Вступ

Одна з особливостей всесвітньої мережі Інтернет полягає в тому,
що через її посередництво стала можливою така своєрідна форма
людського спілкування, як групи новин (форуми). Мабуть що на
будь-яку тему, яка являє собою щось хоч трохи цікаве для якоїсь
кількості осіб, в Інтернеті вже існує свій форум.

Тим часом постійно утворюються численні нові групи новин, і кожен,
хто має доступ до Інтернету, має можливість приймати участь в
обговоренні питань, які його цікавлять. Можна просто читати те, що
пишуть інші і ставити чи не ставити питання. Можна відповідати на
питання, поставлені кимсь іншим. Виражати своє ставлення до когось
чи чогось. А також будь-що інше, що можна виразити і передати іншим
засобами мережі Інтернет.

І мабуть ніде більше, окрім як у форумах, і це найцікавіше, не можуть
прямо, безпосередньо суперечити один одному (як за допомоги
аргументів, так й за допомоги інших засобів) представники
діаметрально протилежних точок зору. Перш за все це стосується,
звісно політичних форумів.

Оскільки матеріал (за оцінкою друзів) вийшов корисний, цікавий та
досить читабельний, то після деякого вирівнювання тексту та інших
незначних правок, які, однак не зачіпають (не змінюють) опублікованих
в форумах оригінальних слів усіх учасників діалогів, навіть коли
дописувачі з різних причин слів не дуже добирають, а бува й таке,
ось він.

Спотворені українські букви залишені не перекодованими, як і
в оригінальних текстах, через те, що важко сприймати спотворення
українських букв інакше, аніж як вияв ставлення автора спотворень до
українського народу та його мови. У тих випадках, безперечно, коли
автор перекручень українських букв цілком спроможний поставити
нормальне кодування, але не робить цього. Тобто якщо виправляти
спотворення українських букв, то це було б зміною суті листа такого
автора.

Кожен лист у форум супроводжується досить таки некволим масивом
службових заголовків. Більшість із них можуть бути цікавими тільки
для спеціалістів з обслуговування мереж, і тому тут не приводяться - за
винятком полів
- From: - далі ім'я чи псевдо автора листа та його електронна адреса,
- Subject: - назва (заголовок) листа,
- Date: - дата опублікування
й інколи
- Newsgroups: - назва форумів, у яких лист опублікований,
по замовчуванню це форум ukr.politics.

У тих випадках, коли лист є реплікою (відповіддю) на інший лист,
опублікований ким-небудь раніше, у ньому в більшості випадків може
бути указівка на той інший лист (найчастіше на початку даного листа)
у приблизно такій формі:

In article <79qa7f$4op$1@step.lep.lg.ua>, "Б.У.Щитов" <su@lep.lg.ua> wrote:

де 79qa7f$4op$1@step.lep.lg.ua - це унікальний ідентифікатор даного
листа. Далі йдуть ім'я чи псевдо автора листа та його електронна адреса.
Рядки тексту з попереднього листа виділяються зазвичай значком ">",
як от наприклад:

> Рядок з попереднього листа,
> ще один рядок з попереднього листа,
>> рядок з листа, що передує попередньому.

Через те, що форма даного матеріалу дещо відмінна від традиційних
літературних форм, доречними будуть деякі зауваження стосовно
його читання.

Практично кожен лист є достатньо самостійною змістовною формою,
придатною для окремого прочитання - за рахунок цитування фрагментів
попередніх листів, які стосуються до міркувань, висловлених в даному
листі. Через це послідовне читання листів в хронологічному порядку не
є обовязковим для повного розуміння. Однак коли листи читати все ж в
хронологічному порядку, один за одним, то скоро починає бути видно,
що фрагменти текстів з попередніх листів в нитці діалогу частенько
повторяються. Це крім суттєвого прискорення читання дає можливість
слідкувати також і за розвитком реального діалогу в його процесі.

Усі наведені далі листи та повні нитки діалогів можна знайти за
допомоги пошукової машини google
( http://www.google.com/advanced_group_search?hl=uk ),
в полі "автор" слід указувати електронну адресу автора.
За невеличкими винятками, зробленими для зручності читання,
(джерело кожного такого винятку вказується)
автором усіх приведених в тексті публікацій у форумах (листів) є
Олександр Франчук [Olexandr Franchuk] <olexandr@hotmail.com>

=========================================================



From:olexandr@my-dejanews.com (olexandr@my-dejanews.com)
Subject:Чому редактор КО М. Лаптєв мовчить?
Newsgroups:ukr.law, ukr.netnews, ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/01/27

Публікую, поскільки 2 місяці тому двічі направляв це Лаптєву, але
без відповіді...

>>В "Компьютерное Обозрение" N42/1998 Олег Нілов "Носители языка" написав:
>>>
>>>
>>>В языковедении существует такое понятие, как "носитель языка".
>>>В процессе изучения английского
>>>большое внимание уделяется именно
>>>прослушиванию записей речи или живому общению с теми,
>>>для кого данный язык является родным. Но все
>>>знают, что не существует двух похожих
>>>произношений даже в русском. Киевляне обязательно
>>>скажут, что в Москве говорят неправильно
>>>и странно, москвичи заметят, что разговор в
>>>столице Украины слишком сдобрен суржиком и полон
>>>мягких звуков, снобы-питерцы вообще считают
>>>самым чистым язык города на Неве. Нечего говорить
>>>о таких произношениях, как вологодское,
>>>рязанское, костромское... Можно предположить, что
>>>единственными незамутненными "носителями языка"
>>>остались толковые словари: старый - Даля и новый - Ожегова.
>>>Даже простое чтение "Толкового словаря русского языка"
>>>по вечерам может принести вам массу
>>>наслаждения "великим и могучим"...
>>
>Olexandr Frantchuk wrote:
>>
>>Шановна редакція КО!
>>
>>Ваш тижневик дуже-дуже гарний і цікавий, прошу продовжувати в тому ж дусі.
>>Особливо (особисто мене) цікавлять матеріали про Linux. Без сумніву,
>>ця ОС є перспективою, і навіть вже буденністю у великій мірі!
>>Привіт А. Зубинському.
>>
>>Дуже приємно бачити, що йде невпинний розвиток тижневика. Причому, що
>>особливо важливо, еволюційний розвиток, а не революційний, до якого ми,
>>на жаль, давно привчені (хотів написати - "звикли", але речі треба називати
>>своїми іменами - чи не так?). Зростає об'єм, поліпшується якість матеріалів,
>>поліграфії, авторів, паперу... Можливо є інші чинники, яких я ще не знаю -
>>словом, люкс! Видно, що колектив редакції постійно працює - над собою
>>передовсим.
>>
>>Саме з цієї причини я хотів би привернути увагу до одної дрібної, але
>>характерної деталі в КО N42'98, с.37. У тижневику, виданому в столиці
>>України для України, в статті "Носители языка", собливо на її початку,
>>де мова йде про рідну мову - г. Олег Нілов з гордістю за те, що він
>>росіянин, із звичним нахабством спокійно собі розглядає Київ в контексті
>>Москви, Пітербурга, вологодщини, рязанщини, а також костромщини, не
>>вдаючись в таку ну зовсім малозначущу деталь, що Київ знаходиться в Україні,
>>і в ньому мешкають не тільки "носители языка". Може г. Олег думає,
>>що КО читають окрім щирих росіян тільки "обрусевшие инородцы, которые всегда
>>пересаливают по части истинно русских настроений" (В.І. Ленін, ПСС,Т.45,
>>c.358), і які не можуть, звичайно, бачити Київ за межами "единой и
>>неделимой"? Запевняю Вас, г. Нілов, це не так, КО в Україні читають більш
>>широкі верстви народних мас.
>>
>>Дуже сподіваюсь, що редакція не планує такого напрямку розвитку букви та
>>духу тижневика. А може навпаки, починаючи з КО N???XXXX, почне приймати
>>до друку матеріали українською мовою? Планую найближчим часом підготувати
>>матеріал, дотичний до комп'ютерної талефонії.
>>
>>Олександр Франчук
>>E-mail: Olexandr@hotmail.com
>
>(Date: Mon, 23 Nov 1998 17:39:16 +0300
>From: Michael Laptev <mikel@itc.kiev.ua>
>To: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
>Subject: Re: Olexandr's letter to editor
>
>Уважаемый, Александр!
>
>Спасибо за письмо и извините, что отвечаю на русском, поскольку ответ
>украинским потребовал бы больше времени в его подготовке.
>Поверьте мы вовсе не испытываем великорусского шовинизма, как и Олег
>Данилов. Но жизнь такова, что на украинском языке издавать журнал не
>возможно. Начиная с того, что еще не оформлена окончательно компьютерная
>терминология на украиснком языке и заканчивая тем, что найти
>компьютерных журналистов пишущих на украинском языке весьма не просто. Я
>уж не говорю о том, что практически вся пресса выходит на русском.
>По большому счету наверное все равно каким языком подается информация,
>главное, чтобы она была понятной и интересной читателю.
>
>С уважением,
>
>Михаил Лаптев

Шановний Михайло!

Не буду займати дорогоцінного часу, зразу до суті - на що мені хотілось би
дістати пряму відповідь на пряме запитання. Можу я розраховувати на
публікацію в КО при умові її (публікації) україномовності? З огляду на те,
що все одно, якою мовою подається інформація, головне, щоб вона була
зрозумілою і цікавою, я сподіваюсь на позитивне вирішення даного
питання.

З повагою,

Олександр Франчук



From:olexandr@my-dejanews.com (olexandr@my-dejanews.com)
Subject:Re: Гос. язык. Кому он нужен? Re: Again
Newsgroups:relcom.politics, ukr.politics
Date:1999/01/29

In article <78qa6f$4op$1@step.lep.lg.ua>,
"Б.В.Шитов" <sb@lep.lg.ua> wrote:
> Вопрос-то я ставил несколько иначе. Кому или чему будет лучше от
> украинизации: языку? государству? народу?
>
> Б.В.Шитов

Шановний Б.В.Шитов!

Якщо Вам знайоме поняття "людська гідність", то Ви, безперечно,
зрозумієте мою відповідь на своє запитання.
От Ви, росіянин, живете в Україні і Ви вважаєте принизливим для
себе користуватись нерідною для Вас, неросійською, мовою.
Що ж, похвально, турбота про власну гідність викликає повагу.
Тоді яке повинно бути Ваше відношення до українців, які, за Вашою
логікою, повинні були б відчувати аналогічне приниження від
того, що змушені користуватись неукраїнською мовою? Але не
відчувають? Чи для неруских Ви пропонуєте іншу логіку?
Отже, відповідь на Ваше запитання, кому ж буде лучше.
Українцям - бо непринижені люди і працюють і живуть зовсім не
так, як принижені. Росіянам - бо топтання чужої гідності вимотує
сили і нищить душу, а підтримка чужої гідності - це підтримка
своєї. От тільки обрусєвшиє інородці, які повинні постійно
доводити свою русскість з допомогою гіперактивності і пересолювання
"по части истинно русских настроений"(В.И.Ленин,ПСС,т.45,с358)...

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Гос. язык. Кому он нужен? Re: Again
Newsgroups:relcom.politics, ukr.politics
Date:1999/02/01

"Б.В.Шитов" wrote:
> olexandr@my-dejanews.com пишет в сообщении <78rqq9$uh2$1@nnrp1.dejanews.com>
>>In article <78qa6f$4op$1@step.lep.lg.ua>,
>> "Б.В.Шитов" <sb@lep.lg.ua> wrote:
>>> Вопрос-то я ставил несколько иначе. Кому или чему будет лучше от
>>> украинизации: языку? государству? народу?
>>
>> Шановний Б.В.Шитов!
>>
>> Якщо Вам знайоме поняття "людська гідність", то Ви, безперечно,
>>зрозумієте мою відповідь на своє запитання.
>> От Ви, росіянин, живете в Україні і Ви вважаєте принизливим для
>>себе користуватись нерідною для Вас, неросійською, мовою.
>
> И с чего это Вы взяли, интересно было бы узнать?
> Если я не пишу на украинском, то это совершенно не означает,
> что я не говорю на нем. А уж "унизительность" откуда всплыла,
> мне вообще непонятно.

З самої постановки питання.
А звідки ще, дозвольте, може виникнути питання про потрібність
"українізації"? Треба пояснити.

>> Що ж, похвально, турбота про власну гідність викликає повагу.
>
> А-а-а, понятно. Просто у Вас такое своеобразное представление
> о человеческом достоинстве.
> Простите, но я имею о достоинстве несколько другое представление.

Національна гідність, на мою думку, є невід'ємною складовою
гідності людської. Впевнений, що і Ви такої ж думки, принаймні
для внутрішнього (у своєму колі) вжитку.
Щодо різниці між поняттями гідності і достоїнства то
згоден, я розрізняю поняття гідності і достоїнства. Ці слова мають
не таку вже й близьку семантику. Найближче до слова "гідний" лежить
слово "годиться", - непорівняльна характеристика придатності до.
В той же час як слово "достойний" означає
"стоїть до", тобто "наближений до" ближче за когось -
порівняльна (рангуюча) характеристика.

>> Тоді яке повинно бути Ваше відношення до українців, які, за Вашою
>>логікою, повинні були б відчувати аналогічне приниження від
>>того, що змушені користуватись неукраїнською мовою? Але не
>>відчувають? Чи для неруских Ви пропонуєте іншу логіку?
>
> Опять непонятно. Я что, где-то позволил себе допустить высказывание,
> которое можно трактовать как принуждение к украинцам говорить
> на русском языке? Тогда цитатку, пожалуйста.

Коли Ви запитуєте про те, кому потрібна українізація, хіба за
росіян Ви переживаєте? Пробачте, не вірю. Всюди в Україні, навіть в
найукраїномовніших її регіонах, російськомовності росіян нічого не
загрожує. Це можуть брати під сумнів тільки або недопроінформовані
люди (в кращому випадку), або свідомі того, що вони обманюють -
в решті випадків.
Суть Вашого виступу якраз в бажанні того, щоб раніше примушені
перейти на російську мову (саме якраз українці!) не повертались до
рідної мови, а продовжували користуватись чужою мовою і надалі.

>> Отже, відповідь на Ваше запитання, кому ж буде лучше.
>>Українцям - бо непринижені люди і працюють і живуть зовсім не
>>так, як принижені. Росіянам - бо топтання чужої гідності вимотує
>
> Я с самого начала хотел уточнить, кому выгодно унижать людей,
> заставляя их говорить на неродном для них языке. Ваш ответ:
> " Українцям - бо непринижені люди і працюють і живуть зовсім не
> так, як принижені" заставляет меня задать уточняющий вопрос.

Це вже щось нове. Навіть не міг собі уявити, що можна підганяти
запитання під відповідь! В свому постінгу я лишав єдине запитання,
на яке давав відповідь. Ось воно:
>>> Вопрос-то я ставил несколько иначе. Кому или чему будет лучше от
>>> украинизации: языку? государству? народу?
> " Українцям - бо непринижені люди і працюють і живуть зовсім не
> так, як принижені"

> И чем же выгоден для украинцев труд униженных в отличие от труда
> не униженных?

Звідки це Ви взяли, що українцям вигідна праця принижених?
Якраз навпаки, українцям невигідна праця принижених, тому і потрібен
перехід від русифікації до нормального стану речей: росіяни нехай
розмовляють російською, українці - українською, і т. д. А державна
мова в Росії - російська, в Україні - українська, те саме для
інших країн.

>>сили і нищить душу, а підтримка чужої гідності - це підтримка
>>своєї. От тільки обрусєвшиє інородці, які повинні постійно
>>доводити свою русскість з допомогою гіперактивності і пересолювання
>>"по части истинно русских настроений"(В.И.Ленин,ПСС,т.45,с358)...
>
> Целиком разделяю Вашу фразу насчет поддержки и растаптывания
> чужого достоинства, но никак не могу состыковать с предыдущим
> Вашим текстом.
> Замечу еще раз для прояснения моей позиции. Я нигде ни разу
> не выступил за какое-то ущемление украинского языка. И мысли
>>> Вопрос-то я ставил несколько иначе. Кому или чему будет лучше от
>>> украинизации: языку? государству? народу?
[Якщо ці два рядочки вище слід трактувати, як виступ за неущемлєніє
української мови, то я чогось не розумію - Олександр Франчук]
> такой у меня никогда не было. Но вот почему он должен
> внедряться методом государственного принуждения там, где
> большинство пользуется русским, я не понимаю.

Що Ви маєте на увазі під "государственным принуждением"?
В часи русифікації це були тюрми, концтабори, 10 лєт без права
переписки, ... .

> Б.В.Шитов

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Дві державні мови невигідні платнику податків
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/02/24

Друга державна мова - це додаткові витрати на
виконання додаткової роботи: всі офіційні матеріали,
бланки, і т. д. А платити за все мусить платник
податків.

Олександр Франчук



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: гюлнквеммюъ ярпюмхжю хярнпхх
Date: 1999/02/25

In article <36D31786.EF00719D@cityline.ru>, russia <russia@cityline.ru> wrote:
> Кирилл Фролов, консультант Отдела Украины и Крыма Институ-та стран СНГ:
> ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ - НАЦИОНАЛЬНО-ОСВОБОДИТЕЛЬНАЯ БОРЬБА - ЗАМОЛЧЕННАЯ
> СТРАНИЦА ИСТОРИИ
>
> История Подкарпатской Руси является частью национальной ис-тории
> русского народа, а современное отчаянное положение закарпат-ских русинов
> является частью трагедии разделенной русской нации.
> .....

Боже, яка велика гора брехні!
Де ж це можливо Росії колись видряпатись з убогості, коли всі гроші нещасних
росіян йшли і йдуть далі на оплату праці Кирилла Фролова і тьми подібних до
нього Брехунів з отдєлів Украіни.

Олександр Франчук,
часто буваю в Закарпатті, маю там друзів



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Двi державнi мови невигiднi платнику податкiв
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/03/01

In article <ueqgsakjafczh.pminews@my-dejanews.com>,
"Ihorko" <ihorko@my-dejanews.com> wrote:
> On 26 Feb 1999 08:31:43 GMT, Oleg V. Borodin wrote:
> |Sergiy Berdnyk <ash@gda.freenet.kiev.ua> записано в статью
> |<7b3apc$mn4$1@gda.freenet.kiev.ua>...
> |> Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com) wrote:
> |>> Друга державна мова - це додаткові витрати на
> |>> виконання додаткової роботи: всі офіційні матеріали,
> |>> бланки, і т. д. А платити за все мусить платник
> |>> податків.
> |
> |Сомнительный аргумент. На сколько увеличиться бланков на русском, на
> |столько уменьшится на украинском
>
> Сумнівна логіка. У двомовній державі бланки мають бути двома мовами.
> Отже, довелось би міняти всі бланки, а не частину.

Йдеться не просто про бланки, а про офіційну підтримку двох мов.
Наприклад, на разі Верховна Рада видає акти (обов'язково) одною
мовою, а в разі двох офіційних мов - обов'язково змушена буде
видавати двома. Це ж стосується усіх державних установ. А проблема
ідентичності текстів двома мовами? Можна легко собі уявити додаткові
дебати у Верховній Раді з цього приводу -->час == гроші.

> |> Тобто більша частина населення України - тобто українець.
> |
> |Опять же не надо расписываться за весь народ. Не проще ли у него и
> |спросить.

Платити податки буде навіть марсіанин, якщо він легітимно мешкає
в Україні. Так що питання спротиву введенню двох офіційних мов
об'єднує всіх конкретно мислячих людей незалежно від їх
побутової мовності і національності.

Олександр Франчук

> Ні, не простіше, бо дорожче - знову витрати.
>
> Iгорко.
>
> |--
> |Oleg Borodin
> |Kharkov



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Хто знає, як виникло св'ято 8 Березня, поділись
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/03/09

Хто знає, звідки і як виникло св'ято 8 Березня, поділись інформацією!

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Хто знає, як виникло св'ято 8 Березня, поділись
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/03/10

In article <y8mF2.1914$hx.4602325@news.megsinet.net>,
"Paul Bodnarchuk" <PaulB@megsinet.net> wrote:
> Це з якоїсь минулорічної газети. З якої конкретно, нажаль, я не пригадую.
>
> ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
> "УЗАКОНИВ"
> КОМУНІСТИЧНЕ СВЯТО
>
> Нещодавно президент України
> Л. Кучма Указом "узаконив"
> комуністичне свято - Міжнародній
> жіночий день 8 березня. Деякі жінки
> радіють тому, але вони не знають,
> що це - не жіноче свято, а
> єврейське національне - Пур або
> Пурім, день Гамана.
>
> Перський цар Ахашверош (або Ксеркс), що
> царював від Індії аж до Етіонії (485-465 р. до
> н. е.), розгнівався на свою дружину за непо-
> слух і прогнав її з палацу. Відібрали найкращих
> дівчат з усієї держави, і з-поміж них цар вибрав за
> дружину Естер (грецьке Есфір), бо вона була най-
> краща і найрозумніша.
>
> Естер була сиротою, і її виховував дядько Морде-
> хай. Він доніс через Естер цареві про змову слуг
> убити царя. Ахашверош мав друга Гамана, котрий
> щодня приходив до палацу і люди низько кланялися
> йому. Тільки Мордехай (дядько Есіер) не вклонявся.
> Це розсердило Гамана. І він сказав цареві, що євреї
> не коряться і не поважають царя. Тоді Ахашверош
> видав указ, щоб Гаман знищив євреїв. Естер погово-
> рила з царем, і йому прочитали пам'ятну книгу, в
> якій записано, що Мордехай врятував Ахашверошу
> життя. Лише тоді Естер призналася цареві, що вона
> єврейка і просила покарати Гамана, який хотів зни-
> щити євреїв. А Ахашверош зрозумів, що Гаман хотів
> убити й царицю. Коли Гаман прийшов до палацу, то
> за наказом царя його було схоплено і вбито. Тоді

Розкрив я Книгу Естер в Біблії (це 10-15 сторіночок)
і відкрилося мені, що вбиттям Гамана та його десятьох
дітей діло не обійшлося.
Цар Ахашверош дав дозвіл євреям убивати недоброзичливців
по всьому Перському царству, в тому числі жінок і
дітей. Цим дозволом євреї скористалися, ніхто їм не
опирався, внаслідок чого якраз на 8 Березня євреї
вбили сімдесят і п'ять тисяч серед недоброзичливців
своїх.
Ми радісно відзначаємо це св'ято весни і кохання.
Цікаво, як св'яткують його в Персії (Іран-Ірак)?

Олександр Франчук

> Мордехай став другом царя, а євреї зажили в спокої...
>
> Відтоді 8 березня стало національним святом єврей-
> ського народу. Це як свято ПУР, ПУРІМ або день
> Гамана. У цей день, згідно з наказом цариці Естер,
> всі євреї повинні веселитися і обдаровувати один
> одного (Книга Естер Старого заповіту, розд. І 10).
>
> Комуністка, німецька єврейка Клара Цеткін у 1910
> році на конференції жінок-соціялісток у Копенгагені
> запропонувала відзначати 8 березня як День жінки.
> її підтримала комуністка, німецько-польська єврейка
> Роза Люксембург. І тоді конференція проголосила 8
> березня міжнароднім жіночим днем.
>
> Так єврейське національне свято здобуло міжна-
> родній статус. Але це свято не прижилося у світі.
> Його відзначали лише в колишньому Радянському
> Союзі (тепер у Росії) та в Ізраїлі. Українські жінки
> - патріотки України святкують День матері, що
> припадає на другу неділю трання. Його святкує й
> увесь цивілізований світ. День матері повертається у
> наш побут, витісняючи єврейсько-комуністичне 8
> березня як Пурім чи день Гамана.
> Василь ПІПАШ-КОСІВСЬКИЙ, Рахів
>
> Olexandr Frantchuk wrote in message <7c3b9v$ci5$1@nnrp1.dejanews.com>...
>>Хто знає, звідки і як виникло св'ято 8 Березня, поділись інформацією!
>>
>>Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Німеччина і Голодомор-33
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/03/24

Здавна мене мучить багато питань, пов'язаних з
Голодомором-33.

А таких нез'ясованих ой як багато!

Моє запитання:
Що знали в Німеччині про голодомор в час проведення
цієї акції?
Тобто в 1932-33 роках.
Преса, на побутовому рівні - мене цікавить ВСЕ.

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:"Монологи"-"Ілля Глазунов" і ступінь братньості
українського та російського народів
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/03/26

Вчора в студії "1+1" Ілля Глазунов багато разів повторив
одне з головних тверджень російської і радянської
пропаганди, що український народ і російський народ -
це народи-брати. Чи навіть що вони є одним народом.

Розглянемо цю тезу за допомогою простого міркування
з точки зору здорового глузду, який підказує, що раз
братні народи з одного кореня, то повинно бути багато
спільного - особливо в тих речах, що тягнуться з давніх
часів, з глибини сторіч.

Візьмемо одну з таких речей - кухню. Народну кухню.
Тобто традиційну технологію приготування їжі.
Ой і намучився я, шукаючи щось про російську кухню.
Але таки знайшов. З матеріалами про українську кухню
проблем не було.

Результати пошуків дали вражаючий результат. У братніх
народів, виявляється, кухні настільки відмінні, що прямо
таки ну зовсім НІЧОГО спільного!

Пішли далі: що ще тягнеться з глибини тисячоліть і не
може швидко змінюватись? Напевно, народний одяг.
Не треба довго аналізувати, щоб зауважити, що одяг
геть відрізняється - як принципово, так деталями.
Дивлячись на народні костюми, які щодня миготять з
телеекрану, виникає законне запитання. Як може
високоосвічений діяч мистецтв, не змигнувши оком,
заявляти, що народи такі близькі, що геть прямо
один народ? Боюсь, що без душевної кривизни тут
діло не обійшлося. Або правда, що найгірше видно
те, що прямо перед очима.

А пісенна творчість?

Коротше кажучи, я думаю, що як довго не тривала би
брехня, а правдою не стане ніколи все одно.

Для нормальних взаємин між народами слід очистити
їх від брудних обманів (обман завжди - брудний).
Слід відверто визнати, що ніякі ми не братні народи
з одного кореня. Просто сусідні, але зовсім різні
культури. І нічого тут образливого ні для кого нема.

З повагою до всіх чесних людей

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Дружба не може грунтуватись на обмані
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/03/30

Г. Markov Vladislav мабуть не зрозумів основну думку
постінгу відносно степені рідності двох народів.
Спеціально для нього пояснюю:
дружба не може грунтуватись на обмані!
Очевидно, що байка про спільність походження
українського і російського народів - мені навіть нецікаво,
ким ця байка видумана - це обман --> диверсія проти
нормальних взаємин двох цивілізованих народів.
Не сперечатимусь з тим, що ліквідація вікової брехні
подібна до виривання хворого зуба. Трохи боляче.
Але як зважити на перспективу - необхідність аналогічна.

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Дружба не може грунтуватись на обмані
Newsgroups:ukr.politics
Date:1999/03/31

In article <7dqtl8$1ft5$1@uran.kharkiv.net>,
"markov vladislav" <markov@kpi.kharkov.ua> wrote:
> Верно, дружба не строится на обмане. Вы никак не комментируете мои
> исторические заметки по поводу истории Украины, но в конечном итоге это и не
> важно. Наверное мы не сможем разобраться кто самый-самый, самый древний и

Суть проблеми полягає не в тому, хто більш давній. Найізначальнішими є
Адам і Єва. Питання в тому, чи український та російський народи дійсно
з одного кореня, чи ні. Якщо з одного кореня, то питання про ізначальність
знімається (ізначальність одинакова). Якщо ж не з одного кореня, то це також
знімає проблему ізначальності (ні один з двох народів не є ізначальним по
відношенню до іншого).

> кто изначальнее, хотя мне кажеться, что эволюционная позиция, которой я
> придерживаюсь, наиболее исторически обоснованная. Самый главный вопрос

Історичні обгрунтування, котрий з істориків коли що написав - річ невдячна
і вкрай суперечлива. Нема краю такій дискусії і ясність ніколи не зможе бути
її результатом. Справжніми доказами можуть бути лише факти, доступні
кожному. Оцінка тих фактів, тобто добре, що той факт, чи погано, це вже
питання номер два. А питання номер один - установити ясність в фактах.
Виглядає на те, що по суті питання Ви не маєте жодних зауважень. Тобто
разом зі мною Ви вважаєте доведеним з допомогою усім зрозумілих
доказів, що український та російський народи не мають спільного походження.
Отже, протилежне твердження, що походження спільне, це обман, а дружбу
на обмані будувати не можна, з цим Ви також згодні.

> для каждого человека в жизни - вопрос самоидентификации. Кто-то считает, что
> он ничего общего не имеет с Россией, русской культурой и русским народом.
> Другой считает, что можно жить только на Западе, эмигрирует и становится
> западным человеком. Значит так и должно быть. Один становится кришнаитом,
> другой будучи совершенно славянских кровей становится мусульманином. Что ж
> поделаешь. Вот и Вы решили или всегда так думали, что Вы совершенно другой
> нежели русские. Так и есть. Отсюда и плясать будем. Ваш выбор определяет

У Вашому списку можливих виборів начисто відсутня можливість бути
українцем. Це відома річ. "Я іх називаю малоросамі", сказав Глазунов, а
звучить "недоросамі". Майже русскімі, але трішки недо. В це положення
поставлена величезна маса українців, змушених розмовляти російською
мовою, і це щодень тішить амбіції деяких росіян, але,
на щастя, не всіх. Я знаю росіян, яким це лицемірство було противно
ще у радянські часи. І відчуваю до них величезну повагу. Позиція, гідна
великого народу.

> Вашу дальнейшую судьбу. Так происходит в жизни целых народов - выбор веры,
> выбор союзников. Почему же украинцы в 17-м веке не выбрали в союзники
> западную католическую Польшу? А если бы выбрали, что же получилось? Можете
> порассуждать на эту тему. (Хотя лично мне кажется, что украинское население

Нема потреби дискутувати відразу усе. Щодо предмету нашої дискусії:
треба шукати позитивні моменти і розвивати їх, грунтуючись на фактах.
А факт різного походження двох сусідніх великих народів не викликає у
Вас жодних заперечень, а це вже немало.

Олександр Франчук

> к Московии испытывало гораздо больше симпатий, чем к цивилизованным,
> западным полякам.)



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Дружба не може грунтуватись на обмані
Newsgroups:ukr.politics
Date:1999/03/31

In article <7dsvbr$4fo$1@uran.kharkiv.net>,
"markov vladislav" <markov@kpi.kharkov.ua> wrote:
> Шановный пан Франчук! Я нигде не поддерживал теорию о раздельном
> происхождении русских и украинцев. Я считаю, что эти народы имели общего
> предка - древнерусский этнос, а потом в силу обстоятельств - история
> (эволюция) пошла таким путем, появились великороссы (русские) и украинцы.

Тобто заперечити жодного з наведених доказів відсутності спільного походження
Ви не можете, але вважаєте, що походження таки спільне.

> Народы, которые относятся к восточным славянам, и имеют похожие языки и
> определенную общность культур. От этого никуда не уйти. Но проблема лежит не

Відсутність спільного походження і одночасно подібність мов (навіть повна
спільність мов!) - таких прикладів в сучасному світі повно. Ніхто, наприклад,
не намагається на підставі спільності мови (не подібності, а спільності!), а
також повної спільності церкви, доводити спільність походження мексіканського
та іспанського народів.

> в прошлом, а в настоящем или даже будущем. Жителям современной Украины
> предстоит решать с кем быть и как быть, образно говоря какому Богу молиться.

І якого Бога Ви пропонуєте?



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: Кто такие были русы?
Date: 1999/04/02

"Victor" <victorin@usa.net> wrote:
>>заливе? Одно можно сказать определенно - имя их не утеряно и 150 -милионный
>>народ теперь именуется русскими.
>
> Грамотеи!
> Русские объединенный этнос состоящий из трех ветвей - Великоросы, Малоросы
> и Белорусы!
> 150 миллионов только Великоросов! И сторию читать надо, и не из
> большевистко-ленинских
> источников!
>
[ Повтор повідомлення:
"Монологи"-"Ілля Глазунов" і ступінь братньості українського та
російського народів
від 1999/03/26 ]
Вчора в студії "1+1" Ілля Глазунов багато разів повторив
одне з головних тверджень російської і радянської
пропаганди, що український народ і російський народ -
це народи-брати. Чи навіть що вони є одним народом.
Розглянемо цю тезу за допомогою простого міркування
з точки зору здорового глузду, який підказує, що раз
братні народи з одного кореня, то повинно бути багато
спільного - особливо в тих речах, що тягнуться з давніх
часів, з глибини сторіч.
Візьмемо одну з таких речей - кухню. Народну кухню.
Тобто традиційну технологію приготування їжі.
Ой і намучився я, шукаючи щось про російську кухню.
Але таки знайшов. З матеріалами про українську кухню
проблем не було.
Результати пошуків дали вражаючий результат. У братніх
народів, виявляється, кухні настільки відмінні, що прямо
таки ну зовсім НІЧОГО спільного!
Пішли далі: що ще тягнеться з глибини тисячоліть і не
може швидко змінюватись? Напевно, народний одяг.
Не треба довго аналізувати, щоб зауважити, що одяг
геть відрізняється - як принципово, так деталями.
Дивлячись на народні костюми, які щодня миготять з
телеекрану, виникає законне запитання. Як може
високоосвічений діяч мистецтв, не змигнувши оком,
заявляти, що народи такі близькі, що геть прямо
один народ? Боюсь, що без душевної кривизни тут
діло не обійшлося. Або правда, що найгірше видно
те, що прямо перед очима.
А пісенна творчість?
Коротше кажучи, я думаю, що як довго не тривала би
брехня, а правдою не стане ніколи все одно.
Для нормальних взаємин між народами слід очистити
їх від брудних обманів (обман завжди - брудний).
Слід відверто визнати, що ніякі ми не братні народи
з одного кореня. Просто сусідні, але зовсім різні
культури. І нічого тут образливого ні для кого нема.
З повагою до всіх чесних людей

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Дружба не може грунтуватись на обмані
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/04/05

In article <7dtdgo$t2u$1@nnrp1.dejanews.com>,
Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
> In article <7dsvbr$4fo$1@uran.kharkiv.net>,
> "markov vladislav" <markov@kpi.kharkov.ua> wrote:
>> Шановный пан Франчук! Я нигде не поддерживал теорию о раздельном
>> происхождении русских и украинцев. Я считаю, что эти народы имели общего
>> предка - древнерусский этнос, а потом в силу обстоятельств - история
>> (эволюция) пошла таким путем, появились великороссы (русские) и украинцы.
>
> Тобто заперечити жодного з наведених доказів відсутності спільного походження
> Ви не можете, але вважаєте, що походження таки спільне.
>
>> Народы, которые относятся к восточным славянам, и имеют похожие языки и
>> определенную общность культур. От этого никуда не уйти. Но проблема лежит не

Кухня - це одна з основ культури, особливо коли йдеться про історію. (Хай би
хто з археологів висловився з цього приводу). І то найменш мобільна її
складова. Отже, якщо кухні двох народів принципово різняться, то яка може
бути мова про спільність походження? Факти, як відомо, це річ вперта. А факт
принципової відмінності кухонь українського та російського народів легко
перевіряється кожним бажаючим. Досадне ідеологічне упущеніє радянської і
російської "історичної науки". І це упущеніє зводить нанівець грандіозні
історичні підтасовки численних російських і радянських "істориків"

> Відсутність спільного походження і одночасно подібність мов (навіть повна
> спільність мов!) - таких прикладів в сучасному світі повно. Ніхто, наприклад,
> не намагається на підставі спільності мови (не подібності, а спільності!), а
> також повної спільності церкви, доводити спільність походження мексіканського
> та іспанського народів.
>
>> в прошлом, а в настоящем или даже будущем. Жителям современной Украины
>> предстоит решать с кем быть и как быть, образно говоря какому Богу молиться.
>
> І якого Бога Ви пропонуєте?

Не може г. Markov сказати, якому Богу слід молитись. А так би хотілось не
блукати в потьомках і почути, нарешті, куди напривить г.Markov заблудших
українців.
Але якщо Бог г. Markova має з поняттям правди стільки ж спільного, як і його
аргументація, то це не Бог, а щось протилежне...




From: "Chytach Novyn" <chytach@shliakhy.kiev.ua>
Subject: ФАШИСТИ І ГОЛОДОМОР (1)
Date: 1999/04/12
Message-ID: <AAtVJ4teP5@shliakhy.kiev.ua>
Reply-To: chytach@shliakhy.kiev.ua
NNTP-Posting-Date: 11 Apr 1999 23:05:10 GMT
Newsgroups: ukr.politics,soc.culture.ukrainian

[ ФАШИСТИ І ГОЛОДОМОР - 1 ]

Хандрос Б.Н.
Смертні листи: Докум. повість. -
К.: Дніпро, 1993. - 125с.
Уривок, с.98-107

Організувавши в 1933 році страшний голод на Україні,
злочинна система намагалася замести сліди геноциду - повсюдно
знищувалися "Книги записів актів громадянського стану", на
"смертних листах" яких реєструвалися померлі також від
голоду. Однак, поодинокі документи збереглися. Автор повісті
- Борис Наумович Хандрос - свідок тих подій, сам ледве вижив
під час лихоліття в рідному селі Озаринцях, розшукав "смертні
листи" Сосонської сільської Ради (наводить Виписку з
переліком 130 померлих у 1933 році) та інші документи і на їх
основі розповідає про голодомор.

Сосонка і поруч - Вервольф, ставка Гітлера під Вінницею.
Спочатку я, чесно кажучи, не надав значення цьому
збігові. І все ж...
На Україні здавна, ще з часів Катерини II жили німці.
Німецькі колонії виникли під Одесою, Херсоном, на
Катеринославщині... Всі вони, поселенці, зрозуміло, були
радянськими громадянами, як і їхні батьки, діди, прадіди -
громадянами нашої країни.
У роки перших п'ятирічок у Харкові, Дніпропетровську,
Запоріжжі, у багатьох інших індустріальних центрах появилися
німці з самої Німеччини, як правило, інженери, майстри
високої кваліфікації. Вони працювали по найму, на договірних
умовах на ХТЗ, Дніпрогесі...
Одні з них самі стали жертвами, інші - свідками трагедії
1932-1933 років.
Серед цих інших були й співробітники німецького
генерального консульства в Харкові, різних представництв у
Харкові, в інших містах.
І пішли донесення в Берлін (наприкінці 80-х років ці
документи дипломатів були опубліковані німецькою пресою
("Франкфуртер Альгемайне", Франкфурт-на-Майні - ФРН).
Повідомлення генерального консульства у Харкові від 30
вересня 1932 року:
"Про те, наскільки мало результати (колективізації)
відповідають сподіванням, свідчить той факт, що державні
закупівельні пункти часто вимагають здачі більшої кількості
зерна, ніж його фактично зібрано. Оскільки бідуючі селяни
присвоюють чужий хліб на полях, у серпні спеціальним декретом
були введені (і здійснюються) найсуворіші заходи покарання,
аж до смертної кари (йдеться про прийнятий 7 серпня 1932 року
Закон про охорону соціалістичної власності, який власноручно
написав Сталін. - Б.X.). Так, за відомостями, що заслуговують
на довір'я, один селянин, який узяв з поля жменю проса (що
кваліфікувалося б за німецьким правом приблизно як "крадіжка
невеликої кількості їстівного для негайного споживання"), був
після попереднього оповіщення населення публічно розстріляний
на головній міській площі. Повідомляють, що в одному районі з
німецьким населенням було виконано 34 смертних вироки.
Крадіжка качана кукурудзи загрожує роком позбавлення волі. У
той час, як колгоспи повинні здавати, як правило, 85
процентів намолоченої пшениці, а 15 можуть залишати собі, від
селян-одноосібників нерідко вимагають здачі такої кількості
зерна, яка перевищує збір. Потреби в харчуванні для сім'ї,
кормах для худоби і насіннєвому матеріалі при цьому до уваги
не беруться.
Наступну зиму скрізь очікують з величезним занепокоєнням
3 побоюються голоду".
Німецькі дипломати в своїх донесеннях намагаються
докопатися до істини: що ж все-таки стало причиною масового
голоду? Ніякого стихійного лиха в той час не було. А що ж, на
їх думку, коїлося?
"У нинішньому році хлібозаготівлі здійснювалися з ще
більшою безцеремонністю, - відзначається задовго до великого
голодомору в повідомленні німецького генерального консульства
з Харкова від 6 листопада 1931 року. - -х головний принцип
полягає в тому, що селянин повинен здати всі лишки державі за
цінами, що їх сплачують заготівельні пункти (приблизно 1,40
карбованця за пуд пшениці) і які значно нижчі від цін вільної
торгівлі (приблизно 15 карбованців), причому торгівля на
ринку карається як спекуляція.
Якщо в минулому році залишали певну, хоч і різну в різних
районах, норму на харчування сім'ї, фураж і посівний
матеріал, то в нинішньому році, схоже, у селян буде відібрано
практично весь урожай.
...За останній рік селянин не відчув абсолютно ніяких
переваг колективізації. Він втратив особисту свободу, але
його економічне становище не поліпшилося. У майбутнє він
дивиться без великих сподівань. Зовні він вписався у новий
порядок, оскільки усвідомив, що супротив нічого не вдіє, і як
можливу альтернативу долі селянина-одноосібника, над яким
тяжіє небезпека непосильного оподаткування, виселення і
заслання, бачить тільки роботу на промисловому підприємстві.
Для того ж, щоб він увійшов у систему внутрішньо й активною
працею створював матеріальні цінності, подолавши інертність,
необхідне істотне поліпшення його становища або ж принаймні
тривалий час для адаптації".
Надзвичайно важливе свідчення. Відбувалася примусова,
небачена за масштабами ломка селянської психології,
розселянення селянства. Заради цієї штучної, надуманої
внутрішньої перебудови партія і злита з нею влада готові на
все. - на таке жорстоке викорінення так званих "куркулів",
котрі, як справедливо відзначається у тому ж таки
повідомленні з Харкова, самі по собі "особливо корисні
економічно і вже не становлять небезпеки для існуючого
режиму".
Як переконливо свідчать німецькі дипломати, незважаючи на
величезні збитки, завдані селянському господарству
колективізацією, хліба, зібраного в 1932 році, вистачило б
прогодувати народ. Але цей хліб був безжалісно відібраний у
селян майже повністю.
У міру наростання голоду донесення дипломатів стають усе
драматичнішими.
Ось свідчення з Києва. В ньому вчуваіться відлуння
"людожерських" записів у "смертних листах"...
"Голод на Західній Украіні досяг масштабів, які набагато
перевищують усі місцеві уявлення про такого роду лихо. Майже
під час кожного мого виходу в місто я стаю свідком того, як
люди падають від голоду і залишаються лежати на вулиці, не
привертаючи особливої уваги городян, які вже звикли до цього.
Показовим для нинішньої ситуації є повідомлення, що дійшло до
мене: в одній тільки місцевій жіночій в'язниці 140 арештанток
утримуються за доведене чи припущене вживання в їжу людського
м'яса.
Тим часом голод повною мірою охопив і імперських німців
цього району, особливо в сільській місцевості. Німецьке
консульство щодня одержує численні прохання від підданих
рейху. Це суцільне волання про допомогу і порятунок від
голодної смерті. Спочатку можуть здатися перебільшеними
розповіді про опухлих від голоду хворих людей, дорослих і
дітей. Можна скептично поставитись і до письмових повідомлень
щодо "продуктів", що їх змушені споживати ці нещасні, аби хоч
трохи віддалити страшний кінець. Однак приголомшуюче враження
від побаченого на власні очі і почутого в розмовах швидко
змушують змінити свої погляди. Наші земляки виглядають
настільки виснаженими, у їх словах такий відчай, що й без
принесених ними з собою взірців "хліба" легко віриться, що іх
харч складається з товчених жолудів, полови та інших зернових
відходів, картоплі, яку вони визбирують на полях після
збирання врожаю, кормових буряків, кропиви і деревної кори".
Ідеться, зауважимо, тут скрізь про радянських громадян
німецького походження, проте їх уперто іменують "нашими
земляками", "імперськими німцями", навіть "підданими рейху".
Вся ця термінологія відображає претензії Німеччини, особливо
у фашистський період - повідомлення приходили в Берлін як до,
так і після приходу Гітлера до влади - виступати від імені
всіх німців, хоч би де вони жили.
Все це так. Проте, як справедливо зауважує А. Толпегін
("За рубежом", # 12, 1989 рік), донесення німецьких
дипломатів складалися "не з пропагандистською метою, а
виключно для "службового користування", для інформування
уряду. Тому в них навряд чи припускалося свідоме перекручення
фактів.
У світлі останніх публікацій близькі до істини й висновки
німецьких дипломатів про масштаби голодомору. Регіон,
охоплений голодом, "являє собою за територією майже третину,
а за кількістю населення - майже половину ¦вропейської
частини Росії (Радянського Союзу. - Б.X.). На цій території
майже в кожному селі є випадки голодної смерті. Причому в
найбільш вражених голодом місцевостях (сюди входить і
Сосонка, і моє рідне село Озаринці. - Б. X.) загинуло від 25
до 50 процентів населення".
А хіба не варто поміркувати сьогодні над таким
повідомленням співробітника німецького посольства в Москві,
експерта з питань сільського господарства:
"Привертає увагу те, що межі голоду досить точно
збігаються з межами так званих районів сільськогосподарського
достатку. Тяжче за все вражені голодом у цьому році саме
найважливіші зернові райони, житниці старої Росії, тоді як
порівняно непогано забезпечені райони на півночі і в середній
смузі Росії, що завжди були змушені жити за рахунок ввезення
зерна з інших регіонів. Це парадоксальне явище пояснюється не
порушенням норм при розподілі минулорічного врожаю по
географічних зонах, а тим фактом, що саме райони, які
виробляють зерно і мали найкращі передумови для
колективізації, найбільше потерпіли від грубих помилок
колгоспної політики.
Причини нинішньої катастрофи слід шукати не в природному
лихові, тобто неврожаї. Навіть якщо не звертати увагу на
офіційні та інші дані, виходити з найнижчих оцінок урожаю, то
доходиш висновку: при розумному розподілі його мусило б
вистачити нехай не для достатнього забезпечення, але для
того, щоб уникнути голодного мору...
...Решта причин голоду оповита мороком. Пояснити їх можна
тільки найгрубішими помилками в організації (колгоспів) і
розподілі (продовольства), а також перенапруженістю
хлібозаготівельних заходів. У голодуючих районах скрізь можна
почути думку про те, що врожаю вистачило б, аби
прогодуватися, і що голод викликаний жорстокими методами
вилучення зерна.
Залишається неясним, чи йдеться тут тільки про перегини з
боку місцевих організацій, що набирають в останній рік дедалі
грубіших форм, чи про свавілля на місцях і, як наслідок, -
систематичне вилучення решток хліба з села за вказівкою згори
(мало місце те й друге. - Б.X.), щоб за допомогою голоду
поставити селянина на коліна і змусити його вступити в
колгосп.
Про масштаби голодного мору важко скласти навіть
приблизні дані. Та і властям навряд чи відомі точні цифри,
оскільки багато людей помирають у дорозі і їх ховають без
установлення особи і реєстрації смерті".
Повідомлення з Харкова (ймовірніше за все, кінець травня
- червень 1933 року):
"І в самому Харкові голод дедалі більше помітний, хоча
власті намагаються по можливості обмежити приплив сільського
населення. Повсюди можна бачити виснажених людей, багато з
них помирають просто на вулиці. Власті намагаються дбати хоча
б про дітей, але й тих уже немає де розмістити. На деяких
збірних пунктах кількість померлих відповідає кількості
прибулих Банди молодих людей тероризують населення, чинять
зухвалі крадіжки на ринках і в транспорті, видирають із вух
сережки, б'ють людей, причому поліція і ті, хто навколо, не
наважуються заступитися, боячись помсти бандитів.
Що ж до бідування з продовольством, загального настрою
населення і неспроможності урядового апарату, то жодного разу
ще за останні п'ять років не відзначалося подібного занепаду.
Значну частину населення очікує неминуча загибель, якщо не
надійде яка-небудь допомога".
Однак замість допомоги - щільна завіса мовчання.
"Радянський уряд, - завершує свої повідомлення
співробітник німецького посольства у Москві, експерт з питань
сільського господарства (вересень 1933 року), - настільки
глибоко загруз у багаторічній, зорієнтованій на перебільшені
переможні зведення пропаганди п'ятирічки, що визнання
подібної економічної катастрофи, якою + нинішній голод, було
б рівнозначним оголошенню про повне банкрутство зі всіма
небезпечними наслідками, які звідси випливають. З метою
самозбереження радянський уряд змушений докладати
надзвичайних зусиль до підтримання видимості благополуччя.
Величезне внутрішньополітичне значення має добір дійової
пропагандистської фрази. А оскільки нинішній голод до певного
ступеня запланований, то й підібрати таку фразу не так уже й
складно. Вже тепер можна часом почути тезу про те, що
голодують тільки ті, хто не хоче працювати. Та й радянська
Конституція говорить: "Хто не працює, той не їсть". Радянська
держава, мовляв, не збирається перетворюватись на благодійне
товариство, а важливий принцип радянської Конституції слід
розуміти таким чином, що той, хто не працює, не тільки може,
а й у кінцевому рахунку повинен умерти..."
Грудень. Під білим саваном земля, мільйони безіменних
могил жертв голоду.
"Прикордонна зірка" передруковує з "Правди" передову
статтю "Сімнадцятий".
"Більш як три роки минуло з часу останнього з'їзду. І ось
уже здійснено історичне гасло партії: "Наздогнати і
перегнати". Перемагаючи в боротьбі з різними "їзмами",
"ухилами", блоками, партія наближається до переможного фіналу
побудови соціалістичного суспільства",
З дедалі більшим розмахом ведеться підготовка до з'їзду,
де про голод не буде сказано ані слова, до з'їзду, який
спочатку ввійде в історію як "з'їзд переможців", а потім - як
"з'їзд розстріляних". Тепер ми знаємо: він був і з'їздом
конформістів, свідомого, добре організованого обману мас.
Саме в ці грудневі дні з німецького генерального
консульства в Харкові у Берлін надсилається повідомлення,
якоюсь мірою підсумкове. Воно аналізує головну подію року, що
минає.
"За кордоном часто не розуміють, як на Україні з її
родючою землею і при відсутності явного неврожаю став
можливим голод таких масштабів. Відповідальність лежить на
системі, яка хотіла здійснити колективізацію недостатніми
засобами, передчасно й поспішно, зробила в сільському
господарстві величезне безладдя, не врахувала, що кардинальне
значення мало питання, чи піде за нею 22-мільйонне селянське
населення України і чи виявить воно, замість
індивідуалістських поглядів, що вкоренилися, розуміння і
трудовий ентузіазм по відношенню до нових комуністичних форм
господарювання.
До натиску на сільське населення з боку партійного
апарату добавився голод. Селяни зрозуміли, що допомоги від
уряду не доводиться чекати. Таким чином від них добилися
того, що, зібравши останні сили, вони пленталися на поля, і,
наскільки це вдавалося, обробляли їх, і збирали врожай. Були
запроваджені і здійснювалися найсуворіші заходи покарання за
розкрадання державної власності - за привласнення зерна в
полі. У країні не було проведено жодної акції допомоги. Як і
раніше, з невблаганністю звучала теза про те, що працюючий
прогодується, і тільки ледарям доведеться голодувати. Селяни-
одноосібники, у яких було відібрано до решти все зерно,
шукали роботи в колгоспах, а робота, однак, надавалася їм
лише тимчасова і за низьку плату, так що після завершення
збирання врожаю селяни залишалися без засобів до існування,
без права, як у промислових робітників, на хлібне постачання.
Жертви, ціною яких заготовлено значну кількість зерна,
просто жахливі. Навіть при максимально високій оцінці
значення "перемоги в сільському господарстві" для
забезпечення населення продовольством у нинішньому році,
жертви ці із загальнолюдської точки зору просто не йдуть ні в
які порівняння з тим, чого вдалося досягти. Голод забрав
життя мільйонів українських селян. Службові дані про 7
мільйонів загиблих (повідомлені в довірчому порядку) не можна
вважати перебільшеними. Це означає, що знищено четверту
частину селянського населення - моторошна цифра навіть у
порівнянні з числом жертв світової війни.
...Офіційно голод взагалі заперечувався, не було надано
допомоги навіть тим районам, що опинилися під найбільшою
загрозою, а закордонна допомога оголошувалася непотрібною або
ж приймалася із поблажливістю. На партії лежить тяжка
відповідальність. Внутріполітична боротьба, що супроводжувала
хлібну кампанію, показує, наскільки серйозною була ситуація і
як кращі верстви народу, що впав у відчай, шукали шляхи
виходу із злиднів, з дедалі гіршого матеріального становища,
добиваючись усунення помилок системи, що стали глибинними
причинами цієї ситуації. Результат боротьби між партією і
народом ще раз продемонстрував велику перевагу партійної
організації, у розпорядженні якої засоби державної, влади,
організації, для якої навіть мільйони жертв були цілком
прийнятною ціною за остаточне включення селян у комуністичну
систему".
Той, хто складав це, як і інші повідомлення, мав у своєму
розпорядженні аж ніяк не повну інформацію, та йому не можна
відмовити у тверезому аналітичному розумі, в тому, що його
оцінки і висновки зберегли свої значення й по цей день.
Знадобилося 55 років, щоб схожих висновків дійшла газета
"Правда", опосередковано визнавши, таким чином,
відповідальність за злочин усієї партії.
Донесення, як ми вже знаємо, посилалися для "службового
користування". - небагато з того, про що в них мовилося, а
також із свідчень очевидців (листи-благання про допомогу
родичам, розповіді людей, які поверталися до рейху)
просочувалося на сторінки німецької преси.
Про це збереглися непрямі свідчення в нашій пресі. Так у
звіті про I зліт учителів-ударників України, що відбувся в
Харкові, наводяться слова якогось Досхоча, представника
Гіулинського національного німецького району:
"Німецькі фашисти поширюють наклепи про те, що німці в
СРСР голодують. Це брехня." ("Комуніст", 15 серпня 1933
року).
Ось так - чорним по білому. Ви тільки уявіть собі цю
картину. Сидять у залі вчителі (серед них був і мій батько),
вихователі дитячих будинків, люди, які тільки-но прибули з
мертвих зон, районів біди, де ще вчора дорослі й діти цілими
сім'ями вимирали голодною смертю, і слухають брехливий виступ
свого колеги про "наклеп". Слухають і сприймають як належне.
Така офіційна настанова згори: голоду не було і не могло бути
а є небачений розквіт, грандіозні успіхи в колгоспному
будівництві під мудрим керівництвом вождя всіх часів і
народів.
І все ж, як уже зазначалося, правда пробивалася крізь
відстані й кордони.
У Німеччині навіть почалося збирання коштів для
голодуючих німців України та Поволжя.
У місцевій пресі тут же появилися листи трудящих.
Німці-колгоспники писали, що голодом у них і не тхне, що
надплановою поставкою хліба державі вони готові відповісти на
нахабний наклеп фашистів.

А недавно став відомий і такий випадок. Допомогти
голодуючим України забажала і Польща.
У досить стислі строки було зібрано сотні тонн зерна.
Проте хлібний поїзд на кордоні затримали й на Україну не
впустили...
У численних публікаціях, як і в повідомленнях дипломатів,
переконливо доводилося, що голод на Україні, у хлібних
районах Росії - наслідок не стихійного лиха (посухи, неврожаю
і т.д.), а свідомої політики більшовиків. Це й нав'язана
зверхнасильницька колективізація, і розкуркулення середняка
(того ж таки бауера), безжалісне руйнування селянського
укладу, люта продрозкладка, тобто воєнний комунізм зі всіма
його атрибутами у мирний час.
Не важко собі уявити, як сприймалися подібні публікації з
відповідними сатиричними малюнками, карикатурами, який гіркий
іронічний смисл вкладали рядові бюргери, німецькі бауери,
робітники у слово "колхоз" (Kol - капуста, Hose - штани,
капустяні штани, тобто міраж, обман).
Голод на Україні, його вперте замовчування радянською
стороною, усе, що цьому передувало, завдали відчутного удару
по недавніх симпатіях німця-трудівника, передусім бауера до
більшовизму, до соціалістичних "перетворень" у нашому селі,
водночас помітно підірвали в Німеччині довір'я до
комуністичної партії, а багатьох прямо штовхнули в обійми
НСДАП, Гітлера.
Голод на Україні, тисячі Сосонок прискорили, а в чомусь і
визначили наперед прихід Гітлера до влади, становлення при
масовій підтримці знизу тоталітарного режиму, однієї з
найбільш кривавих фашистських диктатур.
Та і ще один бік медалі.
Гітлер бачив своє головне завдання у завоюванні
"життєвого простору на Сході". "Дранг нах Остен" - наріжний
камінь його політики, біблії німецького фашизму - "Майн
кампф". Гітлер був переконаний в успіхові майбутнього
починання, оскільки вважав, що "велетенська імперія на Сході
дозріла для розвалу". Можна припустити, що повідомлення про
голод в СРСР зміцнили його віру в швидку перемогу над
"колосом на глиняних ногах", а отже - наблизили війну,
зробили в кінцевому рахунку можливою появу гітлерівської
ставки під Вінницею, поряд із Сосонкою.
На наше все ж жорстоке, перемучене щастя, Гітлер
прорахувався. Проте, немає сумніву, голод послабив нашу
країну, вбив без бою мільйони її потенціальних воїнів менш як
за десять років до найсуворішого випробування в її історії. І
коли б не було його, то, можливо, ми заплатили б меншу ціну і
за перемогу над фашизмом.
Голод на Україні, прихід до влади фашизму в Німеччині -
не зважаючи ні на які "залізні завіси" - усе на світі
взаємопов'язане.
Чи не в цьому один із найголовніших, архіактуальних і
сьогодні уроків 33-го року?

###



From: "Chytach Novyn" <chytach@shliakhy.kiev.ua>
Subject: ФАШИСТИ І ГОЛОДОМОР (2)
Date: 1999/04/12
Message-ID: <ACbXJ4teP5@shliakhy.kiev.ua>
Organization: Shliakhy InfoCenter
Reply-To: chytach@shliakhy.kiev.ua
Newsgroups: ukr.politics,soc.culture.ukrainian

[ ФАШИСТИ І ГОЛОДОМОР - 2 ]

Чорна Книга України: Зб. докум., арх. матер., листів, допов.,
статей, досл., есе. - К.: Вид. центр "Просвіта", 1998.- 784с.

[Документ 1, с.150-151]

Дорогой товарищ Косиор!

Обращаюсь к Вам с одним вопросом, на мой взгляд, очень
важным, разрешить который может только Центральный Комитет.
Речь идет об открытой наглой фашистской вербовке сил в нашем
немецком национальном районе. Вкратце дело это сводится к
следующему: еще с прошлого года германское фашистское "Общество
помощи голодающим немцам СССР" стало присылать колхозникам нашего
района индивидуальные переводы на Торгсин. На мой телеграфный
шифрованный вопрос тов. Каганович предложил нам путем постановки
массовой работы добиться отказа колхозников от этой помощи и
передачи этих денег в пользу ЦК МОПР. Мы так и делали: колхозники
отказывались от этих денег, передав их МОПРу, и в довольно
вежливой форме сообщали об этом в Берлин.
Нетрудно себе представить, сколько труда, энергии, бессонных
ночей стоила нам эта работа. Наряду с нашей работой по созданию
соответствующей обстановки, при которой колхозники - расчетливый,
скупой бюргер, немец-"колонист" постеснялся бы получить денег от
наших врагов, надо было обрабатывать индивидуально каждого
колхозника, получившего повестку на заграничный перевод. Стоило
нам, однако, немного недосмотреть, как колхозная сумка полна
всякого торгсиновского добра. Слишком ведь велико было искушение
- в Торгсине так ослепительно белела мука, крупчатка, так
аппетитно пахли дунайские сельди, а дома у колхозника и
кукурузной-то муки в ту пору не было.
Разъяренное, очевидно, нашей настойчивостью, наглыми, на их
взгляд, ответами наших колхозников, фашистское общество "Помощи"
решило взять нас измором. Оно не только не прекращает, не
сокращает высылку индивидуальных переводов, но, наоборот,
усиленно их засылает в расчете, очевидно, на невозможность охвата
нами большого количества людей. В расчете на усыпление нашей
политотдельской бдительности оно очень часто меняет методы,
тактику, технику связи со своими "клиентами". Клиентура же,
естественно, довольно разнообразная, разношерстная: то это бывшие
кулаки, то середняки, бедняки и даже батраки, а иногда и
комсомольцы, и партийцы.
Особенно изощряются, особенно обнаглели фашисты в последнее
время. Наряду с торгсиновскими переводами они нагло начали
засылать своим клиентам уже непосредственно валюту, вкладывая по
20-40 германских марок в обыкновенные конверты. Очень часто
теперь эти переводы идут уже не от имени "Общества", а от
отдельных лиц из различнейших городов Германии. Вместе с деньгами
в конверты вкладываются даже теплое письмецо с приветом от
фиктивных родственников (очевидно, фашисты узнали о моей
установке не брать марок, посылаемых родственникам). Есть случаи,
когда колхозники получают не деньги, а огородные семена (семена
передаются тогда правлению артели для засева "огородного га
МОПРа", о чем колхозники сообщают в Берлин).
Поразительная осведомленность фашистов. Месяц назад умер
колхозник, и "вдова" получает посылку на покрытие расходов по
похоронам. Даже полуторамесячный ребенок и тот не забывается -
получает перевод на пеленки.
Последние (дни) ознаменовались посылкой двух ценных писем с
содержанием: 20 фальшивых марок и затейливой германской
облигацией времен оккупации Украины 1918 года. Очевидно, фашисты
здесь в этом случае рассчитывали на то, что нам эти фальшивые
деньги и старый заем не нужны, а колхозники сумеют получить на
них в Германском консульстве настоящие деньги и одновременно,
очевидно, будут завербованы в фашистскую организацию.
Как видите, единоборство наше с фашистами более чем трудное,
более чем серьезное (к тому же мой зам. по партмассовой работе не
знает немецкого языка, а зам. по ГПУ, тоже не знавший языка,
переведен на другую МТС в качестве нач. Полита) Усугубляются наши
трудности тем, что из присланных нам обкомом партии в помощь двух
немцев-партийцев, один оказался ... фашистом, и сам теперь в
ОГПУ, на местных же людей особенно положиться нельзя.
Какие выводы сделать можно из всего здесь сказанного мной.
1. На мой взгляд, надо прекратить эту комедию, эту игру в
"помощь голодающим", надо закрыть эту фашистскую лавочку по
вербовке, не допускать больше фашистских переводов. Если в
прошлом году наше правительство, имея в виду действительно
трудное продовольственное положение в некоторых районах, которое
трудно было, очевидно, скрыть, вынуждено было допустить эту
"помощь", то теперь можно и должно вежливо, но решительно
отказаться от нее, от этой, как ее здесь колхозники открыто
называют, "гитлеровской помощи".
2. Если же нельзя по каким-либо соображениям отказаться от
"помощи", то я убедительно прошу Вас оказать мне помощь и послать
пару верных людей, немцев, которые помогли бы мне в этом
сизифовом труде.

С ком. приветом
М.Полянский, нач. политотдела Аккаржанской МТС
Спартаковского района Одесщины.
24.1У.34г.

Мне тов. Сухомлин рассказывал, что Вы, тов. Косиор,
интересуетесь этим вопросом, поэтому я решился обратиться к Вам с
этим письмом. Надеюсь на Ваш скорый и положительный ответ.

М.П.

---

[Документ 2, с.151-152]

Секретно
9 мая 1934г.
ЦК КП(б)У
тов. Косиору С. В.
тов. Постышеву П.П.
тов. Попову И.И.

Начальник политотдела Розовской МТС Днепропетровской области
сообщает.
В наши колхозы систематически из Германии фашистами
присылается целому ряду колхозников "помощь" в виде марок и
посылок. Так, с 11.III.34г. по 21.IV.34г. прислано 1788 переводов
на 20.000 марок.
Особенно замечено, что эти переводы возрастают к моменту
проведения важнейших хоз. полит, кампаний, как-то: сев, взмет
пара и т.д. Это видно из того, что в январе было 148 переводов, в
феврале - 162 перевода, в марте - 147 переводов, а в апреле - 177
переводов.
Получение этих переводов крепко бьет по трудовой дисциплине.
Получающий марки, очевидно, как правило, несколько дней не
выходит на работу. Особенно заметен подрыв дисциплины в тех
колхозах, где эта "помощь" систематическая, как в арт.
"Пробуждение", "Форвертс", "Украина" и т.д.
Организаторами присылки писем в своем большинстве являются
кулаки и раскулаченные, выгнанные из колхозов и находящиеся на
кулацком хуторе
Есть уже настоящие профессионалы. В арт. "Ротфельд" кулаки
распространяют слухи, что тот, кто получит 8 раз по 8 марок, на 9
раз получает 8 раз по 16 марок, а после этого по 32 марки и т.д.
В беседах с колхозниками, получающими марки, колхозники-
мужчины заявляют, что, мол, получает это жена, я, мол, хочу
отказаться, но жена не разрешает.
Сейчас намечается изъятие в организаторов-кулаков получений
этой "помощи" и принимаем надлежащие меры к развороту массовой
политической работы вокруг этого вопроса.
До сего времени отказалось от получения этой "помощи" 22
колхозника на 258 марок.
Аналогичные сообщения поступили от начальника политотдела
Гликстальской МТС АМССР.

Начальник политсектора НКЗС
(А.Асаткин)

---

[Документ 3, с.152-153]

ЦК ВКП(б) - тов. Сталину

Еще в прошлом году после прихода Гитлера к власти фашисты
начали применять посылку отдельным лицам так называемой помощи в
виде переводов по 5-7-8 иногда 10 марок в адреса лиц, которые им,
очевидно, отсюда сообщают.
С этими переводами мы боролись путем проведения массовой
работы за демонстрационный (так в оригіналі. - Прим.) отказ от
переводимых денег и передачу их МОПРу.
Однако, начиная с осени прошлого года, эта провокационная
посылка "помощи" со стороны фашистов из Германии начала принимать
исключительно широкие размеры и охватила почти все наши немецкие
районы - Спартаковский, Зельцский, Молочанский, Пулинский и
другие районы Киевской, Одесской, Днепропетровской областей и
Донбасса. Переводы из-за границы стали поступать в каждый район
уже сотнями.
Кроме переводов, Киевское и Харьковское немецкие
консульства, очевидно, через свою агентуру организовали приезд и
обращение различных лиц из деревни и даже отдельных колхозников
за помощью. Использовались ими различные методы: рассылка
фотографий "голодающих", посылка провокационных писем
"специальных корреспондентов". Причем, как это неоднократно
устанавливалось, письма эти исходили и исходят не от нуждающихся,
а от лиц в достаточной степени обеспеченных.
В настоящее время присылка денег из Германии, особенно в
наши пограничные районы - Пулинский, Спартаковский, приняла очень
значительные размеры. Так, например, в Пулинский район на
протяжении апреля месяца было послано около 300 переводов.
Значительная часть переводов высылается прямо на Торгсин, а
Торгсин извещает адресатов о полученных на их имя суммах, причем
некоторые руководители торгсиновской организации под видом
мобилизации валюты сами всячески организовывают получение этих
переводов, ведут среди немецкого населения разговоры о том, что
необходимо обратиться за помощью и т.д.
Ко всему необходимо добавить, что в последнее время
работники Киевского немецкого консульства практикуют личные
выезды в немецкие села и там лично сами раздают гитлеровскую (как
они говорят) "помощь". Помощь эту оказывают также руководящим
сельским работникам (пред колхозов, пред. сельсовета) и даже в
размерах больших, чем рядовым колхозникам.
Все дело приняло такой широкий размах, что необходимы
репрессивные меры к прекращению этой провокационной фашистской
работы.
Со своей стороны мы сделали следующее:
1. Арестовали и привлекли к ответственности ряд работников
Торгсина за их, по существу дела, провокаторскую работу.
2. Командировали в немецкие районы ряд работников для
усиления работы за демонстративный отказ от гитлеровской помощи и
передачу этих средств МОПРу.
3. Проводим аресты различных агитаторов, корреспондентов и
организаторов обращения к Гитлеру за помощью.
Однако этого недостаточно. Просим поэтому принятия
дополнительных мер со стороны ЦК ВКП(б), а именно:
1. Принять меры, если не к прекращению, то к решительному
ограничению явно провокационной посылки переводов, носящих
характер открытой политической фашистской кампании.
2. Путем вмешательства Наркоминдела запретить всякого рода
выезды представителей консульства в села для раздачи помощи и
ведения провокационной работы. Выехавших после предупреждения
представителей консульства арестовать за контрреволюционную
работу.
3. Принять меры по линии Торгсина к прекращению приема
фашистских переводов помощи для реализации своими отделениями.

Постышев, Любченко

#08126/Т
З.VI.1934Г.

Приложение:
Подробная сводка ГПУ
Письмо начальника политотдела Аккаржанской МТС

###




From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Різниця між помилкою та брехнею
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/04/14

Брехня від помилки відрізняється єдиним, але суттєвим
нюансом - наявністю усвідомлення помилковості твердження
його носієм.

А носій того твердження, якщо він усвідомлює його
помилковість, але продовжує твердити, переходить в розряд
звичайних брехунів.

Кожен має право помилятись. Такій людині хочеться
допомогти зрозуміти помилку.

Кожен має право брехати. Але коли ця брехня стала в
результаті дискусії очевидна, єдиний більш-менш прийнятний
вихід з положення - визнати помилку і прийняти вірне
твердження. У протилежному випадку (невизнання
помилки) даний суб'єкт сам оголошує себе брехуном,
який не має жодного поняття про такі речі, як совість
і честь.

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Московські математики начисто переписали всю історію всіх народів
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/04/19

Творчий колектив московських математиків начисто переписав
всю історію всіх народів, проробивши величезний обсяг роботи.
Спонсор проекту невідомий.

( http://kulichki-win.rambler.ru/moshkow/FOMENKOAT/ )

Тепер слід чекати, що творчий колектив московських істориків
начисто перепише з тим самим успіхом основи математики і
доведе ошелешеним читичам, що 2+2=3, а не 5, як дехто помилково
стверджує (4 не розглядається, як по-відімому, явно невірне
рішення).

Олександр



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Німеччина і Голодомор-33
Newsgroups:soc.culture.ukrainian, ukr.politics
Date:1999/04/22

З опублікованих Дмитром Дзюбанюком матеріалів ясно, що
обізнаність про український голодомор в Німеччині-33 була
надзвичайно детальною.

Однак про причини, механізми, рушійні сили та ініціатора
інформації мало або нема зовсім.

На кого в Німеччині-33 покладали вину за організацію цього
страхітливого геноциду?

Зовсім не фашистський уряд Німеччини бере на себе
відповідальність за знищення протягом другої світової
війни біля 6 млн. євреїв, приносить вибачення і робить
кроки для компенсації і профілактики рецидиву.

В той же час усі діючі в Москві-33 сили нині процвітають
в практично незмінному вигляді, а сказати "вибачте" за
ще більш страшний злочин нема кому.

Трохи дивна ситуація, чи не так? А може хто приносить
вибачення, готуючи повтор?

Олександр

In article <AAoQJ4teP5@shliakhy.kiev.ua>,
chytach@shliakhy.kiev.ua wrote:
> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> пише:
> } Newsgroups: soc.culture.ukrainian,ukr.politics
> }_Subject: Німеччина і Голодомор-33
> }_Date: Wed, 24 Mar 1999 13:25:14 GMT
> }
> }[...]
> }
> } Що знали в Німеччині про голодомор в час проведення
> } цієї акції?
> } Тобто в 1932-33 роках.
> } Преса, на побутовому рівні - мене цікавить ВСЕ.
> }
> } Олександр Франчук
>
> Знали в Німеччині, знали і в інших країнах. Тим не менше саме
> десь на 1933-й рік припадає хвиля "визнання СССР".
>
> Стосовно знання Німеччини я вміщую окремими статтями два документи
> під subj. "ФАШИСТИ І ГОЛОДОМОР -1", "ФАШИСТИ І ГОЛОДОМОР -2".
>
> Показовою є позиція керівництва СССР та Німеччини. Слова німецьких
> експертів про організований характер Голодомору, вияв "боротьби
> партії з народом".
>
> Знали про Голодомор в українській еміграції чи українському закордонні
> Польщі, Чехословаччини, Німеччини. До Польщі прибувало багато селян,
> що втікали від голоду і совєцької влади. Представники ОУН переходили
> кордон, ходили, їздили Україною і все те бачили. Таку свою подорож
> згадує Тарас Боровець(-Бульба), який тоді жив у Польщі і мав там своє
> підприємство (пізніше він зорганізував УПА - "Поліська Січ").
>
> Знали про голодомор в Англії, Франції, США. Але показово, що тоді з
> цих країн до СССР приїжджали числені кореспонденти переважно лівих
> поглядів і потім в провідних газетах своїх країн описували "розквіт",
> "щасливе життя", запреречували "злісні вигадки про голодомор". Все
> це робилося при нейтралітеті чи навіть сприянні своїх урядів, яким
> необхідно було мати підстави для встановлення дипломатичних та інших
> зв'язків.
>
> Дмитро Дзюбанюк
>
> --------------------------
> Убий комуніста - гасло дня
>



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Як можна українців запідозрити у націоналізмі
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/05/18

Як можна українців запідозрити у націоналізмі, коли на посаду
мера столиці зараз реально претендує шановний п. Суркіс,
широко відомий активіст єврейської громади? (Незалежно
від того, хто буде вибраний)

Якби хтось десь собі замріяв, щоб на посаду мера
Єрусалиму раптом запретендував активіст української
громади в Ізраїлі, то його не те що ізраїльтяни,
кури б засміяли.

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Як можна українців запідозрити у націоналізмі
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/05/20

In article <37418B4C.D01BC012@freewwweb.com>,
=?koi8-r?Q?=F7=C5=D3=C5=CC=CF=D7=D3=D8=CB=C9=CA?=
<katran@freewwweb.com> wrote:
> Olexandr Frantchuk wrote:
>>
>> Як можна українців запідозрити у націоналізмі,
>
> Окремих українців - можна, а от державу з назвою Україна - навряд.
>
> Коли президент з своєю "Раїсою Максимівною" йде святити паски до
> москальського храму, то це доказ не націоналізму, а того ж совєтського
> "інтернаціоналізму". Нажаль.
>
>> коли на посаду
>> мера столиці зараз реально претендує шановний п. Суркіс,
>> широко відомий активіст єврейської громади? (Незалежно
>> від того, хто буде вибраний)
>>
>> Якби хтось десь собі замріяв, щоб на посаду мера
>> Єрусалиму раптом запретендував активіст української
>> громади в Ізраїлі, то його не те що ізраїльтяни,
>> кури б засміяли.
>
> Невже є така громада? Це що, хохли в Ізраїлі навчились випростувати
> спини?

Офіційно - навряд чи є така громада. Хотілось би помилятись.
А віртуально, тобто в підпіллі, немає сумніву, існує.

Олександр Франчук

> --Веселовський
>
>> Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Нещасні люди
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/05/25

Важко дати визначення щасливості людини.
Набагато легше назвати деякі умови нещасності.
Однак навряд чи хто заперечить, що єдина
гідна мета життя це бути щасливим.

Головною умовою, визначальною, найбільш
загальною, яка перекриває решту, нещасності
є життя в оточенні, яке не любиш. А ще
гірше, ненавидиш.

Щодня доводиться бачити людей, які всіма
силами своїми демонструють, м'яко кажучи,
нелюбов до землі, на якій мешкають, до
народу, серед якого живуть. В основному
з допомогою пвдкресленої російськомовності.

Мимоволі виникає запитання, невже не ясно,
що кожен повинен жити на землі, яку любить,
серед народу, до якого відчуває любов?
І що життя на ненависній землі в ненависному
народі принципово нещасне? І скільки не
топчи при цьому чиюсь людську гідність,
сам щасливішим не станеш.

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Головний критерій для президента
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/07

Головним критерієм на виборах президента має
бути наявність у претендента такої риси,
відсутнність якої тягне за собою пряму
загрозу для самого існування народу у зв'язку
з перебуванням даного суб'єкту на даній посаді.

Така риса - це увага до фактів масових
винищень того народу, керувати яким претендент
у президенти зібрався, з метою добитись такого
стану речей, при якому повторення геноциду
було б виключене.

Тому мій голос на виборах залежить від того,
чи дасть претендент на посаду президента
України відповідь на одне просте запитання:

***********************************************
Чи повинен ХТОСЬ попросити пробачення в
українців за масові винищення їх з допомогою
організованих голодоморів двадцятого
сторіччя?
***********************************************

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Головний критерій для президента
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/07

In article <7jgcgb$lss$1@nnrp1.deja.com>,
Yanko <yanko@my-deja.com> wrote:
> Цікаво, і яку відповідь Ви хочете почути?

В основному відверту. І вичерпну.

> Чи повинні просити пробачення за геноцид українського
> народу ті двісті з гаком тисяч громадян України,
> які, за повідомленнями, вже підтримали Кучму як
> кандидата в президенти на проведених останнім часом
> зборах?

Дійсно, нема ясності в тому, а ХТО ж повинен
вибачатись? От з цього і повинна починатись
відповідь.

Олександр Франчук

> Янко
>
> In article <7jgbha$ljm$1@nnrp1.deja.com>,
> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>>
>>
>> Головним критерієм на виборах президента має
>> бути наявність у претендента такої риси,
>> відсутнність якої тягне за собою пряму
>> загрозу для самого існування народу у зв'язку
>> з перебуванням даного суб'єкту на даній посаді.
>>
>> Така риса - це увага до фактів масових
>> винищень того народу, керувати яким претендент
>> у президенти зібрався, з метою добитись такого
>> стану речей, при якому повторення геноциду
>> було б виключене.
>>
>> Тому мій голос на виборах залежить від того,
>> чи дасть претендент на посаду президента
>> України відповідь на одне просте запитання:
>>
>> ***********************************************
>> Чи повинен ХТОСЬ попросити пробачення в
>> українців за масові винищення їх з допомогою
>> організованих голодоморів двадцятого
>> сторіччя?
>> ***********************************************
>>
>> Олександр Франчук
>
> --
> "Everything should be made as simple as possible,
> but not simpler".
>
> A. Einstein



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Головний критерій для президента
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/08

In article <375BF47F.25C4B36E@freewwweb.com>,
katran@freewwweb.com wrote:
> Olexandr Frantchuk wrote:
>> In article <7jgcgb$lss$1@nnrp1.deja.com>,
>> Yanko <yanko@my-deja.com> wrote:
>>> Цікаво, і яку відповідь Ви хочете почути?
>>
>> В основному відверту. І вичерпну.
>>
>>> Чи повинні просити пробачення за геноцид українського
>>> народу ті двісті з гаком тисяч громадян України,
>>> які, за повідомленнями, вже підтримали Кучму як
>>> кандидата в президенти на проведених останнім часом
>>> зборах?
>>
>> Дійсно, нема ясності в тому, а ХТО ж повинен
>> вибачатись? От з цього і повинна починатись
>> відповідь.
>
> Чому не "переємніца СССР" - РФ?

Це питання можуть прояснити хіба численні
патріоти РФ, резидентні в Україні, в
ukr.politics.

Олександр Франчук

> --Валентин Катран
>
>> Олександр Франчук
>
> --
> "....деиствительно русскость это высшая степнь
> цивилизованности. Правда, я не знаю что вы подразумеваете под словом
> "цивилизованность." (c)Андрей Сирин
> Дійсно, звідки йому знати?




From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Бродский-Куликов опублікували
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/11

In article <37554723.15E516E3@litech.net>,
Andrew Kulikoff <eliot@litech.net> wrote:
> НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ
> Иосиф Бродский
>
> Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
> Слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
> Время покажет "кузькину мать", руины,
> Кость посмертной радости с привкусом Украины.
> То не зеленок - виден, траченный изотопом,
> Жовто-блакытный Ленин над Конотопом,
> Скроенный из холста, знать, припасла Канада.
> Даром что без креста, но хохлам не надо.
> Горькой вошни карбованец, семечки в полной жмене.
> Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
> Сами под образами семьдесят лет в Рязани
> С сальными глазами жили как каторжане.
> Скажем им, звонкой матерью паузы метя строго:
> Скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
> Ступайте от нас в жупане, не говоря - в мундире,
> По адресу на три буквы, на стороны все четыре.
> Пусть теперь в мазанке хором гансы
> С ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
> Как в петлю лезть, так сообща, суп выбирая в чаще,
> А курицу из борща грызть в одиночку слаще.
> Прощевайте, хохлы, пожили вместе - хватит!
> Плюнуть, что ли, в Днепро, может, он вспять покатит.
> Брезгуя гордо нами, как оскомой битком набиты,
> Отторгнутыми углами и вековой обидой.
> Не поминайте лихом, вашего хлеба, неба
> Нам, подавись вы жмыхом, не подолгом не треба.
> Нечего портить кровь, рвать на груди одежду,
> Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
> Что ковыряться зря в рваных корнях покопом.
> Вас родила земля, грунт, чернозем с подзомбом,
> Полно качать права, шить нам одно, другое.
> Эта земля не дает, вам, калунам, покоя.
> Ой, ты левада, степь, краля, баштан, вареник,
> Больше, поди, теряли - больше людей, чем денег.
> Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза
> Нет на нее указа, ждать до другого раза.
> С Богом, орлы и казаки, гетьманы, вертухаи,
> Только когда придет и вам помирать, бугаи,
> Будете вы хрипеть, царапая край матраса,
> Строчки из Александра, а не брехню Тараса.
>
> Прочитано Иосифом Бродским 28 февраля 1994 года на вечеринке в
> Квинси-коледж (США). Существует магнитофонная запись этой вечеринки.
> Републикация из газеты "Голос громадянина" N3 1996 год.
> http://imperium.lenin.ru/LENIN/7/brodskij.html
> --
> Андрей Куликов
> ICQ 21685442

Враження не менш сильне, ніж від добірних матюків
в битком набитому громадському транспорті, які,
подібно даному витвору, характеризують в основному
автора. Може у відповідь очікується, що хтось почне
ображати національні єврейські св'ятині? Даремно.

Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Головний критерій для президента
Newsgroups:ukr.politics
Date:1999/06/11

In article <7jgr9t$rfp$1@nnrp1.deja.com>,
Bernd Senczuk - Бернд Сенчук <bernd_senczuk@01019freenet.de> wrote:
> Панбіг нас любить і наших ворогів вигубить (вигубити, тут, може і мати
>
> складнішого значіння)
>
> Немає прощення за вчинених звірств і кривду.

Минуло стільки літ. За стільки вчинених звірств і кривд
принесено вибачення. А за незрівнянно страшніше
звірство навіть невідомо хто повинен вибачатись.
Може неможливо визначити того суб'єкта історії?
Але це смішно казати. Єдине, чим можна пояснити
відсутність вимоги вибачення - це що той, хто мав би
вимагати вибачення від невизначеного суб'єкту,
знаходиться під його, суб'єкта, контролем. Якщо не
він сам і є той невизначений суб'єкт.

Олександр Франчук

> Бо потрібно свідомости й розуміння,
> а цим ніколи не грішать наші ворожі сусіди.
> Усяке прощення не буде праведне, як
> це обопільне прощення з ляхами, бо той
> Любачівський лишень розпродав наші землі,
> нашу кров за папську посмішку,
> кара Божа йому.
>
> Справедливість буде й відшкодування,
> коли прославляється Україна зі своїми дочками і синами,
> відаючи належне минулій славі й
> Духові нашого народу.
> Най потрясуться перед нами!!!
>
> Так, приблизьно, міг б якийсь одвіт висловлена бути,
> бо все вирішиться своєї свідомістю, най вона розросте й
> надихає сущих синів своїх.
>
> Бернд Сенчук
> Тільки завдяки Богові уціліли своє (українське) знівечине життя
>
> In article <7jgbha$ljm$1@nnrp1.deja.com>,
> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>>
>>
>> Головним критерієм на виборах президента має
>> бути наявність у претендента такої риси,
>> відсутнність якої тягне за собою пряму
>> загрозу для самого існування народу у зв'язку
>> з перебуванням даного суб'єкту на даній посаді.
>>
>> Така риса - це увага до фактів масових
>> винищень того народу, керувати яким претендент
>> у президенти зібрався, з метою добитись такого
>> стану речей, при якому повторення геноциду
>> було б виключене.
>>
>> Тому мій голос на виборах залежить від того,
>> чи дасть претендент на посаду президента
>> України відповідь на одне просте запитання:
>>
>> ***********************************************
>> Чи повинен ХТОСЬ попросити пробачення в
>> українців за масові винищення їх з допомогою
>> організованих голодоморів двадцятого
>> сторіччя?
>> ***********************************************
>>
>> Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: Головний критерій для президента
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/15

In article <7jrrgu$p5u$1@nnrp1.deja.com>,
Bernd Senczuk - Бернд Сенчук <bernd_senczuk@01019freenet.de> wrote:
>
>> Бо потрібно свідомости й розуміння,
>
> Ну, чому крутити словами. Немає покаяння без програшу. Німці покаялися,.
> бо програли війну. А їх українці не перемогли під своїм прапором, тому

Кілька років тому, Єльцин ще був при доброму зравії, під час
візиту до Японії, незважаючи на статус переможця в другій
світовій, як зараз пам'ятаю, урочисто просив вибачення
перед японцями за щось там під час чи після другоі
світової. А японці числяться програвшою стороною.

Олександр Франчук

> їм не покаються. Також допоміг червоний прапор, але той прапор також
> безліч українців вигубив. Тому лицемірам колишньої влади під цим
> прапором дуже важливо жива пам'ять про "свою" криваву допомогу.
>
> Жиди-інтернаціоналісти безмірно допомголи винущувати українського
> народу і хочуть собі привласнювати українську землю, але тому, що
> стоять на переможному березі їм не потрібно покаяння. Хоча їм також
> потрібно жива пам'ять про головкавст, аби перекрити свої звірства, свою
> причетність.
>
> От і тому знаменують мене причетні до цього злочинного
> кола "антісимітом". Хоча навпаки стараюся моїми пересторогами,
> запобігти нове виморення або головкавсту. І дуже дивно що певні кола у
> тому бачать вороже ставелння до жидівства, либонь, щоби їм у
> майбутньому повторити таке звірство?
>
> Тому нам конче крім якоїсь там української держави, нове й сильне
> українське суспільство, що передає українським новим поколінням
> багацтва українства й побуття. Хоча, здається, це треба досягнути без
> відповідної держави й землі.
>
> Бернд Сенчук
>
> In article <7jr9g5$ie9$1@nnrp1.deja.com>,
> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>> In article <7jgr9t$rfp$1@nnrp1.deja.com>,
>> Bernd Senczuk - Бернд Сенчук <bernd_senczuk@01019freenet.de> wrote:
>>> Панбіг нас любить і наших ворогів вигубить (вигубити, тут, може і мати
>>> складнішого значіння)
>>>
>>> Немає прощення за вчинених звірств і кривду.
>>
>> Минуло стільки літ. За стільки вчинених звірств і кривд
>> принесено вибачення. А за незрівнянно страшніше
>> звірство навіть невідомо хто повинен вибачатись.
>> Може неможливо визначити того суб'єкта історії?
>> Але це смішно казати. Єдине, чим можна пояснити
>> відсутність вимоги вибачення - це що той, хто мав би
>> вимагати вибачення від невизначеного суб'єкту,
>> знаходиться під його, суб'єкта, контролем. Якщо не
>> він сам і є той невизначений суб'єкт.
>>
>> Олександр Франчук
>>
>>> Бо потрібно свідомости й розуміння,
>>> а цим ніколи не грішать наші ворожі сусіди.
>>> Усяке прощення не буде праведне, як
>>> це обопільне прощення з ляхами, бо той
>>> Любачівський лишень розпродав наші землі,
>>> нашу кров за папську посмішку,
>>> кара Божа йому.
>>>
>>> Справедливість буде й відшкодування,
>>> коли прославляється Україна зі своїми дочками і синами,
>>> відаючи належне минулій славі й
>>> Духові нашого народу.
>>> Най потрясуться перед нами!!!
>>>
>>> Так, приблизьно, міг б якийсь одвіт висловлена бути,
>>> бо все вирішиться своєї свідомістю, най вона розросте й
>>> надихає сущих синів своїх.
>>>
>>> Бернд Сенчук
>>> Тільки завдяки Богові уціліли своє (українське) знівечине життя
>>>
>>> In article <7jgbha$ljm$1@nnrp1.deja.com>,
>>> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>>>>
>>>> Головним критерієм на виборах президента має
>>>> бути наявність у претендента такої риси,
>>>> відсутнність якої тягне за собою пряму
>>>> загрозу для самого існування народу у зв'язку
>>>> з перебуванням даного суб'єкту на даній посаді.
>>>>
>>>> Така риса - це увага до фактів масових
>>>> винищень того народу, керувати яким претендент
>>>> у президенти зібрався, з метою добитись такого
>>>> стану речей, при якому повторення геноциду
>>>> було б виключене.
>>>>
>>>> Тому мій голос на виборах залежить від того,
>>>> чи дасть претендент на посаду президента
>>>> України відповідь на одне просте запитання:
>>>>
>>>> ***********************************************
>>>> Чи повинен ХТОСЬ попросити пробачення в
>>>> українців за масові винищення їх з допомогою
>>>> організованих голодоморів двадцятого
>>>> сторіччя?
>>>> ***********************************************
>>>>
>>>> Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:"Свої, сільські!"
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/15

Кожного разу, коли доводиться бачити на екрані
спікера Ткаченка, завжди згадуються слова,
сказані у відповідь на моє запитання:
"Бабцю! А хто ж ото ходив в 1932 році по
хатах в селі і забирав останні крихти,
прирікаючи і старих, і малих на страшну
смерть?"
І тут бабця сказала потрясаючу фразу:
"Свої, сільські!"
Неможливо забути ті слова. В кожному
селі на схід від Збруча було повно отих
"своїх, сільських". А на захід від Збруча -
не було. Бо була одна-єдина на те причина,
бандерівці. Тому на захід від Збруча не
було ніяких голодоморів 46-47, ніяких
"своїх, сільських". Тільки пряме фізичне
винищення. Вивезення цілих сіл з вбиванням
по дорозі.

Олександр Франчук



From:O. Franchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: "Свої, сільські!"
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/16

In article <7k6d14$sp$1@nnrp1.deja.com>,
Bernd Senczuk - Бернд Сенчук <bernd_senczuk@01019freenet.de> wrote:
>
>>"Свої, сільські!" *//російські сусіди
>
> В справді таким дурним народилися? Дуже поверхово ваше твердження.
> Взагалі не віддзеркалює колишнього часу. Колись не було вільно
> подорожувати від одного до сусіднього села, а всі були в'язнями у
> своєму селі. Допомогли головно 20.000 жидіво-інтернаціонльних
> урядівників від Сталінської ласки й Захід, що цьому не протидіяв.
> Навіть і нині ам. часопис Тімеs відповідно заперечує виморення. Отже

Не дивно, що Times заперечує виморення. Усі з тих, що морили,
залишились, на відміну від морених. Деякі пригрілись в
Times. В інших тепленьких місцях. Дивно було б, якби
вони не заперечували виморення.

Що стосується віддзеркалення колишнього часу, то що мене
дійсно цікавить, це щоб речі були названі дійсно своїми іменами,
а витворення нової міфології поверх старої - не моя турбота.

Задача 20.000 "урядівників від Сталінської ласки" була
організовувати та направляти своїх, сільських. А свої, сільські
вже добре знали, де в кого що в коморі, у хліві... За свою
"роботу" свої, сільські мали добре заохочення.
Але не треба плутати планувальників, організаторів злочинів,
які несуть повну відповідальність,
з їх напівприсилуваними (і часто чисто присилуваними)
безпосередніми виконавцями.

> розпорядження прийшли з Москви й без загальної підтримки
> російськомовного населення, у російських областях і надісланих для
> виконання злочинних розпоряджень, такого взагалі не було можливо. ОУН
> хотів допомогти але, не було можливо, бо самодержавна влада була
> надмірно жорстокіша ніж у Польщі. Чим гірше, що Поляки використали
> нагоду ослаблення українства, щоби виселити українців зі споконвічних
> українських земель, вічне їм прокляття!
>
> Отже, якби російськомовне населення й жидоросіяни колись не допомогли,
> тоді взагалі такого не було можливо. Отже вину носять і насьогодні всі
> росіяни в теперішній Україні і Росії й так звано інтернаціональний світ.

Приватні здогади про степені винності різних всяких там
не мають жодного значення, навіть якщо ці здогади Ваші чи
мої. Особливо коли фоном для цих здогадів служить прикривання
вбивць з боку тих, прямим обов'язком кого є викриття таких
злочинів та захист від тих убивць їх жертв. Я маю на увазі
державні органи.

Яка може бути повага в будь-кого до такої держави, яка
замість вимагати у КОГОСЬ визнання його вини і
принесення вибачень, намагається фактично приховати
те, що її народ тільки що ХТОСЬ убивав таким
варварським, нечуваним в історії людства жорстоким
нелюдським методом, фактично прикриваючи таким
способом вбивцю. А приховати ж то неможливо. Бо про
ці злочини було добре відомо в світі вже в момент їх
здійснення. І зараз також все відомо дуже добре. Без
сумніву, таке положення речей покладає на керівництво
держави і на саму державу величезну ганьбу і сором.
Це якраз суто той момент, який відрізняє негідну
державу від гідної.

Олександр Франчук

>
> З вашою писаниною тільки заслонили колишнього і теперішнього
> колоняльного становища.
>
> Бернд Сенчук
>
> In article <7k534k$gv6$1@nnrp1.deja.com>,
> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>>
>>
>> Кожного разу, коли доводиться бачити на екрані
>> спікера Ткаченка, завжди згадуються слова,
>> сказані у відповідь на моє запитання:
>> "Бабцю! А хто ж ото ходив в 1932 році по
>> хатах в селі і забирав останні крихти,
>> прирікаючи і старих, і малих на страшну
>> смерть?"
>> І тут бабця сказала потрясаючу фразу:
>> "Свої, сільські!"
>> Неможливо забути ті слова. В кожному
>> селі на схід від Збруча було повно отих
>> "своїх, сільських". А на захід від Збруча -
>> не було. Бо була одна-єдина на те причина,
>> бандерівці. Тому на захід від Збруча не
>> було ніяких голодоморів 46-47, ніяких
>> "своїх, сільських". Тільки пряме фізичне
>> винищення. Вивезення цілих сіл з вбиванням
>> по дорозі.
>>
>> Олександр Франчук



From:Olexandr Frantchuk (olexandr@hotmail.com)
Subject:Re: "Свої, сільські!"
Newsgroups:ukr.politics, soc.culture.ukrainian
Date:1999/06/16

In article <7k7vu8$h8b$1@nnrp1.deja.com>,
Bernd Senczuk - Бернд Сенчук <bernd_senczuk@01019freenet.de> wrote:
> можете крутити умом скільки завгодно. Проте за чиннені звірства
> українці не відповідають. Усі колишні й теперішні меншини включно жиди,
> мали можливість розвинути свою побутовщину свою свідомість в Україні,
> що українцям не було дозволено. Про українців, тільки тоді можите
> падякати, коли дійсно про них можна й говорити. Це справді не так
> тяжко зрозуміти. Бачите, ваш фон то ще не українське тло з чим все

Рос. "фон" => укр. 1) фон, 2) тло, 3) поле

> відбулося, а це тло було чисте закривавлене завойовниками й їхніми
> замісниками.
>
> Отже беріть українське тло, коли це Вам можливо, бо до цього, звісно,
> потрібно й українська держава.

Дійсно, потрібна, і то не за назвою тільки, але й за змістом.
Для цього необхідно, щоб уся правда без жодних винятків
вийшла на поверхню. І щоб не було табу на якісь моменти,
які когось не влаштовують. А українцям нема чого боятись
якоїсь теми. А що запроданці дійсно були серед українців,
то якщо про це не говорити, то треба тоді закрити очі і на те,
що й зараз без них дрібна українська політика ну ніяк, а може
не тільки дрібна. І ті запроданці завтра готові повторити ще
не раз вже пройдене. І що сьогодні без них не обходиться
недопуск повної інформації про обставини голодоморів, яка
є, і є повністю достатньою для того, щоб не здогадуватись
про те, які ж це шари "населення" були зацікавлені в виморенні
українців, а просто знати це.

Олександр Франчук

> Бернд Сенчук
>
> In article <7k7ogi$fbm$1@nnrp1.deja.com>,
> O. Franchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>> In article <7k6d14$sp$1@nnrp1.deja.com>,
>> Bernd Senczuk - Бернд Сенчук <bernd_senczuk@01019freenet.de> wrote:
>>>
>>>>"Свої, сільські!" *//російські сусіди
>>>
>>> В справді таким дурним народилися? Дуже поверхово ваше твердження.
>>> Взагалі не віддзеркалює колишнього часу. Колись не було вільно
>>> подорожувати від одного до сусіднього села, а всі були в'язнями у
>>> своєму селі. Допомогли головно 20.000 жидіво-інтернаціонльних
>>> урядівників від Сталінської ласки й Захід, що цьому не протидіяв.
>>> Навіть і нині ам. часопис Тімеs відповідно заперечує виморення. Отже
>>
>> Не дивно, що Times заперечує виморення. Усі з тих, що морили,
>> залишились, на відміну від морених. Деякі пригрілись в
>> Times. В інших тепленьких місцях. Дивно було б, якби
>> вони не заперечували виморення.
>>
>> Що стосується віддзеркалення колишнього часу, то що мене
>> дійсно цікавить, це щоб речі були названі дійсно своїми іменами,
>> а витворення нової міфології поверх старої - не моя турбота.
>>
>> Задача 20.000 "урядівників від Сталінської ласки" була
>> організовувати та направляти своїх, сільських. А свої, сільські
>> вже добре знали, де в кого що в коморі, у хліві... За свою
>> "роботу" свої, сільські мали добре заохочення.
>> Але не треба плутати планувальників, організаторів злочинів,
>> які несуть повну відповідальність,
>> з їх напівприсилуваними (і часто чисто присилуваними)
>> безпосередніми виконавцями.
>>
>>> розпорядження прийшли з Москви й без загальної підтримки
>>> російськомовного населення, у російських областях і надісланих для
>>> виконання злочинних розпоряджень, такого взагалі не було можливо. ОУН
>>> хотів допомогти але, не було можливо, бо самодержавна влада була
>>> надмірно жорстокіша ніж у Польщі. Чим гірше, що Поляки використали
>>> нагоду ослаблення українства, щоби виселити українців зі споконвічних
>>> українських земель, вічне їм прокляття!
>>>
>>> Отже, якби російськомовне населення й жидоросіяни колись не допомогли,
>>> тоді взагалі такого не було можливо. Отже вину носять і насьогодні всі
>>> росіяни в теперішній Україні і Росії й так звано інтернаціональний світ.
>>
>> Приватні здогади про степені винності різних всяких там
>> не мають жодного значення, навіть якщо ці здогади Ваші чи
>> мої. Особливо коли фоном для цих здогадів служить прикривання
>> вбивць з боку тих, прямим обов'язком кого є викриття таких
>> злочинів та захист від тих убивць їх жертв. Я маю на увазі
>> державні органи.
>>
>> Яка може бути повага в будь-кого до такої держави, яка
>> замість вимагати у КОГОСЬ визнання його вини і
>> принесення вибачень, намагається фактично приховати
>> те, що її народ тільки що ХТОСЬ убивав таким
>> варварським, нечуваним в історії людства жорстоким
>> нелюдським методом, фактично прикриваючи таким
>> способом вбивцю. А приховати ж то неможливо. Бо про
>> ці злочини було добре відомо в світі вже в момент їх
>> здійснення. І зараз також все відомо дуже добре. Без
>> сумніву, таке положення речей покладає на керівництво
>> держави і на саму державу величезну ганьбу і сором.
>> Це якраз суто той момент, який відрізняє негідну
>> державу від гідної.
>>
>> Олександр Франчук
>>>
>>> З вашою писаниною тільки заслонили колишнього і теперішнього
>>> колоняльного становища.
>>>
>>> Бернд Сенчук
>>>
>>> In article <7k534k$gv6$1@nnrp1.deja.com>,
>>> Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
>>>> Кожного разу, коли доводиться бачити на екрані
>>>> спікера Ткаченка, завжди згадуються слова,
>>>> сказані у відповідь на моє запитання:
>>>> "Бабцю! А хто ж ото ходив в 1932 році по
>>>> хатах в селі і забирав останні крихти,
>>>> прирікаючи і старих, і малих на страшну
>>>> смерть?"
>>>> І тут бабця сказала потрясаючу фразу:
>>>> "Свої, сільські!"
>>>> Неможливо забути ті слова. В кожному
>>>> селі на схід від Збруча було повно отих
>>>> "своїх, сільських". А на захід від Збруча -
>>>> не було. Бо була одна-єдина на те причина,
>>>> бандерівці. Тому на захід від Збруча не
>>>> було ніяких голодоморів 46-47, ніяких
>>>> "своїх, сільських". Тільки пряме фізичне
>>>> винищення. Вивезення цілих сіл з вбиванням
>>>> по дорозі.
>>>>
>>>> Олександр Франчук



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: На Родіну, в Даугавпілс
Date: 1999/06/21
Newsgroups: ukr.politics,kiev.netters,soc.culture.ukrainian

- На Родіну, в Даугавпілс, - сказав один мій знайомий, С. П-ов, перед
своїм виїздом з України.

Некоректність фрази покоробила мене. С. П-ов, звісно, зовсім не
знав латиської. Хоч народився в Даугавпілсі. Однак пізніше стало
ясно, що некоректною фраза зробилась лише після перекладу, в
моїй мовній системі.

Ми перекладаємо Родіна як Батьківщина, але ці поняття помітно
не співпадають. Народився десь - там і Родіна. А Батьківщина - це
там, де народились батьки, батьки батьків, ... Сама мова не дасть
вимовити "Батьківщина", якщо земля предків у іншому місці.

Рос. еквівалент Батьківщини, "Отєчєство", рос. мова в ході
динамічного розвитку відкинула в категорію "устар." і в
мовленні не вживається. Отакий собі дрейф. Видно, розкутості
імперійного мислення поняття "Отєчєство" було на заваді.

Олександр Франчук



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: На Родіну, в Даугавпілс
Date: 1999/06/22
X-Http-Proxy: 1.0 gw.mtm.lviv.ua:3128 (Squid/1.1.22), 1.0 x30.deja.com:80
(Squid/1.1.22) for client 192.168.34.111, 194.44.209.199
Newsgroups: ukr.politics,kiev.netters,soc.culture.ukrainian
X-Http-User-Agent: Mozilla/4.6 [en] (WinNT; I)

In article <376e9dc2.0@news.ukrpack.net>,
"Козин" <kozin@ukrspd.net> wrote:
> Olexandr Frantchuk пишет в сообщении <7kku6f$573$1@nnrp1.deja.com> ...
>>Рос. еквівалент Батьківщини, "Отєчєство", рос. мова в ході
>>динамічного розвитку відкинула в категорію "устар." і в
>>мовленні не вживається.
>
> Вы только пожалуйста свои, умозрительные утверждения, не выдавайте за
> истину в последней инстанции.
>
>>Отакий собі дрейф. Видно, розкутості
>>імперійного мислення поняття "Отєчєство" було на заваді.
>
> Ну тут конечно следует логический вывод из собственноручно
> придуманного "факта".

Де тут г. Козин знайшов про істину в останній інстанції,
невідомо, але можу собі уявити, як би друзі реготали, якби
шановний г. Козин, виїжджаючи звідкись в Даугавпілс,
вимовив: "В Отєчєство, в Даугавпілс".
Може г. Козин покаже, де він в побутовому сучасному
рос. мовленні уявляє слово "Отєчєство"? Був би вдячний
за турботу.

Олександр Франчук

> Бурные, продолжительные аплодисменты!!!
> Ура пану Франчуку
>
>>Олександр Франчук



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: На Родіну, в Даугавпілс
Date: 1999/06/23
Newsgroups: ukr.politics,kiev.netters,soc.culture.ukrainian

In article <3770143c.0@news.ukrpack.net>,
"Козин" <kozin@ukrspd.net> wrote:
> Olexandr Frantchuk пишет в сообщении <7ko1v0$8c2$1@nnrp1.deja.com> ...
>>In article <376e9dc2.0@news.ukrpack.net>,
>> "Козин" <kozin@ukrspd.net> wrote:
>>> Olexandr Frantchuk пишет в сообщении <7kku6f$573$1@nnrp1.deja.com> ...
>>>>Рос. еквівалент Батьківщини, "Отєчєство", рос. мова в ході
>>>>динамічного розвитку відкинула в категорію "устар." і в
>>>>мовленні не вживається.

Я маю на увазі в повсякденному мовленні,

>>> Вы только пожалуйста свои, умозрительные утверждения, не выдавайте за
>>> истину в последней инстанции.
>>>
>>>>Отакий собі дрейф. Видно, розкутості
>>>>імперійного мислення поняття "Отєчєство" було на заваді.
>>>
>>> Ну тут конечно следует логический вывод из собственноручно
>>> придуманного "факта".
>>
>>Де тут г. Козин знайшов про істину в останній інстанції,
>>невідомо, але можу собі уявити, як би друзі реготали, якби
>>шановний г. Козин, виїжджаючи звідкись в Даугавпілс,
>>вимовив: "В Отєчєство, в Даугавпілс".
>>Може г. Козин покаже, де він в побутовому сучасному
>>рос. мовленні уявляє слово "Отєчєство"? Був би вдячний
>>за турботу.
>>
>>Олександр Франчук
>
> Эксклюзивно для пана Франчука.
>
> Мое замечание об <истине в последней инстанции> понятно любому, кто хочет
> понимать, а именно:
>
> 1. Абсолютно голословно Вы заявили, что слово Отечество в русском языке
> устарело и вышло из употребления (нужно знать предмет, прежде чем делать
> заявления).
>
> 2. На основании, самим же выдуманного заявления (См. пункт 1) Вы
> удосужились обосновать <имперское мышление> россиян (Отакий собі дрейф (с)).
>
> 3. Дословно из толкового словаря живого великорусского языка В. Даля:
> <Отечество // родная земля, отчизна, где, кто родился, вырос; корень, земля
> народа, к коему кто, по рождению, языку и вере, принадлежит; государство в
> отношении к подданным своим; Родина в обширном смысле. Отец мой выходец, а
> мое отечество Русь, русское государство:. За отечество живот кладут (о
> воинах).>

Коли слово витісняється з повсякденного мовлення іншим,
воно не зникає із словників, укладених 100 років тому.
Слово Отєчєство залишилось в рос. одах, казках, для урочистих
промов. Але всюди воно вживається саме як "устар".
Наприклад: "За отечество живот кладут".
А в повсякденному вжитку знаходиться _майже_еквівалент_
- Родіна.
Для кожного російськомовного індивіда нема проблем
перевірити твердження про застарілість слова "Отєчєство".
Спробуйте використати це слово і Ви відчуєте архаїчність
фрази.

Олександр Франчук

> Смысл этого слова не изменился и сегодня и является оно вполне широко
> употребимым.
>
> К примеру мое отечество, если уж именно я Вас так интересую, - Русь, (вне
> зависимости от нынешнего названия государства). Так, что мои друзья (в
> большинстве своем грамотные люди), безусловно, смеялись бы, если бы я
> сказал, что это Даугавпилс или еще какой-то Город, а отец мой выходец с
> Украины (прямо по Далю)
> Что касается малой родины, то родился я в центральной Сибири (те самые
> сибирские украинцы, которых Ваша братия любит приплетать, где надо и где не
> надо).
>
> Спрашивается, что дальше?
>
> Надеюсь, все разжевал?
> Не стоит благодарностей.
>
> Василий.
>
>>> Бурные, продолжительные аплодисменты!!!
>>> Ура пану Франчуку
>>>
>>>>Олександр Франчук



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: На Родіну, в Даугавпілс
Date: 1999/06/24
Newsgroups: ukr.politics,kiev.netters,soc.culture.ukrainian

In article <3770BE29.52C6DF1E@ics-co.kiev.ua>,
Vladimir Kurg <kurg@ics-co.kiev.ua> wrote:
> Olexandr Frantchuk wrote:
>
> [...]
>
>> Коли слово витісняється з повсякденного мовлення іншим,
>> воно не зникає із словників, укладених 100 років тому.
>> Слово Отєчєство залишилось в рос. одах, казках, для урочистих
>> промов. Але всюди воно вживається саме як "устар".
>> Наприклад: "За отечество живот кладут".
>> А в повсякденному вжитку знаходиться _майже_еквівалент_
>> - Родіна.
>> Для кожного російськомовного індивіда нема проблем
>> перевірити твердження про застарілість слова "Отєчєство".
>> Спробуйте використати це слово і Ви відчуєте архаїчність
>> фрази.
>
> Пример из живого русского языка:
>
> Спалили мы отечество, приятель -
> Уж больно дым его был сладок и приятен.
>
> Олег Лукин, цит. по Борис Штерн, "Эфиоп"

Гарний приклад з області од та казок.

Олександр Франчук

> --
> Regards,
>
> Vladimir Kurg



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: На Родіну, в Даугавпілс
Date: 1999/06/25
Newsgroups: ukr.politics,kiev.netters,soc.culture.ukrainian

In article <7ksr5h$jt$1@nnrp1.deja.com>,
Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com> wrote:
> In article <3770BE29.52C6DF1E@ics-co.kiev.ua>,
> Vladimir Kurg <kurg@ics-co.kiev.ua> wrote:
>> Olexandr Frantchuk wrote:
>>
>> [...]
>>
>>> Коли слово витісняється з повсякденного мовлення іншим,
>>> воно не зникає із словників, укладених 100 років тому.
>>> Слово Отєчєство залишилось в рос. одах, казках, для урочистих
>>> промов. Але всюди воно вживається саме як "устар".
>>> Наприклад: "За отечество живот кладут".
>>> А в повсякденному вжитку знаходиться _майже_еквівалент_
>>> - Родіна.
>>> Для кожного російськомовного індивіда нема проблем
>>> перевірити твердження про застарілість слова "Отєчєство".
>>> Спробуйте використати це слово і Ви відчуєте архаїчність
>>> фрази.
>>
>> Пример из живого русского языка:
>>
>> Спалили мы отечество, приятель -
>> Уж больно дым его был сладок и приятен.
>>
>> Олег Лукин, цит. по Борис Штерн, "Эфиоп"
>
> Гарний приклад з області од та казок.
>
> Олександр Франчук
>> --
>> Regards,
>>
>> Vladimir Kurg

Так чим же таке гарне слово, як Отєчєство, могло так
дістати, що геть випхали його з живої розмовної мови,
лишивши за ним хіба поезію, (бо поети намагаються
всіляко уникати заяложених частим вживанням слів
типу Родіна)?

Як на мою думку, двояка небезпека йде від цього слова.
Перша, що імперія повинна розширюватись постійно,
а зупинка розширення - кінець імперії близький. І щоб
могли носії імперського мислення швидше закріплятись
в загарбаних краях, Отєчєство мусить бути випхане
Родіною. Бо тільки нагадай про Отчізну, Отєчєство -
як зразу не з такою силою тягне в Даугавпілс.

Друга небезпека стосується обрусєвшіх інородців.
Забили їм баки лапшою про большую і малую Родіну,
і порядок. А не дай Бог про Отєчєство згадають? То вже
тоді недалеко і до крамольної думки, а чиї ж ми діти?
Ще чого доброго зачнуть на свойом ублюдочном язикє
общаться! І в церкві захочуть до Бога звертатись мовою,
яку Бог же їм і дав - перш за все для того, щоб слухати
звертання до себе саме нею, якою наділив той народ.

Олександр Франчук



From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
Subject: Re: На Родіну, в Даугавпілс
Date: 1999/06/29
Newsgroups: ukr.politics,kiev.netters,soc.culture.ukrainian

In article <3773eed8.0@news.ukrpack.net>,
"Козин" <kozin@ukrspd.net> wrote:

[...]

> потому, что корень РУС присутствует и в самоназвании одноплеменников, с
> которыми в незапамятные времена, на короткий (с исторической точки зрения)
> миг нас развели исторические события.
>
> Василий

[...]
Емоції г.Козина пропускаю, а про ступінь братності двох
народів повторюю постінг від 1999/03/26 - спеціально для
г.Козина. Нагадую, ЖОДНОГО аргументованого заперечення
не було.

[...]

_Subject: "Монологи"-"Ілля Глазунов" і ступінь братньості українського
та російського народів
_From: Olexandr Frantchuk <olexandr@hotmail.com>
_Date: 1999/03/26
Newsgroups: soc.culture.ukrainian,ukr.politics

Вчора в студії "1+1" Ілля Глазунов багато разів повторив
одне з головних тверджень російської і радянської
пропаганди, що український народ і російський народ -
це народи-брати. Чи навіть що вони є одним народом.

Розглянемо цю тезу за допомогою простого міркування
з точки зору здорового глузду, який підказує, що раз
братні народи з одного кореня, то повинно бути багато
спільного - особливо в тих речах, що тягнуться з давніх
часів, з глибини сторіч.

Візьмемо одну з таких речей - кухню. Народну кухню.
Тобто традиційну технологію приготування їжі.
Ой і намучився я, шукаючи щось про російську кухню.
Але таки знайшов. З матеріалами про українську кухню
проблем не було.

Результати пошуків дали вражаючий результат. У братніх
народів, виявляється, кухні настільки відмінні, що прямо
таки ну зовсім НІЧОГО спільного!

Пішли далі: що ще тягнеться з глибини тисячоліть і не
може швидко змінюватись? Напевно, народний одяг.
Не треба довго аналізувати, щоб зауважити, що одяг
геть відрізняється - як принципово, так деталями.
Дивлячись на народні костюми, які щодня миготять з
телеекрану, виникає законне запитання. Як може
високоосвічений діяч мистецтв, не змигнувши оком,
заявляти, що народи такі близькі, що геть прямо
один народ? Боюсь, що без душевної кривизни тут
діло не обійшлося. Або правда, що найгірше видно
те, що прямо перед очима.

А пісенна творчість?

Коротше кажучи, я думаю, що як довго не тривала би
брехня, а правдою не стане ніколи все одно.

Для нормальни