Абрамыч Гаврила:
Декабрьские тезисы [maidan.org.ua]
Народные хохлы Украины (Часть вторая, очень невеселая) [maidan.org.ua]
Народные хохлы Украины (Часть первая, веселая) [maidan.org.ua]

Андрухович Юрій:
У потязі Київ-Харків, 03.04.07 [maidan.org.ua]
...Цей потяг, думав я, на дев’ять десятих заповнений виборцями «регіонів». Можливо, навіть на десять десятих він ними заповнений. І я жодним чином не хочу їх нічим ображати, бо я не маю їх за своїх ворогів. Я навіть не звертатимуся до них українською, бо їм це може здатися викликом. Я навіть визнаю за ними політичне право понад усе на світі любити Росію й так само понад усе ненавидіти Європу, НАТО, Америку та інших «піндосів». Я хочу їх просити лише про одне: не дозволяйте покрикувати на себе хамовитим провідникам у формених білих сорочках із жовтуватими пахвами. Захищайте свою людську гідність, коли всяке чмо намагається вас нагнути, тицяючи вам при цьому державний прапор. Знайдіть у собі відвагу послати подалі будь-якого знахабнілого начальника — так, як ви це вмієте, коротко і страшно — мовою попси і блатняка. А інше все додасться. І життя налагодиться.

Бандера Степан:
Перспективи Української Революції [ rar-архів ]

Водичка Густав:
Кто смеет быть нашим начальником? [skazka.ukrbiz.net]
"Все украинские начальники - люди с большой душевной травмой. Одно дело, когда хохол служит губернатором в России или управляет Канадой, и совсем другое, если он возымел желание управлять хохлами. Это уже диагноз. Иначе как объяснить, что в стране, где каждый чувствует себя Наполеоном или Клеопатрой, могут появляться особи с претензией на первенство,.."
Подарим нации вождя! [skazka.ukrbiz.net]
"...Человек с задатками вождя приходит в политику как культмассовое зрелище, отвечающее запросам нации. Вождь - это не умный чиновник, а откровенный генератор чувств. Люди - существа иррациональные, им недостаточно обычных продуктов питания. Они также нуждаются в идеализированных образах, питающих душу... Россияне могут не думать о потерях в Чечне, потому что с помощью Владимира Вольфовича мысленно моют ноги в Индийском океане. И хотя Украине так далеко не надо, без вождя ей и Черное море будет казаться далеким. Вождь стирает грань между воображением и реальностью. Его облик - это виртуальная жизнь нации, с которой окружающий мир считается в первую очередь..."
Портрет грядущего Цезаря [skazka.ukrbiz.net]
Украина - родина дремлющих ангелов [skazka.ukrbiz.net]
"Укpаина - это капище невозмyтимых мyдpецов. Hаш главный pелигиозный pитyал - yпоpное ожидание бесплатного чyда. Говоpят, что под лежачий камень вода не течет. Укpаинцы с этим не согласны. Мы тpиста лет сидели сиднем в центpе Евpопы и ждали "самостийности". Бог не выдеpжал этой наглости и свеpшил чyдо. Удовлетвоpенные pезyльтативностью своей pелигии, мы ожидаем дpyгих чyдес. Hапpимеp, пpоцветания и благополyчия. Пpи этом нас не пyгает вpемя и кpатковpеменность жизни. Мы ведем себя как бессмеpтные люди, котоpым не падает на головy киpпич, но зато падают мешки с твеpдой валютой..."

Галенко Олександр:
Мова наша холопська [krytyka.kiev.ua]

Грицак Ярослав:
Нариси Історії України: Формування модерної української нації XIX-XX ст.

Грушевський Михайло:
Ілюстрована Історія України

Дзіковський Павло:
Мовні шкіци
Трохи про московську брехню

Дзіковський Павло, Миронов Олексій, Солодько Павло:
"Новели Помаранчевої Революції" (добірка текстів тих часів)

Довженко Отар:
Об'єднанню України- ні! Єдності - так.
"Уявіть країну. Країну, розділену на дві приблизно однакові частини. Одну половину населяють жорстокі, жадібні, самозакохані нероби. Увесь світ їм сходиться клином на їхньому городі, який вони старанно обробляють, хоча поливають насправді олією, аби не заіржавіла зарита стрілецька зброя. Вони такі зажерливі, що готові рідну матір запродати за шмат сала, але їдять переважно куплений за кордоном на брудну валюту цукровий буряк, печений на краденому газі та дарованому мешканцями іншої половини коксованому вугіллі. Такі ледачі, що зовсім не мають промисловості, а більшість часу проводять на верхівках хвойних дерев із кулеметами, сподіваючись підстрелити гостя з другої половини. Вони нетерпимі до іноземних мов, хоча й самі говорять їхньою зіпсованою мішаниною, але понад усе мріють якнайскоріше стати провінцією якого-небудь могутнього агресивного союзу, аби легально займатись проституцією та прибирати екскременти в чужоземних багатих містах. Митися вони не привчені, бо вода у кранах є лише на свята. Ці люди сповідують чужинську віру та фашистську ідеологію, що змушують їх відштовхувати простягнуту сусідами руку дружби й бажати їм зла, незважаючи на те, що без їхньої допомоги вони давно померли би з голоду. Зомбовані за допомогою іноземних технологій, вони вірять усьому, що брешуть їхні куплені чужинцями лідери..."

Доній Олесь:
Кілька невчасних думок про смерть [www.molodaukraina.org]
Книжковий форум без кніжок [www.molodaukraina.org]
Мій український Київ [www.molodaukraina.org]
Німці як поліцаї, поліцаї як німці [www.molodaukraina.org]
Ностальгія за футболом [www.molodaukraina.org]
Хай живе суржик! [www.molodaukraina.org]

Крипякевич І.П.:
Історія України

Кузьминский Сергей:
Кузя Гадюкин, Человек Положивший (інтерв'ю для cumart.org) [www.cumart.org]
"...Москва. Чем дольше я здесь живу - тем больше она меня прёт. И все, кто скажет, что я не прав - могут идти нахуй. Нравится тем, что это прежде всего неебаться энергетический центр, который притягивает к себе людей, способных к самореализации. Про коренных москвичей я не говорю, в 9-ти случаях из 10-ти коренной москвич - это не интересный какой-то долбоёб. Ну, это и так все знают. А вот хуй знает, как то удаётся мне в Москве, занимаясь любимыми делами, даже не просто выживать, но и жить вполне нормально. То есть, не ограничивая себя в каких-то необходимых для нормальной жизни вещах. А в Киеве не получается почему-то. И хуй знает, почему. Киев - он как пожилой такой хохол, долго присматривается к чужаку, и потом, если понравился ты ему - то время от времени отрезает тебе кусок сала и хлеба. Причем, величина кусков и частота подачи алгоритмизации не поддаётся. Взамен от тебя ничего особенного не требуется. Просто сиди и не пизди много. А Москва - она такая себе веселая, ебливая, но очень деловая тёлка. И чем лучше ты ее ебёшь - тем лучше она к тебе относится. Щей льет понаваристей, к зиме валеночки справит..."

Кук Василь:
"Політиків треба оцінювати по їхніх ділах" /інтерв'ю для Майдану останнього Головного командира Української Повстанської Армії/ [maidan.org.ua]

Мацюк Роман:
Галицький інтелектуальний сепаратизм
Націоналізм

Панчук Май:
Політичне русинство в Україні [litopys.org.ua]

Петлюра Симон:
Статтi i Документи

Подерв'янський Лесь:
"У владі не боги, а звичайні рагулі..." [telekritika.kiev.ua](інтерв"ю "Телекритиці")
"[- У багатьох людей є певне розчарування через те, що відбулося в державі з часів революції...] - У мене не було розчарування, бо не було й очарування. Було захоплення самим процесом, чудовим натовпом. Я брав безпосередню участь у всьому. Але треба зрозуміти, що одна з властивостей натовпу ставити кумирів сьогодні, а завтра їх скидати. Це нормально. Це залишки рабської свідомості. Найголовніше, що відбулося, це те, що я казав, – десакралізація влади. Усі зрозуміли, що у владі не боги, а звичайні рагулі, яких ми сьогодні поставили, а завтра скинемо. А щодо самих політичних персонажів, то вони не можуть бути іншими, бо таке суспільство. Є закон фізики й усі його знають, що лайно завжди плаває нагорі. Товариш Сталін сказав товаришу Горькому: „У мене немає для вас інших письменників”. Ну, і немає інших політиків. Такі, які є. Але ми не можемо інфантильно сказати: „Ми не підемо голосувати, бо і ті, і ті – лайно”. Ми маємо розрізняти лайно більш і менш шляхетного походження – наприклад, лайно слона і лайно гієни. Тому треба йти й голосувати за лайно слона, бо він більш шляхетна тварина і не так бздить. В інших країнах також політики не з меду. А у нас це звична справа, тому що століттями тут вимивалося усе краще, що було..."

Рябчук Микола:
Дві України [krytyka.kiev.ua]
"Потрапивши 1990 року вперше до США, я мав неабиякий клопіт зі з’ясуванням моїм співрозмовникам, із яких я країв походжу. Зрозуміло, я вважав себе українцем і мав навіть про це відповідний запис у совєтському паспорті. Зрештою, існувала у світі така собі «Українська Радянська Соціалістична Республіка» — зі своїм урядом і парламентом, і навіть із офіційним членством в ООН. Тому на запитання «Where are you from?» я відповідав твердо і простодушно: «From Ukraine».
На моїх співрозмовників це не справляло жодного враження. «Sorry?» — перепитували одні, чемніші. «What? — напружували всю свою телевізійну ерудицію інші. — Bahrein?»
— Ні, — поправляв я їх терпляче. — Юкрейн.
— What's that?
— Одна з республік СССР.
— Oh, Russia! — радісно кивали американці, мовби їм пощастило щойно виграти перший мільйон на їхньому неозорому полі чудес.
— Ні, — я намагався бути якомога терплячішим. — Росія — то теж одна із республік СССР.
Це відкриття, схоже, впроваджувало їх у психологічний ступор. Як то Росія є однією з республік Росії? Хтось тут мусив бути ідіотом. Ну, ясна річ, хто.
А проте при кінці своїх мандрів я таки натрапив на чолов’ягу, котрого моє пояснення, схоже, ніскілечки не збентежило.
— Which Ukraine? — зареагував він цілком по-діловому. — Russian one or Polish one?
Настала моя черга збентежитись — і я лиш насилу спромігся пробурмотіти:
— Soviet one. So far..."
Імперія як дискурс [krytyka.kiev.ua]

Сахаров Геннадій:
Націоналізм? - Націоналізм! [maidan.org.ua]
Найвідоміший сучасний дослідник націоналізму Ентоні Сміт пише: “Націоналізм — це ідеологія, яка ставить у центрі своїх інтересів націю і прагне сприяти її розквіту. Є три завдання націоналізму: національна автономія, національне об’єднання й національна ідентичність. На думку націоналістів, нація не спроможна вижити без достатнього прояву всіх трьох завдань"...

Слободянюк Микола:
ОУН-УПА: взвешивайте, но уберите с весов фальшивые гири! [artvertep.dp.ua]

Слободянюк Николай vs Якунин Виктор:
ОУН и УПА: мифы и реальность [artvertep.dp.ua]
"...Итак, если мы искренне, а не лицемерно, осуждаем зверства, террор, сотрудничество с нацизмом, то должны осуждать его не выборочно, а повсеместно. Если мы осуждаем за это ОУН-УПА, то должны осудить и СССР. Но что же дальше? Так и будем ненавидеть друг друга и тратить силы на бесполезную взаимную борьбу? Можно вечно спорить, кто первый должен покаяться, а можно покаяться вместе, одновременно. Хватит бросаться обвинениями! Я предлагаю осудить все преступления, признать, что они совершались всеми сторонами и потом перевернуть страницу. Нужно простить и жить дальше. Вместе. Мы никуда не денемся друг от друга. Украина одна для всех."

Триліс Василь:
Гносеологічні основи українського національного оптимізму. Книга І. Вчення про соціалізм.

---

 

Редактор розділу: Павло Дзіковський.