ВУГІЛЛЯ КОКСІВНЕ, *уголь коксующийся, **coking coals, ***Kokskohle – вугілля кам’яне сер. стадій вуглефікації, з якого в умовах пром. коксування в сумішах (шихтах) з інш. вугіллям або без змішування отримують кокс. В.к., на відміну від інш. кам. вугілля, при нагріванні вище за 300 оС без доступу повітря переходить в пластичний стан і спікається при одночасному виділенні летких речовин. При підвищенні т-ри до 500-550 оС маса твердне, утворюючи спечений твердий залишок – напівкокс, який далі втрачає кисень, водень, сірку і зазнає структурно-молекулярної перебудови, переходить в твердий вуглецевий продукт – кокс. В.к. характеризується в незбагаченому вигляді або в концентратах зольністю меншою 10% і вмістом S менше 3,5%, вихід летких речовин (Vdaf) 15-37%. За здатністю до коксоутворення В.к. поділяють на 5 категорій – коксове, жирне, опіснене коксове, газове і слабкоспікливе. В Україні віднесення вугілля до цієї групи передусім базується на його придатності для виробництва кондиційного доменного коксу. До В.к. відносять вугілля марок Г, ГЖ, Ж, КЖ, К, К2, ОС і СС з поділом на технол. групи за спікливістю. В.к. відоме у вугленосних формаціях від карбону до палеогена включно, однак понад 90% його запасів сконцентровано в басейнах і родов. карбону і пермі. Значні запаси В.к. знаходяться в Донецькому бас. (Україна), Печорському, Кізеловському, Кузнецькому, Півд.-Якутському, Тунгуському бас. (РФ), Аппалачському, Західному, Юінта, Грін-Рівер (США), Нортамберлендському, Півд.-Уельському, Ланкаширському і Йоркширському бас. (Великобританія), Нижньорейнсько-Вестфальському, або Рурському, Нижньовестфальському (ФРН), Верхньо- і Нижньосілезькому, Люблінському (Польща), Льежському (Бельгія), Бокаро, Ранігандж, Джхарія (Індія), Альберта (Канада), Боуен, Новий Півд. Уельс (Австралія), Шаньсі, Датун (Китай), а також в Монголії, Чехії та ін.
ВУГІЛЛЯ РЯДОВЕ – див. рядове вугілля.
ВУГІЛЛЯ СОЛОНЕ (ВС), *соленый уголь, **salty coal, ***saline Kohle, Salzkohle – це вугілля викопне, здебільшого низького ступеня метаморфізму, з високим вмістом сполук (солей) лужних металів, насамперед, натрію. Звичайне вугілля має вміст оксиду натрію (Na2O) у золі менше 1-2%, тоді як солоне – від декількох до десяти і більше відсотків. Більшість дослідників як критерій “солоності” вугілля використовують вміст оксиду натрію у вугіллі або його золі. У США солоними вважають вугілля із вмістом Na2O понад 0,5% на суху масу або понад 4% в золі, в ФРН до солоних відносять вугілля з вмістом Na2O в золі понад 2%. У СРСР деякі дослідники за критерій солоності приймали вміст оксиду натрію 2% в золі або 0,3% на суху масу вугілля. У той же час всесоюзний теплотехнічний інститут (ВТИ, 90-і роки ХХ ст.) прийняв як пороговий вміст Na2O у вугіллі 0,4%. Інститутом геологічних наук НАН України вирішено вважати солоним вугілля, що містить 5,5% оксидів натрію в золі. У Англії і Австралії прийнято два критерії виділення солоного вугілля – за вмістом оксиду натрію (порогові значення: 4,5% у золі і 1% у сухому вугіллі) і вмісту хлору на суху масу вугілля – 0,5% хлору вважається гранично допустимим. Сучасна методика віднесення вугілля до солоних за вмістом в них (або їх золі) оксиду натрію на думку українських вчених недосконала. При підвищеному вмісті у вугіллі сполук натрію з високою температурою плавлення (силікатний натрій) негативних явищ, пов’язаних зі шлакуванням при їх спаленні, не відбувається. Вони мають місце тільки при наявності легкоплавких сполук Na – хлориду, сульфату або гуматів натрію. Виходячи з цих уявлень в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії НАН України запропонований більш досконалий спосіб віднесення вугілля до солоного, за яким враховують тільки легкоплавкі сполуки натрію. Внаслідок високого вмісту легкокиплячих солей лужних металів при спалюванні такого вугілля виникають труднощі через шлакування поверхонь нагріву, корозію обладнання, а також забруднення довкілля виками хлорвмісних речовин та токсичних сполук мікроелементів. За сучасними геологічними даними вугілля такого типу розповсюджене в різних куточках світу: у Європі (Німеччина, Чехія, Польща, Велика Британія, Росія, Україна), Америці (США), Азії (Казахстан, Росія), Австралії. В Україні відомі значні поклади (понад 10 млрд. т) солоного вугілля: Новомосковське (Дніпропетровська область) та Богданівське (Луганська область) родовища. Перше з названих містить солоне вугілля з дуже високим вмістом солей (Na2O у золі 4-16%). Питання про джерело та час “засолення” складають і досі предмет дискусій. Найбільш розповсюдженою є точка зору про епігенетичне (тобто після формування покладів палива) походження солоності – завдяки багатократній дії морської води. Однак ця гіпотеза не є загальноприйнятною. Застосування сучасних методів дослідження (рентгенофазовий аналіз, озолення у низькотемпературній плазмі, скануюча електронна мікроскопія, спектральні аналізи) протягом останніх десяти років допомогло встановити більш детально не тільки особливості складу природних мінералів солоного вугілля Новомосковського родовища, а й структурну організацію їх органічної маси. За сучасними уявленнями органічна маса солоного вугілля (ОМВ) представлена як природна сполука включення, де частинками – “господарями” є макромолекулярні впорядковані структурні одиниці з функціональними групами і хелатоуворюючими фрагментами, а частинками-“гостями” є гідратовані йони натрію, хлору та заліза. При цьому у ВС спостерігається поєднання властивостей вугілля низької та високої стадій метаморфізму. Одержані дані щодо Новомосковського солоного вугілля дозволили запропонувати нетрадиційні шляхи їх використання (як природні сорбенти благородних металів, як сировину для одержання аґломерованого палива із зниженим вмістом солей та підвищеною калорійністю, як джерело синтетичного рідкого палива та гумінових кислот, що мають великий практичний попит). Крім того, розроблено ряд технологій, що передбачають знесолення вугілля водною промивкою або його розубожування (збіднювання) перед використанням. Розвідані запаси ВС в Україні оцінюються в 12 млрд. т. – 10 млрд. т. в Західному Донбасі і 2 млрд. т. у Північному Донбасі. Т.Г. Шендрик.
ВУГІЛЬНА ПИЛКА, *угольная пила, **coal saw; ***Коhlensäge – виїмкова гірнича машина з канатним, ланцюговим або канатно-ланцюговим робочим органом. Призначена для виїмки вугілля на тонких і дуже тонких крутих пластах м’яких і сер. міцності вугілля в умовах стійких бокових порід. Осн. елементи В.п.: виконавчий орган у вигляді каната (діаметр 16-18 мм) або корабельного ланцюга, з насадженими на них через кожні 0,7-1 м (зафіксованими стопорними болтами) фрезами (10-12 шт.) з зубцями, які армуються пластинами з твердих сплавів; привод, який надає пилці зворотно-поступального руху і здійснює одночасно її подачу на вибій; направляючі блоки, які встановлюються у вентиляц. штреку біля гирла свердловин. У зв’язку з великими втратами вугілля (до 50%), складністю випуску видобутого вугілля і великою кількістю негабаритних грудок, В.п. на сучасних шахтах поширення не отримали.
ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *угольная промышленность, **coal industry, ***Kohleindustrie – базова галузь господарства, що здійснює розвідування й видобування кам’яного та бурого вугілля. Видобуток кам’яного вугілля розпочався в Україні у другій половині ХVІІІ ст., але він набрав розмаху тільки у 1870-х роках. Його ріст видно з таблиці:
| Рік | 1880 | 1890 | 1900 | 1910 | 1913 | 1920 | 1925 | 1929 | 1935 |
| Вугілля, млн.т | 1,3 | 2,9 | 10,7 | 16,3 | 23,5 | 4,1 | 18,2 | 30,5 | 59,7 |
| Рік | 1940 | 1945 | 1950 | 1955 | 1965 | 1990 | 1996 | 1999 | 2000 |
| Вугілля, млн.т | 83,3 | 30,1 | 76,4 | 116,3 | 200 | 164,8 | 75,4 | 81 | 80,3 |
На 1.01.1996 у вугільній промисловості працювало 740 тис. чол. Основний вугільний басейн України — Донецький. Значна частина вугілля залягає у Львівсько-Волинському кам’яновугільному та Дніпровському буровугільному басейнах. Освоюються нові вугільні райони — Західний Донбас (Дніпропетровська область) і Південний Донбас (між Донецьком і Маріуполем). В.п. України постачає свою продукцію для потреб електроенергетики (майже 38 % від загального обсягу поставок), коксохімії (22 %), населення (11 %), комунально-побутових (3 %) та інш. споживачів (26 %). Галузь є складним виробничо-технічним комплексом, що складається з кількох підгалузей. У складі В.п. діють бл. 250 шахт і 6 розрізів, біля 60 збагачувальних фабрик, 3 шахтобудівні комбінати, 17 заводів вугільного машинобудування, 20 галузевих інститутів, гірничорятувальна служба, спеціалізовані об’єднання і виробництва з ремонту, налагодження й обслуговування гірничо-шахтного устаткування, розв’язання екологічних проблем, геологічної розвідки, залізничного та автомобільного транспорту, торгівлі, об’єкти соціальної сфери тощо. Видобуток вугілля в 1995-97 рр. складав 70-100 млн.т на рік. У вугільній промисловості практично повністю завершено механізацію виймання вугілля, доставку вугілля в очисних вибоях, відкатку вугілля, навантаження вугілля у залізничні вагони. Програма розвитку В.п. до 2005 р. як один з стратегічних напрямків передбачає реструктуризацію галузі з необхідністю закриття нерентабельних шахт. До 2005 р. до цієї категорії потенційно віднесено близько 100 шахт, 30 з яких забезпечені запасами до 5 років.
ВУГІЛЬНЕ РОДОВИЩЕ, *угольное месторождение, **coalfield, сoal deposit; ***Kohlenlagerstätte – просторово відокремлена площа поширення вугленосної формації, що містить вугільні пласти, розробка яких економічно доцільна. Межі В.р. звичайно визначаються контурами ерозійного зрізу вугленосної формації, розривними порушеннями, літолого-фаціальними і структурними особливостями залягання вугленосних відкладів. При похилому і крутому заляганні вугленосних відкладів межі В.р. на глибині приймаються за горизонтом, до якого техніко-економіч. розрахунки (кондиції) підтверджують доцільність розробки.
ВУГІЛЬНИЙ БАСЕЙН, *угольный бассейн, **coal basin; ***Kohlenbecken, Kohlenrevier, Kohlenbassin – велика за розмірами і масштабом вуглепрояву площа неперервного або острівного (територіально роз’єднаного) поширення вугленосних формацій, утворення яких є наслідком геол. розвитку в певний період історії Землі єдиної тектоніч. структури. Входить до складу вугленосних провінцій і вузлів вуглеутворення. Межі В.б. визначаються сучасним ерозійним зрізом вугленосних відкладів або великими розломами. В.б. поділяють: за віком вуглеутворення – на періоди або епохи (палеозойські, мезозойські, кайнозойські, кам’яновугільні, пермські, юрські, крейдові, палеогенові тощо); за умовами торфо- і вуглеутворення – на паралічні і лімнічні; за природними типами вугілля – на буровуг., кам.-вуг. і антрацитові; за положенням вугленосних формацій відносно поверхні – на відкриті (оголені) і закриті. Територія В.б. поділяється на геол.-пром. р-ни, виділені з урахуванням принципових відмінностей в тектоніч. будові і якості вугілля, історії геол. вивчення і пром. освоєння їх окремих частин. У межах геол.-пром. р-нів в ряді випадків виділяються відособлені вугільні родовища, межами яких приймаються фаціальні або тектонічні зони, а іноді і окр. елементи орогідрографії. Загальне число В.б. світу досягає дек. сотень. В Україні найбільший В.б. – Донецький (97,6% запасів вугілля України).
ВУГІЛЬНИЙ ПЛАСТ, *угольный пласт, **coal seam, coal bed; ***Kohlenflöz, Kohlenschicht – форма залягання вугілля викопного у вигляді плито- і лінзоподібних тіл з невеликою в порівнянні з площею поширення потужністю. Потужність В.п. коливається від десятків см до 10-25 м; при цьому більшість пластів витримують свою потужність на площах в десятки і сотні км2. В.п. можуть бути простої і, частіше, складної, будови. Значно поширені В.п. дуже складної будови, представлені багаторазовим чергуванням в їх розрізі шарів вугілля і вмісними породами. Контакти вугілля з ними можуть бути різкими або поступовими. У практиці підземної розробки вугілля В.п. за кутом падіння і потужністю поділяють на такі групи: за кутом падіння – пологі (до 18о), похилі (19-35о), крутопохилі (36-55о) і круті (56-90о); за потужністю – дуже тонкі (до 0,7 м), тонкі (0,71-1,2 м), сер. потужності (1,25-3,5 м), потужні (понад 3,51 м). Ниж. межа робочої потужності В.п. на Донбасі – до 0,5-0,55м. Кут падіння і потужність В.п. в значній мірі обумовлюють систему його розробки і способи управління покрівлею в очисних вибоях, механізацію очисних робіт тощо.
ВУГІЛЬНИЙ РОЗРІЗ, *угольный разрез, **opencast coal mine, strip mine; ***Kohlentagebau – гірниче підприємство по видобутку вугілля відкритим способом. Див. кар’єр.
ВУГІЛЬНІ КУЛІ, *угольные почки, угольные шары; **coal balls; ***Torfdolomit – округлі утворення доломіту (рідше карбонатів заліза або марганцю) різної величини, які зустрічаються у вугільних пластах. У них містяться домішки вуглистої речовини і рослинні залишки, які добре збереглися. Колір В.н. чорний або темно-сірий. У вугільних пластах зустрічаються колчеданні, глинисті В.н.
ВУГЛЕВОДНІ, *углеводороды, **hydrocarbons, ***Kohlenwasserstoffe – органічні аліфатичні, аліциклічні та ароматичні сполуки, молекули яких складаються з атомів вуглецю і водню. Напр., СН4 (метан), Н2C=CН2 (етилен), С6Н6 (бензол) тощо. В. утворюють гомологічні ряди. У природі В. зустрічаються в рідкому, твердому і газоподібному стані. У розсіяному вигляді присутні в атмосфері, воді, (кероген), в концентрованому – у покладах вугілля, нафти, газу, газогідратів. У залежності від будови розрізнюють ациклічні (аліфатичні) В., в молекулах яких атоми утворюють лінійні або розгалужені ланцюги, та ізоциклічні, (карбоциклічні) В., молекули яких являють собою цикли (кільця) трьох і більше атомів С. А ц и к л і ч н і В. поділяються на насичені (аліфатичні), що мають тільки прості зв’язки (метан і його гомологи), і ненасичені, в молекулах яких є кратні зв’язки – подвійні і потрійні. Наявність кратних зв’язків зумовлює здатність В. цих гомологіч. рядів до реакцій приєднання і полімеризації. Насичені В. метанового ряду (алкани, парафіни) є осн. складовою частиною нафт і газів природних горючих. І з о ц и к л і ч н і В. поділяються на аліциклічні і ароматичні з кільцеподібною структурою з 6 вуглецевих атомів (бензольне кільце). Ароматичні поліциклічні структури властиві гумусовим відмінам речовини органічної і к-ть їх зростає по мірі метаморфізму, з наближенням структури органіч. речовини до структури графіту. Завжди присутні в нафтах, але рідко переважають в їх складі над інш. В. Див. також важкі вуглеводні.
ВУГЛЕВОДНІ АЛЬТЕРНАНТНІ, *альтернантные углеводороды; **alternant hydrocarbons; ***alternante Kohlenwasserstoffe – кон’юговані вуглеводні, як ароматичні, так і неароматичні, в яких кількість почергово позначених і не позначених атомів вуглецю однакова, напр., С*Н2=СН-С*Н=СН2 (альтернантний), С*Н2=СН=С*Н-СН=С*Н2 (неальтернантний).
ВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ, *углеобогащение, **coal preparation, ***Kohlenaufbereitung – галузь вугільного виробництва, яка здійснює механічну переробку вугілля викопного в концентрати для коксування, теплоенергетичних, побутових потреб та технологічних виробництв. Див. комбайни вуглемийні, відсаджувальні машини, важкосередовищні сепаратори, флотація.
ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ, ВУГЛЕВОДНЮ ДІОКСИД, *углекислый газ, **carbon dioxide, ***Kohlensäure, gasförmige Kohlensäure, Kohlendioxyd — (СО2),тривка хімічна сполука, поширена в природних газах, що містять його в кількості від декількох відсотків до практично чистого В.г. Безбарвний, має кислуватий смак і запах. Є кінцевим продуктом окиснення вуглецю, не горить, не підтримує горіння і дихання. Токсична дія В.г. виявляється при його вмісті в повітрі 3-4% і полягає в подразненні дихальних шляхів, запамороченні, головному болі, шумі у вухах, психічному збудженні, непритомному стані. При виділенні В.г. з підошви виробки і відсутності активного струменя повітря в нижній частині її можуть утворюватися застійні зони з високою концентрацією. В рудниковій атмосфері В.г. присутній завжди, бо утворюється у великій кількості за рахунок біохімічних та хімічних реакцій окиснення, що протікають в гірничих виробках. Звичайно виділення природного В.г. в гірничі виробки незначні, винятками є виділення В.г. магматичного походження в деяких вугільних та калійнихродовищах. Граничний допустимий вміст СО2 в шахтному повітрі 0,5-1 % (за об’ємом). При 10% наступає непритомність, при 20-25% – смертельне отруєння. Перша допомога при отруєнні полягає у винесенні потерпілого на свіже повітря, проведенні штучного дихання.
ВУГЛЕКИСЛІ ВОДИ, *углекислые воды, **acidulated waters, acidulous waters; ***köhlensauere Wässer – підземні води, що містять понад 500 мг/л розчиненого СО2. Формування В.в. пов’язане з ендогенними процесами. В Україні В.в. широко застосовуються для бальнеологічних цілей (курорти Карпат).
ВУГЛЕМИЙНІ КОМБАЙНИ – Див. комбайни вуглемийні.
ВУГЛЕНОСНА ПЛОЩА, *угленосная площадь, **coal-bearing area; ***Kohlenfeld – велика, сумірна за розмірами з вугільними басейнами територія, в межах якої на основі сприятливих геол. передумов, а також наявності непов’язаних в єдиному структурному плані роз’єднаних поодиноких вугільних родов. або вуглепроявів передбачається можливість великомасштабного вуглеутворення. Менш значні за розмірами і масштабами локалізації вуглеутворення В.п. виділяються як вугленосні р-ни.
ВУГЛЕНОСНА ПРОВІНЦІЯ, *угленосная провинция,**coal-bearing province; ***Kohlenprovinz – обширна суцільна або переривчаста площа вуглеутворення, яке протікало у схожих палеогеогр. умовах. Термін В.п. відображає масштабність і тривалість оптим. поєднання ландшафтно-кліматич., фітологіч. і тектоніч. передумов. Ареали поширення рослинних співтовариств (фітогеогр. провінцій) фіксували час вуглеутворення, а в поєднанні з тектоніч. режимом, який зумовлював накопичення рослинного матеріалу і його поховання у надрах – місцеположення великих і дрібних вузлів вуглеутворення вугленосних формацій.
ВУГЛЕНОСНА ТОВЩА, *угленосная толща, **coal measures, coal-bearing strata; ***Kohlengebirge, Kohlengestein, Kohlenmittel – комплекс осадових відкладів, що містить в собі вугільні пласти. В.т. – умовне поняття, яке використовується при розвідці і геол.-пром. оцінці вугільних род., при характеристиці їх вугленосності і гірничо-геол. умов розробки. Включає іноді повністю малопотужну вугленосну формацію, здебільшого – найбільш продуктивну частину розрізу потужних вугленосних формацій.
ВУГЛЕНОСНА ФОРМАЦІЯ, *угленосная формация,**coal-bearing formation, carboniferous formation, coal measures; ***кohlenführende Formation – поліфаціальна, ритмічно побудована товща парагенетично пов’язаних між собою комплексів вугленосних порід, яка утворюється внаслідок взаємодії сприятливих для вуглеутворення геотектоніч. і фаціальних чинників. У залежності від характеру та історії розвитку структур земної кори, в яких відбувалося утворення В.ф., площі безперервного їх поширення коливаються від дек. км2 до десятків і сотень тис. км2, потужності – від десятків м до дек. км. Розрізи потужних В.ф. поділяються на серії, світи, підсвіти, горизонти за віковим принципом. При відсутності чітких вікових критеріїв стратиграфічне розділення В.ф. проводиться з урахуванням відмінностей в літологіч. складі порід, продуктивності розрізу, ознак тимчасових перерв у осадонакопиченні і вуглеутворенні. Існують численні класифікації В.ф., які враховують причинність і взаємозв’язок чинників їх утворення, специфіку складу, будови, кількісних і якісних характеристик вугленосності.
ВУГЛЕНОСНИЙ РАЙОН, *угленосный район, **coal-bearing area, ***Kohlenrevier — частина площі в межах вугільного басейну, виділення якої зумовлене геологічними (напр., тектонічною будовою) або адміністративно-господарськими особливостями.
ВУГЛЕНОСНІСТЬ, *угленосность,**tenor of coal, coal content, presence of coal; ***Kohlenführung – величина, що характеризується даними про кількість вугільних пластів, потужність і будову кожного з них, розподіл їх у розрізі вугленосної товщі, форму покладів, петрографічні типи, хіміко-технологічні характеристики та умови утворення вугілля. Для порівняльної характеристики В. вугільних басейнів, родовищ, а також для кількісної оцінки прогнозних ресурсів вугілля на слабко вивчених територіях використовуються коеф. вугленосності та вуглещільність. К о е ф і ц і є н т в у г л е н о с н о с т і виражається процентним відношенням сумарної потужності всіх або тільки робочих пластів до загальної потужності вугленосних формацій, що їх утримують. В у г л е щ і л ь н і с т ь виражається в кількості запасів вугілля, укладених у вугленосній формації (світі, горизонті), на одиницю площі її загального поширення або в прийнятих межах геол.-пром. оцінки. Для окремих геол.-пром. р-нів Донецького бас. загальна вугілещільність (з урахуванням запасів у вугільних пластах потужністю понад 0,45 м) коливається в межах 1-10 млн.т/км2, пром. (запасів у робочих пластах) 1,2-5 млн. т/км2. Значення вуглещільності Дніпровського бас. 2,7-12 млн.т/км2.
ВУГЛЕПРОВОДИ, *углепроводы, **coal pipelines, ***Kohlenrohrleitung – засіб гідравлічного транспортування вугілля. Промислові В. застосовуються при транспортуванні вугілля з гідрошахти на поверхню і далі до збагачувальної фабрики. Магістральні В. призначені для передачі вугілля на далекі відстані – від сотень до тисяч км). Найбільший з діючих вуглепроводів – Блек-Меза (Black Mesa), США. Його довжина – 440 км, діаметр робочої труби – 457-366 мм., вантажопотік – 4,4 млн. т на рік, крупність вугілля, яке транспортується В. – 0-1,2 мм. Див. такожгідравлічний транспорт.
ВУГЛЕПРОЯВИ, *углепроявления, **coal show; ***Kohlenauftreten – природне скупчення викопного вугілля невеликих або нез’ясованих розмірів. При позитивних результатах наступної розвідки В. може бути переведено в розряд родовищ.
ВУГЛЕСОРТУВАЛЬНЯ, *углесортировка, **coal sorter, ***Kohlensortierung – промислове підприємство, яке входить до складу шахти, для розсортування вугілля на класи, а також його попереднього збагачення.
ВУГЛЕСОС, *углесос, **coal pump; ***Kohlepumpe – вiдцентровий насос, що застосовується для перекачування вугiльної та вугiльно-породної гiдросумiшi. Вiдрiзняється розмiром мiжлопатевих каналiв, спроможних пропускати шматки твердого матерiалу крупнiстю до 100 мм. В. має конструктивнi особливостi для зниження iнтенсивностi гiдроабразивного зносу. Поверхня робочих органiв В. виготовляється зі зносостiйких матерiалiв. Теорiя В. iдентична насосам для чистої води, але робочi характеристики змiнюються внаслідок наявності двофазної рiдини (гiдросумiші). У вугiльнiй промисловостi знайшли застосування одноколіснi та двоколіснi вуглесоси. Всi вiтчизнянi одноколіснi В. розроблялися теперiшним НВО “Хаймек” (Донецьк, Україна) i виготовлялися Ясногорським машинобудiвним заводом (Росiя). Сучаснi роботи з вдосконалення В. спрямованi на пiдвищення зносостiйкостi, продовження робочого вiку, пiдвищення напору i подачi. Найбiльше розповсюдження в промисловостi знайшли одноколіснi В. У-450-120, У-900-90 та У-900-180 (перша цифра – подача в куб.м, друга – напiр у м вод.ст.). Ю.Г.Світлий.
ВУГЛЕУТВОРЕННЯ (ВУГЛЕТВОРЕННЯ), *углеобразование,**coalification; ***Kohlenbildund – послідовне перетворення відмерлих рослин у вугілля викопне. У загальному процесі В. виділяють дві фази: торфоутворення і вуглефікацію. Ідеальним середовищем торфоутворення були болота з водою, збідненою киснем з лужною рН. Торф, який утворився в результаті біохім. реакцій залишків вищих наземних рослин, був вихідним матеріалом осн. маси викопного вугілля – гумолітів. Осн. процесами перетворення рослинних залишків у першій фазі В. були: геліфікація лігніно-целюлозних тканин рослин в анаеробних умовах і перехід продуктів розкладу цих тканин до колоїдного стану з подальшим обезводненням і затвердінням гелів і утворенням однорідної маси, яка цементувала ін. компоненти; фюзенізація – обезводнення і окиснення в аеробних умовах лігніно-целюлозних тканин і продуктів первинної їх геліфікації з частковим обвуглюванням рослинного матеріалу; елювіація – винесення з торфу проточними водами колоїдних продуктів, що супроводжувалося збагаченням торфу ліпоїдними стійкими до розкладу компонентами рослин; ілювіація – привнесення на площу торфяника розчинених гумінових речовин. Бітумінізація – анаеробний процес розкладу багатих на жири і білки речовинних комплексів нижчих рослин і відмерлих мікроорганізмів (зоопланктону), який призводив до утворення сапропелю – осн. вихідного матеріалу сапропелітів, та сапрогумолітів. Друга фаза В.- вуглефікація – починалася і протікала після поховання торфу в надрах Землі (перекриття його кластичними осадами). У результаті діагенезу торф перетворювався у м’яке буре вугілля. Наступний метаморфізм привів до формування широкого спектра природних різновидів викопного вугілля – від бурого вуг. до суперантрацитів. В. – регіональний процес, який протікав з різною інтенсивністю в окр. періоди геол. історії Землі на великих площах і локальних ділянках всіх континентів, де виникало сприятливе поєднання фітологіч., кліматич., палеогеографіч. і геотектоніч. передумов. Початок масштабної В. датується сер. девоном. Природним завершенням В. був процес руйнування вугленосних формацій, що стали внаслідок загального підйому материків і горотворчих процесів областю розмиву. Цей процес особливо виразно виявився у верхньопалеозойських кам.-вуг. бас., які сформувалися в складних авлакогенах (Донбас), великих глибоких прогинах пригеосинклінальних і складчастих областей (Кузнецький, Горлівський, Карагандинський бас.). Див. Рослини-вуглеутворювачі.
ВУГЛЕФІКАЦІЯ, *углефикация,**coаlification; ***Inkohlung, Kohlenbildung, Kohlung – природний процес структурно-молекулярного перетворення (метаморфізації) органічної речовини вугілля під впливом високого тиску та температур. В. – фаза вуглеутворення, в якій похований в надрах Землі торф послідовно перетворюється (за відповідних умов) спочатку в буре, потім в кам’яне вугілля і антрацит. При цьому підвищується вміст вуглецю, знижується вихід летких речовин, збільшується відбивна здатність геліфікованих компонентів. Виділяють 2 стадії В.: діагенез і метаморфізм вугілля. У стадії діагенезу завершуються гуміфікація рослинного матеріалу, старіння і затвердіння колоїдів, відбуваються дегідратація, виділення газів та ін. діагенетич. перетворення органіч. і мінеральних компонентів, складається петрографіч. склад вугілля. Подальший метаморфізм вугілля – сукупність фізико-механіч. процесів, зумовлених тривалим впливом підвищених температур і тиску при зануренні вугленосних товщ у надра Землі, приводить до структурно-молекулярного перетворення мікрокомпонентів вугілля та істотних змін їх хім. складу і фіз. властивостей. За сукупністю осн. показників складу і властивостей виділяють 3 ступені В.: нижчий (буровугільний), середній (кам.-вуг.) і вищий (антрацитовий). Ступінь В. вугілля відображає його геологічний вік. “Наймолодше” в геологічному відношенні – буре вугілля, “найстаріше” – антрацит. Імовірно, що швидкість вказаного занурення визначає своєрідні властивості вугілля сердньої стадії вуглефікції. У загальному безперервному і безповоротному процесі В. провідним її показником є послідовне наростання в елементному складі кількості органіч. речовин вугілля, відносного вмісту вуглецю, зниження вмісту кисню, а на вищих стадіях В. – водню і азоту. З підвищенням ступеня В. зростають блиск і відбивна здатність вугілля, оптич. анізотропія, мікротвердість, змінюються мікрокрихкість, тріщинуватість, люмінесценція, густина органіч. маси, гідрофільність, теплопровідність, електрич. властивості, швидкість проходження ультразвуку, спікливість, теплота згоряння. Від ступеня В. залежать: хім. склад, фіз. і технол. властивості вугілля, які визначають можливі і найбільш раціональні напрями його використання.