночки (25), *дружечкы(и)-паняночкы(и) (47, 97 – с. 15, 743) 'сукупність дружок молодої у весільній пісні'.

ДРУЖКА д^|ружка (1-102), *дружка (20, 47, 77, 84 –
с. 86, 499, 605, 742) 1. 'одна з дружок молодої ' (1-27, 29-46, ⁽*⁾47, 48-73, 75-101); 2. 'старша дружка молодої' (12, *20, 28, 30-32, 34, 41, 45, 46, 49, 52, 53, 55, 56, 58-60, 64, 68, 74-76, ⁽*⁾77, 78, 79, 81-83, *84, 89, 93, 96, 97, 100, 102).

г^|лаўна д^|ружка (48), ^|перва ~ (40, 57), ^|перша ~ (20), п'ід^|ручна ~ (64), с^|тарша ~ (1-102), *старша(я) дружка (20, 22, 30, 42-44, 47, 70, 73, 77, 82, 87, 91 – с. 89, 105, 216, 517, 608, 623, 631, 740, 810, 825, 838, 870, 1000), ^|саме с^|тарша д^|ружка (42) 'старша дружка молодої'; д^|руга ~ (11, 20, 40, 57, 99), ^|менўч'а ~ (1-3, 56), ^|менша ~ (13, 35, 38, 79), т^|ретўа ~ (11, 20, 40, 57, 99), чет^|верта ~ (99) 'помічниця старшої дружки молодої'.

і^|ти ве^|черўатў до с^|таршойі д^|ружки див. ВЕЧЕРЯТИ; і^|ти до д^|рушки о^(у)|б'ідатў див. ОБІДАТИ.

ДРУЖКИ друж^|ки (1-102), д^|ружки (48, 84, 99), р. мн. д^|ружк'іў (99), *дружкы(и) (20, 22, 29, 30, 43, 44, 47, 66, 70, 72, 73, 77, 82, 84, 85, 87, 91, 96, 97 – с. 14, 55, 86, 105, 126, 134, 216, 499, 517, 608, 623, 630, 635, 740, 809, 837, 873, 963, 1000) 1. 'сукупність бояр молодого' (1-102); 2. 'сукупність дружок молодої' (1-19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 23-27, ⁽*⁾29, ⁽*⁾30, 31-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45, 46, ⁽*⁾47, 48-65, ⁽*⁾66, 67-69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, ⁽*⁾73, 75, 76, ⁽*⁾77, 78-81, ⁽*⁾82, 83, ⁽*⁾84, ⁽*⁾85, 86. ⁽*⁾87, 88-90, ⁽*⁾91, 92-95, ⁽*⁾96, ⁽*⁾97, 100, 101).

ДРУЖКО друж^|ко (2, 3, 5-49, 51-54, 56-67, 69-76, 78-88, 90, 93-102), д^|ружко (25), *дружко (20, 22, 30, 43, 44, 47, 66, 70, 72, 73, 77, 82, 84, 85, 87, 91, 96, 97 – с. 16, 55, 92, 106, 129, 225, 502, 523, 606, 624, 631, 635, 746, 810, 842, 873, 964, 1001) 1. 'керівник весілля від молодого' (2, 3, 5-19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 26, 28, 29, ⁽*⁾30, 31-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45, 46, ⁽*⁾47, 48, 49, 51-54, 56, 59-65, ⁽*⁾66, 67, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, ⁽*⁾73, 74-76, ⁽*⁾77, 79-81, ⁽*⁾82, 83, ⁽*⁾84, ⁽*⁾85, 86, ⁽*⁾87, 88, *91, 95, ⁽*⁾96, ⁽*⁾97, 98-102);
2. 'керівник весілля від молодої' (9, 15, 16, 18, 27, 28, 33, 36, 39, 43, 45, 46, 57, 58, 64, 65, 67, 69, 74, 78, 81, 82, 90, 93, 94, 96, 100-102); 3. 'особа, що виконує основну роль в обряді сватання, примовляючи "законні" слова' (15); 4. 'старший боярин молодого' (21, 25, 26, 31, 48, 70, 78, 96, 99).

с^|таршиĭ друж^|ко (26, 43, 57, 58, 68, 69, 77, 90-93, 94)
1. 'керівник весілля від молодого' (26, 43, 57, 58, 68, 69, 77, 90, 91, 93, 94); 2. 'керівник весілля від молодої' (68, 91, 92); ^|менўч'іĭ ~ (27, 56), ^|меншиĭ ~ (79), м^|лач':іĭ ~ (77) 1. 'керівник весілля від молодої' (56, 77, 79); 2. 'старший боярин молодого' (27).

і^|ти до друж^|ка див. ІТИ.

ДРУЖКУВАТИ дружку^|вати (2, 3, 5-49, 51-54, 56-67-76, 78-89, 90, 93-102), *дружкуваты (66, 70 – с. 129, 873) 1. 'бути дружком на весіллі' (2, 3, 5-49, 51-54, 56-65, ⁽*⁾66, 67, 69, ⁽*⁾70, 71-76, 78-88, 90, 93-102); 2. 'бути свашкою на весіллі' (39, 66, 68); 3. 'бути боярином на весіллі' (41, 89, 98).

ДРУЖОК дру^|жок (1-102) 1. 'один із бояр молодого' (1-102); 2. 'старший боярин молодого' (3, 5, 7, 23, 26, 32, 70, 81, 82, 87); 3. 'керівник весілля від молодого' (10, 20, 24, 28, 29, 39, 41, 48, 55, 65-67, 81, 88, 91, 94, 101); 4. 'керівник весілля від молодої' (24, 28, 39, 55, 67, 88, 91, 92, 101).

г^|лаўниĭ дру^|жок (1), моло^|диĭ ~ (24), с^|таршиĭ ~ (1, 3, 4, 23, 50, 54, 60, 86, 91, 98, 100) 'старший боярин молодого'.

ДРУЖОЧКИ дру^|жочки (31, 48, 85), дружоч^|ки (67)
1. 'сукупність бояр молодого' (31); 2. 'сукупність дружок молодої' (48, 67, 85).

ДРЮЧОК дрўу^|чок (9, 24, 71, 78, 81) 'дрючок, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДУБИНИ ду^|бини (45) 'дрючки, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДУБ: лис^|ти ^|дуба див. ЛИСТИ.

ДУБОВИЙ: ду^|бове ^|листўа див. ЛИСТЯ.ў

ДУБЧИКИ ^|дубчики (1) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих прикрашених галузок'.

ДУЛЬКА ^|дулўка (4, 18, 49) '